Рішення № 94841440, 09.02.2021, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/1881/19

Номер провадження 2/289/13/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2021 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участю: секретаря судового засідання Галькевич Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Радомишльської міської ради Житомирської області про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

12.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути на його користь з Радомишльської міської ради Житомирської області в рахунок компенсації моральної шкоди 1 000 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилається на те, що Радомишльська міська рада Житомирської області, порушуючи права ОСОБА_1 , винесла неправомірне рішення № 653 від 30.05.2019 «Про відміну окремих пунктів рішень сесій», яким відмінено рішення 16 сесії Радомишльської міської ради № 602 від 18.04.2019 в частині надання дозволу позивачеві на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для укладання договору оренди землі із земель комунальної власності. Вказаним рішенням відповідач визнав такими, що втратили чинність рішення, якими земельні ділянки позивача були передані йому в оренду.

В зв`язку з протиправними діями відповідача позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 було визнано протиправним та скасовано пункт 1 рішення вісімнадцятої сесії сьомого скликання Радомишльської міської ради Житомирської області «Про відміну окремих пунктів рішень сесій» від 30.05.2019 № 653.

Позивач в позовній заяві зазначає, що оскільки він морально страждав з приводу неправомірних дій відповідача, не міг реалізувати своє право на оренду і чесне ім`я, вимушений був докладати додаткових зусиль для поновлення свого права, звертатися до судових установ, витрачав кошти на захист свого порушеного права, в результаті чого йому спричинена моральна шкода, пов`язана із явкою до судових інстанцій в розмірі 1 000 000,00 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Ухвалою від 12.11.2019 відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 06.12.2019, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с.21).

28.11.2019 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що станом на день звернення позивача до суду рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 не набрало законної сили, а тому звернення до суду є передчасним. Окрім того, в частині стягнення моральної шкоди позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про негативні наслідки, страждання (фізичні, душевні, психічні тощо), яких зазнав позивач у зв`язку із прийняттям оскаржуваного рішення, а тому відсутні підстави для задоволення позову (а.с.27-31).

06.12.2019 ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив відповідача, в якій він просить суд повністю відмовити у задоволенні відзиву на позов, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві (а.с.35-42).

Ухвалою суду від 06.12.2019 закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду на 17.12.2019 (а.с.49).

11.12.2019 від відповідача надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву, а саме в підтвердження повноважень підписанта відзиву на позов ОСОБА_2 направлено копію розпорядження міського голови, яким покладено виконання обов`язків міського голови на першого заступника міського голови Соболевського О.В. (а.с.56,57).

16.12.2019 до суду надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі (а.с.60), яке ухвалою суду від 17.12.2019 задоволено, провадження у даній справі зупинено до розгляду Сьомим апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 (а.с.64).

03.12.2020 до суду надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення провадження у справі (а.с.70), яке ухвалою від 07.12.2020 задоволено, поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 09.02.2021 (а.с.74), про що сторонам повідомлено.

В судове засідання повідомлений належним чином (а.с.77) позивач ОСОБА_1 не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.80).

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за відсутності його представника, у задоволенні позовних вимог просить відмовити (а.с.78).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, із матеріалів справи вбачається, що рішенням шістнадцятої сесії VІІ скликання Радомишльської міської ради Житомирської області № 602 від 18.04.2019 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для укладення договору оренди землі із земель комунальної власності ОСОБА_1 , останній має з дня прийняття даного рішення в місячний термін замовити виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності для укладання договору оренди землі в суб`єктів господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом (а.с.9).

В подальшому, в травні 2019 року рішенням Радомишльської міської ради Житомирської області вісімнадцятої сесії VІІ скликання № 653 відмінено рішення 16 сесії VІІ скликання Радомишльської міської ради № 602 від 18.04.2019 в частині надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для укладання договору оренди землі із земель комунальної власності ОСОБА_1 (а.с.8).

