Рішення № 94848973, 02.02.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8727/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суду Закарпатської області

під головуванням судді Іванова А.П.,

при секретарі судового засідання Боті О.І.,

за участі представника позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про припинення часток у спільному майні квартири та визнання права власності на частки в квартирі,

встановив:

26.07.2019 адвокат Монастирецька М.А., представляючи інтереси позивачки ОСОБА_3 , звернулася до суду з вищевказаним позов до відповідачок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в якому просила припинити за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності на спадщину в спільному майні - квартирі АДРЕСА_1 ;

визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/8 та 1/4 частини у квартирі АДРЕСА_1 ;

стягнути з депозитного рахунку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області №37313002018501, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408, банк отримувача - ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) - 820172 на користь ОСОБА_4 за 1/4 частину за припинення: права власності у спільному майні - квартирі АДРЕСА_1 , внесену ОСОБА_3 згідно з квитанції №0.0.1420136893.1 від 25.07.2019 суму 78238,40 грн.;

стягнути з депозитного рахунку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області №37313002018501, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26213408, банк отримувача - ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) - 820172 на користь ОСОБА_5 право власності за 1/8 частини за припинення права власності у спільному майні - квартирі АДРЕСА_1 , внесену ОСОБА_3 , згідно квитанції №0.0.1420134725.1 від 25.07.2019 суму 39119,20 грн.;

стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 2710,38 грн. за подачу до суду позовної заяви, суму 800 грн. за складання адвокатом позовної заяви, суму 15000 грн. витрат на правничу допомогу та суму 5000 грн. за висновок експертного дослідження.

В обґрунтування позовної заяви представник позивачки зазначає наступне. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_6 , за яким відкрилася спадщина на спадкове майно, до якого належить квартира АДРЕСА_1 . Відповідачки ОСОБА_5 є донькою, а ОСОБА_4 - внучкою спадкодавця - ОСОБА_6 . Позивачці на праві власності, в тому числі і на спадкове майно за законом належить 5/8 частин квартири АДРЕСА_1 , відповідачці ОСОБА_5 у спадщині за законом належить 1/8, а ОСОБА_4 у спадщині за заповітом 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 . Свідоцтво про право на спадщину на вказані площі відповідачкам не видавалося. Відповідачки у спірній квартирі не проживають, житловою площею не користуються, її утриманням не займаються, кошти на ремонт, оплату комунальних послуг за спільне користування не проводять. Загальна площа кв. АДРЕСА_1 становить 42,7 кв.м., житлова площа - 28,5 кв.м. Реальний розподіл даної квартири в натурі є неможливий, частки відповідачок у квартирі є незначними, спільне володіння і користування майном є неможливим, в позасудовому порядку вирішити спір неможливо, оскільки після смерті спадкодавця ОСОБА_6 , відповідачки на зв`язок з позивачкою не виходять. Окрім цього зазначає, що квартира потребує капітального ремонту, а невпорядкованість відповідачками документів робить позивачці перешкоду у праві поліпшення житлових умов та проживати в належних і придатних умовах, що відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам.

10.04.2020 представником відповідачки ОСОБА_4 адвокатом Лазаренком О.В. подано відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що для припинення права власності особи на частку у спільному майні позивачка повинна довести, серед іншого, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам відповідачки та членам її сім`ї.

07.05.2020 представником позивачки подано відповідь на відзив в якому зазначила, що реальний розподіл спірної квартири неможливий, спільне володіння і користування майном неможливе, частки відповідачок є незначними. Зазначила, що відповідачка ОСОБА_4 зареєстрованою у спірній квартирі не значиться, проживає в Російській Федерації, припинення права власності її частки не завдасть шкоди ні їй, ні членам її сім`ї, оскільки така забезпечена житлом в Російській Федерації, громадянкою України не є. В свою чергу відповідачка ОСОБА_5 зареєстрована у спірній квартирі, однак з 1978 року в ній не проживає, утриманням такої не займається, припинення права власності її частки не завдасть шкоди ані їй, ані членам її сім`ї, оскільки остання є громадянкою Російської Федерації, проживає у вказаній країні, де забезпечена житлом.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала, просила такі задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачки ОСОБА_4 в судовому засідання просив відмовити у позові.

