Рішення № 94849770, 08.02.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 08.02.2021

Справа № 937/8656/20

2/937/871/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«08» лютого 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Сметаніної А.В.,

за участі секретаря – Горбань Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за участю третьої особи – приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., про стягнення з позивача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості в розмірі 3854,32 доларів США, що за курсом відповідно до службового розпорядження НБУ від 20.06.2017 року становить 26,02 гривень та складає 100289,41 гривень та стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у сумі 840,80 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 15000,00 гривень.

На обґрунтування позову позивач зазначає, що 06.05.2008 року між ним та АТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір № ZPM0GA0000000909 на строк з 06.05.2008 року по 06.05.2028 року включно. У відповідності до п. 8.1 договору банк зобов`язується надати позивальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 06.05.2008 року по 06.05.2028 року включно, у вигляді поновлювальної кредитної лінії у розмірі 21310,00 доларів США на наступні цілі: у розмірі 16710,00 доларів США – на споживчі цілі, у розмірі 16000,00 доларі США та 480,00 доларів США – на сплату винагороди за надання фінансового інструменту з моменту надання кредиту, 150,00 доларів США – страхування майна, 80,00 доларів США – особисте страхування, а також 4600,00 доларів США – на сплату страхових платежів у випадках та порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 4,08 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди зо проведення додаткового моніторингу, згідно п.7.2 договору. Додатковою угодою № 1 від 11.01.2014 року до кредитного договору № ZPM0GA0000000909 від 06.05.2008 року сторонами було узгоджено наступне. Відповідно до пп. 1.1 додаткової угоди суму заборгованості, що виникла в період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання додаткової угоди зменшено на 35,61 доларів США, а саме: відсотки у розмірі 35,61, комісія у розмірі 0,00, пеня у розмірі 0,00 доларів США. Дата остаточного погашення заборгованості за договором 30.12.2018 рік. 23.11.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. був виданий виконавчий напис, на підставі якого запропоновано стягнути з ОСОБА_1 не сплачену в строк за кредитним договором № ZPM0GA0000000909 від 06.05.2008 року заборгованість на користь АТ «КБ «Приватбанк». Строк, за який провадиться стягнення - 3332 днів, а саме: з 06.05.2008 року по 20.06.2017 року. Сума, що підлягає стягненню відповідно до виконавчого напису, складає 3 854, 32 доларів США, що за курсом 26,02 відповідно до службового розпорядження НБУ від 20.06.2017 року складає 100289,41 грн. з урахуванням: заборгованість за тілом кредиту - 2 981,13 (Долар США); заборгованість за відсотками - 0, 45 (Долар США); заборгованість з пені - 680, 05 (Долар США); заборгованість по штрафам (фіксована частина) -9, 61 (Долар США); заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) -183, 08 (Долар США); витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 1800 гривень 00 копійок. Згідно підрахунку через сайт PLANETCALC (онлайн калькулятор), а саме підрахунок кількості днів між датами з 06.05.2008 року по 20.06.2017 рік, то вбачається що між зазначеними датами 3332 дні, як і зазначено у самому виконавчому написі нотаріуса. Вказаний строк за який проводиться стягнення зазначений приватним нотаріусом у виконавчому написі суперечить фактичним обставинам, є необґрунтованим та сама сума заборгованості не є безспірною, так як позивачем здійснювались платежі по даному кредитному договору шляхом зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту на відкритий Банком рахунок НОМЕР_1 (п. 8.2. Кредитного договору), що підтверджується копіями квитанцій, які додаються. Отже, враховуючи вищезазначену інформацію, яка міститься у виконавчому написі нотаріуса не можливо встановити момент виникнення заборгованості та точний розрахунок за процентами та комісією, що порушує права позивача для всебічного аналізу розрахунків для усвідомлення чи дійсно ця вимога, яка вчинена нотаріусом має безспірний характер щодо сум нарахування. Також, згідно інформації, яка викладена у виконавчому написі вбачається, що виконавчий напис нотаріуса має бути пред`явлений до виконання до виконання до відділу (підрозділу) державної виконавчої служби протягом року з дня його вчинення. 17.06.2020 року державним виконавцем Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Буряк Н.С. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 62362257 на підставі виконавчого напису № 22784 від 23.11.2017 року. Отже, виконавчий напис нотаріуса було подано з порушенням строку на його пред`явлення до виконання до відділу (підрозділу ) державної виконавчої служби. Позивач зазначає, що підстав для вчинення вказаного виконавчого напису не було, у зв`язку з чим звертається до суду.

