Рішення № 94840709, 04.02.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/4675/20

Провадження № 2/210/1886/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"04" лютого 2021 р.

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Чайкіної О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві,

ВСТАНОВИВ:

До Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 06 серпня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - Позивач) до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (надалі - Відповідач) про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві (а.с. 1-7).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ від 06 серпня 2020 року визначено головуючого - суддю Чайкіну О.В. Ухвалою судді від 07 серпня 2020 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 24-25).

Ухвалою судді від 15 вересня 2020 року зупинено провадження у справі - до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною Палатою Верховного суду справи №210/2271/19.

Ухвалою судді від 14 січня 2021 року провадження у справі відновлено.

На виконання вимог статтей 178, 191, 278 ЦПК України Відповідачем 17 червня 2020 року подано відзив на позов, та надано докази його направлення сторін Позивача.

Позивач, у строк, визначений статтями 199, 278 ЦПК України, з урахуванням ухвали про прийняття позову та відкриття провадження у справі, правом подання відповіді на відзив не скористався.

Сторони в судове засідання не викликались.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Підстав для призначення судового засідання з ініціативи суду не вбачається. Враховуючи викладене, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, що кореспондується з положеннями частини 5 статті 279 ЦПК України.

Стислий виклад позовних вимог та заперечень відповідача.

Позивач зазначає, що вона ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - Позивач) є матір`ю ОСОБА_2 (надалі - син Позивача) (а.с.21).

22.06.1999 року, близько о 12 годині 15 хвилин, син Позивача, слюсар-ремонтник (Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь». правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» надалі (Відповідач/ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») під час виконання своїх трудових обов`язків, перебуваючи на робочому місці біля приміщення для зберігання автотранспорту (гаражу) цеху І металургійного обладнання №1 Криворізького державного гірничо-металургійного, внаслідок нещасного випадку загинув.

Смерть сина Позивача настала, під час виконання ним завдання за допомогою газорізальної апаратури по відкриттю воріт гаражу, від впливу на які стався вибух парів легкозаймистих рідин у середині гаражу, внаслідок якого стулки воріт різко розкрились, однією з яких син Позивача отримав травми не сумісні з життям, а саме: «важка комбінована травма голови з пошкодженням головного мозку».

З обґрунтування позовних вимог вбачається, що внаслідок втрати сина, Позивачу завдана моральна шкода, найбільших моральних страждань та переживань Позивач перенесла у день смерті сина, якому виповнилось всього 19 років. Позивач втратила свого сина, якого вона любила та поважала. Звістка про смерть сина завдала Позивачу глибоких моральних та душевних страждань, оскільки за життя сина, Позивач перебувала з ним в тісних сімейних стосунках, син завжди піклувався про позивача та підтримував у складних життєвих ситуаціях. Син Позивача був дуже енергійною, життєрадісною, вихованою, доброю та привітною людиною. Дізнавшись про смерть свого сина, Позивач, зазнала емоційне та психологічне потрясіння, яке відчуває до теперішнього часу і не може відновити свою душевну рівновагу. Після загибелі сина, нормальні життєві зв`язки Позивача були знищенні, вона постійно відчуває почуття самотності і до теперішнього часу не може оговтатись від осягнутого лиха, досі перебуває у напруженому стані, думки про сина постійно переслідують її. Позивач вже ніколи не зможе відчути любов та турботу сипа, не зможе отримати його піклування.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди в зв`язку із загибеллю сина 472300 гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Представник Відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у суду відсутні правові підстави для покладання на відповідача відповідальності за смерть ОСОБА_2 , оскільки діючим на момент нещасного випадку законодавством не було передбачено відшкодування моральної шкоди членам сім`ї потерпілого, а статтею 440-1 ЦК Українська РСР була передбачена можливість відшкодування моральної шкоди, лише тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями інших осіб. Крім іншого, позивачем не доведено факт моральних страждань.

Фактичні обставини, встановлені судом.

ОСОБА_1 , згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 05 серпня 1980 року Саксаганським відділом реєстрації актів громадянського стану, є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що в книзі записів актів громадського стану про народження 05 серпня 1980 року зроблено відповідний запис за № 1028 (а.с. 21).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 19 років, причина смерті - відкрита черепна-мозкова травма, випадок у зв`язку з виробництвом. Вказаний факт підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Саксаганської районної ради м. Кривого Рогу від 29 червня 1999 (а.с. 8)

ОСОБА_2 загинув під час виконання трудових обов`язків, причина смерті – Невиконання посадових обов`язків керівниками та спеціалістами цеху ремонту металургійного обладнання №І.

Відповідно до п.10 Акту Форми Н-1, нещасний випадок, в результаті якого загинув син Позивача, стався внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці з боку працівників Відповідача, а саме: ОСОБА_3 , - начальник дільниці ЦРМО №1, який порушив вимоги Іа.19.1 «Положення про СУОП на комбінаті», 8,1.1.4 «Правил пожежної безпеки в Україні», п.3.7 'Посадової інструкції.; ОСОБА_4 - заступник начальника цеха ЦРМО-1. який порушив вимоги п.17.2 положення про СУОП на комбінаті, п.3.13 Посадової інструкції; ОСОБА_5 - начальник цеху ЦРМО-1, порушив вимоги п.п. 17.1 і 117.2 «Положення про СУОП на комбінаті», п.п.3.5.1 і 3.5.2 Посадової інструкції..

