Ухвала суду № 94847767, 09.02.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/16678/19

Провадження № 1-кс/234/976/21

У Х В А Л А

Іменем України

09 лютого 2021 року

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - слідчого судді Переверзевої Л.І.,

секретаря – Горбатової Л.І.

прокурора – Тупікало Д.Ю.

захисника – адвоката Ільющенко Ю.А.

розглянувши клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Донецькій області майора поліції Шидловського Віталія Вікторовича про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Норвегії, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

- підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтями 27 ч.3, 28 ч.3, 240 ч. 4 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Донецькій області майор поліції Шидловський В.В. звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтями 27 ч.3, 28 ч.3, 240 ч. 4 КК України.

В клопотанні слідчий посилався на наступне.

Слідчим управлінням ГУНП в Донецькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні o42019050000000123 від 21.07.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 240, ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 240, ч. 1 ст. 272 та ч. 2 ст. 364 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.10.2006 Міністерством охорони навколишнього природного середовища України «Донбасвуглерозробка» видано спеціальний дозвіл на користування надрами ТОВ № 4092, яким даному товариству надано дозвіл на видобування кам`яного вугілля на технічних полях шахти ім. Святителя Василя Великого (поле закритої шахти «Гірник») на земельній ділянці, яка має кадастровий номер 1413870300:01:003:0049, та розташована за адресою: Донецька область, м. Селидове, м. Гірник вул. Гірнича, 1. Відповідно до положень ст. 6 Кодексу України Про надра та «Переліку корисних копалин загальнодержавного значення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994, кам`яне вугілля відноситься до категорії корисних копалин загальнодержавного значення.

Наказом Державної служби геології та надр України № 447 від 17.10.2017 дію вказаного вище спеціального дозволу зупинено.

У січні - лютому 2019 року, більш точно дату та час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_1 , керуючись корисним умислом, вступив у злочинну змову з раніше знайомим йому ОСОБА_2 , спрямовану на організацію незаконного видобування та реалізації корисних копалин загальнодержавного значення кам`яного вугілля на території ТОВ «Донбасвуглерозробка», засновником та співвласником якого є ОСОБА_1 , будучи обізнаними про зупинення Державною службою геології та надр України дії спеціального дозволу на користування надрами N 4092. З метою створення організованої групи, спрямованої на вчинення цього злочину, ОСОБА_1 домовився з ОСОБА_2 про розподіл між собою функцій як організаторів злочину. Згідно досягнутої домовленості ОСОБА_1 мав забезпечити підбір співучасників злочину – фактичних виконавців, які повинні були забезпечити виробітку, будівництво та облаштування двох нахилених гірничих стволів для незаконного видобутку вугілля на території ТОВ «Донбасвуглерозробка», а також мав забезпечити матеріали та обладнання, необхідне для їх виконання.

В свою чергу ОСОБА_2 , маючи на території України широкі зв`язки з підприємствами, що споживають вугільну продукцію, через підконтрольні йому підприємства ТОВ «Антрацитінвест» код ЄДРПОУ 41697097, ТОВ «Горизонтторг» код ЄДРПОУ 41951676, ТОВ «Тріумфаторс» код ЄДРПОУ 42183458 з використанням підроблених первинних бухгалтерських документів під виглядом проведення законних господарських операцій мав забезпечити збут кам`яного вугілля, яке незаконно видобуте іншими співучасниками на території ТОВ «Донбасвуглерозробка», а також мав забезпечити фінансування придбання матеріалів та обладнання, необхідних для будівництва двох стволів для видобутку вугілля на території зазначеного підприємства, а також виплату грошової винагороди найманим працівникам. Реалізуючи спільний умисел, ОСОБА_1 3 метою залучення співучасників злочину у січні - лютому 2019 року, більш точно дату та час досудовим розслідуванням не встановлено, запропонував директору ТОВ «Донбасвуглерозробка» ОСОБА_3 та раніше знайомим йому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які були обізнані про факт зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами, взяти участь в незаконному видобутку кам`яного вугілля на території ТОВ «Донбасвуглерозробка», на що вони надали свою згоду. При цьому, згідно досягнутої домовленості ОСОБА_3 та ОСОБА_5 мали здійснювати облік витрат на будівництво та облаштування стволів для видобутку кам`яного вугілля, а також вести облік грошових коштів, які надходили від реалізації незаконно видобутого кам`яного вугілля, про що періодично звітувати перед ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , шляхом подання звітів засобами стільникового зв`язку.

В свою чергу ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , діючи в складі організованої групи, з числа мешканців м. Гірник Донецької області здійснили підбір найманих працівників — ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , мали організувати на території ТОВ «Донбасвуглерозробка» будівництво та облаштування двох похилих стволів для видобутку кам`яного вугілля, розробку підземних забоїв, облаштування кровлі гірничих виробок, та запезбечити в подальшому безперебійний процес видобутку кам`яного вугілля. В подальшому ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «Донбасвуглерозробка», маючи повноваження управління майном даного Товариства, діючи щодо розпорядження B рамках та попередньої домовленості з іншими співучасниками злочину, надав доступ до території земельної ділянки, яка має кадастровий номер 1413870300:01:003:0049, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та неофіційно найнятим ними особами, які не були обізнані про відсутність дозвільної документації, для організації на ній будівництва та облаштування двох нахилених гірничих стволів, встановлення обладнання, необхідного для їх функціонування, та незаконного видобування кам`яного вугілля.

В період з січня 2019 року по 15 листопада 2019 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в порушення будівельних норм та правил, техніки безпеки на небезпечному виробництві, гірничих норм, організували виробітку двох похилих стволів до глибини залежів пластів кам`яного вугілля, після чого забезпечили незаконний видобуток кам`яного вугілля на території ТОВ «Донбасвуглерозробка».

Зокрема, в порушення ст. ст. 19, 24 Гірничого Закону України за відсутності технічного проекта підприємства, в порушення п. 2 гл. 1 розділу IV НПАОП 10.0-1.01-10 «Правил безпеки у вугільних шахтах», статей 18, 19, 20, 24 Гірничого Закону України, ст.ст. 13, 21 Закону України «Про охорону праці» без дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки, без дозволу на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, з використанням лебідок, що перебували у незадовільному стані та створювали небезпеку для життя працівників, без проведення їм спеціального навчання та перевірки знань з питань охорони праці, без належного забезпечення працівників засобами індивідуального захисту, без належної подачі стиснутого повітря до виробок ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 допустили до робіт з будівництва стволів та видобутку кам`яного вугілля, які виконувались загальнонебезпечним способом, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , усвідомлюючи, що внаслідок порушень вимог вищезазначених нормативних актів було створено загрозу життю та здоров`ю цих працівників.

В подальшому ОСОБА_2 , отримуючи від ОСОБА_3 та ОСОБА_5 звіти про обсяг видобутого вугілля, його марку та фракцію, наявність запасів на складі ТОВ «Донбасвуглерозробка», на виконання своєї домовленості з ОСОБА_1 та іншими співучасниками злочину, використовуючи свої зв`язки, здійснював пошук покупців на дане вугілля, про що інформував ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які в свою чергу забезпечували відвантаження незаконно видобутого кам`яного вугілля на адресу покупців, на яких вказував ОСОБА_2 , та акумулювали в себе кошти від реалізації вугілля. Готівкові кошти, отримані від незаконної реалізації видобутого вугілля, без оприбуткування «Донбасвуглерозробка» за вказівкою ОСОБА_2 розподілялись між членами організованої групи, а на також використовувались на винагороди найманим працівникам та виробничі витрати. ТОВ виплати

Всього в період з січня 2019 року по 15 листопада 2019 року учасниками організованої групи було незаконно видобуто 1 121 790 кг кам`яного вугілля загальною ринковою вартістю 2 134 004 грн. Внаслідок незаконного вилучення з надр вказаного обсягу корисної копалини загальнодержавного значення заподіяно тяжкі наслідки у вигляді спричинення шкоди інтересам державі в особі Гірницької міської ради Донецької області.

Таким чином, ОСОБА_1 за викладених вище обставин, підозрюється корисної в організації та копалини керуванні незаконним видобуванням загальнодержавного значення, вчиненому загальнонебезпечним способом, організованою групою, та яке спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.240 КК України.

За даним фактом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Норвегії, громадянину України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.240 КК України.

Підозра ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами: інформацією з Державної служби геології та надр України щодо зупинення дії дозволу на користування надрами ТОВ «Донбасвуглерозробка»; обшуком території земельної ділянки, розташованої за адресою: Донецька область, м. Селидове м. Гірник, вул. Гірнича, б.1, на якій здійснювався незаконний видобуток вугілля; довідками спеціалістів ГУ Держпраці у Донецькій області; висновком судово-товарознавчої експертизи № 5193; матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; документами АТ КБ «ПриватБанк» щодо руху грошових коштів на рахунках учасників організованої групи; іншими матеріалами кримінального провадження. На теперішній час ОСОБА_1 , підозрюється у вчинення тяжкого кримінального правопорушення, за який законом, згідно санкції ч. 4 ст. 240 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Метою та підставами застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою с забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування провадженні. та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, може здійснити вищезазначені дії.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Так, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується, тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 8 років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення понесення покарання.

Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що останній може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, про яких йому на цій стадії досудового розслідування стало відомо, зокрема відносно осіб, які безпосередньо виконували роботи з видобутку вугілля, посадових осіб ТОВ «Донбасвуглерозробка», спеціалістів ГУ Держпраці в Донецькій області та інших, з метою змусити останніх надавати неправдиві показання у кримінальному провадженні.

Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 відповідає суспільному інтересу. Крім того, гарантії того, що підозрюваний не вчинить інше кримінальне правопорушення, відсутні.

