Рішення № 94844168, 09.02.2021, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/4617/19

2/703/75/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Прилуцького В.О.

секретаря судового засідання Кочеткової І.В.

за участі:

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення матеріальних та моральних збитків внаслідок скоєння кримінального правопорушення,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_5 на його користь 191123 грн. 86 коп. матеріальних збитків та 100000 грн. моральних, а позивач ОСОБА_2 просить суд стягнути з ОСОБА_5 50000 грн. моральної шкоди.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд стягнути шкоду завдану відповідачем у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтував тим, що 06 вересня 2018 року сталась ДТП, винним у якій було визнано ОСОБА_5 в зв`язку з отриманими травмами під час ДТП він перебував на лікуванні та змушений був понести витрати на лікування, посиленне харчування, а після виписки йому необхідне санаторно – курортне лікування. Взагалі матеріальний збиток складає 191123 гн. 86 коп. Окрім того в зв`язку з тим, що він перебував на стаціонарному лікуванні та був прикутий до ліжка та потребував сторьонної допомоги, він поніc моральні страждання, які оцінює в 100000 грн.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні просила суд стягнути на її користь з відповідача 50000 грн. моральної шкоди, яка полягає в тому, що вона понесла душевні хвилювання за всого сина ОСОБА_1 , який перебував на стаціонарному лікуванні.

Представник позивачів, адвокат Тимчук О.В. просив суд у судовому засіданні позови задовільнити повністю. Пояснив що внаслідок вини відповідача ОСОБА_5 позивач ОСОБА_1 перебував майже два місці на стаціонарному лікуванні із тілесними ушкодженнями, які відносяться до категорії середньої тяжкості. Він поніс витрати на придбання ліків, втратив середній заробіток, а після виписки потребує реабілітації та посиленого харчування, які потребують значних фінансових витрат. Така сума матеріальної шкоди в цілому складає 191123 грн.86 коп. Окрім того позивач ОСОБА_1 перебуваючи в лікарні, переніс сильне душевне хвилювання та хвилювання за своє здоров`я, а тому йому повинна бути відшкодована і моральна шкода, яку він оцінює в суму 100000 грн. позивач ОСОБА_2 також понесла моральні страждання, в зв`язку з отриманими її сином ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, які спричинив йому відповідач в результаті ДТП. Вона хвилювалась, відчувала неспокій та до цього часу вона має страх за сина, а тому просить суд стягнути з ОСОБА_5 на її користь моральну шкоду в сумі 50000 грн. Окрім того позивач ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача ОСОБА_5 витрати на адвоката в сумі 30000 грн.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що враховуюючи, що його цивільно - правова відповідальність на момент ДТП була застрахована в ПАТ "СГ "ТАС" та відшкодування виплачене позивачу ОСОБА_1 не перевищило лімітів страхової відповідальності то відповідно понесену шкоду повинна відшкодовувати саме страхова компанія, а не він.

