Рішення № 94851561, 09.02.2021, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/2194/18

Провадження № 2/945/59/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2021 року Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого: судді Войнарівського М.В.,

за участю секретаря: Куртія О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; ТДВ СТ “Домінанта” та Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 ; ТДВ СТ “Домінанта” та Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Свої вимоги мотивуючи тим, що 16.02.2018р. о 17 год. 52 хв. в районі перехрестя вул. Потьомкінська та вул. Пушкінська в м. Миколаєві мала місце дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобілю Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_1 під керуванням позивача та автомобілю ВАЗ 2121, державний номер НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_2 . 12.03.2018р. Миколаївським районним судом Миколаївської області по справі №480/272/18 було винесено постанову, якою визнано відповідача ОСОБА_2 винним в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП була зареєстрована в ПАТ СТ «Домінанта» згідно полісу АМ №2954527, за яким відповідач ОСОБА_2 повідомив страхову компанію ПАТ СТ «Домінанта» про настання події ДТП. Вказаний страховий поліс згідно офіційного сайту «Моторно (транспортного) страхового бюро України» визначений як діючий поліс станом на 16.02.2018р. Вже 19.02.2018р. позивач ОСОБА_1 звернувся до ПАТ СТ «Домінанта» із відповідною заявою про виплату йому страхового відшкодування за пошкоджений у ДТП належний автомобіль Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_1 , який був пошкоджений 16.02.2018р. за участі відповідача. 17.03.2018р. старшим судовим експертом сектору інженерно-технічних досліджень МВ ОНДІСЕ Кульовим О.Ю. було оглянуто належний позивачу ОСОБА_1 автомобіль Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_1 за участю позивача та відповідача за результатами проведеного огляду складено «Протокол огляду транспортного засобу» від 17.03.2018р. та відповідач ОСОБА_2 із зазначеними пошкодженнями транспортного засобу в наслідок ДТП погодився. За результатами даного огляду від 17.03.2018р. та наданим на дослідження автомобілем Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_1 було проведено Експертне автотоварознавче дослідження транспортного засобу та складено Висновок №18-317 від 04.04.2018р., де встановлено розмір заподіяного позивачу ОСОБА_1 матеріального збитку на суму 41 199,95 грн. За проведення Експертного автотоварознавчого дослідження транспортного засобу Мегсесіез- Benz, державний номер НОМЕР_1 позивачем було сплачено 1201,20 грн. Крім того, в результаті ДТП позивач отримав ушкодження, які спричинили погіршення здоров`я та спровокували загострення хронічної хвороби, в результаті чого перебував на лікуванні у Міській лікарні №3 м. Миколаєва на стаціонарному лікуванні в період з 20.02.2018р. по 07.03.2018р. включно. Після чого проходив амбулаторне лікування. Таким чином, на своє лікування після ДТП, що сталось з вини відповідача ОСОБА_2 – позивач загалом витратив грошові кошти на загальну суму 10 309,41 грн.Крім того, з 16.02.2018р. по квітень 2018р., тобто після ДТП та до часу відновлення за власні кошти автомобіля, позивачем, діяльність якого пов`язана безпосередньо з пересуванням на автомобілі по місту та пересуванням від дому до лікарні, де Позивач проходив лікування, останній вимушений був пересуватись по місту на таксі, так як автомобіль перебував у несправному стані, а стан його здоров`я не дозволяв пересуватись в громадському транспорті до і після операції, він користувався послугами таксі. Отже, на послуги внутрішнього перевезення пасажирів - таксі, у зв`язку з відмовою ПАТ СТ «Домінанта» та ОСОБА_2 у добровільному відновлені технічного стану автомобіля позивача чи сплати коштів для його відновлення позивачем було витрачено коштів на загальну суму 5624,00 грн. Таким чином, на думку позивача йому було завдано матеріальну шкоду, що складається з витрат на лікування, ремонт автомобіля та пересування по місту Миколаєву через поганий стан здоров`я та специфіку захворювання на загальну суму 58 334,56 грн.Також позивач вважає що йому було завдано моральну шкоду яка полягає в ускладнення його хронічного захворювання, проведення операції та втрати працездатності до 15.04.2018р. та неможливості виконання своїх службових обов`язків,яку він оцінює у розмірі 20 000,00 гривень. Крім того з метою захисту своїх прав, щодо відшкодування шкоди в результаті ДТП, позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач ОСОБА_1 та його представник-адвокат Михайлюк М.О. в останнє судове засідання не з`явилися,при цьому раніше в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник-адвокат Коваль О.В. в останнє судове засідання не з`явилися,при цьому від представника відповідача надійшла заява про розгляд без їх участі в задоволені позову просили відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача МТСБУ скористався своїм процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, відповідно до якого просить у задоволенні позову відмовити з підстав його недоведеності та необґрунтованості.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, приймаючи до уваги письмові заяви сторін щодо предмета спору, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що 16.02.2018 р. о 17 год. 52 хв., гр. ОСОБА_2 , в районі перехрестя вул. Потьомкінська та вул. Пушкінська в м. Миколаєві керував транспортним засобом автомобілем “ВАЗ 2121” державний номер НОМЕР_2 був не уважний, не стежив за дорожньою обстановкою та не реагував на її зміну, при зміні напрямку ліворуч, не впевнився в безпеці свого руху, внаслідок чого допустив зіткнення з рухаючимся в зустрічному напрямку транспортним засобом “Mercedes-Benz” д\н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 2.3б,10.1,10.4 Правил Дорожнього руху України, вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області 12.03.2018року відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до частини шостої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та відповідно до положення частини шостої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 12.03.2018 року та відповідно до якого ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП, що не підлягає доказуванню, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 ЦК визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ВАЗ 2121», номерний знак НОМЕР_2 , була забезпечена ПАТ СТ «Домінанта» на підставі Полісу АМ№2954527.