Відповідача ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, хоча була повідомлена про час, дату та місце розгляду справи, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на вебпорталі Судова влада України, відзиву на позовну заяву не подала.

Суд, заслухавши представників позивачки та відповідачки ОСОБА_4 , ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані суду докази в обґрунтування позицій сторін, приходить до наступного висновку.

Позивачці на праві власності належить 5/8 частин квартири АДРЕСА_1 , що стверджується:

свідоцтвом на право власності за №4-258 від 15.05.2012, за яким позивачка є пережившею дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 та якій належить Ѕ частки у праві спільної сумісної власності на майно подружжя, набуте за час шлюбу. Спільне сумісне майно подружжя – квартира АДРЕСА_1 ;

витягом №30449762 від 15.02.2012, за яким зареєстровано видачу позивачці вищевказаного свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 15.05.2012 на частку у спільному майні подружжя;

витягом №34345635 від 31.05.2012, за яким за позивачкою зареєстровано право приватної спільної часткової (Ѕ частка) власності в квартирі АДРЕСА_1 ;

свідоцтвом про право на спадщину за законом №4-214 від 02.07.2016, за яким спадкоємцями ј частики в Ѕ частці квартири АДРЕСА_1 , належній померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , є позивачка як його дружина та відповідачка ОСОБА_5 як його донька на Ѕ частку кожній;

витягом 48806853від 05.07.2016, за яким зареєстровано видачу позивачці вищевказаного свідоцтва про право на спадщину №4-214 від 02.07.2016 на 1/8 частку в квартирі АДРЕСА_1 ;

інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за якою позивачка зареєструвала 1/8 частку в квартирі АДРЕСА_1 ;

листом Першої Ужгородської державної нотаріальної контори за №795/01-66 від 04.09.2017, виданого позивачці, за яким останній належить 5/8 часток у квартирі АДРЕСА_1 , відповідачці ОСОБА_5 1/8 частки, відповідачці ОСОБА_4 ј частки.

З вказаного листа також з`ясовано, що свідоцтво про право на спадщину відповідачці ОСОБА_5 на 1/8 частки та відповідачці ОСОБА_4 на ј частки у квартирі АДРЕСА_1 не видавалося.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Належність позивачці 5/8 часток у квартирі АДРЕСА_1 позивачці, 1/8 частки - відповідачці ОСОБА_5 , ј частки - відповідачці ОСОБА_4 сторонами не оспорюється.

З технічного паспорту квартири АДРЕСА_1 видно, що загальна площа такої становить 42, 9 кв. м, житлова 28, 6 кв. м., підсобна 14, 3 кв. м.

Квартири АДРЕСА_1 була об`єктом експертного дослідження, за результатами проведення якого судовим експертом Колчаром В.Д. надано висновок №409/07-19 від 08.07.2019 з додатками. З висновку з`ясовано, що досліджувана квартира потребує робіт з капітального ремонту; ринкова вартість квартири становить 312953, 58 грн.; ринкова вартість ј частки квартири – 78238,40 грн.; ринкова вартість 1/8 частки квартири становить 39119, 20 грн.; розподіл квартири в ідеальних частках, або з відступом від ідеальних часток, неможливий, у зв`язку з незначною величиною цих часток тощо; встановлення порядку користування квартирою є неможливим, у зв`язку з великим відхиленням від ідеальної частки тощо.

Відповідачками, зокрема представником відповідачки ОСОБА_4 , не надано документального спростування вказаного висновку, неналежної кваліфікації експерта, отже правильність проведення експертного дослідження, а також результати такого стороною відповідача не оспорюються.

