Рішення № 94838649, 11.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2021 року м. Київ №640/7708/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мегаавтоцентр»до Київської митниці Держмитслужбипровизнання протиправними та скасування рішення та стягнення матеріальної шкодивстановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаавтоцентр» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби, у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Київської митниці Держмитслужби №UA100000/2020/300045/1 від 07 лютого 2020 року та картки відмови у прийнятті митної декларації UA100530/2020/00090 від 10 лютого 2020 року;

- стягнути з Київської митниці Держмитслужби 374000,00 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаавтоцентр» матеріальної шкоди, заподіяної незаконним рішенням Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості від 07 лютого 2020 року за рахунок бюджетних асигнувань.

Позовні вимоги вмотивовано протиправною відмовою відповідача в митному оформленні ввезеного на митну територію України позивачем товару за заявленою ним вартістю, визначеною самостійно за основним методом. На підтвердження митної вартості позивач надав необхідний пакет документів, передбачений статтею 53 Митного кодексу України, який відповідачем безпідставно не взято до уваги. Внаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості за резервним методом, відповідачем скориговано митну вартість на товар, ввезений позивачем на митну територію України, розмір якої склав 105252,00 Євро, тоді як позивачем було визначено митну вартість товару в розмірі 63700,00 Євро.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити в її задоволенні, стверджуючи про те, що декларантом до митного органу подано митну декларацію для здійснення митного оформлення з документами, які не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, надані позивачем додаткові документи унеможливлювали перевірку митним органом числового значення заявленої митної вартості та обумовлювали необхідність отримання від декларанта визначених статтею 53 Митного кодексу України додаткових документів та відомостей. Однак, надані документи для підтвердження рівня митної вартості товару (первинні та додатково надані), не дали можливості остаточно упевнитись в достовірності визначеної декларантом митної вартості товару, у зв`язку з чим було застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Представником позивача 30 січня 2020 року в електронному вигляді було подано митну декларацію для попереднього митного оформлення №UA100530/2020/005255 в порядку статті 259 Митного кодексу України. В декларації зазначена наступна інформація: відправником легкового автомобіля марки BMW модель М5, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 4395 кб. см. є компанія Export euro car (Польща, Варшава), одержувачем та особою, відповідальною за фінансове врегулювання - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаавтоцентр». Вартість автомобіля складає - 63 700 євро.

Представником позивача - ФОП ОСОБА_1 05 лютого 2020 року ввезено даний автомобіль на митну територію України через Волинську митницю Державної митної служби України та подано митну декларацію №UA100530/2020/006673 для проведення митного оформлення ввезення автомобіля.

Митну вартість автомобіля було задекларовано у 63700 Євро, за основним (першим) методом визначення митної вартості: ціни угоди за ціною договору (контракту) товарів та рахунку-фактури, які імпортуються.

Проте, позивачем наголошено та підтверджується матеріалами справи, в графі 44 митної декларації було помилково зазначено реквізити рахунку-фактури №767/2019 від 22 листопада 2019 року.

В той же час, для підтвердження заявлених даних митниці подані документи:

рахунок (інвойс) №200129.2-EEC/MGA від 29.01.2020 на суму 63700 євро;

міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR);

контракт №01/20-ЕХ від 15 січня 2020 року;

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 03 грудня 2019 року;

довідка про транспортні витрати від 05 лютого 2020 року.

На час подання митної декларації було здійснено повну сплату митих платежів у розмірі 573000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 29 січня 2020 року №18, виходячи із детального розрахунку митних платежів, які наведені в графі 47 попередньої митної декларації.

Проте, 07 лютого 2020 року Київською митницею Державної митної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА100000/2020/300045/1.

В консультації до рішення, яка надавалась декларанту (брокеру ОСОБА_1 ) зазначено, що у митний декларації для попереднього оформлення ввезення автомобіля реквізити рахунку-фактури відрізняються від реквізитів рахунку- фактури, який зазначено фактично було долучено до митної декларації №UA100530/2020/006673, а тому неможливо встановити дійсну вартість автомобіля.

На виконання вимог відповідача, які зазначені в консультації до рішення, додатково надано підтвердження від AT «Банк Січ» про повну сплату вартості автомобіля позивачем на користь відправника в розмірі 63700 євро на підставі контракту №01/20-ЕХ від 15 січня 2020 року та рахунку №200129.2-EEC/MGA від 29 січня 2020 року; експортну декларацію країни експортера Польщі.

В той же час, не зважаючи на надання усіх підтверджуючих документів, відповідач 10 лютого 2020 року прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100530/2020/00090. Підстава відмови - декларантом не надано документів на підтвердження митної вартості товару.

В подальшому випуск автомобіля у вільний обіг здійснено за митною декларацією №UA100530/2020/007497 від 10 лютого 2020 року із забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом у митній декларації № UA100530/2020/006673 від 05 лютого 2020 року та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митницею.

Згідно з прийнятим відповідачем рішенням митна вартість товару була визначена у розмірі 105252 євро за резервним методом (метод 2а, за подібним товаром) із посиланням на джерело визначення митної вартості: митну декларацію від 28 серпня 2018 року №UA100110/2098/142838.

За даними митної декларації №UA100530/2020/006673 від 05 лютого 2020 року позивачем сплачено 573000,00 грн митних платежів.

Проте, з урахуванням коригування митної вартості товару, додаткова сума нарахувань складала: 111525,78 грн. - ставка мита та 245356,71 грн. - ПДВ.

Не погоджуючись із таким рішенням та карткою відмови в прийнятті митної декларації позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 1 Митного кодексу України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Частиною першою статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною першою статті 257 Митного кодексу визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною другою зазначеної статті є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За змістом статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 Митного кодексу України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію з питань перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. Але митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з матеріалів справи разом із митною декларацією позивач надав відповідачу для митного оформлення товарів документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару відповідно до вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України.

У подальшому відповідачу на його вимогу надано додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. При цьому, така його вимога не містила причин та їх обґрунтування, через які заявлену позивачем митну вартість не може бути визнано та яку саме складову митної вартості товару повинен підтвердити позивач.

Згідно з графою 33, а саме з додатковим повідомленням до графи 33, оскаржуваного рішення про коригування митної вартості відповідач уважає, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у п.2-3 статті 53 Митного кодексу України.

Щодо доводів відповідача, викладених в графі 33 оскаржуваного рішення та у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Так, в рішенні про коригування митної вартості №UA100000/2020/300045/1 від 07 лютого 2020 року митний орган вказує, що у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 03 грудня 2019 року власником транспортного засобу зазначено особу, відмінну від тієї, що склала рахунок-фактуру №200129.2-ЕЕС/MGA від 29 січня 2020 року, також декларантом не надано до митного оформлення документ, що вказує на юридичний зв`язок цієї особи з транспортним засобом, право розпоряджатися транспортним засобом та визначити ціну продажу.

Проте, такий висновок відповідача спростовується матеріалами справи, а саме наявною копією контракту №01/20-ЕХ від 15 січня 2020 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаавтоцентр» та Компанією «Export Euro Car Sp.z.o.o», який є дійсним, у встановленому законом порядку не визнаний нечинним або неукладеним.

В той же час, на свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 03 грудня 2019 року наявна відбитка «Анульовано», що на думку суду не може бути належним доказом в підтвердження обставин, наведених у рішенні про коригування митної вартості №UA100000/2020/300045/1 від 07 лютого 2020 року та підстав для невизнання заявленої митної вартості позивачем у розмірі 63700 євро.

Крім цього, контролюючим органом зроблено висновок, що наданий до митного оформлення рахунок-фактура №767/2019 від 22 листопада 2019 року, в якому заявлена інша вартість товару ніж та, що заявлена позивачем при митному оформленні.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, за рахунком №767/2019 було здійснено митне оформлення трактора за митною декларацією №UA100530/2019/076204 від 24 листопада 2019 року. Тому такий рахунок не має жодного відношення до автомобіля, який підлягав митному оформленню.

Крім цього, позивач надав до митної декларації: рахунок-фактуру №2001239.2-ЕЕС від 29 січня 2020 року на суму 63700 євро, контракт №01/20-ЕХ від 15 січня 2020 року, CMR з посиланням також на рахунок №2001239.2-ЕЕС від 29 січня 2020 року, підтвердження від банку про оплату автомобіля позивачем на користь відправника в розмірі 63700 євро, в якій зазначено підстава оплати рахунок №2001239.2-ЕЕС від 29 січня 2020 року, експортну декларацію країни відправника №20PL301010E0073862 від 29 січня 2020 року, в якій також зазначено рахунок №2001239.2-ЕЕС від 29 січня 2020 року.