Представник відповідача ОСОБА_5 , адвокат Онученко С.П. в судовому засіданні позов не визнав та просив суд повністю відмовити у його задоволенні через його неогрунтованість та безпідставність. Зазначив, що цивільно – правова відповідальність відповідача ОСОБА_5 на момент ДТП була застрахована в ПАТ Страхова Група «ТАС», а тому відповідно вказана компанія повинна відшкодовувати завдані ним збитки. Окрім того страхова компанія наразі вже сплатила позивачу ОСОБА_1 підтвердженні ним матеріальні збитки та моральну шкоду. Якщо позивач ОСОБА_1 був не згідний з розміром таких витрат він мав право оскаржити рішення страхової, однак не зробив цього. Щодо позову ОСОБА_2 заначив, що вона взагалі не є потерпілою від ДТП в якому винен ОСОБА_5 , а тому не має права на відшкодування моральної шкоди. Просив суд, окрім того відмовити позивачам у задоволенні позовоних вимог про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки їх понсенння не підтверджене жодними належними та допустими доказами, не надано а ні договорів, а ні квитанцій, а ні розрахунку судових витрат. В зв`язку з чим просив суд повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач ПАТ «Страхова Група «ТАС» в судове засідання не з`явився, однак до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов страхова компанія не визнає та просить суд повністю відмовити у його задоволенні. Свою позицію обґрунтовує тим, що цивільно – правова відповідальність відповідача ОСОБА_5 на момент вчинення ДТП була застрахована в АТ «СГ «ТАС» з франшизою за шкоду завдану майну 3 – х осіб в сумі 100000 грн., а по життю та здоров`ю – 200000 грн. відповідно до ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова компанія здійснює відшкодування оціненої шкоди, яка була спричинена внаслідок ДТП, життю, здоров`ю, майну третьої особи. З повідомленнями про страхову подію до страхової звернулись ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Позивач ОСОБА_1 надав до страхової документи, які підтверджували понесені ним витрати на лікування в сумі 14892 грн., які йому були відшкодовані. Окрім того відповідно до вказаного закону йому було відшкодовано моральну шкоду в розмірі 5 % від суми матеріальних збитків, що склало 744 грн. 60 коп. в заяві про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 , вказав, що не має претензій та не буде їх мати в подальшому до страхової компанії. Окрім того зазначив представник відповідача і те, що позовна вимога про відшкодування ОСОБА_1 матеріального збику за пошкоджений мотоцик не підлягає до задоволення, адже він не є його власником та не має права на таку компенсацію. Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 представник відповідача зазначив, що позивачка не була учасником ДТП, ніяких тілесних ушкоджень не отримала, а тому відповідно до ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова компанія не має жодних законних підстав для здійснення виплат такій особі.

Враховуючи позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_5 матеріальну та моральну шкоду, яку він поніс внаслідок ДТП, яке сталось 06 вересня 2018 року за вини ОСОБА_5 .

Вказує на те, що він в результаті ДТП отримав тілесні ушкодження, які відносяться до категорії середньої тяжкості та перебував на стаціонарному лікуванні, в наслідок чого поніс матеріальну школу на лікування в сумі 1663 грн. 18 коп. окрім того, вказує на те, що йому після отриманих травм необхідне посилене харчування з вересня 2018 року та і по цей час із розрахунку 15000 грн. на місяць, які також просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_5 . Окрім того позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з ОСОБА_5 кошти, які він повинен понести на санаторно – курортне лікування, яке складає за 21 день 25830 грн., із розрахунку 1230 грн. за добу. Також просив суд стягнути з відповідача втрачений середній заробіток за 4 місяця в сумі 43630 грн. 68 коп.

З вироку Смілянського міськрайонного суду Черкаської області № 703/27/19 від 25 червня 2019 року, вбачається, що ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (за скоєне ним ДТП, де потерпілим був ОСОБА_1 ), цивільні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково (а.с.66-73).

Ухвалою колегії суддів Черкаського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року вирок Смілянського міськрайонного суду від 25 червня 2019 року змінено в частині цивільних позовів та призначено їх до нового розгляду (а.с.74-76).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно обставини вчинення ДТП 06 вересня 2018 року, винуватцем якої був відповідач у справі ОСОБА_5 , а потерпілим ОСОБА_1 не підлягають доказуванню у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЗУ «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Судом встановлено, що 17 березня 2018 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова Група ТАС» та ОСОБА_5 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до якого було застраховано відповідальність автомобіля відповідача ОСОБА_5 «Рено Кенго» д.н.з. НОМЕР_1 , на страхову суму за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю – 200000 гн., майну – 100000 грн., що підтверджується копією полісу № АМ/5930049 від 16 травня 2017 року (а.с.8, а.с.147).

Позивач ОСОБА_1 , як на підставу для звернення з даним позовом до суду та стягнення з ОСОБА_5 витрат на відновлювальний ремонт мотоцикла МТ – 10 – 36 надав суду висновок експерта

З оглянутого в судовому засіданні висновку експертного авто товарознавчого дослідження № 074 від 24 листопада 2018 року вбачається, що вартість відновлювального ремонту мотоциклу МТ -10-36, реєстраційний номер НОМЕР_2 - ЧКП становить 23709 грн., вартість матеріального збитку, який спричинений власнику мотоцикла внаслідок пошкодження даного транспортного засобу під час ДТП складає 14291 грн. (а.с.15-22).

З копії свідоцтва серії НОМЕР_3 від 12 серпня 1980 року, вбачається що власником мотоциклу МТ дн.з. НОМЕР_4 є ОСОБА_6 (а.с.29).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності).

П. 1.6 ст. 1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власники транспортних засобів» - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема і з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу (ст. 28 вказаного вище закону).

Ст. 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власники транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування до якої, окрім інших документів, повинно бути додано документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну (ст. 35 ЗУ ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власники транспортних засобів»).

Як вбачається з оглянутого вище судом свідоцтва, право власності на транспортний засіб, який зазнав пошкоджень в результаті ДТП, винуватцем якої є відповідач ОСОБА_5 , є ОСОБА_6 (а.с.29). Позивач ОСОБА_1 в позовних вимогах вказував на те, що йому відповідачем ОСОБА_5 повинно бути відшкодовано вартість відновлювального ремонту мотоциклу, яким він керував та який внаслідок спричиненого відповідачем ДТП зазнав значних пошкоджень, в сумі 23709 грн. та витрати за проведення експертизи в сумі 1300 грн.

Однак, позивачем ОСОБА_1 не надано до суду жодних підтверджуючих документів, які б могли свідчити про те, що саме він повинен отримати страхове відшкодування за відновлювальний ремонт транспортного засобу МТ 10-36 д.н.з. НОМЕР_4 , як його власник, а чи особа, яка на законних підставах володіє вказаним ТЗ.

Тому відповідно до вказаних вище норм Закону, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 не має законного права на відшкодування від відповідачів матеріальних збитків на відновлювальний ремонт ТЗ та відповідно позовна вимога у цій частині до задоволення не підлягає.

Як на підставу для стягнення з відповідача ОСОБА_5 витрат у вигляді середнього заробітку в сумі 43630 грн. 68 коп., стягнення витрат на лікування в сумі 1663 грн. 18 коп., витрат на посилене харчування в сумі120000 грн. та на санаторно – курортне лікування в сумі 25830 грн. позивач надав наступні докази.

З копії довідки про середню заробітну плату вбачається, що ОСОБА_1 працював у ВП ВЧДр-5 ім. Т. Шевченка та його середня заробітна плата за період з липня – серпня 2018 року склала 9414 грн. 11 коп. (а.с.32).

Копію товарного чеку від 06 вересня 2018 року на суму 105 грн. (а.с.33).

Копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 07 вересня 2018 року (а.с.35).

Копії чеків (а.с.36,37,38,39).

Позивач ОСОБА_1 надав суду «ціни в санаторії Ріксус – Прикарпаття Трускавець», «Прейскурант на путівки в ДП «Клінічний санаторій ім.. Пирогова Курорт Куяльник на 2019 рік», «ціни 2019 на санаторно – курортне лікування в санаторії «Молдова», «ціни курортного лікування в санаторіях ДП «СКК «Моршинкурорт» з 01 січня 2019 року по 30 червня 2019 року» (а.с.46,47,48-49,50-51).

Вказані докази, на думку позивача ОСОБА_1 , підтверджують понесені ним витрати на посилене харчування, санаторно – курортне лікування, вартість придбання ліків та його середнього заробітку, які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_5 на його користь.

Із вказаних вище доказів, суд не має можливості встановити дійсні суми понесені позивачем, на що саме вони використанні та чи у вказаному ним у позові розмірі.

Окрім того, всі підтверджені документально витрати матеріальної шкоди, позивачу ОСОБА_1 були відшкодовані відповідачем АТ «Страхава група «ТАС», згідно поданої ним заяви від 25 травня 2020 року (а.с.141, 152).