З акта обстеження житло-побутових умов позивачки від 11.03.2019 №232, проведеного комісією з числа голови ЖБК «Алмаз» та жителів будинку, видно, що у квартирі, починаючи з 1974 року постійно проживало подружжя ОСОБА_7 ; після смерті чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка ОСОБА_3 проживає сама; в квартирі окрім неї, формально значиться зареєстрованою відповідачка ОСОБА_5 ; квартира знаходиться у занедбаному стані, оскільки з 1980 року ремонт в такій не проводився; квартира потребує капітального ремонту, а житлові умови позивачки ОСОБА_3 – незадовільні.

Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до положень ст. 317, ст. 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, який означає, що право власності є недоторканим, а власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

При цьому, крім вказаних спеціальних норм, необхідно враховувати і загальні засади цивільного законодавства (ст.3 ЦК України) щодо справедливості, добросовісності та розумності з врахуванням прав та інтересів усіх співвласників.

Частиною 1 ст. 346 ЦК України передбачені випадки, за наявності яких право власності може бути припинено. Виходячи зі змісту частини другої цієї статті, зазначений перелік не є вичерпним і право власності може бути припинене і в інших випадках, встановлених законом.

Один з таких випадків наведено в ст. 365 ЦК України, яка регулює підстави та умови припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Зокрема, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зроблено висновок, що «відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності».

Аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Як встановлено судом вище, і вбачається зокрема із висновку експерта, частка відповідачки ОСОБА_5 (1/8) та відповідачки ОСОБА_4 (1/4) у спірній квартирі є незначними і відповідають фактично 5,36 кв.м. та 10,73 кв.м. відповідно; виділенню в натурі не підлягають; спільне користування такими є неможливим.

Окрім цього з анкетних даних відповідачки ОСОБА_4 , які містяться у відповіді на відзив, судом встановлено, що така є громадянкою Російської Федерації, проживає в поселенні Пушкіно Московської області; за даними ГУ ДМС України в Закарпатській області (вхідна дата 13.08.2019) зареєстрованою у спірній квартирі не значиться; копія позовної заяви з ухвалою про відкриття провадження у справі, а також судові повістки про виклик до суду відповідачки ОСОБА_4 , адресовані такій за останнім відомим місцем проживання такої АДРЕСА_2 , повернулися до суду без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Також судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_5 за даними ГУ ДМС України в Закарпатській області (вхідна дата 08.08.2019) зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 , однак у спірній квартирі не проживає, що стверджується актом огляду, а також конвертами з відміткою «не проживає», якими відповідачці ОСОБА_5 направлялися копія позовної заяви з ухвалою про відкриття провадження у справі, а також судові повістки про виклик до суду.

Тривале не проживання відповідачок у спірній квартирі, відсутність належного утримання такої, не оформлення правовстановлюючих документів на таку, зокрема з листа нотаріуса з`ясовано, що свідоцтво про право на спадщину таким не видавалося, свідчить про те, що відповідачка ОСОБА_5 та відповідачка ОСОБА_4 є номінальними власниками спадкового майна у вигляді часток у 5,36 та 10,73 кв. м. спірної квартири, що в своїй сукупності обґрунтовує відсутність істотної шкоди інтересам відповідачок та членам їх сім`ї у випадку припинення за ними права власності на спадщину.

Представником відповідачки ОСОБА_4 не наведено аргументи, які свідчили б, що позбавлення права власності на спадщину його довірителькою, заподіють істотну шкоду їй та членам сім`ї такої.

Відповідно до ч.2 ст. 365 ЦК України, суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Вказаних вимог Закону позивачка дотрималася, що стверджується квитанцією №0.0.1420136893.1 від 25.07.2019 про внесення на депозитний рахунок Ужгородського міськрайонного суду №37313002018501, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172 суми у 78238,40 грн. з відміткою «для виконання судового рішення ОСОБА_3 »; квитанцією №0.0.1420134725.1 від 25.07.2019 про внесення суми коштів на депозитний рахунок Ужгородського міськрайонного суду №37313002018501, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172 суми у 39119,20 грн. з відміткою «для виконання судового рішення ОСОБА_3 ».

Вартість часток відповідачок визначена у вищевказаному висновку експертного дослідження №409/07-19 й визначена експертом відповідно до ринкової вартості квартир подібних до об`єкту оцінки.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині припинення права власності відповідачок у квартирі за адресою АДРЕСА_3 є доведеними та підлягають задоволенню, а грошові кошти внесені позивачкою на депозитний рахунок суду як компенсація за частки відповідачок в спірній квартирі підлягають стягненню на їх користь.

Щодо вимоги про стягнення судових витрат, зокрема судового збору у сумі 2710,38 грн., витрат за складання адвокатом позовної заяви у сумі 800 грн., витрат на правничу допомогу у сумі 15000 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Так, позивачкою до позовної заяви додано квитанції №0.0.1420137451.1 від 25.07.2019 та №0.0.1420127115.1 від 25.07.019, якими підтверджено, що за пред`явлення позовної заяви до суду нею сплачено судовий збір у сумі 1536, 80 грн. та 1173,58 грн. відповідно.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивачки підлягають до задоволення, суд стягує з відповідачок судовий збір пропорційно до задоволених вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

До матеріалів позовної заяви додано ордер серії ЗР №74417, за яким адвокат Монастирецька Г.В. в розглядуваній цивільній справі діє в інтересах позивачки ОСОБА_3 на підставі договору про надання правової допомоги №37/19; а також корінець угоди від 15.07.2019, виданий позивачці ОСОБА_3 на підставі укладеної угоди про надання юридичної допомоги в розглядуваній справі без зазначення суми оплаченої юридичної допомоги.

За вказаними документами суд позбавлений встановити, чи здійснювалися позивачкою витрати на оплату правової допомоги, а також неможливо встановити суму та розрахунок таких витрат, а тому вимога про стягнення з відповідачок на користь позивачок витрат на правничу допомогу, в тому числі й витрат за складання адвокатом позовної заяви, не підлягає до задоволення, оскільки документально не підтверджена та відповідно не доведена.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 133 ЦПК України до судових витрат, зокрема належать витрати, пов`язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 4) стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

До позовної заяви додано висновок експертного дослідження №409/07-19 від 08.07.2019, з якого видно, що 02.07.2019 ОСОБА_3 звернулася до судового експерта Колчара В.Д. із заявою про проведення експертного оціночно-будівельного та будівельно-технічного дослідження; квитанція до прибуткового касового ордера №6 ФОП ОСОБА_8 від 08.07.2019, за яким позивачкою сплачено за проведення експертного дослідження 5000 грн.

За наявності документально підтверджених витрат на залучення експерта, враховуючи, що

необхідність експертного дослідження обумовлена предметом доказування в розглядуваній справі, суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідачок, понесених позивачкою витрат на залучення експерта, пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 322, 365, 1297 ЦК України, ст. ст. 4, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Припинити за ОСОБА_4 право власності на спадщину за заповітом на ј частину та за ОСОБА_5 право власності на спадщину за законом на 1/8 частини в спільному майні – квартирі АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/8 та ј частини у квартирі АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму у 78238 /сімдесят вісім тисяч двісті тридцять вісім/ гривень 40 копійок, що складає вартість ј частини квартири АДРЕСА_1 , яка відповідно до квитанції №0.0.1420136893.1 від 25.07.2019 зберігається на депозитного рахунку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 суму у 39119 /тридцять дев`ять тисяч сто дев`ятнадцять/ гривень 20 копійок, що складає вартість 1/8 частини квартири АДРЕСА_1 , яка відповідно до квитанції №0.0.1420134725.1від 25.07.2019 зберігається на депозитного рахунку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 1355 /одна тисяча триста п`ятдесят п`ять/ гривень; витрати пов`язані з проведенням експертизи в сумі 3333 /три тисячі триста тридцять три/ гривні.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 903 /дев`ятсот три/ гривні; витрати пов`язані з проведенням експертизи в сумі 1667 /одна тисяча шістсот шістдесят сім/ гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов