Рішення № 94847131, 12.02.2021, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/9869/20

Провадження № 2-о/219/24/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 лютого 2021 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі головуючого судді Худіної О.О., за участю секретаря судового засідання Курилової А.О., представника заявника ОСОБА_1 , заявника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 , зацікавлені особи: Бахмутський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), Бахмутсько - Лиманське Об`єднане Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області про встановлення фактів проживання однією сім`єю та факту смерті, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою в порядку окремого провадження про встановлення фактів проживання однією сім`єю та факту смерті. В обґрунтування заяви вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв`язку з тим, що документи, які свідчать про смерть останнього видані органами, що знаходяться на тимчасово окупованої території та є недійсними, заявниця вимушена звернутися до суду з вимогою встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території. Крім того, у заяві вказано, що ОСОБА_2 товаришувала з сім`єю ОСОБА_3 починаючи ще з 2000 років. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_5 . Починаючи з 01.01.2014 року заявниця та ОСОБА_3 почала сумісно мешкати в одному приміщенні, вели спільне господарство, їздили до лікарні, сплачували комунальні послуги, відпочивали. На теперішній час у заявниці виникла необхідність оформлення факту смерті ОСОБА_3 , а також спадкових справ. Згідно відмови у проведенні державної реєстрації смерті зацікавленої особи Бахмутського МВ ДРАЦС МУМЮ (м. Харків) ОСОБА_2 було відмовлено у реєстрації. Крім того, для реалізації спадкових прав, заявниці необхідно встановити факт проживання однією сім`єю з померлим. В зв`язку з вищенаведеним ОСОБА_2 була вимушена звернутися до суду, та просила встановити факт проживання однією сім`єю спадкоємця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та спадкодавця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 01.01.2014 року по день смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Скальний Чусовського району, Пермської області в день ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Єнакієве Донецької області, Україна.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2020 року по справі було відкрито провадження, призначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, з викликом сторін.

У судовому засідання ОСОБА_1 підтримав заяву на підставі доводів викладених у останній, просив задовольнити вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримала заяву на підставі доводів викладених у останній, просила задовольнити вимоги у повному обсязі.

У судове засідання представник зацікавленої особи Бахмутського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника зацікавленої особи, проти задоволення заяви не заперечував.

У судове засідання представник зацікавленої особи Бахмутсько - Лиманського Об`єднаного Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника зацікавленої особи, проти задоволення заяви не заперечував.

У судовому засіданні у якості свідка було опитано: ОСОБА_6 , яка суду пояснила, що вона була сусідкою сім`ї ОСОБА_3 та заявниці. Ще у 2014 році, після смерті дружини ОСОБА_5 , заявниця та померлий стали проживати однією сім`єю, вели сумісне господарство, держали худобу, разом сплавляли свята. На її особисту думку відносини між померлим та заявницею були сімейні, як у чоловіка та жінки.

У судовому засіданні у якості свідка було опитано ОСОБА_7 який суду пояснив, що він є сусідом померлого та заявниці. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 жили разом як чоловік та жінка, вели господарство, держали худобу, відпочивали та справляли свята. Особисто він допомагав їм з ремонтом. Заявниця доглядала ОСОБА_3 коли той хворів, займалася його похованням.

Суд заслухавши заявницю та її представника, свідків, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків:

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з пояснень заявниці та матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина на все належне йому майно.

Як зазначає заявниця в своїй заяві, щоб мати права, як спадкоємець за законом 4-ї черги, їй необхідно встановити факт проживання однією сім`єю.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України, яка передбачає: «у четверту чергу право власності на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкоємцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини».

Сім`я є первинною й основною ланкою побудови будь-якого суспільства. Вона є відправним пунктом у формуванні дитини як особистості та активного члена суспільства, громадянина держави.

Зі ст. 3 Сімейного кодексу України вбачається визначення сім`ї, як первинного та основного осередку суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі: укладеного шлюбу; кровного споріднення; усиновлення; на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

П.21 ППВСУ від 30.05.2008 р.№7 "Про судову практику у справах про спадкування" визначено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК (2947-14) про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК.

Таким чином, при з`ясуванні наявності чи відсутності підстав вважати, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю, підлягають встановленню в сукупності такі факти, як спільне проживання, спільний побут, наявність взаємних прав та обов`язків.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показами свідків.

Суд приймає до уваги покази свідків, які підтвердили, що заявник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю за адресою АДРЕСА_1 , за місцем реєстрації заявниці, вели спільне господарство, оскільки у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Дані про заінтересованість свідків в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об`єктивно підтверджуються та не суперечать іншим наданим доказам.

