Рішення № 94849669, 11.02.2021, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/4596/20

Провадження №2/333/393/21

рішення

Іменем України

11 лютого 2021 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого – судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., представника позивача Долі Д.М., представника відповідача Тихонова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу №333/4596/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення пені за прострочку виконання зобов`язання, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення пені за прострочку виконання зобов`язання, в якому просить суд стягнути з відповідача на її користь пеню за прострочку виконання зобов`язання у розмірі 29428,35 гривень, посилаючись на те, що 27.01.2020 року між нею і відповідачем в особі ТВБВ №10007/0290 ОПЧ ЗОУ АТ «Ощадбанк» було укладено договір №19562599709 на вклад «Мій пенсійний депозит» на ім`я фізичної особи (з поповненням та капіталізацією). Відповідно до п.1.1 вказаного договору та квитанцій про здійснення касових операцій від 27.01.2020 року, 08.02.2020 року, 29.02.2020 року на вкладний (депозитний рахунок) позивачкою було внесено 12000 доларів США. Днем повернення депозиту було визначено 27.04.2020 року (п.1.1 договору). Згідно з п.3.3.1 вказаного договору банк зобов`язався повернути депозит в день повернення депозиту шляхом перерахування на поточний рахунок, або шляхом видачі готівкою та сплатити нараховані проценти, обумовлені договором, за вирахуванням податків/зборів та інших обов`язкових платежів, що підлягають сплаті відповідно до законодавства України, шляхом перерахування на рахунок, вказаний у п.1.1 договору. 27.04.2020 року ОСОБА_1 та її представник за довіреністю ОСОБА_2 спільною заявою звернулися до ТВБВ №10007/0290 ОПЧ ЗОУ АТ «Ощадбанк» з проханням 27.04.2020 року повернути шляхом видачі готівкою всю суму депозиту у розмірі 12000 доларів США з нарахованими процентами у розмірі 45 доларів США. Проте, умови договору банком виконані не були і грошові кошти у строки, обумовлені договором, позивачу повернуто не було, що має наслідком настання відповідальності, передбаченої Законом України «Про захист прав споживачів» (ч.5 ст.10), у вигляді сплати пені в національній валюті України у розмірі 3% від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі. Працівниками банку грошові кошти видано не було з мотивів відсутності готівкової валюти та запропоновано звернутися через кілька днів. 28.04.2020 року банком було повернуто позивачу 4000 доларів США, 30.04.2020 року – 6000 доларів США, 04.05.2020 року – 2045 доларів США. Відповідно до наданого позивачем розрахунку розмір пені за прострочку виконання зобов`язання складає 29428,35 гривень. Крім того, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 гривень, а саме: 1500,00 гривень – за підготовку претензії до АТ «Ощадбанк», 2500,00 гривень – за підготовку позовної заяви, 1000,00 гривень – за представлення її інтересів у судовому засіданні 29.09.2020 року, 1000,00 гривень – за підготовку відповіді на відзив відповідача, 2000,00 гривень – за представлення її інтересів у судовому засіданні 10.11.2020 року.

Позивач, будучи своєчасно і належним чином повідомленою судом про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила. Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити, з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі, надав суду відзив, в якому зазначив, що 27.04.2020 року, тобто в день повернення депозиту, ОСОБА_1 депозит та проценти не отримала, у зв`язку з чим у відповідності до п.2.7 договору, депозит разом з нарахованими процентами наступного робочого дня були банком перераховані на поточний рахунок вкладника, вказаний у п.3.3.1 договору, що підтверджується копією виписки по депозитному і поточному рахунку. Картковий рахунок – це рахунок, операції за яким здійснюються з використанням електронного платіжного засобу та можливістю вільного користування коштами за ним. Отже, зобов`язання АТ «Ощадбанк» за договором щодо повернення суми депозиту та нарахованих процентів були виконані в повному обсязі шляхом перерахування вказаних сум на вказаний в договорі поточний рахунок позивача. У подальшому ОСОБА_1 самостійно, на свій розсуд, розпорядилася наявними на її картковому рахунку коштами, в т.ч. коштами, зарахованими на поточний рахунок з депозитного рахунку, а саме отримала в касі АТ «Ощадбанк» готівкові кошти: 28.04.2020 року – 4000 доларів США, 30.04.2020 року – 6000 доларів США, 04.05.2020 року – 2045,58 доларів США. Протягом періоду розміщення вкладу банком нараховувалися та виплачувалися проценти за користування депозитом. Загалом за період з 27.01.2020року по 27.04.2020 року на картковий рахунок ОСОБА_1 було зараховано проценти за користування депозитом на загальну суму 45,58 доларів США. У зв`язку з викладеним, відсутні будь-які підстави для нарахування на суму вкладу згідно зі ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» заявленої до стягнення суми пені. Крім того, представник відповідача у судовому засіданні заперечував щодо задоволення вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, вважаючи їх неспівмірними і необґрунтованими. При візуальному звірені підпису платника на квитанціях банку від імені ОСОБА_1 , актах виконаних робіт і договорі від 12.05.2020 року можливо зробити висновок про те, що вони зроблені не ОСОБА_1 , а іншою особою, тому належних і допустимих доказів позивачем надано не було.

У відповіді на відзив позивач зазначила, що твердження банку про неповернення коштів з вини позивача спростовується наявними у справі доказами. Працівниками банку грошові кошти видано не було з мотивів відсутності готівкової валюти та запропоновано звернутися через кілька днів. Та навіть після цього вона була змушена відвідати установу банку кілька разів, доки їй не було повернуто готівкою всю суму депозиту та нарахованих відсотків.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, свідка, вивчивши матеріали справи і дослідивши письмові докази, доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Положеннями ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

27.01.2020 року між ОСОБА_1 (вкладник) та Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ №10007/0290 ОПЧ ЗОУ АТ «Ощадбанк» (банк) укладено договір №19562599709 на вклад «Мій пенсійний депозит» на ім`я фізичної особи (з поповненням та капіталізацією) (а.с.8-9).

Відповідно до п.1.1 вказаного договору та квитанцій про здійснення касових операцій №1956259970 від 27.01.2020 року (а.с.13), №1956259970 від 08.02.2020 року (а.с.14), №1956259970 від 29.02.2020 року (а.с.15) на вкладний (депозитний рахунок) позивачкою було внесено 12000 доларів США строком на 3 місяці. Днем (датою) повернення депозиту було визначено 27.04.2020 року.

На підставі п.1.2 зазначеного договору процентна ставка за депозитом встановлюється у розмірі 2% річних. Сторони погодили, що розмір процентної ставки збільшується згідно з умовами депозитної складової пакету послуг «Ексклюзивний», затвердженої банком на дату укладення договору. У разі надходження коштів у сумі відмінній від суми, зазначеної у п.1.1 договору, нарахування процентів здійснюється за процентною ставкою, яка діяла у банку по даному виду вкладу на момент укладення договору з врахуванням депозитної складової пакету послуг «Ексклюзивний».

Пунктом 1.4 зазначеного договору передбачено, що сплата відсотків за користуванням депозитом здійснюється щомісячно.

Відповідно до п.2.6 вказаного договору, якщо вкладник в день повернення депозиту не з`явився до установи банку для отримання депозиту, то строк дії договору на строк депозиту автоматично продовжується щоразу на строк, вказаний у п.1.1 договору.

На підставі п.2.7 зазначеного договору, після закінчення строку депозиту депозит разом з нарахованими процентами, вкладник протягом 1 дня (дня повернення депозиту), може отримати готівкою. Якщо в день повернення депозиту вкладник не отримав депозит та проценти, то депозит разом з нарахованими процентами наступного робочого дня підлягають перерахуванню на поточний рахунок вкладника, вказаний у п.п.3.3.1 договору.

Згідно з п.3.3.1 вказаного договору банк зобов`язався повернути депозит в день (дату) повернення депозиту, визначений у п.1.1 договору, шляхом перерахування на поточний рахунок, або шляхом видачі готівкою та сплатити нараховані проценти, обумовлені договором, за вирахуванням податків/зборів та інших обов`язкових платежів, що підлягають сплаті відповідно до законодавства України, шляхом перерахування на рахунок, вказаний у п.1.1 договору.

27.01.2020 року ОСОБА_1 видана довіреність на ім`я ОСОБА_2 , посвідчена операціоністом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 розпоряджатися рахунками, отримувати кошти з рахунків, поповнювати депозит, перераховувати кошти з рахунку, отримати депозит і відсотки в останній день дії, достроково повернути вклад, закрити вклад, та інше, що не суперечить законодавству України (а.с.12).

27.04.2020 року ОСОБА_1 та її представник за довіреністю Адєлєв І.В. спільною заявою звернулися до ТВБВ №10007/0290 ОПЧ ЗОУ АТ «Ощадбанк» з проханням 27.04.2020 року повернути шляхом видачі готівкою всю суму депозиту у розмірі 12000 доларів США з нарахованими процентами (а.с.16-17).

Відповідно до чека №8496 від 28.04.2020 року банком було повернуто позивачу 4000 доларів США, згідно з чеком №8525 від 30.04.2020 року – 6000 доларів США, на підставі чека №8537 від 04.05.2020 року – 2045 доларів США (а.с.18).

21.05.2020 позивач звернулася до відповідача з претензією щодо сплати їй пені у розмірі 29428,35 гривень (а.с.20-21, 22).

Відповідно до листа філії – Запорізьке обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» вих.№107.22-14/511-1350/2020-07/вих. від 27.05.2020 року на ім`я ОСОБА_1 , відповідач зазначив, що кошти за депозитом разом з нарахованими відсотками, після завершення терміну його дії, наступного робочого дня були перераховані ОСОБА_1 на картковий рахунок, зазначений в п.3.3.1 договору, у зв`язку з чим умови договору банком були виконані і кошти за ним повернуто. Зняти з карткового рахунку грошові кошти ОСОБА_1 не змогла через те, що з 12.03.2020 року у державі було введено карантин. З приводу цього було змінено регламент отримання готівкової валюти з головного банку (тобто було обмежено міжрегіональне переміщення). Таким чином, забезпечення відділень готівковою валютою здійснювалося з урахуванням всіх бізнес процесів банку, а це виплата депозитів і переказів, валютно-обмінні операції тощо (а.с.23, 24).

Згідно з умов договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), до якого ОСОБА_1 (клієнт) приєдналася заявою про приєднання №523660609/270120 від 27.01.2020 року (а.с.10-11), клієнт самостійно розпоряджається наявними на картковому рахунку коштами в порядку, визначеному законодавством (п.1.5 розділу договору, умови договору банківського рахунку).

Відповідно до копії виписки по депозитному і поточному рахунку, депозит разом з нарахованими процентами 28.04.2020 року були перераховані банком на поточний рахунок ОСОБА_1 , вказаний у п.3.3.1 договору (а.с.55, 56).

Офіційний курс гривні щодо долара США станом на 28.04.2020 року становив 27,1025 (а.с.25-26), станом на 30.04.2020 року – 26,9714 (а.с.27-28), станом на 04.05.2020 року – 26,9592 (а.с.29-30).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив суду, що між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» і позивачем, яка є його матір`ю, було укладено депозитний договір. На підставі виданої його матір`ю довіреністю він був уповноваженою особою ОСОБА_1 щодо депозитних коштів. 27.04.2020 року він разом з ОСОБА_1 з`явилися до банку з метою отримання вкладу, про що надали відповідну письмову заяву про видачу їм готівки у той же день. Працівники банку повідомили їм, що готівкових коштів немає, і пояснили, що наступного дня перерахують депозитні кошти на картковий рахунок позивача. Також працівники банку сказали, що будуть повідомляти їм про те, коли зможуть видати грошові кошти. Вони тричі з`являлися до банку і отримували грошові кошти частинами.

З урахуванням вищевикладеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідком, його показання об`єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) – це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Відповідно до ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3% вартості послуги за кожний день прострочення.

Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання.

Крім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію, і навпаки, з моменту порушення – являє собою міру відповідальності.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про поширення положень Закону України «Про захист прав споживачів» на спірні правовідносини.

Вищезазначене узгоджується з правовими висновками висловленими у постановах Верховного Суду України від 01 червня 2016 року №2558цс5 та від 13.03.2017 року № 6-2128цс16.

Тлумачення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави зробити висновок, що нарахування пені має відбуватися на всю суму утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року в справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19), Верховний Суд у складі колегій суддів судових палат Касаційного цивільного суду у постановах від 05 червня 2019 року в справі № 757/32522/17-ц (провадження № 61-461св19), від 19 червня 2019 року в справі № 359/8114/17 (провадження № 61-81св19), від 11 січня 2020 року в справі 335/11482/16-ц (провадження № 61-19787св19), від 29 січня 2020 року в справі № 757/53464/18 (провадження № 6114248св19), від15 квітня 2020 року в справі № 756/14910/16-ц (провадження 61-14561ск19).

За положеннями ч.3 ст.1060 ЦК України за договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.

За умовами укладеного між сторонами договору банківського вкладу від 27.04.2020 року сторони визначили, що після закінчення строку депозиту депозит разом з нарахованими процентами, вкладник протягом 1 дня (дня повернення депозиту), може отримати готівкою (п.2.7). Якщо в день повернення депозиту вкладник не отримав депозит та проценти, то депозит разом з нарахованими процентами наступного робочого дня підлягають перерахуванню на поточний рахунок вкладника, вказаний у п.п.3.3.1 договору.

Верховний суд України, приймаючи 25.12.2013 року постанову у справі № 6-140цс13, висловив наступну правову позицію. Відповідно до змісту ст. ст.526, 1058 ЦК України зобов`язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладникові готівкою або надання реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки за допомогою платіжної банківської картки). У випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак не надання вкладнику можливості використання цих коштів зобов`язання банку з повернення вкладу не є виконаним.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язань є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Таким чином, у зв`язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, враховуючи обставини справи, суд доходить висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

Так як задоволена основна вимога позивача, яка була звільнена від сплати судового збору при подачі заяви, з відповідача повинен бути стягнений в дохід держави судовий збір.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами(стаття 141 ЦПК України).

Згідно з ч.3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За вимогами п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому склад та розміри витрат, пов`язаних із оплатою правничої допомоги, беззаперечно входять до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Договором про надання юридичних послуг від 12.05.2020 року, укладеним між позивачем і Адвокатським об`єднанням «Легес», закріплені повноваження останнього на представництво інтересів позивача у даній справі (а.с.75-76). Відповідно до протоколу №1 до вказаного договору від 12.05.2020 року, укладеного між позивачем і Адвокатським об`єднанням «Легес», сторони досягли згоди про розмір договірної ціни за надання наступних юридичних послуг: 1500,00 гривень – за підготовку претензії до АТ «Ощадбанк», 2500,00 гривень – за підготовку позовної заяви, 2000,00 гривень – за представлення інтересів ОСОБА_1 у одному судовому засіданні (а.с.77). Згідно з протоколом №2 до вказаного договору від 02.10.2020 року, укладеного між позивачем і Адвокатським об`єднанням «Легес», сторони досягли згоди про розмір договірної ціни за надання наступних юридичних послуг: 1000,00 гривень – підготовка відповіді на відзив відповідача (а.с.78).

Сплата вартості наданих послуг у зазначених вище сумах підтверджені відповідними рахунками, актами приймання-передачі виконаних робіт і квитанціями (а.с.79-90). Належних доказів підписання зазначених документів іншою особою, а не ОСОБА_1 , як це зазначає представник відповідача, останнім суду надано не було.

Адвокатом Доля Д.М. надано ордер, виданий Адвокатським об`єднанням «Легес», та копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю (а.с.31, 32).

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Представник відповідача заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Виходячи з неспівмірності заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу складності справи та виконаним адвокатом робіт (наданим послугам), відсутності розрахунку часу, витраченого останнім на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціні позову, враховуючи наявність клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 549, 598, 610, 611, 1058,1060 ЦК України, ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст.1, 10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.130, 133, 137, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення пені за прострочку виконання зобов`язання – задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м.Київ, вул.Госпітальна, буд.12-Г, ідентифікаційний код юридичної особи – 00032129) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) пеню за прострочку виконання зобов`язання у розмірі 29428 (двадцять дев`ять тисяч чотириста двадцять вісім) гривень 35 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м.Київ, вул.Госпітальна, буд.12-Г, ідентифікаційний код юридичної особи – 00032129) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) понесені витрати з розгляду справи, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м.Київ, вул.Госпітальна, буд.12-Г, ідентифікаційний код юридичної особи – 00032129) судовий збір на користь держави у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м.Запоріжжя. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 12.02.2021 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя С.С. Тучков