Рішення № 94840025, 12.02.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/125/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2021 Справа № 908/1869/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 908/1869/20

за позовною заявою: приватного підприємства "ТАВРІЯ ТУРБО ПЛЮС", 72364, Запорізька обл., Мелітопольський район, с. Костянтинівка, вул. Садова, буд. 87

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Турбодизель+" (на русском ООО "Турободизель+"), 305021, Російська Федерація, Курська область, м. Курськ, проспект Побєди (на русском: проспект Победы), буд. 44, кв. 439

про стягнення 1 927 270,00 російських рублів

без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області від приватного підприємства "ТАВРІЯ ТУРБО ПЛЮС", Україна (далі ПП "ТАВРІЯ ТУРБО ПЛЮС") надійшла позовна заява від 21.07.20 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ТУРБОДИЗЕЛЬ+", Російська Федерація (скорочена назва ТОВ "ТУРБОДИЗЕЛЬ+") 1 927 270,00 російських рублів за зовнішньоекономічним контрактом поставки від 21.03.19 № 28, що еквівалентно 743 829,86 грн. станом на час надіслання позову до суду.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов зовнішньоекономічного контракту поставки від 21.03.19 № 28 перед позивачем в частині здійснення повного та своєчасного розрахунку за товар поставлений згідно з Специфікацією № 1 від 21.03.19 на суму 1 927 270,00 російських рублів, що підтверджується відповідною міжнародною товарно-транспортною накладною та вантажною митною декларацією.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/1869/20 між суддями, 24.07.20 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 28.07.20 у справі № 908/1869/20 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви та визначено спосіб їх усунення.

03.08.20 від позивача на виконання вимог ухвали суду від 28.07.20 у цій справі надійшла заява про виправлення недоліків позовної заяви.

Враховуючи, що позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою від 11.08.20 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1869/20 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи виходячи з наступного.

У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи: 1) про банкрутство; 2) за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 3) у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій);4) у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; 6) у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю); 7) у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна; 8) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 9) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3-8 цієї частини.

У ч. 2 ст. 252 ГПК України визначено, що у випадку, передбаченому ч. 2 ст. 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: 1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або 2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч.3 ст. ст. 252 ГПК України).

Враховуючи ціну позову у справі № 908/1869/20 (не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), обраний позивачем спосіб захисту, незначну складність справи, обсяг та характер доказів, кількість сторін, що спір у справі не належить до справ перелічених у ч. 4 ст. 247 ГПК України, суд задовольнив клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Крім того, враховуючи місцезнаходження учасників справи та з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд дійшов висновку відповідно до вимог ч. 5 ст. 252 ГПК України здійснювати розгляд справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Також судом при відкритті провадження у справі № 908/1869/20 встановлено, що місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю "Турбодизель+" є: 305021, Російська Федерація, Курська область, м. Курськ, проспект Победи, буд. 44, кв. 439.

Тобто, відповідач у цій справі є резидентом іншої країни - Російської Федерації.

Відповідно до ст. 365 ГПК України, іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 367 ГПК України встановлено, що у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Статтею 5 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 р., до якої Україна приєдналась 19.12.1992 р. (та учасником якої є Російська Федерація), встановлено, що компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов`язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.

З огляду на викладене, для належного повідомлення товариства з обмеженою відповідальністю "Турбодизель+" про розгляд цієї справи господарським судом Запорізької області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та про встановлені строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій (зокрема подання відзиву на позовну заяву, заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та ін.), суд при відкритті провадження у цій справі дійшов висновку за необхідне у порядку, встановленому Угодою, звернутись до Арбітражного суд Курської області з судовим дорученням про вручення відповідачу копії ухвали від 11.08.20 про відкриття провадження у справі № 908/1869/20.

На підставі положень п. 4 ч.1 ст. 228 та п.8 ч.1 ст. 229 ГПК України судом ухвалою від 11.08.20 зупинено провадження у справі № 908/1869/20 до надходження відповіді від іноземного суду на судове доручення про надання правової допомоги.

12.08.20 господарським судом Запорізької області на адресу Арбітражного суду Курської області надіслано судове доручення про вручення відповідачу копії ухвали про відкриття провадження у справі № 908/1869/20 та відповідний примірник (копію) ухвали для вручення відповідачу.

На адресу суду від Арбітражного суду Курської області надійшла ухвала від 21.09.20 по справі № А35-6898/2020 про неможливість виконання судового доручення господарського суду Запорізької області про вручення товариству з обмеженою відповідальністю "Турбодизель+" копії ухвали про відкриття провадження у справі № 908/1869/20. Вказану ухвалу Арбітражним судом Курської області вмотивовано, зокрема, наступним. Ухвалою Арбітражного суду Курської області від 04.09.20 по справі № А35-6898/2020 судове доручення господарського суду Запорізької області прийнято до виконання, судове засідання по виконанню доручення призначено на 14.09.20 о 10:00 год. Згідно з відомостями розміщеними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, «общество с ограниченной ответственностью "Турбодизель+" (ОГРН: 1094632012012, ИНН: 4632115050) зарегистрировано по адресу: 305014, Курская область, город Курск, проспект Победы, дом 44, квартира 439». Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Турбодизель+" у судове засідання 14.09.20 не з`явився. … Копія ухвали Арбітражного суду Курської області від 04.09.20 повернулась до суду з відміткою органу поштового зв`язку «закінчився строк зберігання», що в силу положень ч. 4 ст. 123 АПК РФ вважається належним повідомленням юридичної особи про час та місце судового засідання. …У зв`язку з неявкою представника товариству з обмеженою відповідальністю "Турбодизель+", яке належним чином повідомлене про час та місце судового засідання, виконати судове доручення господарського суду Запорізької області про вручення товариству копії ухвали господарського суду Запорізької області від 11.08.20 про відкриття провадження у справі № 908/1869/20 не представилось можливим.

Ухвалою від 16.12.20 судом поновлено провадження у справі № 908/1869/20 із стадії, на якій його було зупинено.

Дослідивши наявний у матеріалах справи примірник зовнішньоекономічного контракту поставки від 21.03.19 №29, за яким відповідач є стороною, судом встановлено, що у п.12 у реквізитах ТОВ "Турбодизель+" зазначено е-mail: tdisel@mail.ru.

У зв`язку із чим, відповідальними працівниками суду 17.12.20 на вказану електрону пошту ТОВ "Турбодизель+" було надіслано підписаний за допомогою електронного цифрового підпису судді по справі № 908/1869/20 примірник ухвали суду від 16.12.20, що підтверджується витягом з журналу реєстрації вихідної кореспонденції від 17.12.20 № 06-05/828.

Частинами 1 та 2 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 8 ст. 252 ГПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

З огляду на викладене, враховуючи, що судом вжито всіх належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд господарським судом Запорізької області справи № 908/1869/20 у порядку спрощеного позовного проведення без виклику учасників справи та про необхідність вчинення відповідної процесуальної дії, суд дійшов висновку про наявність підстав для вирішення спору у справі за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, суд

ВСТАНОВИВ:

21.03.19 між приватним підприємством "ТАВРІЯ ТУРБО ПЛЮС", Україна (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Турбодизель+", Російська Федерація (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт поставки № 28 (далі Контракт), за умовами якого (п. 1.1 Контракту) Постачальник зобов`язується передати Покупцю у власність запасні частини до тракторної техніки (у подальшому - продукція), а Покупець зобов`язується прийняти продукції та оплатити її по встановленим цінам.

За змістом пунктів 1.2. та 1.3. Контракту, розгорнута номенклатура, одиниці виміру та загальна кількість продукції передбачається специфікаціями, на кожну партію продукції.

Згідно п. 4.1. Контракту, загальна вартість продукції що поставляється Постачальником складає 2 000 000 рублів РФ, 00 копійок. Ціна продукції по позиціях зазначена у специфікаціях.

Пунктом 5.1 Контракту визначено, що Покупець сплачує суму контракту в рублях РФ.

У п. 5.2. Контракту передбачено спосіб та порядок оплати: Покупець оплачує товар, що поставляється на розрахунковий рахунок продавця у вигляді попередньої оплати, або по факту поставки товару, цін та умови оплати оговорюються у Специфікаціях на кожну партію до даного Контракту.

Відповідно до п. 6.1. Контракту, постачальник передає Покупцю разом з продукцією наступну технічну та товарно-супровідну документацію: залізнично-дорожню чи автомобільну накладну; INVOICE (рахунок-фактуру); пакувальний лист.

Згідно з п. 6.2. Контракту, приймання-передача продукції проводиться по кількості згідно товарно-супровідним документам, по якості - згідно з документами, які підтверджують якість продукції.

Згідно з п. 11.2 Контракту, Контракт діє з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2021 р.

Відповідно до п. 11.6 Контракту, будь-які зміни та доповнення до цього контракту є дійсними лише за умови, якщо вони здійснені у письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими на це представниками сторін.

Специфікації, додаткові угоди та інші документи, які змінюють, уточнюють та доповнюють даний контракт, за умов п. 11.7 Контракту, є його невід`ємною частиною.

Специфікацією від 21.03.19 № 1 до Контракту, яку підписано уповноваженими представниками Постачальника (директором ПП "ТАВРІЯ ТУРБО ПЛЮС") та Покупця (директором ТОВ "Турбодизель+") та засвідчено печатками кожної із сторін, погоджено поставку продукції на наступних умовах:

1. Загальна суму поставки продукції (найменування, кількість та ціна детально зазначена у Специфікації) - 1 927 270,00 рублів РФ, 00 копійок;

2. Продукції поставляється автомобільним транспортом;

3. Умов поставки: СРТ - м. Білгород (у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів у редакції 2000 року);

4. Умови оплати: оплата протягом 180 календарних днів з моменту оформлення ВМД (вантажної митної декларації) постачальником;

5. Вантажовідправником продукції по даній специфікації є ПП "ТАВРІЯ ТУРБО ПЛЮС", 72364, Україна, Запорізька обл., с. Костянтинівка, вул. Садова, буд. 87.

Вбачається, що позивачем (ПП "ТАВРІЯ ТУРБО ПЛЮС") на виконання умов Специфікації від 21.03.19 № 1 до Контракту від 21.03.19 № 28 виставлено ТОВ "Турбодизель+" рахунок-фактуру від 21.03.19 № 234 на оплату продукції (турбокомпресори упаковані) у загальній сумі 1 927 270,00 рублів РФ, 00 копійок.

Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (СMR) А № 0075027 від 08.04.19, ПП "ТАВРІЯ ТУРБО ПЛЮС" у м. Мелітополь, Україна завантажено в автомобільний транспорт ВТ6480АХ продукцію (турбокомпресора) згідно рахунку-фактури № 24 від 21.03.19 у 269 картонних коробках для перевезення та вручення ТОВ "Турбодизель+" у місці розвантаження: м. Білгород, Росія.

Згідно з підписом та відбитком номерної печатки посадової особи митного органу (Запорізька митниця ДФС) Патенко В.Л. проставлених на митній декларації (форми МД-2) ЕК10АА митного органу UA112090/20189/001040.09.04.19 від 08.04.19, продукція (товар) задекларовано в митній декларації, а саме обумовлена рахунком-фактурою № 24 від 21.03.19 та міжнародною товарно-транспортною накладною (СMR) А № 0075027 від 08.04.19 на загальну суму 1 927 270,00 рублів РФ, вивезена за межі митної території України 09.04.19 у повному обсязі.

Посилаючись на те, що ТОВ "Турбодизель+" (відповідачем) не виконало свого зобов`язання щодо оплати продукції на загальну суму 1 927 270,00 рублів РФ у строк визначений Специфікацією №1 від 23.03.19 до Контракту від 21.03.19 № 28 позивачем заявлено вимоги до господарського суду Запорізької області про стягнення з відповідача 1 927 270,00 рублів РФ основного боргу.

Вирішуючи спір у цій справі по суті спору суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у ст. 77 цього Закону.

Згідно з ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Пунктом 10.1 Контракту від 21.03.19 № 28 сторони погодили, що усі суперечки та розбіжності, які можуть виникнути із даного контракту чи у зв`язку з ним, підлягають вирішенню виключно у господарському суді країни сторони - Постачальника.

З огляду на викладене, враховуючи, що сторони передбачили своєю угодою (контрактом) підсудність їх спору за Контрактом від 21.03.19 № 28 господарському суду країни Постачальника, що країною постачальника ПП "ТАВРІЯ ТУРБО ПЛЮС" є Україна, а місцезнаходженням вказаного господарюючого суб`єкта є: Запорізька обл., Мелітопольський район, с. Костянтинівка, вул. Садова, буд. 87, а також те, що спір у справі № 908/1869/20 не стосується випадків виключної підсудності визначених ст. 77 Закону України «Про міжнародне приватне право», суд дійшов висновку про наявність підстав для його розгляду у господарському суді Запорізької області.

Стосовно вибору права, на підставі якого даний спір має бути вирішено, суд виходить з наступного.

Положеннями частин 1 і 2 ст. 11 ГПК України закріплено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 5 ст. 11 ГПК України передбачено можливість застосування господарськими судами норм права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право», у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

При цьому, за приписами ч. 3 ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право», вибір права може бути здійснений щодо угоди (правочину) в цілому або її окремої частини.

Пунктом 10.2 Контракту від 21.03.19 № 28 передбачено, що у всьому іншому, що не передбачено у даному контракті до відношень сторін, застосовуються загальні норми цивільного законодавства країни місця укладення контракту.

Таким чином, оскільки країною укладення Контракту від 21.03.19 № 28 є с. Костянтинівка, яке розташоване в Україні, Запорізька обл., Мелітопольський район, то при вирішенні спору у цій справі підлягають застосуванню судом норми права України, у т.ч. господарського та цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільним кодексом України (надалі ЦК України) та ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори, які в силу ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Як встановлено судом, спірні правовідносини сторін виникли з Контракту від 21.03.19 № 28 (та Специфікації № 1 від 21.03.19 до нього), який за своєю правовою природою є договором поставки.

Доказів розірвання вказаного договору чи визнання його недійсним суду не надано та учасниками справи не повідомлено.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Статтею 712 ЦК України закріплено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2).

Специфікацією від 21.03.19 № 1 до Контракту сторонами обумовлено поставку продукції на загальну суму 1 927 270,00 рублів РФ на умовах СРТ - м. Білгород (у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів у редакції 2000 року).

Інкотермс, офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (у редакції 2000 року), у яких, під терміном «СРТ» (в перекладі на українську: «фрахт/перевезення оплачено до ...») мається на увазі наступні умови поставки: продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. У випадку здійснення перевезення в узгоджений пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбувається в момент передачі товару першому з них. Термін СРТ зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

Частиною 2 ст. 664 ЦК України передбачено, що якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Як свідчить міжнародна товарно-транспортна накладна (СMR) А № 0075027 від 08.04.19, ПП "ТАВРІЯ ТУРБО ПЛЮС" 08.04.19 передано перевізнику ФОП Кобец С.В. (Україна, Херсонська обл., м. Нова Каховка) товар обумовлений рахунком-фактурою від 21.03.19 № 234 на загальну суму 1 927 270,00 рублів РФ для перевезення та доставки ТОВ "Турбодизель+" до м. Білгород, Росія.

З огляду на викладене та виходячи з умов Специфікації від 21.03.19 № 1 до Контракту та ч. 2 ст. 664 ЦК України, обов`язок позивача передати товар відповідачу вважається виконаним 08.04.19, тобто у момент здачі товару перевізникові.

Згідно з частинами 1 і 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Умови оплати продукції обумовленої у Специфікації № 1 від 21.03.19 до Контракту від 21.03.19 № 28 визначено розділом 5 зазначеного Контракту та п. 4 вказаної Специфікації, а саме оплата за товар, що поставляється перераховується Покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника (продавця) протягом 180 календарних днів з моменту оформлення ВМД (вантажної митної декларації) постачальником.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як свідчить наявна у матеріалах справи митна декларація (форми МД-2) ЕК10АА митного органу UA112090/20189/001040, товар обмовлений рахунком-фактурою № 24 від 21.03.19 та міжнародною товарно-транспортною накладною (СMR) А № 0075027 від 08.04.19 на загальну суму 1 927 270,00 рублів РФ, відправником якого є позивача, а одержувачем - відповідач, задекларовано в митному органі та 09.04.19 вивезено за межі митної території України у повному обсязі.

Таким чином, у суду наявні підстави вважати, що саме 09.04.19 відбулась процедура завершення митного оформлення постачальником вантажної митної декларації щодо товару обмовленого рахунком-фактурою № 24 від 21.03.19 та міжнародною товарно-транспортною накладною (СMR) А № 0075027 від 08.04.19 на загальну суму 1 927 270,00 рублів РФ.

Отже, з урахуванням викладеного та положень ч.5 ст. 254 ЦК України, відповідач мав оплатити товар за рахунком-фактурою № 24 від 21.03.19 (міжнародною товарно-транспортною накладною (СMR) А № 0075027 від 08.04.19) на загальну суму 1 927 270,00 рублів РФ, по 07.10.19 включно.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис закріплено частинами 1, 7 ст. 193 ГК України.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 629 ЦК України закріплено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Наявними у матеріалах цієї справи доказами підтверджується належне виконання ПП "ТАВРІЯ ТУРБО ПЛЮС" своїх обов`язків за Специфікацією від 21.03.19 № 1 до Контракту від 21.03.19 № 28 щодо здійснення поставку товару обмовленого рахунком-фактурою № 24 від 21.03.19 на загальну суму 1 927 270,00 рублів РФ шляхом його передання перевізнику (відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (СMR) А № 0075027 від 08.04.19) та вивезення його 09.04.19 за межі митної території України (тобто здійснення митного очищення товару для експорту).

Разом з тим, ТОВ "ТУРБОДИЗЕЛЬ+" взятих на себе договірних зобов`язань належним чином не виконав, за товар обумовлений рахунком-фактурою № 24 від 21.03.19 на загальну суму 1 927 270,00 рублів РФ у строк встановлений умовами договору (Специфікацією від 21.03.19 № 1 до Контракту від 21.03.19 № 28) не розрахувався, у зв`язку із чим за відповідачем виникла та обліковується заборгованість перед позивачем у сумі 1 927 270,00 рублів РФ.

Доказів протилежного матеріали справи не містять та учасниками справи суду не повідомлено.

З огляду на викладене, судом визнається обґрунтованою, заснованою на законі та контракті, та такою, що підлягає задоволенню вимога ПП "ТАВРІЯ ТУРБО ПЛЮС" про стягнення з ТОВ "ТУРБОДИЗЕЛЬ+" 1 927 270,00 російських рублів за зовнішньоекономічним контрактом поставки від 21.03.19 № 28, що еквівалентно 743 829,86 грн. станом на час надіслання позову до суду.

При ухваленні рішення по цій справі судом враховано, що згідно з правовою позицією викладеною 04.07.18 Великою Палатою Верховного Суду в рамках справи № 761/12665/14-ц, провадження № 14-134цс18, при ухваленні судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні.

Також позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрат.

За попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат позивачем пронесено наступні судові витрати: сплачено 11 157,45 грн. судового збору; сплачено 4000,00 грн. за підготовку позовної заяви адвокатському бюро Пузія О.В. на підставі договору про надання правової допомоги від 21.07.20. Також позивачем визначено, які витрати він планує понести у разі розгляду справи судом з викликом сторін.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Положенням п. 2 ч.1 та п.1 ч. 4 ст. 129 ГПК України закріплено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Як свідчить наданий до позовної заяви договір про надання правової допомоги від 21.07.20 (належним чином засвідчена копія), укладений між адвокатським бюро Пузія Олександра Вікторовичата (Бюро) та ПП «ТАВРІЯ ТУРБО ПЛЮС» (Клієнт), Бюро прийняло на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язався оплатити надані послуги взяло на себе зобов`язання (п.1.1).

Пунктом 1.2. вказаного договору передбачено, що Бюро відповідно до узгоджених сторонами доручень, зокрема, підготовлює, підписує та подає до господарського суду Запорізької області позовну заяву про стягнення з ТОВ "ТУРБОДИЗЕЛЬ+" заборгованості з оплати за поставлений товар.

За змістом пп. 2.1.1 п.2.1 договору, винагорода (гонорар) Бюро за надання правової допомоги по даному договору щодо підготовки позовної заяви про стягнення з ТОВ "ТУРБОДИЗЕЛЬ+" заборгованості з оплати за поставлений товар - 4000,00 грн.

Згідно з платіжним дорученням від 21.07.20 №1041, позивачем на підставі рахунку від 21.07.20 № 134 сплачено Бюро 4000,00 грн. за підготовку позову про стягнення заборгованості з ТОВ "ТУРБОДИЗЕЛЬ+".

З огляду на викладене, враховуючи, що витрати на надання правової допомоги щодо підготовки та подання позовної заяви у цій справі у сумі 4000 грн. підтверджено позивачем належними та допустимими доказами, що позовну заяву підписано та подано до суду в інтересах ПП «ТАВРІЯ ТУРБО ПЛЮС» представником позивача - адвокатом Пузій О.В. (що діє на підставі ордеру від.07.20 серії АР № 1019783 та договору про надання правової допомоги від 21.07.20), суд дійшов висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (за подання та підготовку позову).

Також, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 11157,45 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11- 15, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 123, 126, 129, 236-238, ч. 4 ст. 240, ст. ст. 243, 247,252, 365-367 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Турбодизель+" (305021, Російська Федерація, Курська область, м. Курськ, проспект Побєди, буд. 44, кв. 439, ідентифікаційний номер 1094632012012 (на русском: общество с органичной ответственностью "Турободизель+", 305021, Российская Федерация, Курская область, г. Курск, проспект Победы, дом 44, квартира 439, ОГРН: 1094632012012, ИНН: 4632115050 ) на користь приватного підприємства "ТАВРІЯ ТУРБО ПЛЮС" (72364, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка, вул. Садова, буд. 87, код ЄДРПОУ 35124823) - 1 927 270 (один мільйон дев`ятсот двадцять сім тисяч двісті сімдесят) російських рублів 00 коп. основного боргу за товар, 11 157 (одинадцять тисяч сто п`ятдесят сім) гривень 45 коп. судового збору та 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не булу вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.

Рішення підписано без його проголошення на підставі ч. 4 ст. 240 ГПК України.

Повний текст рішення складено 12.02.2021.

Суддя В.Л. Корсун