Відповідно до положення статті 982 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

19.02.2018 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ СТ Домінанта» із письмовою заявою про виплату страхового відшкодування відповідно до Полісу АМ№2954527 за наслідками страхового випадку, що відбувся 16.02.2018 року за участю транспортного засобу «ВАЗ 2121», державний номерний знак НОМЕР_2 .

На підставі Протоколу огляду транспортного засобу від 17.03.2018 року, висновку Експертноавтотоварознавчого дослідження транспортного засобу № 18-317 від 04.04.2018 року встановлено розмір заподіяного збитку на суму 41199,95 грн.

Як визначено у статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як визначено ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому відповідно до вимог статті 1188 ЦК України, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (у порядку часткової відповідальності). У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Таким чином суд вважає доведеними вимоги позивача,щодо стягнення на його користь матеріальних збитків у розмірі 58334,56грн., з яких: витрати на лікування- 10309,41 грн.; витрати на проведення автотоварознавчого дослідження-1201,20грн.;вартість матеріальних збитків, які підтверджуються висновком експерта, що містяться в матеріалах справи-41199,95грн.; та витрати на послуги внутрішнього перевезення пасажирів-5624,00грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку із відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону).

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Наслідки визнання боржника банкрутом визначено статтею 38 Закону, пунктами 2 та 9 частини першої якої зокрема встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав, а виконання зобов`язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених розділом третім Закону «Ліквідаційна процедура».

Статтею 41 вищевказаного Закону України визначено, що ліквідатором є фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор, зокрема, проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; веде реєстр вимог кредиторів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини восьмої статті 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» страхувальник за договором страхування, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, мають право вимагати страхові виплати.

Після завершення всіх розрахунків з кредиторами, відповідно до приписів ст. 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, ухвалу про затвердження яких господарський суд виносить після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів.

Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Пунктом 20.3 статті 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ.

Згідно з підпунктом «ґ» пункту 41.1 статті 41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналізуючи вказані норм права, обов`язок із виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів/майна на МТСБУ.

Згідно з пунктом 7 статті 51 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі ліквідації страховика або визнання його банкрутом страховик зобов`язаний передати до МТСБУ всі матеріали щодо укладених ним договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. При цьому такий страховик зобов`язаний перерахувати до відповідних централізованих страхових резервних фондів кошти в обсягах сум незароблених страхових премій з цього виду страхування.

Відповідно до зазначеного Закону передбачено обов`язкові умови для проведення МТСБУ регламентних виплат за страховика, що визнаний банкрутом, а саме підтвердження факту визнання страховика банкрутом; наявність невиконаних зобов`язань страховика за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів; недостатність коштів та майна страховика для виконання його зобов`язань за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

Згідно правового висновку, зробленого Верховним Судом у Постанові від 24 липня 2019 року у справі № 2-8371/11, а також у Постанові від 08 серпня 2018 року справа № 755/10791/15-ц, «Ураховуючи, що МТСБУ відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодовує шкоду у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись нормами вищенаведеного законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з МТСБУ на користь позивача суми.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положеньст. 23 ЦК України,особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ч.1ст. 1167 ЦК України,моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Згідно п.9Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року за № 4«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»,розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визнає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психологічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Всі негативні моральні, психічні переживання і негативні емоції негативно впливають на стан здоров`я будь-якої людини, зокрема на стан здоров`я позивача.

Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч. 4 ст. 23 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на зазначене, суд приходить висновку, що діями відповідача та бездіяльністю щодо відшкодування завданої шкоди відповідачем, позивачеві була спричинена моральна шкода, яка проявилася у постійних переживаннях за належне йому майно. Відповідач добровільно не вжив ніяких заходів для вирішення питання про відшкодування завданої позивачу шкоди, проявив байдужість, чим змусив позивача звертатися до суду та захищати свої права в судовому порядку. Всі ці обставини порушили його звичний спосіб життя та потребували від нього додаткових зусиль для організації своєї життєдіяльності.

Даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам, враховуючи, те, що позивачу було завдано матеріальну та моральну шкоду, на підтвердження розміру матеріальних збитків позивачем надано відповідні докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача в якості відшкодування матеріальної шкоди та частковому задовольню вимог стосовно відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, зокрема, належать:

1) витрати по сплаті судового збору;

3) витрати на професійну правничу допомогу;

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. 00 коп.

Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме : копією квитанції.

Таким чином, оскільки судом задовольняється позов, витрати на правничу допомогу, відповідно до п. 2, ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись,ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259,263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; ТДВ СТ “Домінанта” та Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП – задовольнити частково.

Стягнути з ТДВ СТ «Домінанта»(вул..Саксаганського,119 м.Київ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,паспорт серія НОМЕР_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) матеріальну шкоду в розмірі 52 710 гривень 56 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ; зареєстрований АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,паспорт серія НОМЕР_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) в якості відшкодування матеріальних збитків в розмірі 5624,00гривні; моральну шкоду в розмірі 10000 гривеньта витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн. 00 коп.

Стягнути в солідарному порядку з ТДВ СТ «Домінанта»(вул..Саксаганського,119 м.Київ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ; зареєстрований АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у сумі 1409,60грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя М. М. Войнарівський