18 грудня 2020 року від представника відповідача – АТ КБ «Приватбанк» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного. Відповідно до укладеного договору позивач отримав кредит. Цей факт сторонами не оскаржується. Більш того, отримання позивачем кредитних коштів є його правом, а не обов`язком, однак, користування кредитними коштами лише свідчить про згоду позивача з умовами кредитування та необхідність виконання наявних зобов`язань за договором. У порушення закону та умов договору позивач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав та не повернув в межах строку, встановленого договором, суму кредиту та не сплатив проценти, комісію та інше за користування кредитом. Окрім того, з боку АТ КБ «Приватбанк» здійснювалися додаткові заходи щодо вирішення питання в досудовому порядку, а саме направлення вимог про усунення порушень за вказаним кредитним договором, яку позивач залишив без уваги та виконання, що свідчить про факт наявності боргу та його визнання саме стороною позивача. В свою чергу з боку позивача не надано жодного доказу відсутності заборгованості за кредитним договором. Представник відповідача зазначає, що виконавчий напис про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором вчинений відповідно до норм діючого законодавства. АТ КБ «Приватбанк» було надано нотаріусу усі необхідні документи відповідно до переліку, а саме кредитний договір, засвідчений банком розрахунок про заборгованість, в якому в повній мірі відображені всі операції позивача, щодо погашення заборгованості, а тому відсутні підстави вважати дії нотаріуса незаконними. Щодо строку за яким здійснюється стягнення за виконавчим написом, представник відповідача зазначив, що з урахуванням переривання строку шляхом часткової оплати позивачем боргу, відповідно відповідачем правомірно заявлено до стягнення суму заборгованості за вказаний період, а нотаріус правомірно в межах строків, встановлених ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» та п. 3.1. гл. 16 Розділу ІІ Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження порядку вчинення нотаріальних дій нотаріуса України» від 22.02.2012 року № 296/5, вчинив виконавчий напис. Крім того, позивачем не доведено факту погашення суми кредиту.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 08.02.2021 року на 10.00 годину не з`явився, від його представника адвоката Медвідя Є.М. надійшла заява про розгляд справи без його участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» в судове засідання, призначене на 08.02.2021 року на 10.00 годину не з`явився, у відзиві на позовну заяву від 18.12.2020 року просить справу розглядати без його участі та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. в судове засідання, призначене на 08.02.2021 року на 10.00 годину не з`явився, з невідомої суду причини, про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис уповноваженої особи у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України з урахуванням заяви представника позивача та представника відповідача про слухання справи за їх відсутності та у зв`язку з неявкою третьої особи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи в їх сукупності, прийшов до висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.

Судом встановлено, що 06.05.2008 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ZPM0GA0000000909 на строк з 06.05.2008 року по 06.05.2028 року включно /а.с.11-13/.

Відповідно до п. 8.1 договору банк зобов`язується надати позивальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 06.05.2008 року по 06.05.2028 року включно, у вигляді поновлювальної кредитної лінії у розмірі 21310,00 доларів США на наступні цілі: у розмірі 16710,00 доларів США – на споживчі цілі, у розмірі 16000,00 доларі США та 480,00 доларів США – на сплату винагороди за надання фінансового інструменту з моменту надання кредиту, 150,00 доларів США – страхування майна, 80,00 доларів США – особисте страхування, а також 4600,00 доларів США – на сплату страхових платежів у випадках та порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 4,08 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди зо проведення додаткового моніторингу, згідно п.7.2 договору.