Статтею 1195 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, складається з втраченого заробітку (доходу), додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Специфіка відшкодування завданої здоров`ю шкоди полягає в тому, що об`єктом відшкодування є не сама зазначена шкода, а майнові втрати, що зазнала фізична особа, внаслідок завдання цієї шкоди. До таких втрат законодавець відносить: а) заробіток (дохід), втрачений потерпілим внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності; б) додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Цей перелік є орієнтовним і у випадку, коли потерпілий має ще й інші втрати, які пов`язані з відповідним ушкодженням здоров`я, то він має право вимагати і їх відшкодування.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо в потерпілого у зв`язку з ушкодженням здоров`я є потреба у додаткових витратах на медичну та соціальну допомогу, що підтверджується із зазначенням їх тривалості висновком МСЕК, вони компенсуються Фондом відповідно до частини четвертої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Додаткові витрати потерпілих, на яких дія цього Закону не поширюється (потреба в них та їх тривалість мають підтверджуватися висновком судово-медичної експертизи), підлягають стягненню з особи, відповідальної за шкоду.

Розмір витрат на ліки, лікування, протезування (крім протезів із дорогоцінних металів), предметів догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.

Беручи до уваги зазначене та відсутність наданих позивачем ОСОБА_1 допустимих доказів (висновки МСЕК або судово-медичної експертизи), а також документального підтвердження витрат на постійний медичний сторонній та побутовий догляд, витрат на посилене харчування на санаторно – курортне лікування, суд не має можливості стягнути такі витрати з відповідача ОСОБА_5 .

Згідно з ст. 24 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів.

Ст. 25 вказаного вище Закону у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 підтвердив той факт, що він відповідно до своєї заяви 25 травня 2020 року, отримав від Приватного Акціонерного Товариства «Страхова Група «ТАС» відшкодування за матеріальні збитки в сумі 14892 грн. та 744 грн. 60 коп. моральних збитків. Після отриманих сум до страхової компанії із заявами про невідповідність нарахованих сум, понесених ним збитків та не оскаржував дії страхової копанії.

Ч. 1 ст. 82 ЦПК України вказує на те, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно суд, приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду із даним позовом та приклавши до матеріалів справи тіж самі докази, що надавав і до страхової компанії «ТАС», намагається отримати подвійне відшкодування матеріальних збитків, а тому такі позовні вимоги не пілягають до задоволення.

Окрім того, суд зазначає, що за змістом положень ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.

Як встановлено в судовому засіданні з пояснень позивача ОСОБА_1 сторона позивача не оскаржувала рішення страховика ПАТ «СК ТАС» про здійснення страхового відшкодування у розмірі 15636 грн. 60 коп., відсутні і будь-які підтвердження такого оскарження в матеріалах справи.

Своїм процесуальним правом на залучення страхової компанії в якості співвідповідача, сторона позивача скористалась, однак жодних вимог до ПАТ «СГ «ТАС» заявлено не було.

Відповідно до положень ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Позивачем же до суду надано копію страхового полісу № АМ/5930049 від 17 березня 2018 року, згідно з яким цивільно – правова відповідальність винуватця ОСОБА_7 була застрахована у ПАТ «СГ «ТАС» із встановленими лімітами відповідальності за шкоду заподіяну життю і здоров`ю – 200000 грн., шкоду заподіяну майну – 100000 грн. (а.с.8).

Як встановлено в судовому засіданні, позивачу ОСОБА_1 відповідно до вказаного вище страхового полісу, йому було виплачено страхову виплату в загальному розмірі 15636 грн. 60 коп.

Відповідно позивач ОСОБА_1 , не надав суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що страховий ліміт був вичерпаний, а тому він набув права вимоги до відповідача ОСОБА_5 .

Відступаючи від правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 23 грудня 2015 року у справі №6-2587цс15, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) зазначила, що покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Таким чином, безпідставними є твердженням позивача ОСОБА_1 про те, що потерпіла особа має право звернутись із позовом про відшкодування шкоди як до винної особи, так і до страхової компанії страхувальника, адже в межах лімітів відповідальності відшкодування шкоди має здійснювати страховик, і лише при вичерпанні лімітів відповідальності, потерпіла особа має право на стягнення із винної особи різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_5 моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 26 – 1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Як встановлено в судовому засіданні позивачу ОСОБА_1 . Приватним акціонерним товариством «Страхова Група «ТАС» було відшкодовано відповідно до вказаної вище статті 5 % від суми матеріальних збитків, що склало 744 грн. 60 коп. (14892х5%). Тобто страхова компанія відповідно до норм законодавства здійснила встановлені виплати моральної шкоди, у передбаченому ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмірі.

