Постанова № 94849830, 12.02.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 12.02.2021

ЄУН № 937/320/21

Провадження № 3/937/286/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2021 року Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Честнєйша Ю.О., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – відсутній, громадянина України, не працює, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

14.01.2021 о 23 годині 10 хвилин, у м. Мелітополі по вулиці Г.України, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21011, д/н НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, млява мова). Від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою технічного засобу Drаger Alcotest та огляду у закладі охорони здоров`я для встановлення стану алкогольного сп`яніння відмовився у присутності двох свідків.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями скоїв правопорушення, передбачене ч. 1ст. 130 КУпАП України, згідно якої передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У судові засідання ОСОБА_1 не з`явився з невідомих причин, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У протоколі про адміністративне правопорушення останній зазначив, що випив 0,5 л пива, після чого керував автомобілем. заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності не надав.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІУ "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами. Однак у ч. 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Особливе місце серед міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, належить Конвенції, ратифікованій Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції". Із моменту приєднання до Конвенції Україна взяла на себе низку зобов`язань у сфері захисту прав людини. Частиною таких зобов`язань відповідно до статей 32, 46 Конвенції є визнання Україною юрисдикції ЄСПЛ, яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У пункті 29 рішення по справі "Надточій проти України" Суд зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду – передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Проте, відповідно до практики Європейського суду, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», сторони в розумінні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Важливе значення мають і висновки у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" - заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 , будучи повідомленим про час та місце розгляду справи відносно нього належним чином, у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, жодних заяв чи клопотань про відкладення судового засідання чи про розгляд справи за його відсутності, не направляв, а отже ОСОБА_1 знав про судове провадження відносно нього, однак ним не цікавився, жодних заходів, направлених на обізнаність щодо стану відомого йому судового провадження не вчиняв, а отже не добросовісно користувався належними йому процесуальними правами та не виконував належним чином процесуальні обов`язки, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справу за відсутності правопорушника на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши зібрані у справі докази, доходить наступних висновків.

У відповідності до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Здійснення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується зібраними у справі доказами: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 103756 від 14.01.2021; актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; -направленням на огляд водія транспортного засобу від 14.01.2021; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; поясненнями ОСОБА_1 , наданими у судовому засіданні; відеозаписом, доданим до матеріалів справи.

Призначаючи адміністративне стягнення суд керується насамперед вимогами ст.23 КУпАП, згідно яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до ч.2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суди не вправі застосовувати позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів, якщо особа вже позбавлена такого права або його взагалі не мала.

На підставі довідки інспектора адміністративної практики Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області встановлено, що згідно ІПНП НПУ ОСОБА_1 водійське посвідчення не отримував.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції статті без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки водійське посвідчення на керування транспортними засобами останній не отримував.

Крім того, на підставі ст. 40-1 КУпАП України, з правопорушника також підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 454,00 гривні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 33, 401, 130, 283, 284, 294 КУпАП, Законом України «Про судовий збір»,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі в розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок на користь держави (реквізити для сплати штрафу: отримувач – ГУК у Запорізькій області/21081300, Банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), р\р UA708999980313000149000008001, Код ЄДРПОУ 37941997, МФО 899998, призначення платежу – адмін.штраф) без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 коп.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у 15-денний строк з дня повідомлення про винесення зазначеної постанови, в порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення постанови до виконання протягом трьох місяців.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Суддя: Ю.О. Честнєйша