Рішення № 94848253, 10.02.2021, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/3509/20

Провадженя№ 2/266/143/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Шишиліна О.Г., за участі секретаря Воропаєвої О.Є. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №ML-102/547/2007 від 01.10.2007 року у розмірі 16087,06 доларів США, процентів 3745,02 доларів США, звернути стягнення на предмет іпотеки – будинок А-2 готовністю 92%, що розташовано за адресою АДРЕСА_1 , житловою площею 96,1 кв.м., загальною площею 146,4 кв. м., що належить ОСОБА_1 шляхом надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» права продажу предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві, яка буде визначена шляхом проведення прилюдних торгів за замовленням позивача за ціною, встановленою за згодою між Іпотекодавацем і Іпотекодержателем, або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні звичайні ціни на цей вид майна та стягнути з відповідача судові витрати.

Згідно ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.3, 4 ст. 12, ч.1, 2 ст.13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

Ухвалу суду від 31.07.2020 р. про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідачу направлено за визначеною адресою та визначено строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 77)

У визначений строк відповідач відзив на позовну заяву не подав, доказів на спростування вимог, що викладені в позовній заяві в порядку ст. 83 ЦПК України суду не надав.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 14.09.2020 р. призначено у справі судове засідання.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, але ним подано заяву в якій зазначено про розгляд справи у його відсутності, задоволення позову, крім того представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася без поважних причин, хоча про час, місце та дату розгляду справи було повідомлено належним чином замовною кореспонденцією та шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Судової влади України про причини неявки суд не повідомив, відзив не подала. Приймаючи до уваги думку представника позивача, який не заперечував проти заочного вирішення справи, суд ухвалив рішення про заочний розгляд справи відповідно до положень ст. ст. 280-283 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши докази, дійшов висновку про таке.

Судом встановлено, що 01.10.2007 року між ВАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ML-102/547/2007, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в розмірі 17000 доларів США( а.с. 47-51).

Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 01 жовтня 2007 року між банком та позичальником ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки № РML-102/547/2007, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Апалько М.Ю. та зареєстрований за № з-970 (а.с.57-60).

Відповідно до п.3.1 Договору іпотеки, предметом Іпотеки є нерухомість – недобудований жилий будинок А-2 готовністю 92%, що розташовано за адресою АДРЕСА_1 , житловою площею 96,1 кв.м., загальною площею 146,4 кв. м., що належить Іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 20.08.2007 року справа №2-1210/07, зареєстрованого в БТІ м. Маріуполя 04.09.2007 року реєстраційний номер 20156438 номер запису 59898 в книзі 79. Вартість предмету іпотеки згідно по.4.4 Договору іпотеки 127720,00 грн.

08 вересня 2017 року між TOB «ОТП Факторинг Україна» та TOB «ФК «Довіра та гарантія» укладено Договір факторингу, відповідно до якого право вимоги за Кредитним договором № ML-102/547/2007, від 01.10.2007 року перейшло до TOB «ФК «Довіра та гарантія»(а.с.63-67).

26 грудня 2017 року між TOB «ОТП Факторинг Україна» та TOB «ФК «Довіра та гарантія» укладено Договір відступлення прав за договорами іпотеки, відповідно до умов якого TOB «ФК «Довіра та гарантія» набуло статусу Іпотекодержателя за Договором іпотеки № РML-102/547/2007 від 01.10.2007 року.(а.с.70-72).

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна будинку АДРЕСА_1 , Іпотекодержателем даного майна є ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (а.с.61-62).

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.

Способи захисту цивільного права чи інтересу можуть бути судові (стаття 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України) та позасудові (статті 17-19 ЦК України).

Відповідно до статей 12 і 33 Закону України «Про іпотеку» (далі Закон), одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону).

З огляду на вказане Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 Закону) є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 41-47 Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у пунктах 14-20, 57-60 постанови від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц.

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 12 Закону).

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 33 цього Закону).

У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (частина перша статі 35 Закону). Положення вказаної частини не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 зазначеного Закону).

Вимога, встановлена частиною першою статті 35 Закону, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (частина третя статті 35 Закону).

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 36 Закону).

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 36 Закону) не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону). Це означає, що у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 Закону, способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса (пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц).

Частина перша статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 2.1. договору іпотеки, іпотека за цим договором забезпечує вимоги Іпотекодержателя щодо виконання Іпотекодавцем кожного і всіх його боргових зобов`язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього.

Пунктом 6.2 договору іпотеки визначено, що іпотекодержатель має право задовольнити із вартості предмета іпотеки всі фактичні вимоги негайно після виникнення будь-якої із таких обставин (далі - "іпотечні випадки»): (а) несплати іпотекодавцем іпотекодержателю будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в Кредитному договорі; (б) порушення іпотекодавцем будь-якого із його зобов`язань за ст. 5 цього Договору; (в)інших обставин, передбачених законодавством України, Кредитним договором та цим Договором.

Також, пунктом 6.4 договору іпотеки встановлено позасудове врегулювання правовідносин між сторонами щодо предмету іпотеки. Так, у підпункті 6.4.1. встановлено, що іпотекодержателю належить право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому законодавством України.

Тобто сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору.

Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку», можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку», є неналежним способом захисту незалежно від того, чи просить позивач встановити у рішенні суду право продати предмет іпотеки від імені іпотекодержателя, чи від імені іпотекодавця, зазначений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду викладеній у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц.

Отже, з огляду на наведені вище висновки щодо застосування приписів статей 35, 36,7, 38 і 39 Закону, враховуючи обов`язковість договору для сторін (стаття 629 ЦК України), які, визначаючи його умови, реалізували принцип свободи договору (пункт 3 частини першої статті 3, стаття 627 ЦК України), суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки сторони у договорі іпотеки визначили відповідний спосіб задоволення вимог іпотекодержателя як позасудовий. Наявність істотних перешкод для іпотекодержателя у реалізації позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору позивач не обґрунтовував.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12-13, 16-17, 76, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки- відмовити.

Копію судового рішення направити сторонам.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем може бути подана апеляційна скарга на рішення суду, яка подається до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Суддя: Шишилін О. Г.