Постанова № 94846530, 10.02.2021, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1833/20

провадження № 2-а/136/28/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2021 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенко Д.Т.,

за участю секретаря Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець, у порядку спрощеного позовного провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області рядового поліції Харчук Владислава Миколайовича, співвідповідача Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції України про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду із вищевказаним позовом проти поліцейського 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області рядового поліції Харчук Владислава Миколайовича (далі – відповідач) з вимогою скасувати постанову серії ЕАМ №3478384 від 25.11.2020 по справі про адміністративне правопорушення, про накладення адміністративного стягнення, а також закрити провадження у справі в зв`язку із відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 123 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами, на підтвердження яких подано суду відповідні докази.

25.11.2020 відповідачем була винесена постанова серії ЕАМ №3478384, якою позивача, було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 123 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. При розгляді такої справи про адміністративне правопорушення не були з`ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, не дотримано встановлених законодавством вимог щодо змісту оскаржуваної постанови, а тому, на його думку, вона є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом. На підтвердження вказаних обставин позивачем подано суду: копію постанови серії ЕАМ №3478384 від 25.11.2020.

Викладені обставини послугували підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 11.12.2020 розгляд адміністративної справи було призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення виклику сторін. Також, залучено Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції України, в якості співвідповідача і зобов`язано витребувати від Управління патрульної поліції у Вінницькій області матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 123 КУпАП, у якій було винесено оскаржувану постанову.

Сторони не подали до суду своїх заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач, через свого представника, подав до суду відзив на позов, у якому заперечується проти задоволення позову у повному обсязі.

Відповідач обґрунтовує свої заперечення наступними обставинами, на підтвердження яких подано суду відповідні докази.

Під час патрулювання рядовим поліції ОСОБА_2 було зупинено автомобіль Ford Grand C-max днз НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який під час руху по вул. Гонти, м. Вінниця, проїжджаючи залізничний переїзд, не виконав вимогу дорожнього знаку п. 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», чим порушив п. 20.2 ПДР України. Після чого інспекторами було прийнято рішення про зупинку даного транспортного засобу. Інспектором було дотримано порядку розгляду справи та винесення оскаржуваного позивачем рішення. Водієві було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, порядок та строки оскарження постанови, а також наслідки несплати штрафу. Після чого інспектор виніс постанову та наклав стягнення на позивача, відповідно до санкції статті, за якою його було визнано винним. При цьому, інспектором було дотримано прав особи, що притягується до відповідальності, що передбачені ст. 268, 307, 308 КУпАП та ст. 63 Конституції України, що підтверджено належними доказами, а саме: відеозаписом з нагрудного відео реєстратора.

Позивач відповіді на відзив не подав.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і безпосередньо оцінивши зібрані у справі докази, встановив наступне.

25.11.2020 відповідачем була винесена постанова серії ЕАМ №3478384, якою позивача, було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 123 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Згідно оскаржуваної постанови, 25.11.2020 о 20:54 годині по вул. Гонти в м. Вінниця водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом під час проїзду нерегульованому залізничному переїзду не зупинився перед переїздом та не виконав вимогу знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», чим порушив п. 20.2 ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 123 КУпАП. Прийняте у справі рішення – накласти штраф у розмірі 340 грн (а.с. 8). Позивач, не погодившись із рішенням відповідача, як посадової особи суб`єкта владних повноважень, вважаючи його незаконним, звернувся до суду із даним позовом про оскарження індивідуального акту. Відповідач заперечує проти доводів позивача та у своєму відзиві зазначає, що інспектором було дотримано порядку розгляду справи та винесення оскаржуваного позивачем рішення. Водієві було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, порядок та строки оскарження постанови, а також наслідки несплати штрафу. Після чого інспектор виніс постанову та наклав стягнення на позивача, відповідно до санкції статті, за якою його було визнано винним. На думку відповідача вина позивача доводиться, відеозаписом з нагрудного відео-реєстратора (а.с. 24).

З урахуванням викладеного, вирішуючи питання про скасувати постанови серії ЕАМ № 3478384 від 25.11.2020 по справі про адміністративне правопорушення, про накладення адміністративного стягнення, а також закриття провадження у справі в зв`язку із відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 123 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суд виходить з наступних мотивів та норм права.

Між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності притягнення водія транспортного засобу до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч. 1 ст.122 КУпАП.

Положеннями ч. 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом витребовувались згідно ухвали суду від 11.10.2020 матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.123 КУпАП, у якій було винесено оскаржувану постанову.

Факт отримання вищевказаної ухвали суду підтверджено належними та допустимими доказами, утім в адресу суду запитувані матеріали не направлено, про поважність причин не повідомлено.

Зі змісту ст. 251 КУпАП вбачається, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є, серед інших, показання технічних засобів, що мають функції фото, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

У той же час представником відповідача було направлено до суду лише диск із відеозаписом з нагрудної камери, який був судом переглянутий, утім суд вважає, що такий доказ не може бути належним та допустимим доказом вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 123 КУпАП, оскільки відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, є лише фактом візуального спостереження поліцейським за дорожнім рухом, утім не може вважатися належним доказом в розумінні приписів КУпАП та КАС України.

Крім того з матеріалів справи вбачається та не оспорюється сторонами, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення.

Водночас, приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності ж в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зору процесуального законодавства ст. 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Також, суд зауважує про процесуальний обов`язок відповідача, передбачений ч. 2 ст. 71 КАС України, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Зрештою, суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17, від 30.05.2018 у справі №337/3389/16, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17 та від 05.03.2020 по справі №607/7987/17.

Крім того, посилання в оскаржуваній постанові як на беззаперечний доказ вчинення позивачем правопорушення є недопустимим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення (постанова Верховного Суду у справі №338/1/17 від 26.04.2018).

Наведене розцінюється судом як не доведення правомірності прийнятого відповідачем як посадовою особою суб`єкта владних повноважень рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження обставин зазначених в оскаржуваній постанові.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання , суд дійшов висновку, що оспорювана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а провадження у справі слід закрити за недоведеності висунутого позивачеві обвинувачення.

У цілому, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат керується ст.139 КАС України, де зазначено, що у зв`язку із задоволенням позову особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 20, 22, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 257-263, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити у повному обсязі позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до поліцейського 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області рядового поліції Харчук Владислава Миколайовича, Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції України (місцезнаходження: вул. Ботанічна, буд. 24, м. Вінниця, Вінницька обл., ЄДРПОУ - 40108672), про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі постанову серії ЕАМ № 3478384 від 25.11.2020 винесену поліцейським 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області рядового поліції Харчук Владислава Миколайовича, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 123 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн, а провадження у справі закрити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом 10-ти днів з дня його проголошення (ч. 4 ст. 286 КАС України) до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Липовецький районний суд Вінницької області, а у разі його апеляційного оскарження, з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

СуддяД. Т. Кривенко