Рішення № 94846729, 02.02.2021, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/285/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2021 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.,

з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Томашпіль цивільну справу

ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина»»

вимоги позивача: про відшкодування матеріальної та моральної шкоди

представник позивача: адвокат Захарчук М.В.

представник відповідача: ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

20 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина»» на його користь завдану матеріальну та моральну шкоду в розмірі 57806 грн.

Позов обґрунтований наступним.

31 грудня 2017 року біля 17:00 год. ОСОБА_1 , правомірно володіючи та керуючи транспортним засобом – автомобілем ВАЗ 2108, рухаючись відрізком автодороги «Немирів - Ямпіль» 86 км + 26 м в напрямку м.Ямпіль, під час обгону зіткнувся із причепом трактора МТЗ – 82, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався у попутному напрямку, і який, як встановлено слідством не врахував дорожньої обстановки та здійснюючи маневр повороту ліворуч, не дотримався вимог п.10.1 ПДР.

Вироком Чернівецького районного суду Вінницької області від 09.09.2019 року, ОСОБА_3 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами. Відповідно до ст. 75, 76 КК України звільнено засудженого ОСОБА_3 , від призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки. Вирішено, автомобіль марки ВАЗ 2108, державний номерний знак НОМЕР_2 , який знаходиться на території арешт майданчика Томашпільського ВП ГУНП у Вінницькій області, - повернути власнику ОСОБА_1 .

Судовим розглядом встановлено, 31.12.2017 року біля 17 години водій ОСОБА_3 , керуючи технічно – справним колісним трактором марки «МТЗ - 82», д.н.з. НОМЕР_1 із причепом до нього марки 2ПТС – 4 Б та рухаючись відрізком автодороги сполученням «Немирів-Ямпіль» 86 км. + 26 м., в напрямку с.Гнатків Томашпільського району Вінницької області, не врахував дорожньої обстановки та не виконав вимоги 10.1 Правил дорожнього руху України, здійснив при цьому маневр повороту ліворуч на ґрунтову дорогу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ 2108» д.н.з. НОМЕР_2 , за кермом якого перебував ОСОБА_1 , із пасажирами, який рухався в попутному напрямку та здійснював маневр обгону вищевказаного трактора.

Матеріалами справи, а саме довідкою ТОВ «АК Зелена Долина» підтверджено, що ОСОБА_3 працював в ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина»» з 22.03.2016 року на посаді тракториста – машиніста сільськогосподарського виробництва. ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина» на момент ДТП було власником трактора МТЗ – 82, д.н.з. НОМЕР_1 .

Позивач вказує, що відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження №LV – 200202-01 від 02.02.2020 року розмір матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля ВАЗ – 2108 реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження його під час ДТП, становить 32806,00 грн.

Окрім того, протягом тривалого часу, у зв`язку із пошкодженням майна і неможливістю його використовувати позивач не міг вночі спокійно спати, і до того ж суворий сімейний бюджет позивача довелося спрямувати на захист своїх порушених прав та відновлення фізичного та психічного стану. Все це спричинило виникнення пригніченого стану, внаслідок чого позивач почав ставитися до всього нервово, що призвело до психологічного навантаження у родині позивача. Гіркота образи та приниження супроводжують позивача до цього часу.

Таким чином відповідач має відшкодувати матеріальну шкоду в розмірі визначену експертом, у доданому до даного позову висновку, та моральну, яку позивач оцінює в розмірі 25000 грн.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 23 березня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 28 травня 2020 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 28 травня 2020 року підготовче засідання відкладено на 07 липня 2020 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 07 липня 2020 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 01 жовтня 2020 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 01 жовтня 2020 року розгляд справи відкладено на 13 листопада 2020 року.

13 листопада 2020 року судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого у справі судді на лікарняному.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 22 грудня 2020 року розгляд справи відкладено на 02 лютого 2021 року.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Захарчук М.В. позов підтримав за обставин, викладених у позовній заяві, попросив його задовольнити, зазначив, що на даний час автомобіль не відремонтований, тому будь-яких доказів на підтвердження виконання відновлювальних робіт відсутні. Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди вказав, що позивач був вимушений звернутися до суду, оскільки завдані збитки не відшкодовано відповідачем добровільно, судовий розгляд триває вже тривалий час, під час якого позивач позбавлений можливості користуватися транспортним засобом.

Представник відповідача ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина»»Ціхомський М.П. у судовому засіданні позов не визнав, тому що автомобіль, який зазнав пошкоджень, ще 1987 року випуску, тобто досить старий, а тому сума спричинених матеріальних збитків, вважає, є завищеною. Моральну шкоду не визнав, тому що вона є завищеною і необґрунтованою. Окрім того, в судовому засідання 02 лютого 2021 року представник відповідача заявив усне клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи, оскільки з висновком експерта наданим позивачем не згоден.

Представник позивача проти вказаного клопотання заперечив, оскільки будь-яких доказів поважності причин незаявлення і неподання даного клопотання в підготовчих судових засіданнях представником відповідача не надано.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність і достовірність показань сторін по справі, сприяючи всебічному й повному з`ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Згідно ч. 1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч.1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Судом встановлено, що 31.12.2017 біля 17 години водій ОСОБА_3 , керуючи технічно - справним колісним трактором марки «МТЗ -82» д.н.з. НОМЕР_1 із причепом до нього марки 2ПТС-4Б д.н.з. НОМЕР_3 та рухаючись відрізком автодороги сполученням «Немирів - Ямпіль» 86 км. + 26 м., в напрямку с. Гнатків Томашпільського району Вінницької області не врахував дорожньої обстановки та не виконав вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, відповідно якого «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», здійснивши при цьому маневр повороту ліворуч на ґрунтову дорогу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки « ВАЗ 2108» д.н.з. НОМЕР_2 , за кермом якого перебував ОСОБА_1 із пасажирами в автомобілі, який рухався в попутному напрямку та в той час здійснював маневр обгону вищевказаного трактора.

Вина водія ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина»» - ОСОБА_3 у вищезазначеній дорожньо-транспортній пригоді підтверджується вироком Чернівецького районного суду Вінницької області винесеного у справі №146/933/18 від 09 вересня 2019 року, згідно якого ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Вирок набрав законної сили. (а.с.9-16)

Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Власником автомобіля ВАЗ 2108, державний номерний знак НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_4 , двигун № НОМЕР_5 є ОСОБА_1 -позивач у справі. (а.с.6)

Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження № LV – 200202-01 складеного 02 лютого 2020 року, вартість матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля ВАЗ-2108, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_4 , номер двигуна НОМЕР_5 , внаслідок пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди, в цінах станом на час виконання даного дослідження складає округлено: 32806 грн. (а.с.30 зворот)

Стосовно клопотання представника відповідача, заявленого в усній формі в судовому засідання 02 лютого 2021 року про призначення автотоварознавчої експертизи, то, оскільки будь-яких доказів поважності причин неподання даного клопотання в підготовчому судовому засіданні, яке неодноразово відкладалося, представником відповідача не надано, вказане клопотання було судом відхилено.

Отже, системний аналіз наданих сторонами спору доказів дозволяє суду зробити висновок про те, що позовні вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 32806 гривень є обґрунтованими.

Одним із способів такого захисту, відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України, є відшкодування моральної (немайнової) шкоди, що гарантується в першу чергу Конституцією України, а також Цивільним Кодексом і відповідними законами України.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

З огляду на положення вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає за наявності: а) моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; б) неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди; в) причинного зв`язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; г) вини заподіювача шкоди.

Разом з тим, з огляду на обставини справи, беручи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд вважає, що розмір моральної шкоди, який вказаний позивачем у розмірі 25000 гривень є завищеним. Розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Враховуючи, що позивач був вимушений звернутися до суду, оскільки відповідачем завдані збитки не відшкодовано добровільно, судовий розгляд триває вже тривалий час, під час якого позивач позбавлений можливості користуватися транспортним засобом, а також виходячи із засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди та вважає, що грошова сума у розмірі 2000 гривень є відповідною і достатньою грошовою компенсацією за завдану відповідачем позивачу моральну шкоду.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного вище суд дійшов висновку, що права позивача порушені, виходячи з обов`язку відповідача відшкодувати шкоду, завдану внаслідок ДТП, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 суд вважає такими, що підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Згідно п. 5 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина»» підлягає стягненню в дохід держави 840,80 гривень судового збору.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України, ст. ст.2, 4, 10, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 89, 133, 137, 141, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина»» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена Долина»» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 32806 грн. (тридцять дві тисячі вісімсот шість гривень).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена Долина»» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2000 грн. (дві тисячі гривень)

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина»» в дохід держави 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена долина», ЄДРПОУ: 32721857, адреса: 24200, Вінницька область, Тульчинський район, смт. Томашппіль, вул. Івана Богуна, 4.

Повний текст рішення виготовлено: 11 лютого 2021 року

Суддя: О. В. Пилипчук