Рішення № 94850152, 09.02.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючої судді Жупанової І.Б., за участю секретаря судового засідання Палубінської К.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справі № 336/5851/20 пр.№ 2/336/647/2021 за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-6», третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Гура Максим Григорович, про визнання права власності на майно в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулись до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-6», третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Гура Максим Григорович, про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Свої вимоги мотивувало тим, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 , про що 31.07.2018 Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області зроблено відповідний актовий запис № 4771, та підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на все належне їй майно, до складу якого входить квартира АДРЕСА_1 , при житті померла заповіт не складала. Позивач є спадкоємцем першої черги та прийняв спадщину, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Квартира АДРЕСА_1 розташована в будинку житлово-будівельного кооперативу «Кристал-6» (в подальшому - Кооператив, ЖБК). Вказану квартиру було надано матері позивача - ОСОБА_2 , як члену ЖБК, на підставі ордеру № 642 від 13.04.1986. Пай за квартиру був сплачений повністю у серпні 1991. Право власності було зареєстровано Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації на підставі довідки ЖБК «Кристал-6» від 07.10.1993, що вбачається з технічного паспорту на квартиру, однак інформація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня. Реєстраційне посвідчення, або інші правовстановлюючі документи на квартиру також відсутні. У зв`язку з зазначеним позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом у нотаріальному порядку, про що видано Постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 25.08.2020 № 294/02-31.

На підставі викладеного позивач просить суд визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 08.10.2020 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Позивачем ОСОБА_1 надано в судове засідання заяву про розгляд справи за його відсутності, наполягав на задоволенні позову.

Представник вдповідача в судове засідання призначене на 09.02.2021 не з`явився, 14.12.2020 головою правління ЖБК «КРИСТАЛ-6» Леоновою О.О. надано заяву про розгляд справи без їх участі, крім того зазначила, що позивач в позовній заяві жодним чином не обґрунтував в чому саме полягає порушення його прав з боку відповідача. Позивачем не надано докази неможливості проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за спадкодавцем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів Укрїни №1127 від 25.12.2015 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Третя особи в судове засідання не з`явилась, 21.01.2021 надійшла заява про розгляд справи без її участі, свою думку щодо вирішення спору не зазначила.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши надані позивачем письмові докази, оцінивши їх на предмет належності, допустимості, достовірності і достатності, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 , про що 31.07.2018 Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області зроблено відповідний актовий запис № 4771, та підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.7).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на все належне їй майно, до складу якого входить квартира АДРЕСА_1 .

При житті померла ОСОБА_2 заповіт не складала.

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги, відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України та прийняв спадщину в силу ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не заявив про відмову від неї.

Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 , в якому мати позивача ОСОБА_1 записана – ОСОБА_2 (а.с.8).

Квартира АДРЕСА_1 розташована в будинку житлово-будівельного кооперативу «Кристал-6». Вказану квартиру було надано матері позивача - ОСОБА_2 , як члену ЖБК, що підтверджується ордером № 642 від 13.04.1986 (а.с.9).

Пай за квартиру був сплачений повністю у серпні 1991, що підтверджується довідкою ЖБК № 000471 від 27.05.2020 (а.с.10).

Право власності було зареєстровано Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації на підставі довідки ЖБК «Кристал-6» від 07.10.1993, що вбачається з технічного паспорту на квартиру (а.с.11-12), однак інформація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня (а.с.13).

Як зазначає позивач, реєстраційне посвідчення, або інші правовстановлюючі документи на квартиру також відсутні. У зв`язку з зазначеним позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом у нотаріальному порядку, про що видано Постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 25.08.2020 № 294/02-31 (а.с.14).

Згідно матеріалів спадкової справи № 60/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , 25.08.2020 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса ЗМНО Гури М.Г. про видачу свідоцтва про право власності на спадщину за законом, іншіх спадкоємцев не має.

Згідно ч. 1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів

Згідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.2 ст.78, ч.ч.1, 5 ст.81 ЦПК України обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Як передбачено ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, акти цивільного законодавства, а згідно ст.1220 ЦК України встановлено, що смерть спадкодавця породжує спадкові правовідносини.

Як передбачено ст.1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від померлої фізичної особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців); до складу спадщини входять всі права та обов`язки, які належали спадкоємцю на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Як роз`яснено у п.23 постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно зі ст. 15 Закону УРСР від 7 лютого 1991 № 697-ХІІ «Про власність» (набрав чинності з 15 квітня 1991, втратив чинність згідно із Законом України від 27 квітня 2007 № 997-V з 20.06.07) член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Відповідно до п.3 Постанови Верховної Ради Української PCP «Про введення в дію Закону Української PCP «Про власність» від 26 березня 1991 положення статті 15 Закону Української PCP «Про власність» застосовуються до правовідносин, що виникли як до, так і після 15 квітня 1991.

Аналогічні підстави набуття права власності на квартиру членом житлово-будівельного кооперативу також визначені ч.3 ст.384 ЦК України, який набрав чинності 01.01.2004.

Згідно зі ст.384 ЦК України, у разі викупу квартири член житлово-будівельного кооперативу стає її власником, тобто мати позивача ОСОБА_2 , як член ЖБК, є власником квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», у разі смерті члена житлово-будівельного, садівницького товариства, якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, але свідоцтво про право власності не отримав, квартира в житлово-будівельному кооперативі та житловий будинок у садівницькому товаристві входять до складу спадщини.

Відповідно до п.п.4.15 п.4 гл. 10 розділу 11 Наказу Міністерства юстиції України про затвердження «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності на майно спадкодавця.

Однак, у зв`язку з тим, що позивач не має оригіналу документу, який би підтверджував право власності його мати на спадкове майно, останній не може оформити спадок у нотаріальному порядку.

Відповідно до п.3.1. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Вище перелічені обставини підтверджені належними письмовими доказами, які узгоджуються між собою та не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності.

Оцінивши наявні докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи та визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 18, 19, 42, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-6», третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Гура Максим Григорович, про визнання права власності на майно в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: І.Б. Жупанова