Так, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов`язків, попередження та своєчасне припинення вчинення ОСОБА_1 інших кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину — від 20 до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Однак, у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розміром застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків, має бути не меншим, ніж розмір заподіяних збитків, тобто 2 134 004 грн. Застава в меншому розмірі не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та виключити можливість вчинення підозрюваним інших злочинів на свободі. Такий розмір застави, враховуючи матеріальний стан підозрюваного, не буде для нього очевидно непомірним.

У разі визначення застави, враховуючи вищевикладене, є необхідність покладання на підозрюваного наступних обов`язків, передбачених ст.194 КПК України: повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; прибувати за кожною вимогою до слідчого, яким здійснюється досудове розслідування, прокурора та суду; - не відлучатись з м. Покровська Донецької області без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватись від спілкування зі свідками в даному провадженні за винятком участі у слідчих та судових засіданнях.

У даному випадку інший, більш м`який запобіжний захід унеможливить забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків.

Враховуючи викладене, просив обрати стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Норвегії, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч. 4 ст. 240 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб.

У разі обрання до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити останньому заставу у розмірі не менше, ніж 2 134 004 грн., при цьому, покласти передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема: на нього наступні обов`язки, - повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; прибувати за кожною вимогою до слідчого, яким здійснюється досудове розслідування, прокурора та суду; не відлучатись з м. Покровська Донецької області без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватись від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними в даному провадженні за винятком участі у слідчих діях та судових засіданнях.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник підозрюваного у судовому засіданні заперечував проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_1 заперечував проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши думку прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню клопотання з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд вважає, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.27 ч.3, 28 ч. 3, 240 ч.4 КК України.

Разом з тим, суд вважає, що прокурором не доведено існування ризику, передбаченого п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України – а саме, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання.

Суд вважає, що прокурором не надано будь – якого доказу існування вищезазначеного ризику і посилання на наявність вказаного ризику є лише припущенням слідчого.

В той же час слід зазначити, що злочин, у вчинені якого підозрюється ОСОБА_1 скоєно у січні-лютому 2019 року. Тобто з дня вчинення злочину і до моменту розгляду судом клопотання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 минуло майже 2 роки. Але посилання прокурора на існування ризиків не стверджується будь – якими доказами.

В той же час судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, у ході яких отримав вогнепальні осколкові поранення голови, правої кінцівки, є інвалідом 2 групи довічно, працює на посаді директора комерційного ДП «Мирноградвугілля», за місцем роботи характеризується позитивно.

Крім того, суд вважає, що прокурором не доведена недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.2 статті 194 КПК України слідчий суддя зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Оцінюючи в сукупності обставини стосовно віку та стану здоров`я ОСОБА_1 , міцності його соціальних зв`язків, репутації та майнового стану підозрюваного, відсутності судимостей, ризиків продовження протиправної поведінки, суд не вважає, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти визначеному судом ризику.

Крім того, слід зазначити, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Разом з тим, жодних виняткових обставин, які б вказували на неможливість застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою через недостатність для запобігання ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки у даному кримінальному провадженні не вбачається та прокурором не доведено.

Таким чином, з урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено існування обставин, які свідчать про необхідність застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України" Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Згідно статті 181 ч. 2 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Суд вважає, що наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені п. 3 ч.1 статті 177 КПК України, а саме – ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Враховуючи, що запобігання вищезазначеним ризикам неможливо без застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу, суд вважає необхідним обрати відносно нього запобіжний захід у виді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_1 , заборонивши йому залишати житло за місцем його фактичного мешкання в період доби з 20 годин 00 хвилин до 06 години 00 хвилин ранку наступної доби, що є необхідним і буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

На підставі викладеного суд приходить до висновку застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту до підозрюваного ОСОБА_1 .

Суд вважає, що у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Донецькій області майора поліції Шидловського Віталія Вікторовича про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Керуючись статтями 176-178, 181, 193-194, 196 КПК України суд ,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Донецькій області майора поліції Шидловського Віталія Вікторовича про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 - відмовити.

Застосувати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.27 ч.3, 28 ч.3, 240 ч.4 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши підозрюваному залишати місце свого мешкання – АДРЕСА_1 , в період доби з 20 годин 00 хвилин до 06 години 00 хвилин ранку наступної доби на строк до 25 березня 2021 року.

Зобов`язати підозрюваного ОСОБА_1 :

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися з місця мешкання, визначеного на час розгляду клопотання у судовому засіданні, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у цьому провадженні;

- уникати відвідування пропускних та митних пунктів, в тому числі на лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями Донецької і Луганської області, а також з територією АРК Крим;

- здати до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Покровське районне управління поліції ГУНП в Донецькій області.

Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконання після її проголошення.

На ухвалу, протягом п`яти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 12 лютого 2021 року.

Слідчий суддяЛ. І. Переверзева