Ухвала суду № 9485206, 22.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" квітня 2010 р. м. КиївК-25527/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКонюшка К.В.

суддів:Голубєвої Г.К.

Ланченко Л.В.

Карася О.В.

Степашка О.І.

за участю представників:

при секретарі: Савченку А.В.

позивача: Харченка В.Є.

відповідача: не явка

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.06.2006 року

у справі № 3/22/06-АП

за позовомДержавного підприємства «Бердянський морський торговельний порт»

доБердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області

проскасування акту індивідуальної дії

В С Т А Н О В И В :

У січні 2006 року Державне підприємство «Бердянський морський торговельний порт»звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення № 000017232/0 від 08.06.2005 року.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 15.02.2006 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 01.06.2006 року постанову Господарського суду Запорізької області від 15.02.2006 року скасовано. Прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, Бердянська обєднана державна податкова інспекція Запорізької області оскаржила його в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати даний акт з мотивів порушення названим судом норм матеріального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.

Уповноважені представники відповідача у судове засідання не зявились.

Справу розглянуто відповідно до приписів частини 4 статті 221 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено позапланову документальну перевірку правильності декларування відємного значення сум податку на додану вартість позивачем за період з 01.12.2004 року по 28.02.2005 року, за результатами якої складено Акт № 100/23-321/01125761 від 03.06.2005 року (далі Акт перевірки).

За даними Акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 4.1 статті 4, пункту 6.1, підпункту 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР), що призвело до зменшення відємного значення по податку на додану вартість у розмірі 339407, 00 грн. у тому числі: за грудень 2004 року 128662,00 грн., січень 2005 року 76701,00 грн., лютий 2005 року 134044,00 грн.

На підставі Акта перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000017232/0 від 08.06.2005 року про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 339407,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач виконував роботи по організації виконання операції з перевалки та транспортно-експедиторському обслуговуванню відвантаженої продукції на території України, і ці роботи не призначені для використання безпосередніми споживачами цих послуг за межами митної території України, а тому вони підлягають оподаткуванню за ставкою 20 % податку на додану вартість.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що операції з поставки робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митним території України оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, а отже комплекс послуг, який надавався позивачем є таким, що споживається за межами митної території України.

Пунктом 6.1 статті 6 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР визначено, що обєкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Відповідно до підпункту 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з поставки робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України.

У тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з:

поставки нерезидентам в оренду, чартер, фрахт морських або повітряних суден, що використовуються на міжнародних маршрутах або лініях, а також космічних кораблів або супутників чи їх частин або окремих функцій;

поставки послуг персоналу з обслуговування морських, повітряних та космічних об'єктів, зазначених у підпункті 6.2.1 цієї статті;

поставки послуг з передачі авторських прав, ліцензій, патентів, прав на використання торгових марок та інших юридичних та економічних знань, а також обробки даних та інформатики для нерезидентів;

поставки послуг з організації реклами і публічних зв'язків за межами України; забезпечення персоналом нерезидентів України; культурної, спортивної, освітньої діяльності за межами України;

поставки послуг з туризму на території України в разі їх поставки за межами України безпосередньо або при посередництві нерезидентів із застосуванням безготівкових розрахунків.

Поставка послуг з туризму резидентам на митній території України безпосередньо особою, що здійснює туристичну діяльність, або через її агентів, що не є резидентами, оподатковується за ставкою, визначеною підпунктом 6.1.1 цієї статті;

ДП «Бердянський морський торгівельний порт»в період з грудня 2004 року по лютий 2005 року надавало послуги по організації виконання операцій з перевалці та транспортно експедиторському обслуговуванню відвантаженої продукції на митній території України. Вказані послуги включали в себе ряд інших послуг, таких як схов вантажу на території позивача, зачищення складських приміщень, розстановка вагонів власними силами порту, зачищення вагонів після вигрузки вантажу, перевезення в склади автомобільним транспортом порту, послуга зважування автомобілів та причепів, тарування автомобілів та причепів, збір за подачу та користування вагонами.

Господарські операції з поставки вказаних послуги надавалися на митній території України з метою досягнення економічних результатів від такої діяльності, а відтак і використання цих послуг, тобто отримання очікуваного результату, мало місце на митній території України.

А тому вказані операції підлягають оподаткуванню відповідно до вимог пункту 6.1 статті 6 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на той час) із застосування ставки податку на додану вартість у розмірі 20 %.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 339407,00 грн. та правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то ухвалена у справі постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області задовольнити.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.06.2006 року в даній справі скасувати, а постанову Господарського суду Запорізької області від 15.02.2006 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 239 КАС України.

Головуючий

(підпис)

Конюшко К.В.

Судді

(підпис)

Голубєва Г.К.

(підпис)

Ланченко Л.В.

(підпис)

Карась О.В.

(підпис)

Степашко О.І.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар А.В. Савченко