Як вбачається із заяви, заявниця просить встановити факт проживання однією сім`єю з померлим ОСОБА_3 починаючи з 01.01.2014 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Інститут спільного проживання осіб як чоловіка і жінки, який породжує юридичні наслідки, передбачений Цивільним кодексом 2004 року, такий факт може бути встановлений лише з 01 січня 2004 року.

Аналізуючи зібрані у справі письмові докази, з урахуванням пояснень заявниці, наданих письмових доказів та допитаних свідків, суд прийшов висновку про доведеність заявлених вимог щодо встановлення факту проживання ОСОБА_2 однією сім`єю разом з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.01.2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 - день смерті ОСОБА_3 .

Крім того, відповідно до копії паспорту серії НОМЕР_1 , яка мається в матеріалах справи, померлий ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у с. Скальний Чусовського району Пермської області, був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.4). Фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_1 .

Як встановлено судом, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у АДРЕСА_3 , причина смерті: набряк легенів, серцево - судина недостатність, атеросклеротичний кардіосклероз (а.с. 8).

Заявниця вказує, що ОСОБА_3 помер в м. Єнакієве Донецької області, а саме на території, яка на теперішній час є тимчасово окупованою, де вона отримала свідоцтво про його смерть (серії НОМЕР_2 ) (а.с. 5), однак отриманий документ перешкоджає їй скористатися законними правами про реєстрацію факту смерті для отримання свідоцтва про смерть, виданого державним органом України, оскільки він виданий на тимчасово окупованій території, де органи влади України не здійснюють свої повноваження.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Так, заявниця звернулася до Бахмутського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з заявою про видачу свідоцтва про смерті, однак їй було відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з тих підстав, що нею на підтвердження факту смерті пред`явлено документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, що підтверджується відмовою від 16.10.2020 року № 20.14-151-471 (а.с.12).

Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.

Як вбачається зі змісту наказу Міністерства юстиції України від 29 жовтня 2014 року №1801/5 «Про припинення доступу до деяких реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України» відділу державної реєстрації актів цивільного стану в м. Єнакієве Донецької області тимчасово припинено доступ до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Згідно до вимог ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ст. 77 ЦПК України).

За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази, які заявник повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається, як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність або відсутність підстав для задоволення заяви чи відмови у її задоволенні повинні бути виключно належними та допустимими.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про окремі питання застосування Закону України від 04 лютого 2016 року № 990-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України» - «Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів.

Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватись положенням частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи створені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Місто Єнакієве Донецької області визнано тимчасово окупованою територією відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 р. № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями».

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати і висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v Turkey». «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як. наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 213 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

Таким чином, як виняток суд бере до уваги та оцінює разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України свідоцтво про смерть від 15 травня 2020 року серії НОМЕР_2 , виданого «відділом ЗАГС Єнакіївського міського управління юстиції Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки», лікарське свідоцтво про смерть № 520 та довідку про причину смерті від 6 травня 2020 року, надані РБ СМЕ ДНР, відповідно до яких дата смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , причина смерті набряк легенів, серцево - судина недостатність, атеросклеротичний кардіосклероз.

Таким чином, суд вважає, що факт смерті ОСОБА_3 в певний час і при певних обставинах підтверджений.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:

1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою;

2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Згідно з п.3.4 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні» від 18 жовтня 2000 року № 52/5 судове рішення є підставою для реєстрації факту смерті особи, яка проводиться за місцем проживання заявника (ст. 257 ЦПК України) в державних органах запису актів цивільного стану.

Вище наведені обставини та факти у їх сукупності надають суду можливість зробити висновок про те, що в ході судового розгляду справи заявницею були обґрунтовано доведені ті обставини, на які вона посилалася, як на підстави своїх вимог, тому задовольняє вимоги заявниці щодо встановлення факту смерті.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 18, 76, 80, 81, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 315-319, 430 ч. 1 п. 8 ЦПК України, ч.1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» суд,-

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 , зацікавлені особи: Бахмутський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), Бахмутсько - Лиманське Об`єднане Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області про встановлення фактів проживання однією сім`єю та факту смерті - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю спадкоємця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та спадкодавця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 01.01.2014 року по день смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Скальний Чусовського району, Пермської області в день ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Єнакієве Донецької області, Україна.

Відповідно до ст. ст. 317 ч. 4, 430 ч. 1 п. 8 ЦПК України, рішення в частині встановлення факту смерті, підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складене у повному обсязі та підписане - 12.02.2021 року.

Відомості про учасників справи:

Представник заявника: ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 .

Заявник: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Бахмутський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), код ЄДРПОУ 22034637, адреса місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. Незалежності, буд. 62.

Заінтересована особа: Бахмутсько - Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ 42172734, адреса місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35.

Суддя О.О. Худіна

12.02.2021