Рішення № 94851728, 12.02.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/6385/19 12.02.2021

н\п 2/490/1086/2020

Справа № 490/6385/19

н\п 2/490/1086/2020

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва

у складі головуючого судді – Шолох Л.М.,

при секретарі судових засідань – Буряченку Д.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, в м. Миколаїв цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В

У липні 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував, що відповідно до укладеного договору б/н від 17 жовтня 2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 37000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач вказує, що підписання Договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та Банком договір про надання банківських послуг. У зв`язку з невиконанням умов договору станом на 25 червня 2019 року відповідач має заборгованість за кредитним договором в розмірі 72830 грн 15 коп. з яких, заборгованість за тілом кредиту - 31713 грн. 17 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом 17487 грн. 26 коп., заборгованість за пенею 18953 грн. 25 коп., штраф (фіксована частина – 500,00 грн.), штраф (процентна складова) – 3444 грн. 29 коп. Враховуючи вищенаведене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 72830 грн. 15 коп. за кредитним договором №б/н від 17 жовтня 2012 року та 1921 грн. 00 коп. судових витрат.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач надав відзив, в якому просив задовольнити позовні вимоги частково, а саме стягнути з нього на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 31713,17 грн. Відповідач посилається на те, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.06.2019 року зобов`язано АТ КБ «Приватбанк» повернути на картковий рахунок на ім`я ОСОБА_1 безпідставно стягнуті проценти, пеню та штрафні санкції за кредитним договором. Рішення суду було вмотивовано тим, що ОСОБА_1 мав статус військовослужбовця Збройних Сил України станом на час укладення кредитного договору з позивачем та має право на гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовця та членів їх сімей», а тому нарахування відсотків, пені та штрафних санкцій є неправомірним. Окрім того відповідач зазначає про те, що в анкеті-заяві, яка надана позивачем не стоїть відмітка про те, що він був ознайомлений з пам`яткою про тарифи та умови надання банком кредиту. Відповідач також просить стягнути з позивача на його користь понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 3500 грн.

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 жовтня 2012 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в розмірі 37 000 грн. 00 коп.

Проте відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість, яка згідно з розрахунком банку станом на 25 червня 2019 року становить 72830 грн 15 коп. з яких: заборгованість за тілом кредиту – 31713,17 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 17487 грн 26 коп., заборгованість за пенею за прострочене зобов`язання – 18953 грн. 25 коп., заборгованість за пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. – 732,18 грн; штраф (фіксована частина – 500,00 грн), штраф (процентна складова) – 3444,29 грн.

Судом встановлено, що згідно кредитного договору № б/н від 17 жовтня 2012 року відповідач отримав картку «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» № НОМЕР_1 кінцевий строк дії якої 04/2016. Після чого неодноразово здійснювався перевипуск карток за цим рахунком: картка № НОМЕР_2 , видана 26 квітня 2016 року дійсна до 04/2018, картка № НОМЕР_3 , видана 03 травня 2018 року строк дії до 04/2022 року.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 Цивільного Кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Розмір заборгованості за тілом кредиту підтверджений виписками по особовим рахункам, в яких міститься повна інформація про рух коштів на рахунках, відображення всіх операцій за кредитними договорами за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей за договором.

Як вбачається з виписки по рахунку, відповідач після отримання карти активно користувався кредитними коштами: неодноразово здійснював операції як щодо зняття готівки з карткового рахунку, розраховувалася за придбані товари, так і частково погашав заборгованість по кредиту.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач визнав позов в частині стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача коштів в розмірі 31 713,17 грн.

Що стосується стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, пені та штрафів, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом досліджено виконавчий лист виданий 17.07.2019 року на виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.06.2019 року у справі № 490/10479/18, яким зобов`язано Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» повернути на картковий рахунок НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 безпідставно стягнуті проценти, пеню та штрафні санкції за кредитним договором від 17.10.2012 року в розмірі 11726,63 грн.

За результатами судового розгляду справи № 490/10479/18 судами як першої так і апеляційної інстанції зроблені висновки про те, що починаючи з 23 жовтня 2013 року і до часу розгляду справи судом апеляційної інстанції () ОСОБА_1 перебуває на військовій службі.

З рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 06.06.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 з 28 жовтня 2014 року продовжує військову службу, а відтак на нього поширюються вимоги Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування штрафних санкцій, пені за невиконання зобов`язань перед Банками, а також відсотків за користування кредитом.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Відповідно до абзацу 11 статті 1 Закону України « Про оборону України» № 1932 ХІІ від 06 грудня 1991 року особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 року, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" № 1126 VII від 17 березня 2014 року оголошено часткову мобілізацію.

Указом Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014, затвердженого Законом України від 17.03.2014 року № 1126-VII, оголошено часткову мобілізацію та до цього часу відповідного рішення про демобілізацію не приймалось.

Указ Президента України від 26 вересня 2016 року № 411/2016 «Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15», не містить положень, які скасовують дію особливого періоду в Україні, та стосується лише проведення у вересні - жовтні 2016 року звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, крім тих, які висловили бажання продовжувати військову службу.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2018 року у справі №205/1993/17-ц.

Отже, в Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.

За такого суд приходить до висновку, що позивач неправомірно нарахував відповідачу заборгованість за відсотками, пенею та штрафні санкції.

Що стосується доводів відповідача, про те, що нарахування пені та штрафів у сумі 41116,99 грн. є незаконним у зв`язку з тим, що в анкеті-заяві не міститься відомостей про те, що він ознайомився з тарифами та умовами надання банківських послуг, то суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що укладений між сторонами кредитний договір від 17.10.2012 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить умов про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Також не зазначена процентна ставка. Дана заява-анкета не містить і строку повернення кредиту (користування ним), однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому суд приходить до переконання, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Наведене вище узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, висловленими в постанові від 03 липня 2019 року.

Враховуючи вищевикладене, суд, вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту – в розмірі 31713,17 грн.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною четвертою ст. 133 ЦПК України, визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надання адвокатом відповідачу правової допомоги при розгляді даної справи підтверджується договором про надання правничої (правової) допомоги від 01.01.2019 р. та квитанціями про оплату послуг за надання правової допомоги.

Так відповідач надав суду квитанцію № 04/01 від 24.01.2020 року про оплату послуг на суму 2000 грн. та квитанцію № 03/01 від 22.01.2020 року на суму 500 грн. За такого відповідачем надано докази щодо оплати вартості послуг за надання правової допомоги в розмірі 2500 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог, а отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 835,63 грн. (43,5%х1921:100%=835,63 грн), а з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 1087,50 грн (43,5%х2500:100%=1087,50 грн.)

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 258, 1054 ЦК України, ст. ст. 18, 259, 263-265, 284 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за договором № б/н від 17.10.2012 року в сумі 31 713 (тридцять одна тисяча сімсот тринадцять) грн 17 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 835 грн 63 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 витрати на правову допомогу у сумі 1087,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Миколаївського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Л.М. Шолох