Ухвала суду № 9485159, 22.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" квітня 2010 р. м. КиївК-13761/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКонюшка К.В.

суддів:Голубєвої Г.К.

Ланченко Л.В.

Карася О.В.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сніжне Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.05.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2008 року

у справі № 2-а-8202/08 (22-а-6864/08)

за позовомДержавного підприємства «Сніжнеантрацит»

доДержавної податкової інспекції у м. Сніжне Донецької області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

У березні 2008 року Державне підприємство «Сніжнеантрацит»звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сніжне Донецької області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000311540/0 від 04.02.2008 року.

Постановою Господарського суду Донецького окружного адміністративного суду від 06.05.2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2008 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у м. Сніжне Донецької області оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, у звязку з чим просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було проведено невиїзну документальну перевірку з питання своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобовязань, за результатами якої складено Акт №64/15-31906124 від 04.02.2008 року (далі Акт перевірки).

За даними Акта перевірки податковою інспекцією встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі - Закон України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ), а саме: підприємством несвоєчасно вносилась плата узгоджених сум податкових зобовязань з плати за користування надрами у розмірі 40456,70 грн.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення № 0000311540/0 від 04.02.2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20228,35 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, із яким погодився суд апеляційної інстанції, що самостійно розподіляючи добровільно сплачені платником податків кошти, що перераховувались із зазначенням призначення платежу, відповідач діяв у порядку, який не передбачений податковим законодавством, чим порушив приписи статті 19 Конституції України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій з урахуванням наступного.

Згідно з пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 3.8 Інструкції, реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеної норми вбачається, що право визначати призначення платежу належить виключно платнику, в даному випадку платнику податку позивачу.

Підпунктом 6.1 пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин базовий податковий (звітний) період для плати за користування надрами для видобування корисних копалин дорівнює календарному кварталу. Розрахунки плати за користування надрами для видобування корисних копалин складаються користувачами надр та їх філіями, зазначеними в пункті 2.2 цієї Інструкції, щокварталу, накопичувальним підсумком з початку року, і подаються до органів державної податкової служби за місцезнаходженням родовища корисних копалин протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Згідно з підпунктом 6.4 пункту 6 вказаної Інструкції плата до бюджетів сплачується за місцезнаходженням родовища корисних копалин щокварталу протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання розрахунку плати.

На підставі досліджених платіжних доручень, суди дійшли висновку, що позивачем вносились поточні платежі без порушення строків їх сплати.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сніжне Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.05.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.

Судді (підпис)Голубєва Г.К.

(підпис)Ланченко Л.В.

(підпис)Карась О.В.

(підпис)Степашко О.І.