Рішення № 94840896, 08.02.2021, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1476/18

Провадження № 2/177/186/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 лютого 2021 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Строгової Г. Г.

за участі:

секретаря судового засідання Короновської Д. І.,

відповідача ОСОБА_1 .

Представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, в обґрунтування позовних вимог вказував на те, що 03.06.2012 між сторонами укладений договір про надання банківських послуг № б/н, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 2800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, в обмін на зобов`язання відповідача погашати кредит у строки та порядку, передбаченими Договором зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

Вказаний договір складається із Анкети - Заяви, Умов і Правил надання банківських послуг, а також Правил користування платіжною карткою та фактично є договором приєднання до умов встановлених банком, згоду на укладення якого відповідач підтвердила своїм підписом у Заяві.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

В порушення умов зазначеного договору та ст.ст. 526, 530 ЦК України відповідач належним чином не виконала покладених на неї зобов`язань по погашенню кредиту, у зв`язку з чим, станом на 14.06.2018 року має заборгованість у розмірі 19197,41 грн., з яких 5769,65 грн. – заборгованість по тілу кредиту, 5453,52 – заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом, 6583,89 грн. – пені, 500,00 грн. – штрафу (фіксована частина), 890,35 грн. – штрафу (процентна складова), яку представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача, а також витрати по оплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн.

Представник позивача –АТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з`явився, але надав клопотання в якому просив справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.35).

Відповідач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, заперечували порти їх задоволення, посилаючись на те, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та безпідставними, банком не надано належних доказів на підтвердження отримання відповідачем вказаної суми кредиту. Також, посили застосувати строк позовної давності, посилаючись на те, що останній платіж по кредиту відповідачем здійснений у липні 2012 року, а банк звернувся до суду з позовом у серпні 2018 року. В задоволені позовних вимог просили відмовити, про що також зазначали у відзиві на позовну заяву (а.с. 111-121).

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.

Суд, вислухавши відповідача, її представника, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» надано суду «анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку» підписану Марченко А.А. 03.06.2012 (а.с. 8), в якій зазначено особисту інформацію відповідача, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, серію та номер паспорта, адресу проживання та реєстрації, номери засобів зв`язку тощо, з якої слідує, що відповідач погодилася з тим, що вказана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним і банком договір про надання банківських послуг.

Разом з цим, в наданій анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відсутня будь-яка інформація стосовно виду банківських послуг, які були надані відповідачу. Тобто суд позбавлений можливості встановити, які саме правовідносини виникли між сторонами.

В позовній заяві позивач зазначає, що відповідачем було отримано кредит у розмірі 2800 грн., в той час, як в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, відсутній розмір встановленого кредитного ліміту, доказів того, що відповідачем було отримано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 2800 грн. на час укладення договору, позивачем не надано.

Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Зазначена правова позиція міститься і в постанові Верховного суду України від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16).

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладання між сторонами у належній формі кредитного договору, оскільки надані позивачем Умови та Правила отримання банківських послуг не містять відомостей про дату їх прийняття та затвердження, а також підпису відповідача, тому позивачем не доведено, що під час підписання анкети про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку відповідач була ознайомлений саме з цими Умовами та Правилами, а тому суд не може прийняти їх як належний та допустимий доказ, а також позбавлений можливості визначити розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами.

Крім того, дана анкета не містить будь-якої інформації щодо розміру процентної ставки за користування кредитними коштами.

Наданий банком витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна (а.с.9), в якому зазначено умови обслуговування карток Універсальна, 30 днів пільгового періоду, Універсальна, 55 днів пільгового періоду, Універсальна Contract та Універсальна Gold, суд також не може прийняти до уваги, оскільки матеріали справи не містять відомостей щодо конкретного виду отриманої позичальником кредитної картки, тому суд позбавлений можливості визначити розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами.

На підтвердження свого позову позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором №б/н від 03.06.2012 року згідно якого, станом на 14.06.2018 банком нарахована заборгованість в загальному розмірі 19197,41грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4035,56 грн., заборгованість за тілом кредиту - 5769,65 грн., заборгованість за нарахованими відсотками – 5453,52 грн., пеня – 6583,89 грн., заборгованість по судовим штрафам 1390,35 грн. (а.с.5-7). Суд не може прийняти як належний та допустимий доказ розрахунок заборгованості, оскільки в анкеті-заяві відсутня процентна ставка визначена при укладені договору, а згідно розрахунку заборгованості вона змінювалась.

Таким чином, суд приходить до висновку, що АТ КБ «Приватбанк» не доведено факту отримання відповідачем за кредитним договором б/н від 03.06.2012 року кредитних коштів у розмірі 2800 грн., який зазначений у позові.

Враховуючи те, що за матеріалами справи неможливо встановити розмір кредитного ліміту встановленого на картку суд позбавлений можливості визначити розмір заборгованості за договором, оскільки його розрахунок виходить безпосередньо з розміру наданого банком кредиту, тому, наданий позивачем розрахунок заборгованості у розмірі 19197,41 грн. суд не може прийняти до уваги.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що надані банком докази не підтверджують надання відповідачу кредиту в зазначеному в позові розміру, оскільки суперечать один одному.

Позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, а тому суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Так як у задоволені позову відмовлено по суті, тому строк позовної давності, про який зазначав представник відповідача застосуванню не підлягає.

Оскільки в задоволені позовних вимог позивачу відмовлено, то з відповідача на користь позивача не підлягає стягненню судовий збір, відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141 ч.1, 247 ч.2, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 524, 525, 526, 611, 651 ч.2, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду відповідно до п. 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України через Криворізький районний суд Дніпропетровської області.

Повний текст судового рішення складено 12.02.2021.

Суддя: