Ухвала суду № 94841933, 12.02.2021, Вишгородський районний суд Київської області

"12" лютого 2021 р. Справа № 755/17638/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2021 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Лукач О.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2021 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої обманом та психічним тиском, приниженням честі, гідності, престижу та ділової репутації фізичної особи (споживача).

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову у якій просить суд накласти арешт на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_3 на правах власності, та заборонити державним реєстраторам, будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири; накласти арешт на корпоративні права ОСОБА_4 у розмірі 30 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальність «ЄТНО ФІШИНГ», яке розташовано за адресою: вул. Миколи Кібальчича, буд. 13-А, 02183 м. Київ, ІКЮО 41721648, та заборонити державним реєстраторам, будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо корпоративних прав ОСОБА_5 .

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначає, що відповідач у справі – ОСОБА_2 є одним із активних учасників організованої міжнародної злочинної групи, яка була створена на території України міжнародною компанією «Рапала ВМС Корпорейшн» з метою збуту неякісної та екологічно небезпечної споживчої продукції у вигляді товарів для дитячого, рекреаційного та спортивного риболовства. Щодо ОСОБА_2 як керівника дочірнього підприємства компанії в Україні «ВМС Вотер Куїн Україна» (ІКЮО 20074578) відкрито кримінальні провадження. ОСОБА_2 також представляв інтереси компанії «Рапала ВМС Корпорейшн» в Україні з дати реєстрації підприємства 17 травня 1997 року.

У ЄДР з 20 листопада 2019 року під тим самим ІКЮО 20074578 зареєстрована інша юридична особа, а саме дочірнє підприємство під назвою «АЗУА Девелопмент», власником і керівником якого є ОСОБА_6 , громадянин Республіки Азербайджан. ОСОБА_7 є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) з часткою 30 % у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄТНО ФІШИНГ». 30 вересня 2020 року ТОВ «ЄТНО ФІШИНГ» відновило співпрацю з компанією «Рапала BMC Корпорейшн».

Позивач вказує, що підставами для забезпечення позову є відверто криміногенна (тобто створююча кримінальні правопорушення) діяльність ОСОБА_4 із сукупністю вчинених злочинів. При цьому перереєстрація дочірнього підприємства «BMC Вотер Куїн Україна» на іншу особу свідчить про намагання ОСОБА_4 вчиняти дії, які можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Згідно із частиною першою статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Ознайомившись з матеріалами заяви про забезпечення позову та матеріалами справи, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з таких підстав.

Згідно із частиною першою статті 4, частиною першою статті 13 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як зазначається Пленумом Верховного Суду України у Постанові № 9 від

22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення стороною дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на не можливість виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігати ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Щодо аргументів заявника про кримінальні правопорушення щодо відповідача ОСОБА_4 та сукупністю вчинених злочинів, варто зазначити, що відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Крім того, заявником не надано суду жодного доказу на підтвердження вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, в той же час, з долучених до матеріалів позовної заяви доказів неможливо встановити про обставини викладені заявником у поданій заяві. За таких обставин, висновок заявника про вчинення відповідачем дій, спрямованих на унеможливлення виконання судового рішення у даній справі у разі задоволенні позовних вимог, не знайшов свого підтвердження. У заяві про забезпечення позову не обґрунтовано існування реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також до заяви про забезпечення позову не надано належних доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду, а наведені заявником загальні доводи є лише його припущенням.

Крім того, заявник просить накласти арешт на корпоративні права ОСОБА_4 у розмірі 30 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальність «ЄТНО ФІШИНГ», при цьому вказані акти не є предметом спору у цій цивільній справі на які, згідно з підпунктом 1-1 частини першої статті 150 ЦПК України, може бути накладено арешт.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову в межах обґрунтувань, викладених заявником у заяві, суд враховує, що застосування заходу забезпечення позову є попередньою і запобіжною мірою і є обмеженням особи у правах ще до встановлення факту порушення, - тому такий захід може бути застосованим лише у виключних і дійсно необхідних випадках, - а такої необхідності позивачем не доведено. Крім того, застосування заходу забезпечення має бути співмірним і відповідним заявленим позовним вимогам, - а така співмірність та відповідність так само не встановлена. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів про забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №910/16448/18).

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Аналізуючи викладені обставини, приймаючи до уваги норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки доводів наданих заявником щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності і обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення з балансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд приходить до висновку, що заява заявника про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Крім цього, всупереч вимогам пункту 6 частини першої статті 151 ЦПК України заява ОСОБА_1 про забезпечення позову на містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня

2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», статтями 149–154, 157, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої обманом та психічним тиском, приниженням честі, гідності, престижу та ділової репутації фізичної особи (споживача) – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.П. Лукач