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 в справі № 240/9931/19 задоволено позов ОСОБА_1 та визнано протиправним та скасовано пункт 1 рішення вісімнадцятої сесії VІІ скликання Радомишльської міської ради Житомирської області № 653 «Про відміну окремих пунктів рішень сесій» (а.с.10-13), вказане рішення суду залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 (а.с.71-73).

Посилаючись на встановлення Житомирським окружним адміністративним судом обставин протиправного винесення Радомишльською міською радою рішення № 653 від 30.05.2019, з посиланням на Конвенцію про захист прав людини і основних свобод, Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009, ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1172, 1176 ЦК України та інших норм чинного законодавства України позивач просить стягнути з відповідача 1000 000,00 грн.

Однак вказана позивачем обставина – скасування Житомирським окружним адміністративним судом рішення відповідача, не є безумовною підставою для визнання позовних вимог ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Дійсно, норми закону, на які посилається позивач, передбачають право особи на відшкодування моральної шкоди.

Так, положеннями ст. 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частин першої та другої ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За приписами пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з п. 5 вказаної вище постанови Пленуму обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.

Суд зауважує, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.

Обов'язок доказування в цивільному процесі встановлений статтею 81 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Ухвалене рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 про задоволення позовних вимог позивача свідчить про реалізацію ним передбаченого КАС України права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень і не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між протиправною дією чи бездіяльністю і негативними наслідками.

Обов'язковими умовами для відшкодування шкоди в порядку зазначеної норми є незаконність діяння органу державної влади, наявність шкоди та наявність причинного зв'язку між шкодою і незаконним діянням. Саме по собі судове рішення про відновлення порушених прав позивача не свідчить про наявність моральної шкоди, належні й допустимі докази щодо якої в матеріалах справи відсутні, та не звільняє його від обов'язку надати докази на підтвердження наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, яке є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач зобов'язаний довести настання негативних наслідків у вигляді такої шкоди, її розмір та причинний зв'язок.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на ту обставину, що протиправність дій відповідача встановлена рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08.11.2019. Однак, як вже було вище зазначено, сам лише факт ухвалення цього рішення не може бути самостійною та достатньою підставою стверджувати про спричинення позивачеві моральної шкоди та не звільняє його від обов'язку надати докази на підтвердження наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, яке є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Посилання в позові на те, що відповідач, зловживаючи правом ОСОБА_1 на оренду землі, правом на інформацію (чесне ім'я) та здійснюючи подання неправдивої інформації, поширив відомості про вчинення ОСОБА_1 порушення земельного законодавства та проявив, у зв`язку з цим протиправні дії, примусив його витрачати свій вільний час на захист свого порушеного права, завдав йому моральних і психічних страждань – не підтверджені жодними належними, допустимими та достовірними доказами.

При цьому сам факт витрати власного часу та зусилля позивача на оскарження рішення відповідача, не є підставою для відшкодування моральної шкоди в розумінні статті 1173 ЦК України.

Крім цього, відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення від 25.10.1993 у справі «Гольм проти Швеції», від 29.11.1996 у справі «Саундерс проти Сполученого Королівства», від 25.07.2001 у справі «Перна проти Італії», від 13.07.2006 у справі «Сілін проти України» визнання порушення прав особи неправомірними діями інших осіб само по собі є достатньою справедливою сатисфакцією за моральну шкоду спричинену такими діями.

Виходячи з викладеного та аналізу вказаного законодавства, позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди внаслідок неправомірних дій відповідача задоволенню не підлягають, оскільки не зазначено жодних обґрунтувань в чому полягає ця шкода та з яких міркувань виходив позивач визначаючи її розмір - 1000 000,00 грн., а посилання останнього лише на факт визнання дій неправомірними без надання належних та допустимих доказів на підтвердження понесення моральної шкоди, в даному випадку не є достатнім для відшкодування моральної шкоди, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 259, 264-268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Радомишльської міської ради Житомирської області (12201, Житомирська область, м. Радомишль, Соборний Майдан, 12, код ЄДРПОУ 25923935) про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 12.02.2021.

Суддя Н. С. Сіренко