Ухвала суду № 94840028, 12.02.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

12.02.2021Справа № 910/18257/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» про забезпечення позову у справі №910/18257/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Плюс»

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільська 9»

до відповідача-3 Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк»

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-3 Товариство з обмеженою відповідальністю «Лого Сфера»

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-3 Приватне акціонерне товариство «Автотранспортне підприємство «Транспортник»

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова Олена Ярославівна

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-3 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Могильницька Ольга Андріївна

третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Поліщук Вікторія Миколаївна

про застосування наслідків нікчемних правочинів

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Плюс» (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільська 9» (відповідач-2) про:

- застосування наслідків нікчемності правочинів шляхом визнання наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», як правонаступника Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк», права майнової вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лого Сфера» за договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 649 від 10.09.2012 та Приватного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство «Транспортник» за договором поруки № 649-2 від 30.12.2014 і Іпотечним договором, укладеним 30.12.2014, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Бойко Л.Л., реєстровий № 5118;

- визнання недійсними договору про відступлення прав вимоги від 06.07.2015, укладений між Публічним акціонерним товариством «Авант-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вестер Плюс», в частині відступлення прав за Договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 649 від 10.09.2012 та Договором поруки № 649-2 від 30.12.2014; договору, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Авант-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вестер Плюс», посвідченого 17.07.2015 Смоляніновою О.Я., приватним нотаріусом КМНО, реєстровий № 2260, в частині відступлення прав за Іпотечним договором від 30.12.2014, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Бойко Л.Л., реєстровий №5118; договору про відступлення прав вимоги від 09.09.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вестер Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бориспільська 9», про відступлення прав за Договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 649 від 10.09.2012 та Договором поруки № 649-2 від 30.12.2014; договору про відступлення прав вимоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вестер Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бориспільська 9», посвідчений 09.09.2019 Смоляніновою О.Я., приватним нотаріусом КМНО, реєстровий № 3061, про відступлення прав за Іпотечним договором від 30.12.2014, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Бойко Л.Л., реєстровий №5118;

- скасування рішень у сфері державної реєстрації щодо реєстрації права власності, іпотекодержателя, обтяжень щодо нежитлового комплексу будівель, загальною площею 7549,0 кв. м. (адміністративно - виробничий корпус № 73 (літери 2А, 2Б, 2В, 2Г, 2Д), ремонтна майстерня - будівля № 77 (літери 2Е, 2ЕІ, 2ЕІІ), корпус № 73 А (мийка) (літери 2Ж, 2З), механічна майстерня (літери 2И, 2К, 2Л)), розташовані за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9;

- поновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності № 8322609 від 30.12.2014, який внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18490882 від 30.12.2014, яке прийнято приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Людмилою Леонідівною, про реєстрацію права власності за Приватним акціонерним товариством «Автотранспортне підприємство «Транспортник»; запису про іпотеку № 8325023 від 30.12.2014, який внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18496571 від 30.12.2014, яке прийнято приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Людмилою Леонідівною, що внесений на користь іпотекодержателя - Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» та запису про обтяження № 8324879 від 30.12.2014, який внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18496377 від 30.12.2014, яке прийнято приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л., що внесений на користь обтяжувача - Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за договором купівлі-продажу майнових прав №81/1 від 27.04.2020 до позивача перейшли майнові права за договором про відкриття траншевої кредитної лінії №649 від 10.09.2012, договором поруки №649-2 від 30.12.2014 та Іпотечним договором від 30.12.2014 №5118, втім після оформлення переходу прав вимоги до позивача йому стало відомо, що ПАТ «УПБ» передало на підставі договору застави від 26.05.2015 в заставу ПАТ «Авант-Банк» права вимоги за вказаними кредитним договором та договорами забезпечення, який (договір застави) є нікчемним в силу вимог п.6 та п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/18257/20, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2021 залучено до участі у справі в якості відповідача-3 Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк», третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лого Сфера», Приватне акціонерне товариство «Автотранспортне підприємство «Транспортник», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова О.Я., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Могильницька О.А., державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Поліщук В.М., зобов`язано відповідача 1 та 2 надати належним чином засвідчену копію договору про відступлення прав за договором про відкриття траншевої кредитної лінії №649 від 10.09.2012, укладеного між ними та призначено підготовче засідання на 16.02.2021.

10.02.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову в якій просить: накласти арешт на комплекс будівель і споруд, загальною площею 7549,00 кв. м. розташований за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9 та складається з об`єктів адміністративно-виробничого комплексу №73 (літери 2А, 2Б, 2В, 2Г, 2Д), ремонтна майстерня - будівля №77 (літери 2Е, 2ЕІ, 2ЕІІ), корпус №73А (мийка) (літера 2Ж, 2З), механічна майстерня (літери 2И, 2К, 2Л); заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Бориспільська 9», а також третім особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження зазначеного комплексу будівель і споруд та заборонити державним реєстраторам та органам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначеного комплексу будівель і споруд.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» про забезпечення позову суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 та від 26.10.2020 у справі №907/477/20.

При цьому, під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частини 2, 5, 6, 7 статті 137 ГПК України), про що зазначено в постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В обґрунтування поданої заяви, позивач посилається на те, що відповідачем-2 вчиняються дії щодо продажу спірного майна, яке є предметом договору іпотеки від 30.12.2014, за реєстровим №5118, про що свідчить протокол огляду веб-сторінки від 03.02.2021, складений адвокатом Курінним С.Ю. та роздруківка з соціальної мережі Facebook, а тому вважає за доцільне застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на дане майно та заборону його відчуження.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» про забезпечення позову, не містить обґрунтованих мотивів, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову в даному випадку.

При цьому суд виходить з того, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі №910/8644/20, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2020, вжито заходи забезпечення позову, в тому числі, шляхом накладення арешту на дане майно, а саме: комплекс будівель, загальною площею 7549,0 кв.м. (Адміністративно-виробничий корпус № 73 (Літери 2А, 2Б, 2В, 2Г, 2Д), Ремонтна майстерня-будівля № 77 (Літери 2Е, 2Е1, 2Е2), Корпус № 73А (мийка) (Літера 2Ж, 2З), Механічна майстерня (Літери 2И, 2К, 2Л)) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 544961580000, розташований м. Київ, вулиця Бориспільська, 9 та передано в іпотеку на підставі іпотечного договору від 30.12.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим № 5118.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 у справі №910/8644/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестер плюс» до Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» про визнання недійсними відкритих торгів та договорів було частково задоволено, яке на даний час оскаржується заявником в апеляційному порядку.

В свою чергу, приписами частини 7 статті 145 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

З огляду на викладене та враховуючи, що строк дії вжитих судом заходів забезпечення щодо спірного майна не сплив і відсутні докази скасування, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 у справі №910/8644/20, заходів забезпечення, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для повторного накладення арешту на дане майно.

При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б характеризувалися високою вірогідністю настання негативних наслідків у вигляді утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі не вжиття додаткових заходів забезпечення позову, про які зазначає позивач, враховуючи, що арешт майна, який вже накладений, це заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

До того ж, позивачем не надано належних та достовірних доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем -2 дій з метою унеможливлення в майбутньому виконання судового рішення у даній справі, враховуючи, що надане заявником оголошення наявне на сайті з 2019 року та відсутність в ньому ідентифікуючих ознак щодо особи, яка здійснює продаж.

Тоді як, під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

Як зазначено частиною 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України заявник має обґрунтовувати доцільність вжиття кожного із заходів, які він просить вжити.

Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Проте, в даному випадку, заявником не наведено належного обґрунтування поданої заяви, враховуючи вже вжиті судом обмежувальні заходи щодо спірного майна, які є чинними на даний час, що вказує на відсутність дійсних та достатніх підстав для вжиття додаткових заходів забезпечення позову.

За таких обставин, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, співмірності та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів учасників судового процесу, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 149, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили 12.02.2021 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Т.В. Васильченко