У статті 9 ЗУ «Про страхування» вказано на те, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , після настання страхового випадку, 25 травня 2020 року звернувся до ПАТ «СГ «ТАС» із заявою про виплату йому страхового відшкодування за понесену ним матеріальну та моральну шкоду. Страхова компанія в свою чергу, здійснила, всі належні виплати, які були підтверджені заявником відповідними доказами. Дані факти, сторонами визнано та доведенню не підлягають.

Частиною 1 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Позивач ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_5 понесену ним моральну шкоду, яку оцінює в сумі 100000 грн., посилаючись на те, що він від отриманих внаслідок ДТП травм погано пересувається, потребує сторонньої допомоги, у нього змінився уклад життя, з`явився страх залишитись інвалідом. Окрім того він через свою безпомічність не відвідує родичів, друзів та не приймає у себе вдома гостей, не дивиться жодних телевізійних програм, де є розважальні елементи, а тому відповідач ОСОБА_5 , який є винуватцем ДТП повинен відшкодувати йому душевні страждання.

Згідно ст.23,1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, крім іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до п.3 постанови № 4 від 31 березня 1995 року Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної/немайнової/шкоди/» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може проявлятися, зокрема: в моральних переживаннях в зв`язку з порушенням права власності.

Вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 червня 2019 року встановлено, що дії ОСОБА_5 , внаслідок ДТП, спричинили потерпілому ОСОБА_1 тілесні ушкодження середньої тяжкості (а.с.66).

З довідки Смілянської міської поліклініки № 01-14/588 від 06 червня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Смілянської міської лікарні з 06 вересня 2018 року по 26 жовтня 2018 року. З 26 жовтня 2018 року по 15 березня 2019 року проходив лікування у лікаря травматолога (а.с.61).

Оскільки страховою компанією ПАТ «СГ ТАС», виконано свої зобов`язання згідно полісу страхування в передбаченому законодавством розмірі, а саме 5 % від суми матеріального збитку, що склало 744 грн. 60 коп.

Суд, приходить до висновку, що оскільки відповідач ПАТ «СГ «ТАС» здійснив страхову виплату за моральну шкоду позивачу ОСОБА_1 в межах максимально встановленого розміру відшкодування (5% від суми матеріального збитку) то відповідальність за відшкодування моральної шкоди у розмірі більшому, ніж зазначено в ст. 26 -1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно – правовї відповідальності власників наземних транспортних засобів» повинен нести винуватець у ДТП – відповідач ОСОБА_5 .

Суд враховує ствердження позивача про те, що йому було заподіяно моральну шкоду, яку не можливо оцінити у виплачені йому 744 грн. 60 коп., оскільки він важко переніс ДТП, протягом тривалого часу перебував на стаціонарному лікуванні, в зв`язку з чим у нього змінився уклад життя, він відчував душевні хвилювання та побоювання залишитись інвалідом. Однак, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем ОСОБА_1 , розмір моральних збитків в сумі 100000 грн., є значно завищеним та таким,що не відповідає дійсним понесеним ним стражданням.

На підставі вище викладеного, суд вбачає, що розмір морального відшкодування з урахуванням ступеня вини відповідача, тривалості страждань та негативних наслідків, які настали для позивача ОСОБА_1 в зв`язку з ДТП, слід визначити в сумі 20000 грн., що буде достатніми розміром для відшкодування заподіяної йому моральної шкоди.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди в сумі 50000 грн., суд зазначає наступне.

Позивачка ОСОБА_2 , як на підставу для звернення до суду із даним позовом, заначила, що ОСОБА_1 є її сином та він внаслідок неправомірних дій ОСОБА_5 потрапив у дорожньо – транспорту пригоду та отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості. Окрім того позивачка зазначила, що «вона в результаті скоєного ДТП страждає від безпомічності свого сина, від нестерпних страждань вона понесла непоправні моральні в результаті даних страждань втрати, змінився її звичайний спосіб життя, зявився нав`язливий страх втратити сина, головний біль, тривога за те, що із сином щось станеться».

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Позивачка ОСОБА_2 вважає, що відповідач ОСОБА_5 повинен відшкодувати їй завдану моральну шкоду.

Пункт 3 частини другої статті 23 ЦК України визначає, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім`ї чим близьких родичів.

Аналіз зазначеної норми дає підстави дійти висновку, що моральна шкода полягає не тільки у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, а й щодо членів її сім`ї чи близьких родичів. Таке визначення законодавцем моральної шкоди, дає підстави вважати, що встановлена судом наявність такої шкоди є самостійною підставою для її відшкодування за доведення та встановлення інших складових цивільно-правової відповідальності: протиправність діяння заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини заподіювача.

Одним із самих найважливіших питань, які підлягають встановленню судом при вирішенні зазначеної категорії справ, є доведеність особою заподіяння їй моральної шкоди, внаслідок протиправних дій щодо членів її сім`ї у зв`язку з ушкодженням здоров`я, оскільки не будь-які неправомірні дії і не будь-які моральні страждання, як-то тимчасові хвилювання, образи, чи незручності, можуть бути підтвердженням такої шкоди. І що важливо це не повинно бути віддзеркаленням страждань постраждалої близької особи, а власні страждання особи, яка звернулася з такими вимогами.

Аналізуючи наведене у контексті встановлених судом вище обставин справи, необхідно зазначити, що у зазначеній справі потерпілою особою є повнолітній син позивачки ОСОБА_2 – ОСОБА_1 , якому внаслідок ДТП, що сталася з вини ОСОБА_5 заподіяно тілесні ушкодження, внаслідок чого він перебував на стаціонарному лікуванні, а позивачка ОСОБА_2 , як вона заначає, весь цей час несла душевні хвилювання, відчувала головний біль, окрім того страждала від безпомічності сина.

Позивачкою ОСОБА_2 , до позовної заяви не додано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження її позтивних вимог, не доведено нею і те, що між протиправною поведінкою винної особи ОСОБА_5 є прямий причинний зв`язок з моральними стражданнями позивачки ОСОБА_2 .

Окрім того, оскільки відповідальність винної у ДТП особи, на момент його скоєання була застрахована у ПАТ «СГ «ТАС», особа, яка понесла матеріальні, а чи моральні збитки, мала право на їх відшкодування, відповідно до ЗУ «Про страхування» та ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», однак із відповідною заявою до страхової компанії не зверталась, що визнала в судовому засіданні.

Окрім того позовних вимог до відповідача ПАТ «СГ «ТАС» позивачкою ОСОБА_2 не заявлено, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_5 моральної шкоди в сумі 50000 грн. до задоволення не підлягає.

Згідно ст. 76-81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що відшкодування матеріальних витрат заявлених позивачем ОСОБА_1 , не може бути покладено на відповідача ОСОБА_5 з огляду на те, що фактично існує спір між позивачем та страхувальником відповідальності відповідача ОСОБА_5 – ПАТ «СГ «ТАС» щодо розміру заподіяної шкоди, який має безпосередній вплив на розмір страхового відшкодування. Поскільки судом не встановлено перевищення ліміту відповідальності страховика фактичним розміром завданої матеріальної шкоди, такі витрати можуть бути стягнені зі страхової компанії у відповідності до положень ст. 22 ЦК України, як збитки, яких понесла особа для відновлення свого порушеного права у разі доведення неправомірності та безпідставності здійсненого страховою компанією розрахунку страхового відшкодування та його розміру щодо вартості лікування, середнього заробітку, посиленого харчування, стороннього догляду, санаторно курортного лікування та реабілітації.

Крім того, суд приходить до висновку про те, що позивачем ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів, які б стверджували про те, що він поніс моральну шкоду саме у зазначному ним розмірі, таких доводів він не навів і під час судового засідання., відповідно в цій частині позов підлягає до часткового задоволення. Позивачка ОСОБА_2 , на думку суду, взагалі не надала до суду жодного підтвердження понесення нею моральної шкоди, окрім вказівки про це у позовній заяві, суду більше жодних документів не надано.

