Рішення № 94849924, 08.02.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/9556/20 2/335/685/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 лютого 2021 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Соболєвої І.П.,

за участю секретаря судового засідання Лазоренко Д.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Тульчевської Н.В.,

третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа – ОСОБА_2 , Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

10.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом, в обґрунтування якого зазначив, що йому, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , третій особі по справі, належить на праві приватної спільної часткової власності по Ѕ частці кожному квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу реєстраційний номер Н-3537 від 03.03.1998, зареєстрованого Товарною біржою «Торг-Інвест».

На теперішній час в зазначеній квартирі зареєстрованими особами числяться позивач, ОСОБА_1 , його дружина, ОСОБА_2 , третя особа по справі, їх син, ОСОБА_5 , його син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його дружина, ОСОБА_3 , та брат позивача, ОСОБА_6 , відповідачі у справі.

Відповідачі у справі не проживають в квартирі з 2013 р., їх місцезнаходження позивачу невідоме.

Причиною звернення позивача до суду стало те, що реєстрація місця проживання відповідачів в квартирі чинить йому перепони в її користуванні. Він вимушений безпідставно сплачувати кошти по рахункам за житлово-комунальні послуги з урахуванням реєстрації відповідачів за адресою квартири.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просить усунути перешкоди у здійсненні ним право користування квартирою АДРЕСА_1 , шляхом визнання ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 17.11.2020 провадження в справі відкрито та призначено судове засідання. Відповідачі у визначений судом строк відзиву на позовну заяву не надали.

В судовому засіданні позивач та його представник адвокат Тульчевська Н.В. позовні вимоги підтримали, сторони надали пояснення відповідно до викладених в позові вимог. Проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечували.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про день та час слухання справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили. Заяви про розгляд справи за їх відсутності від відповідачів не надходило.

Третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову не заперечувала.

Представник третьої особи Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради у судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомлено.

Представник третьої особи органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району Малюк С.М. подала суду заяву, в якій просить здійснювати розгляд справи без участі представника органу опіки та піклування.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно ч. 2 ст. 191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідачів, на підставі доказів, які містяться в матеріалах, та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вислухавши позивача, його представника, третю особу, допитавши свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорту.

Відповідно до Договору купівлі-продажу реєстраційний номер Н-3537 від 03.03.1998 зареєстрованого Товарною біржою «Торг-Інвест», квартира АДРЕСА_1 , належить на праві приватної спільної часткової власності по Ѕ частці кожному – ОСОБА_1 , позивачу, та ОСОБА_2 , третій особі у справі.

Згідно з довідками Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, витребуваної на запит, слідує, що за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані відповідачі у справі: ОСОБА_3 , ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

За відомостями Департаменту реєстраційних послуг інформація про реєстрацію місця проживання відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , відсутня.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , пояснили, що відповідачі в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , не проживають з 2013 р., їхніх особистих речей в квартирі немає, інтерес до спірного жилого приміщення втратили.

Після встановлення зазначених обставин суд приходить до наступного висновку.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась

17.07.1997 відповідно до Закону від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України). Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вилогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316, 319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин.

У зв`язку із цим під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла.

Відповідно до ст. 405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім`ї власника втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач є співвласником квартири, в якій залишаються зареєстрованими його син, його онук, дружина сина, та його брат, чим позбавляють власника даної квартири права вільно користуватися та розпоряджатися належною йому власністю.

Отже судом встановлено, що відповідачі не проживають в спірній квартирі з 2013 року, тобто більш ніж 6-ти місяців, за цей час вселитися не намагалися, особистих речей в квартирі немає, з чого витікає, що інтерес до спірного житла втратили, що також підтверджено добутими дослідженими в ході судового засіданні письмовими доказами та показами зазначених вище свідків.

Після встановлення зазначених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд вважає, що вони повинні залишитись за позивачем, оскільки питання щодо їх стягнення позивачем не заявлялись.

Керуючись ст.ст. 4, 12–13, 76–80, 263–265, 280–282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа – ОСОБА_2 , Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте Орджонікідзевський районним судом м. Запоріжжя за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

В повному обсязі рішення складено 12.02.2021.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідачі – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка діє в своїх інтересах та як законний представник в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 .

Треті особи – Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, місце знаходження: 69002, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 84, код ЄДРПОУ 40302133; Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, місце знаходження: 69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 5, код ЄДРПОУ 37573115.

Суддя І.П. Соболєва