Вину самого загиблого у нещасному випадку матеріалами справи не встановлено.

Станом на сьогоднішній день, вищезазначені акти, особами, що допустили порушення законодавства з охорони праці, не оскаржені.

Крім того, відповідно до Розпорядження «З виплати одноразової допомоги сім`ї ОСОБА_6 » виданого Криворізьким державним гірничо-металургійним комбінатом «Криворіжсталь» за №513 від 22 травня 1999 року, вина підприємства в даному нещасному випадку складає - 100% (протокол засідання комісії з хорони праці №38 від 15 | липня 1999 року, а.с.14).

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Смерть сина позивача, яка стала підставою для звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, настала 22 червня 1999 року, тобто мала місце до 01 січня 2004 року, до набрання чинності ЦК України, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення ЦК Української РСР 1963 року.

Вказана позиція також узгоджуються з висновками Верховного Суду викладених у Постанові від 14 грудня 2020 року по спарві № 210/2271/19.

Також у вказаній Постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що виплата Фондом соціального страхування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, членам його сім`ї Законом № 1105-ХІV не передбачена і така, за наявності для цього підстав, повинна виплачуватись роботодавцем відповідно до статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР 1963 року.

Отже, згідно зі статтею 440-1 ЦК Української РСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Необхідною умовою виникнення зобов`язання з відшкодування моральної (немайнової) шкоди є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою прийнято розуміти всяке зменшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК Української РСР не визначала її поняття. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК Української РСР фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. Неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Отже, моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Висновки за результатами розгляду матеріалів справи

На суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всім доказам, якими суд керувався при вирішенні позову.

Статтею 7 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992р. N 2694-XII (зі змінами та доповненнями), які діяли на час виникнення правовідносин, передбачено, що умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Стаття 153 Кодексу законів про працю України передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

З трудової книжки загиблого ОСОБА_2 та Акту про нещасний випадок який стався із ним, встановлено, що ОСОБА_2 працював у Відповідача слюсар-ремонтник, нещасний випадок стався у робочій час на території підприємства.

Акт, складений за формою Н-1 за фактом смерті ОСОБА_2 підприємством Відповідача не оскаржувався.

Відповідач не скористався обов`язком доведення відсутності своєї вини, та не надав до суду доказів, які б доводили відсутність вини підприємства у нещасному випадку.

Відзив відповідача також спростовується наступним.

Як вище судом зазначалось, відповідно до Закону України «Про охорону праці» та ст. 153 КЗпП України, саме на власника підприємства покладається обов`язок щодо створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові.

З письмових матеріалів справи достовірно встановлено, що відповідачем не було достатньо створено безпечні умови праці, а тому він також несе відповідальність, включаючи і компенсації за заподіяну позивачу моральну шкоду. Відповідачем не доводився факт відшкодування ним позивачу моральної шкоди.

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

З письмових матеріалів справи встановлено, що позивач переносить моральні страждання, оскільки внаслідок смерті сина позивач постійно перебуває у напруженому психічному стані. Позивач залишилась без любові зі сторони сина, без його підтримки. Отже смертю сина позивачу завдано глибоких моральних страждань. Крім того, син помер у дуже молодому віці – 19 років.

При визначенні розміру відшкодування, суд враховує роз`яснення, що містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", згідно чого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Так, обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд враховує, характер та обсяг її душевних страждань, в зв`язку зі смертю близької людини, враховує той факт, що дійсно позивач є матір`ю померлого; наслідки викликані заподіяною шкодою - смертю найбільш близької людини; перенесені та діючі у теперішній час душевні страждання та переживання; тривалість перенесених страждань; зміни в житті викликані смертю сина, час, що пройшов з моменту смерті близької людини та до моменту звернення до суду, вважає за можливе стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю сина, грошові кошти в сумі 180000,00 гривень.

При зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.

Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа № 761/11472/15-ц.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відтак, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», пропорційно до задоволених вимог, суд стягує з відповідача з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» в дохід держави судовий збір в сумі 1800,00 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 43, 46 Конституції України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141,259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (код ЄДРПОУ 24432974, 50095, Дніпропетровська область, м, Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 1) на користь ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 , суму моральної шкоди, завданої внаслідок смерті працівника на виробництві у розмірі 180000,00 (сто вісімдесят тисяч) гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (код ЄДРПОУ 24432974, 50095, Дніпропетровська область, м, Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 1) на користь держави судовий збір у розмірі 1800,00 грн. (одна тисяча вісімсот гривен).

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: «АрселорМіттал Кривий Ріг» (код ЄДРПОУ 24432974, АДРЕСА_2 ).

Повний тест рішення складено 08 лютого 2021 року.

Суддя: О. В. Чайкіна