Ухвала суду № 94846335, 12.02.2021, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 134/1453/17

УХВАЛА

12 лютого 2021 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої – судді Шевчук Л.П., при секретарі – Славич К.В.,

за участю: прокурора – Вітковської Л.Ф.,

захисника - Антонюка Я.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці Вінницької області письмове клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено 31.05.2017 в ЄРДР за №12017020190000195 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачене ч.3 ст.187 КК України, -

УСТАНОВИВ:

З 19.06.2020 в провадженні Вінницького районного суду Вінницької області знаходиться вищевказане кримінальне провадження. 10.02.2021 року через канцелярію суду надійшло клопотання прокурора Вітковської Л.Ф. про продовження строку дії застосованого відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, однак суддя Саєнко О.Б. перебуває на лікарняному. Відповідно до постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», продовжено всеукраїнський карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19.12.2020 по 28.02.2021. Згідно Закону України «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» - Пункт 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України викладено в такій редакції: розгляд питань, які віднесено до повноважень слідчого судді (крім розгляду клопотань про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій і скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування), та окремих питань під час судового провадження здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.У разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту. Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 11.02.2021 року клопотання про продовження строку дії застосованого відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою надійшло до судді Шевчук Л.П..

З огляду на вищезазначене, беручи до уваги те, що до закінчення строку тримання під вартою обвинуваченого (14.02.2021) неможливо розглянути клопотання суддею Саєнко О.Б. з з об`єктивних причин, а саме – у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, тому розгляд клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 проводиться іншим суддею Вінницького районного суду Вінницької області, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, що відповідає положенням п.20-5 Розділу XІ Перехідні положення КПК України.

В дане судове засідання не з`явилися адвокат Чумак Д.П. та обвинувачений – ОСОБА_2 , однак учасники кримінального провадження не заперечували щодо розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , у їх відсутність. В судовому засіданні прокурор Вітковська Л.Ф. просила суд задовольнити подане нею письмове клопотання про продовження застосованого обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки такий строк спливає та ті ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу не змінилися та не відпали, а саме: ОСОБА_1 разом із обвинуваченим ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, тобто особливо тяжкого злочину, на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України (перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інший злочин); обвинувачений ОСОБА_1 на час затримання не працював, неодружений, згідно ст. 89 КК України раніше не судимий, даних про те, що він має неповнолітніх дітей, а також осіб на утриманні – відсутні. Вважає, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечить процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти ризикам. Захисник Антонюк Я.В. та обвинувачений ОСОБА_1 не заперечували щодо задоволення клопотання прокурора.

Вислухавши клопотання прокурора, з`ясувавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Відповідно до положень ч.3 ст. 331 КПК, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно до п.2ч.2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Відповідно до положень, викладених в ч.1 ст. 177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Європейський суд з прав людини стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»).

З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

Судом установлено, що запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 застосований за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений КПК України.

Вирішуючи письмове клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та відповідно до ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Згідно роз`ясненнями, викладеними у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 19.12.2014 «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», судам роз`яснено, що відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_1 не має на волі соціально-стримуючих факторів; обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, наразі судовий розгляд кримінального провадження ще не закінчено, судом не заслухані покази усіх свідків, обвинувачених, не досліджено докази у даному провадженні, тому суд вважає, що продовжують існувати та не відпали ризики: незаконного впливу ОСОБА_1 на свідків, з метою зміни їх показів у суді; вчинення ним іншого кримінального правопорушення, а також переховування ним від суду.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Виходячи з вищевикладеного, суд доходить до висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків та уникнення встановлених судом ризиків, доцільно продовжити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме - до 12 квітня 2021 року, включно.

Керуючись ст.331 КПК, Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Вітковської Л.Ф. – задовольнити.

Продовжити застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів у Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№1), тобто по 12.04.2021 року, включно.

Копію ухвали направити уповноваженій особі Державної установі "Вінницька установа виконання покарань (№1), - для виконання; іншим учасникам кримінального провадження, вручити в залі судового засідання,- для відому.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький районний суд Вінницької області протягом семи днів, обвинуваченим - з дня отримання копії цієї ухвали, а іншими учасниками - з дня проголошення ухвали.

Повна ухвала суду проголошена 12.02.2021 року о 14.00 годині.

Суддя: Л.П. Шевчук