З наявних в матеріалах справи доказів суд дійшов висновку, що позивач належним чином підтвердив, що митна вартість товару складає 63700 євро, що еквівалентно 1751667,28 грн.

Також, контролюючим органом у графі 33 оскаржуваного рішення зроблено висновок, що позивачем витрати на транспортування підтвердженні не належним чином, оскільки на довідці про витрати на транспортування відсутня печатка юридичної особи, що свідчить про те, що такі витрати поніс Гетманчук М. , як фізична особа, а не позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаавтоцентр».

Однак, суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу, виходячи з того, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами - підприємцями» внесено зміни до статті 58-1 Господарського кодексу України, а саме суб`єкт господарювання мас право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Відбиток печатки не може бути обов`язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, ввижається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб`єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи - підприємця. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування не вправі вимагати нотаріального засвідчення вірності копії документа у разі, якщо така вимога не встановлена законом. Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Довідка підписана директором Товариства з обмеженою відповідальністю Гетманчуком М., що вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру, наказу №1 Товариства від 01 березня 2017 року.

Таким чином, відсутність печатки позивача на довідці про митну вартість товару не лише не впливає на митну вартість товару, а й не має жодних правових наслідків для митного оформлення товару, оскільки витрати, які поніс позивач без залучення сторонніх осіб на доставку (власними силами) до кордону не можуть бути включені до суми, з якої обраховується митна вартість транспортного засобу.

Таким чином всупереч доводам відповідача позивачем належним чином підтверджено ціну товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 54 Митного кодексу України).

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Неможливість відповідача з поданих позивачем документів підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товару, є підставою для застосування ним іншого методу визначення митної вартості цього товару.

Разом з тим, такий сумнів відповідача та неможливість визначення митної вартості з поданих декларантом документів не підтверджується наявними матеріалами справи та проведеним аналізом у даній справі.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Тому, позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості Київської митниці Держмитслужби №UA100000/2020/300045/1 від 07 лютого 2020 року та картки відмови у прийнятті митної декларації UA100530/2020/00090 від 10 лютого 2020 року підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Київської митниці Держмитслужби 374000,00 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаавтоцентр» матеріальної шкоди, заподіяної незаконним рішенням Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості від 07 лютого 2020 року за рахунок бюджетних асигнувань, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 29 Митного кодексу України рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини другої статті 30 Митного кодексу України шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов`язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини сьомої статті 301 Митного кодексу України повернення сплачених сум митних платежів здійснюється у валюті України. Якщо сплата або стягнення митних платежів здійснювалося в іноземній валюті, повернення сум митних платежів здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 3-1 цього Кодексу, на день, коли відбулася їх сплата.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Враховуючи вищевикладене в сукупності та той факт, що судом рішення про коригування митної вартості №UA100000/2020/300045/1 від 07 лютого 2020 року та картка відмови у прийнятті митної декларації №UA100530/2020/00090 від 10 лютого 2020 року визнано протиправними, оскільки позивач належним чином підтвердим митну вартість товару, то сплата позивачем додаткових митних платежів є матеріальною шкодою у розумінні пункту 6 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

У зв`язку з вищенаведеним, позовна вимоги про стягнення з Київської митниці Держмитслужби 374000,00 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаавтоцентр» матеріальної шкоди, заподіяної незаконним рішенням Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості від 07 лютого 2020 року також підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, відповідачем не доведено наявність підстав для застосування резервного методу визначення ціни придбаного позивачем товару, а відповідно для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню судом.

Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаавтоцентр» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Київської митниці Держмитслужби №UA100000/2020/300045/1 від 07 лютого 2020 року та картки відмови у прийнятті митної декларації UA100530/2020/00090 від 10 лютого 2020 року.

3. Стягнути з Київської митниці Держмитслужби 374000,00 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаавтоцентр» матеріальної шкоди, заподіяної незаконним рішенням Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості від 07 лютого 2020 року за рахунок бюджетних асигнувань.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Мегаавтоцентр» (22432, Вінницька область, Канівський район, с. Іванів, вулиця Привокзальна, 10, код ЄДРПОУ 37503472) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, вулиця Вацлава Гавела, 8-а, код ЄДРПОУ 43337359) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 7367,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко