Ухвала суду № 94852604, 11.02.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.02.2021 Справа №607/18157/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Комінярської О.М., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі №607/18157/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Тернопільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Тернопільської міської ради та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , Тернопільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Тернопільської міської ради № 7/47/91 від 13 березня 2020 року «Про затвердження ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.0141 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 » та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 52102222, прийняте 29 квітня 2020 року приватним нотаріусом Олексишин М.Ю. щодо реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0.0142 га, кадастровий номер 6110100000:12:013:0096 за ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0.0141 га кадастровий номер 6110100000:12:013:0096 та заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо такого нерухомого майна земельної ділянки площею 0.0141 га, кадастровий номер 6110100000:12:013:0096.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначила, що нею була подана заява про зміну предмету позову, а саме: щодо доповнення позовних вимог наступною вимогою: визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право постійного користування на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцеві на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ТР, виданого на ім`я ОСОБА_3 Тернопільською міською радою в 1999 році на підставі рішення Тернопільської міської ради від 28 квітня 1999 року за № 365, акт зареєстрований за № 55, оскільки оспорюється право власності на земельну ділянку, яка зареєстрована за ОСОБА_2 , Позивач вказала, що фактично ОСОБА_2 на даний час може розпорядитися даною земельною ділянкою, спір щодо якої розглядається в суді, вважає, що відповідач має реальну можливість реалізувати її на користь третіх осіб, що значно ускладнить виконання можливого позитивного на її користь рішення суду.

Окрім того, в обґрунтування заяви про забезпечення позову вказала, що 04 лютого 2021 року до неї звернувся невідомий їй чоловік, який повідомив, що вже домовився з ОСОБА_2 про купівлю в нього земельної ділянки площею 0.0141 га, кадастровий номер 6110100000:12:013:0096 та запропонував позивачу продати їй належну земельну ділянку з будинком, щоб об`єднати вказані площі. На думку позивача, відповідачем ОСОБА_2 вчиняються підготовчі дії з метою відчуження спірного майна іншому власнику та у випадку перереєстрації майна за третьою особою в майбутньому виконати рішення буде неможливо. На підставі наведеного, просить заяву про забезпечення позову задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову, згідно ч.2 ст.149 ЦПК України, допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.1 ч.1 статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У відповідності до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Таким чином, за змістом ст.150 ЦПК України забезпечення позову-це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо захисту матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову обов`язково зазначаються: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, вид забезпечення позову, який належить застосовувати, з обгрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясовує відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вимогами п. 3-4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до роз`яснень п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову судом беруться до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Зокрема, такий вид забезпечення позову як арешт майна передбачає обмеження права власника майна на користування цим майном.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб`єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб`єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Диспозиції статтей 149 – 153 ЦПК України, які дозволяють суду забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та забороною вчиняти дії носить оціночний характер судом ризиків заподіяння шкоди інтересам позивача.

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

Суд звертає увагу на те, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

У поданій заяві про забезпечення позову позивач зазначила, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, вказала, що ОСОБА_2 має намір продати земельну ділянку площею 0.0141 га, кадастровий номер 6110100000:12:013:0096, однак доказів на підтвердження даного факту не надає, таким чином, не доводить наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову. Отже, суд розцінює можливість відчуження земельної ділянки, як припущення позивача ОСОБА_1 та не бере до уваги за основу для винесення рішення про накладення арешту на майно.

Окрім того, суд відзначає, що заява про зміну позовних вимог, на яку посилається позивач, а саме їх збільшення та доповнення вимогою про визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право постійного користування на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцеві на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ТР, виданого на ім`я ОСОБА_3 Тернопільською міською радою в 1999 році на підставі рішення Тернопільської міської ради від 28 квітня 1999 року за № 365, акт зареєстрований за № 55, на час вирішення питання про забезпечення позову, не прийнята судом до провадження і щодо її прийняття остаточне рішення судом не прийнято, а тому посилання на неї, як на підставу для прийняття рішення про накладення арешту на земельну ділянку є передчасним.

З огляду на зазначені обставини, беручи до уваги, що накладення арешту на майно відповідача є заходом, який призводить до обмежень для власника майна у користуванні його майном та вказані дії можуть потягти порушення конституційних прав відповідача ОСОБА_2 по справі на володіння та користування належним йому майном, суд не вбачає підстав для задоволення заяви з огляду на її голослівність та відсутність законних підстав для її задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 149-153, 261, 353, Цивільного процесуального кодексу України, суд,

На підставі наведеного, керуючись статтями151-153,258-260,п.4ч.1ст.353,ст.354ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 року, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі №607/18157/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Тернопільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Тернопільської міської ради та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень -відмовити.

Копію ухвали направити позивачу у справі.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду складена та підписана 11 лютого 2021 року.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич