Рішення № 94849662, 10.02.2021, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/3687/20

Провадження №2/333/282/21

рішення

Іменем України

10 лютого 2021 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого – судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., представника позивача Неткала О.О., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу №333/3687/20 за позовом Державного регіонального проектно-вишукувального інституту «Запоріждніпроводгосп» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником, -

В С Т А Н О В И В:

Державний регіональний проектно-вишукувальний інститут «Запоріждніпроводгосп» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником, в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у розмірі 12517,20 гривень і судові витрати у розмірі 2101,00 гривень, посилаючись на те, що наказом по Державному регіональному проектно-вишукувальному інституту «Запоріждніпроводгосп» №19 від 10.04.2008 року ОСОБА_1 , у зв`язку з затвердженням нового штатного розпису, переведено з посади завскладом на посаду кладовщик (комірник) з оплатою праці згідно з штатним розписом. 05.01.2009 року між позивачем і відповідачем було укладено договір про повну матеріальну відповідальність працівника. Відповідно до п.1 вказаного договору, комірник ОСОБА_1 взяла на себе матеріальну відповідальність за матеріальні цінності, що передані їй, а також за ті, що знаходяться під звіт протягом усього терміну дії договору. Згідно з п.2 зазначеного договору ОСОБА_1 зобов`язалася виконувати усі встановлені правила приймання, зберігання, відпускання і кількісного обліку матеріальних цінностей, надавати у встановлений термін звітність за затвердженою формою. На підставі п.3 вказаного договору, у випадку виявлення нестачі матеріальних цінностей, наднормативного природного зменшення або їх псування з її вини ОСОБА_1 зобов`язана відшкодувати вартість зіпсованих або тих, яких не вистачає, матеріальних цінностей. Вартість матеріальних цінностей, яких не вистачає, стягується за діючими роздрібними цінами. 26.03.2020 року Державним агентством водних ресурсів(орган управління) було вирішено припинити діяльність Державного регіонального проектно-вишукувального інституту «Запоріждніпроводгосп», шляхом його ліквідації, про що видано наказ №278, призначивши ліквідаційну комісію. Наказом голови комісії з ліквідації позивача №4 від 08.04.2020 року призначено комісію з інвентаризації майна, станом на 01.04.2020 року, а саме: основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та розрахунків з дебіторами і кредиторами, у тому числі з бюджетом і фондами обов`язкового страхування. За результатами проведення інвентаризації підзвітних відповідачу товарно-матеріальних цінностей, яка була проведена за участю останньої, виявлено нестачу бензину А-95 в кількості 610 л., вартістю 12517,20 гривень, переданого ОСОБА_1 на підставі видаткових накладних: №0174/0000266 від 25.02.2020 року на суму 2450,00 грн., №0174/0000320 від 04.03.2020 року на суму 2450,00 грн., №0174/0000345 від 11.03.2020 року на суму 2450,00 грн., №0174/0000381 від 17.03.2020 року на суму 2450,00 грн., №0174/0000389 від 17.03.2020 року на суму 4900,00 грн. Вказані обставини підтверджуються інвентаризаційним описом та звіряльною відомістю результатів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 24.06.2020 року. В своїх поясненнях щодо нестачі товарно-матеріальних цінностей ОСОБА_1 зазначила, що дійсно отримувала на автозаправці в талонах бензин А-95 в кількості 610 літрів, але добровільно сплачувати суму матеріальної шкоди відмовилась. Наказом №21-к від 30.06.2020 ОСОБА_1 звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити, з підстав, викладених у ньому.

Відповідач і її представник у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечували у повному обсязі, посилалися на те, що отримані талони на бензин передавалися безпосередньо директору підприємства ОСОБА_3 , списанням товарно-матеріальних цінностей займалася бухгалтерія. Також зазначили, що талон на 100 л бензину А-95 04.03.2020 року було отримано за довіреністю №10 від 04.03.2020 року ОСОБА_4 , а не ОСОБА_1 .

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача і її представника, вивчивши матеріали справи і дослідивши письмові докази, доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Положеннями ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Наказом по Державному регіональному проектно-вишукувальному інституту «Запоріждніпроводгосп» №19 від 10.04.2008 року ОСОБА_1 , у зв`язку з затвердженням нового штатного розпису, переведено з посади завскладом на посаду кладовщик (комірник) з оплатою праці згідно з штатним розписом (а.с.7-10).

Згідно з посадовою інструкцією комірника, затвердженою 02.04.2008 року директором Державного регіонального проектно-вишукувального інституту «Запоріждніпроводгосп», комірник забезпечує зберігання, приймання і видачу матеріальних цінностей (а.с.30-31).

05.01.2009 року між Державним регіональним проектно-вишукувальним інститутом «Запоріждніпроводгосп» і комірником ОСОБА_1 було укладено договір про повну матеріальну відповідальність працівника (а.с.6).

Відповідно до п.1 вказаного договору, комірник ОСОБА_1 взяла на себе матеріальну відповідальність за матеріальні цінності, що передані їй, а також за ті, що находять під звіт протягом усього терміну дії договору.

Згідно з п.2 зазначеного договору ОСОБА_1 зобов`язалася виконувати усі встановлені правила приймання, зберігання, відпускання і кількісного обліку матеріальних цінностей, надавати у встановлений термін звітність за затвердженою формою.

На підставі п.3 вказаного договору, у випадку виявлення нестачі матеріальних цінностей, наднормативного природного зменшення або їх псування з її вини ОСОБА_1 зобов`язана відшкодувати вартість зіпсованих або тих, яких не вистачає, матеріальних цінностей. Вартість матеріальних цінностей, яких не вистачає, стягується за діючими роздрібними цінами.

Наказом голови комісії з ліквідації Державного регіонального проектно-вишукувального інституту «Запоріждніпроводгосп» №4 від 08.04.2020 року призначено комісію з інвентаризації майна, станом на 01.04.2020 року, а саме: основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та розрахунків з дебіторами і кредиторами, у тому числі з бюджетом і фондами обов`язкового страхування (а.с.12).

Відповідно до протоколу інвентаризаційної комісії від 25.06.2020 року (а.с.14-15), звіряльної відомості результатів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 24.06.2020 року (а.с.16), інвентаризаційного опису (а.с.17), за результатами проведення інвентаризації підзвітних ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей, яка була проведена за участю останньої, виявлено нестачу бензину А-95 в кількості 610 л., вартістю 12517,20 гривень, переданого відповідачу на підставі видаткових накладних: №0174/0000266 від 25.02.2020 року на суму 2450,00 грн., №0174/0000320 від 04.03.2020 року на суму 2450,00 грн., №0174/0000345 від 11.03.2020 року на суму 2450,00 грн., №0174/0000381 від 17.03.2020 року на суму 2450,00 грн., №0174/0000389 від 17.03.2020 року на суму 4900,00 грн. (а.с.23, 24, 25, 26, 27).

Однак, на підставі видаткової накладної №0174/0000320 від 04.03.2020 року на суму 2450,00 грн. встановлено, що талон на 100 л бензину А-95 04.03.2020 року було отримано за довіреністю №10 від 04.03.2020 року ОСОБА_4 , а не ОСОБА_1 .

У судовому засіданні ОСОБА_1 зазначила, що 04.03.2020 року талони на бензин вона не отримувала, так як в той день була на похоронах ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 03.03.2020 року виконкомом Донської селищної ради Волноваського району Донецької області.

Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 24.06.2020 року, остання зазначила, що після отримання на автозаправці в талонах бензин А-95 в кількості 610 літрів, вона передавала їх директору ОСОБА_3 . Щодо списання і використання бензину їй не відомо (а.с.18).

Наказом про припинення трудового договору №21-к від 30.06.2020 ОСОБА_1 звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.22).

Статтею 130 КЗпП України передбачена матеріальна відповідальність працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Порушення працівником покладених на нього трудових обов`язків є протиправними діями.

Трудові обов`язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо. Підставою для матеріальної відповідальності може бути вина у формі або прямого умислу або необережності (халатність, недбалість); дії працівника повинні призвести до негативних наслідків, тобто має бути пряма дійсна шкода, що підлягає відшкодуванню; між діями та наслідками дій працівника наявний причинний зв`язок.

На підставі ст.135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 ч.1 ст.134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Під прямою дійсною шкодою необхідно розуміти, зокрема втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

Отже, за змістом зазначених норм матеріального права, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (стаття 138 КЗпП України).

Із матеріалів справи випливає, що талон на 100 л бензину А-95 04.03.2020 року було отримано за довіреністю №10 від 04.03.2020 року ОСОБА_4 , а не ОСОБА_1 .

У зв`язку з викладеним, суд доходить висновку, що Державний регіональний проектно-вишукувальний інститут «Запоріждніпроводгосп» довів факт нестачі бензину А-95 в кількості 510 л., вартістю 10067,20 гривень (12517,20 гривень – 2450,00 гривень), що було передане ОСОБА_1 , як матеріально відповідальній особі, у зв`язку із виконанням нею трудових обов`язків, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2102,00 грн. (платіжне доручення №712 від 13.07.2020 року), оскільки позов задоволено частково на 80,426%, то судові витрати підлягають пропорційному стягненню з відповідача в сумі 1690,55 грн. (ч.1 ст. 141 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 130, 134, 135-1 КЗпП України, ст.ст. 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Державного регіонального проектно-вишукувального інституту «Запоріждніпроводгосп» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 ) на користь Державного регіонального проектно-вишукувального інституту «Запоріждніпроводгосп» (69095, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.105, код ЄДРПОУ 01039228) матеріальну шкоду у розмірі 10067 (десять тисяч шістдесят сім) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 ) на користь Державного регіонального проектно-вишукувального інституту «Запоріждніпроводгосп» (69095, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.105, код ЄДРПОУ 01039228) судовий збір у розмірі 1690 (одна тисяча шістсот дев`яносто) гривень 55 копійок.

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м.Запоріжжя. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 11.02.2021 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя С.С. Тучков