Рішення № 94850456, 12.02.2021, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1161/18

Провадження №2/443/79/21

РІШЕННЯ

іменем України

12 лютого 2021 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом авдоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Новострілищанської об`єднаної територіальної громади про визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Яременко І.О. в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом в якому просить визнати за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , право на земельну ділянку (пай) площею 2,25 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №015067, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА від 30.06.1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на середню частку (пай), що видавалися Жидачівською РДА по Кніселівській сільській раді 11.06.1997 року за №416а.

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її дід по батьковій лінії ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина на вказану вище земельну ділянку. Згідно довідки Новострілищанської селищної ради №822 від 26.06.2018 року ОСОБА_4 проживав в с. Бертишів Жидачівського району до дня смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 . На день смерті разом із ОСОБА_4 проживав та був зареєстрований його син ОСОБА_3 . Заповіту від ОСОБА_4 у виконкомі Новострілищанської селищної ради не посвідчувалося. Оскільки заповіту дід не залишав, то спадкування відбулося за законом. Оскільки батько позивачки ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 вступив в управління спадковим майном і не заявляв про відмову від спадщини, то на підставі ст.549 ЦК УРСР 1963 року, прийняв її. Юридично спадщину батько не оформляв. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивачки, ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої увійшли грошові вклади в Ощадбанку, житловий будинок в АДРЕСА_1 , а також земельна частка (пай) на території Кніселівської сільської ради площею 2,25 умовних кадастрових гектари, яку він фактично успадкував після смерті свого батька ОСОБА_4 , проте юридично не оформив.

01.06.2017 року ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини до Соснівської державної нотаріальної контори Львівської області. У зв`язку із поданням заяви, Соснівською державною нотаріальною конторою була зареєстрована спадкова справа №34/2017 (номер у спадковому реєстрі №60733781). 27.11.2017 року за реєстровими номерами №629,635 позивачці видано свідоцтва про право на спадщину за законом відносно грошових вкладів в Ощадбанку та житлового будинку в АДРЕСА_1 , однак відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на середню земельну частку, оскільки не подано жодного правовстановлюючого документу, який би підтверджував право власності спадкодавця на спадкове майно. Відтак, позивачка змушена звертатися до суду із вказаним позовом з метою захисту майнових прав.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 06.07.2018 року відкрито провадження у справі.

На підстав розпорядження керівника апарату Жидачівського районного суду Львівської області Особи В.М. №523 від 12 серпня 2020 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2020 року головуючим у справі призначено суддю Жидачівського районного суду Львівської області Сливку С.І.

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Сливки С.І. від 17.08.2020 року справу прийнято до свого провадження та вирішено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 04.11.2020 року закрито підготовче провадення, а справу призначено до розглдяу по суті.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, згідно якої позов підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, однак у заяві від 02.09.2020 року просив проводити розгляд справи без його участі.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явились.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини і вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дід позивачки - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим Кніселівською сільською радою Жидачівського району Львівської області від 21.02.1995 року (а.с.12).

Після його смерті відкрилася спадщина до складу якої увійшла земельна частка (пай) на території Кніселівської сільської ради площею 2,25 умовних кадастрових гектари, належна померлому згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №015067, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА від 30.06.1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на середню частку (пай), що видавалися Жидачівською РДА по Кніселівській сільській раді 11.06.1997 року за №416а.

Згідно довідки Новострілищанської селищної ради №822 від 26.06.2018 року (а.с. 13) ОСОБА_4 проживав в с. Бертишів Жидачівського району до дня смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 . На день смерті разом із ОСОБА_4 проживав та був зареєстрований його син ОСОБА_3 . Заповіту від ОСОБА_4 у виконкомі Новострілищанської селищної ради не посвідчувалося.

Оскільки заповіту дід не залишав, то спадкування відбулося за законом.

Стаття 529 ЦК УРСР 1963 року визначає, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Інших спадкоємців першої черги після смерті діда, окрім його сина та відповідно батька позивача - ОСОБА_3 не було.

Згідно ст.549 ЦК УРСР 1963 року, діями, що свідчать про прийняття спадщини є: фактичний вступ в управління чи володіння спадковим майном або подача спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Оскільки батько позивачки - ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 (дід позивачки) вступив в управління спадковим майном і не заявляв про відмову від спадщини, то на підставі ст.549 ЦК УРСР 1963 року, прийняв її. Юридично спадщину батько не оформляв.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивачки - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 , виданим виконавчим комітетом Соснівської міської ради Львівської області від 24.05.2017 року (а.с. 14).

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшли грошові вклади в Ощадбанку, житловий будинок в АДРЕСА_1 , а також земельна частка (пай) на території Кніселівської сільської ради площею 2,25 умовних кадастрових гектари, яку він фактично успадкував після смерті свого батька ОСОБА_4 , проте юридично не оформив.

Згідно довідки Новострілищанської селищної ради Жидачівського району Львівської області №1398 від 26.09.2017 року (а.с. 15), власником господарства в АДРЕСА_1 був ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . До дня смерті і на день смерті ОСОБА_3 разом з ним проживала без реєстрації дочка ОСОБА_2 , яка здійснювала догляд за хворим батьком, займалася його похороном.

Заповіту ОСОБА_3 не залишив, отже спадкування відбулося за законом.

01.06.2017 року ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини до Соснівської державної нотаріальної контори Львівської області.

Соснівською державною нотаріальною конторою була зареєстрована спадкова справа №34/2017 (номер у спадковому реєстрі №60733781).

27.11.2017 року за реєстровими номерами №№629,635 ОСОБА_2 видано свідоцтва про право на спадщину за законом відносно грошових вкладів в Ощадбанку та житлового будинку в АДРЕСА_1 , однак відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на середню земельну частку, оскільки не подано жодного правовстановлюючого документу, який би підтверджував право власності спадкодавця на спадкове майно (а.с.16).

Позивачка стверджує, що сертифікат на право власності на середню частку (пай), що належала її дідові, втрачено.

Доказом того, що дід позивачки ОСОБА_4 отримав право на середню земельну частку, маючи Сертифікат на право приватної власності на землю Серія ЛВ№015067, є витяг із Книги реєстрації Сертифікатів на право на середню земельну частку (пай), виданий Відділом у Жидачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 29.03.2018 року (а.с.18).

Відповідно до ст.ст.1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із вимогами ст.ст.1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку не заявив про відмову від спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має право протягом шестимісячного строку подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Водночас, згідно з роз`ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за законом на земельну ділянку (пай) площею 2,25.

Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз`яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7 та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом положень ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та в інший спосіб такі перешкоди не можуть бути усунуті.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину з-за відсутності у нього правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Відсутність у позивача правовстановлюючого документу на вказане вище нерухоме майно, що належала померлому ОСОБА_3 (спадкове майно), перешкоджає їй в реалізації спадкових прав, зокрема, - оформленню спадщини нотаріусом.

Відтак, враховуючи вище вказане, вимога про визнання за позивачем права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, підлягає до задоволення.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, враховуючи, що відповідачі позов визнали, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 315, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , право на земельну ділянку (пай) площею 2,25 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №015067, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА від 30.06.1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на середню частку (пай), що видавалися Жидачівською РДА по Кніселівській сільській раді 11.06.1997 року за №416а.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12 лютого 2021 року.

Головуючий суддя С.І Сливка