Що стосується вимог позивачів про стягнення з відповідача ОСОБА_5 понесених ними витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 141 ЦПК Україи, судові витрати покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Оскільки суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_2 до задоволення не підоягають, відповідно і судові витрати на правову допомогу слід віднести на її рахунок.

Позивачем ОСОБА_1 також заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30000 грн.

Ч. 3 ст. 137 ЦПК України передбачає, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат, позивач ОСОБА_1 , надав до суду договір про надання юридичної допомоги в кримінальному провадженні від 25 вересня 2018 року та копію квитанції від 22 листопада 2018 року (а.с.9-10, 12).

З п. 2.1 Договору про надання юридичної допомоги в кримінальному провадженні від 25 вересня 2018 року вбачається, що він укладений між адвокатом Тимчук О.В. та ОСОБА_1 на представництво інтересів останнього в якості потерпілого в кримінальному провадженні, з усими правами потерпілого (а.с.9).

З п. 4.1 вказаного вище договору вбачається, що за виконання професійних обов`язків за даним Договором клієнт до 01 жовтня 2018 року сплачує Адвокатському бюро «Тимчук» шляхом перерахування на вказаний вище банківський рахунок гонорар в сумі 30000 грн., 70 % цієї суми клієнт сплачує за підготовчку до захисту в справі про адміністративне правопорушення, зазначеної в п. 2.1 цього Договору, інші 30 % за виконання інших обов`язків, передбачених п. 2.1 цього Догвору (а.с.10).

З оглянутого вище п. 2.1 Договору судом встановлено, що він стосується представництва інтересів ОСОБА_1 , як потерпілого у кримінальному провадженні, але аж ніяк не на підготовку до захисту в справі про адімінстративне правопорушення, за які ОСОБА_8 , нібито сплатив адвокату 30000 грн. та які просить суд стягнути на його користь із відповідач ОСОБА_5 .

Суд, оглянувши умови вказаного вище договору, приходить до висновку, що за наявності в ньому суперечливих один одному положень, він не може бути належним доказом понесених позивачем витрат на правову дпомогу.

Окрім того, з оглянутої судом копії квитанції, наданої позивачем ОСОБА_1 , як на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, суд зазнчає, що з даної квитанції можливо встановити лише те, що 22 листопада 2018 року ОСОБА_1 перевів Адвокатському бюро «Тимчук» 14999 грн. Однак, із призначення платежу, суд не має можливості встановити мети такої сплати, адже там зазначено дослівно: «оплата юридичних послуг зг догов б/н без ПДВ» (а.с.12).

Суд, не може прийняти дану копію квитанції, як доказ понесення витрат на правову допомогу в сумі 14999 грн., оскільки з неї не можливо достеменно встановити на що вони були сплачені. Окрім того, з дослідженого вище п. 4.1 Договору вбачається, що ОСОБА_1 повинен був сплатити Адвокатському бюро «Тимчук» гонорар в сумі 30000 грн. в термін до – 01 жовтня 2018 року (а.с.10), а позивачем надана до суду копія квитанції від 22 листопада 2018 року (а.с.12), що не збігається із зазначеною датою у договорі та значно його перевищує.

Врахововуючи вказані вище обставини, суд приходить до висновку, що позивачем не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на правову допомогу, а тому така вимога до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_5 , в зв`язку з частковим задоволенням позову, підлягають стягненню на користь держави судові витрати в сумі 200 грн.

Керуючись вимогами ЗУ «Про страхування», ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.1166, 1187, 1188, ч.1 ст.1191, 1192 ЦК України, ст.2,4, 12,13, 76,77,81, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення матеріальних та моральних збитків внаслідок скоєння кримінального правопорушення,– задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого по АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_6 моральну шкоду у розмірі 20000 грн. (двадцять тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_5 на користь держави судовий збір в сумі 200 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 12 лютого 2021 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючий по АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_6 ;

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаюча по АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_7 ;

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий по АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_5 ;

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», проспект Перемоги, 65 в м. Київ.

Головуючий: В. О. Прилуцький