ОСОБА_1 був ознайомлений та погодився з умовами кредитного договору та графіком погашення кредиту, про що свідчить його підпис на додатку № 1 та додатку № 2 до кредитного договору № ZPM0GA0000000909 від 06.05.2008 року /а.с.14,15-16/.

Додатковою угодою № 1 від 11.01.2014 року до кредитного договору № ZPM0GA0000000909 від 06.05.2008 року сторонами було узгоджено наступне. Відповідно до пп. 1.1 додаткової угоди суму заборгованості, що виникла в період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання додаткової угоди зменшено на 35,61 доларів США, а саме: відсотки у розмірі 35,61, комісія у розмірі 0,00, пеня у розмірі 0,00 доларів США. Дата остаточного погашення заборгованості за договором 30.12.2018 рік /а.с.17,18/.

23 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. вчинено виконавчий напис № 22784 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № ZPM0GA0000000909 від 06.05.2008, строк за який проводилось стягнення 3332 днів, а саме з 06.05.2008 року по 20.06.2017 року, сума що підлягала стягненню складає 3854,32 доларів США, що за курсом 26,02 відповідно до службового розпорядження НБУ від 20.06.2017 року складає 100289,41 грн., з урахуванням: заборгованість за тілом кредиту - 2 981,13 (Долар США); заборгованість за відсотками - 0, 45 (Долар США); заборгованість з пені - 680, 05 (Долар США); заборгованість по штрафам (фіксована частина) -9, 61 (Долар США); заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) - 183, 08 (Долар США); Витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 1800 гривень 00 копійок. Виконавчий напис набрав чинності з дня його вчинення, тобто з 23.11.2017 року та мав бути пред`явлений до виконання до відділу ДВС протягом року з дня його вчинення /а.с.10/.

На підставі заяви стягувача АТ КБ «Приватбанк» 17.06.2020 року державним виконавцем Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно – Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Буряк Н.С. відкрито виконавче провадження ВП №62362257 з виконання виконавчого напису №22784 від 23.11.2017 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості в розмірі 100289,41 грн. та витрат за вчинення виконавчого напису /а.с.19/.

Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами ОСОБА_1 посилався на те, що нотаріусом при вчиненні виконавчого напису, було вчинено грубе порушення закону, вказаний строк за який проводиться стягнення суперечить фактичним обставинам, є необґрунтованим та сама сума заборгованості не є безспірною.

Вирішуючи вказаний спір суд виходить з наступного:

У статтях 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»).

Вчинення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, який набрав чинності 07 березня 2012 року.

Так, відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи: підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок), який містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з п.п. 1.1, 1.2 глави 16 Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з пунктом 2 цього Переліку передбачено стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Згідно з пп. 3.1, 3.2, 3.4 п. 3 глави 16 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Також, ст.50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків:

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

Саме тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс 17 та від 06 травня 2020 року у справі № 320/7932/16-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 р. по справі № 305/2082/14-ц, яка відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.

Так, судом встановлено, що строк, за який проводиться стягнення на підставі виконавчого напису № 22784 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № ZPM0GA0000000909 від 06.05.2008 року складає 3332 дні, а саме з 06.05.2008 року по 20.06.2017 року, тобто 9 років, що є порушенням вимог ст.88 Закону України «Про нотаріат» та Порядку Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, який набрав чинності 07 березня 2012 року.

Також, стягувачем АТ КБ «ПриватБанк» до виконання вказаний виконавчий напис було подано з порушенням строку на його пред`явлення до виконання, визначеному в п.8 відповідно Порядку.

Крім того, ухвалою суду від 20.11.2020 року було витребувано від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. копії документів на підставі яких ним був вчинений виконавчий напис № 22784 від 23 листопада 2017 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 3 854,32 (доллар США), що за курсом 26.02 відповідно до службового розпорядження НБУ від на 20.06.2017 року складає 100 289,41 грн.

Проте, на адресу суду вказані документи так і не надійшли.

До відзиву відповідача також не було додано документів, на підставі яких суд міг би встановити, які саме документи для вчинення виконавчого напису було подано нотаріусу АТ КБ «ПриватБанк» та чи відповідають ці документи вимогам Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Крім того, зі змісту виконавчого напису вбачається, що останній був вчинений нотаріусом на підставі кредитного договору, який не було нотаріально посвідчено.

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 26 листопада 2014 року № 662, якою було внесено до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів таку форму договору, як кредитний договір, було визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема й щодо доповнення Переліку документів новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

Таким чином, зазначене судове рішення набрало законної сили та є обов`язковим до виконання на всій території України.

Постановою Великою Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року було відмолено у задоволенні заяви ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року.

Таким чином, на сьогодні редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Однак, незважаючи на те, що судовим рішенням були скасовані зміни до Переліку в частині вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, нотаріуси продовжують вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, які нотаріально не посвідчені.

Судом встановлено, що спірний виконавчий напис було вчинено нотаріусом 23.11.2017 року, тобто після набрання постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 законної сили, а отже на підставі нормативного акту, який було визнано незаконним та не чинним.

Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, тому стягнення не могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення виконавчого напису.

В даному випадку, укладений між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір також не було посвідчено нотаріально, що унеможливлює стягнення у безспірному порядку шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у даному випадку нотаріус всупереч вимогам Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, вчинив виконавчий напис без дотримання умов його вчинення в частині подання стягувачем документів на підтвердження безспірності розміру заборгованості боржника, без дотримання умов в частині строку, за який проводиться стягнення на підставі виконавчого напису, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Право на правничу допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України.

Згідно з вимогами ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, відповідно до ордеру на надання правничої допомоги, представником ОСОБА_1 є адвокат Медвідь Є.М. (а.с.30).

З наданих позивачем доказів, оплата за надані йому юридичні послуги підтверджується в розмірі 15000,00 грн., а саме квитанцією № б/н від 19.11.2020 року, відповідно до якої адвокат Медвідь Є.М. одержав від ОСОБА_1 на підставі договору на надання правової (правничої) допомоги №б/н від 25.08.2020 року 15000,00 грн., розрахунком суми гонорару за надану правничу допомогу, відповідно до якого вартість послуг складає 15000,00 гривень, з яких: попередня консультація щодо характеру правовідносин – 1000,00 гривень, вивчення та правовий аналіз матеріалів справи – 1000,00 гривень, зібрання доказів – 1000,00 гривень, підготовка та подача позову – 1000,00 гривень, участь у судових засіданнях – 11000,00 гривень (а.с.31,32).

Згідно вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При вирішенні цивільного позову, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення пропорційності, зокрема забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору, ціну позову, складність справи, значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій.

Дослідивши документи, які надані на підтвердження вартості наданих послуг у справі, суд встановив, що доказів на підтвердження прийняття участі адвокатом в судових засіданнях надано не було, всі судові засідання відбувались без його особистої участі, на підставі поданих заяв, а попередня консультація щодо характеру правовідносин, може включати також і вивчення та правовий аналіз справи.

Крім того, суд вважає, що предмет позову у справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу нормативно-правових актів, складення великої кількості процесуальних документів, витрачання значного часу на вивчення обставин справи, а тому, з огляду на те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, у розмірі 3000,00 гривень.

Крім того, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь позивача також слід стягнути судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 3, 24 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», ст.ст. 3, 4, 10, 12, 28, 76-82, 89, 133, 141, 247, 263, 265, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за участю третьої особи – приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 22784 від 23 листопада 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованості і розмірі 3854,32 доларів США, що за курсом відповідно до службового розпорядження НБУ від 20.06.2017 року 26,02 гривень, складає 100289,41 гривень.

Стягнути з Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з судового збору за подання позовної заяви у розмірі 840 /вісімсот сорок/ гривень 80 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 /три тисячі/ гривень 00 копійок, а всього 3 840 /три тисячі вісімсот сорок/ гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справі, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування та ім`я сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Відповідач: Акціонерне Товариство Комерційний Банк «Приватбанк», юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 3.

Повне судове рішення складено 12 лютого 2021 року.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду

Запорізької області: А.В. Сметаніна