Рішення № 94837821, 12.02.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

12 лютого 2021 р. справа № 520/17789/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправною та скасування вимоги, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною і скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-22539-58 від 11 листопада 2020 року;

- стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 (однієї тисячі) гривень;

- стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840 гривень 40 копійок.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 КАС України, якими унормовано що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2021 року допущено заміну відповідача на належного, а саме з Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ 43143704) на Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43983495).

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 09.12.2020 року засобами поштового зв`язку позивачем отримано видану Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-22539-58 від 11 листопада 2020 року на суму недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування 4073,30 грн. Позивач зазначає, що вчасно сплачував єдиний соціальний внесок та якщо відповідач припускає, вважає, що сплата була здійснена не на відповідний рахунок то відповідач повинен довести відповідно до ст.77 КАС України про вжиття усіх необхідних заходів, що позивачу був відомий і зрозумілий правильний рахунок. З огляду на викладене просив задовольнити адміністративний позов.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що в інтегрованій картці платника єдиного внеску по технологічному коду 7104000 станом на 31.10.2020 лічиться правомірна заборгованість у сумі 4073,30 грн., яка виникла в результаті несвоєчасної сплати позивачем єдиного внеску у період з 01.01.2019 по 31.10.2020. У зв`язку з наведеним, контролюючим органом було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-22539-58 від 11 листопада 2020 року. З огляду на викладене, відповідач вважає, що оскаржувані дії вчинено правомірно та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно даних інформаційної системи «Податковий блок», ОСОБА_1 з 06.11.2018 перебуває на обліку в Східному управління ГУ ДПС у Харківській області як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок 3 група 5%).

Відповідно до наданих звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017-2019 ФО-П ОСОБА_1 самостійно нараховані суми ЄСВ, які підлягають сплаті:

за 2017 - 21.07.2020, реєстраційний № 170004000 за період з січня по травень 2017 з нарахуванням в сумі 3520,00 гри.;

за 2018 - 09.01.2019, реєстраційний № 2667 за період з листопада по грудень 2018 з нарахуванням в сумі 1638,12 грн.;

за 2019 - 20.01.2020, реєстраційний № 5562 за період з січня по грудень 2019 з нарахуванням в сумі 11016,72 гривні.

Згідно інтегрованій картці платника платника по технологічному коду 7104000 станом на 01.07.2019 року виникла заборгованість у сумі 4073,30 грн. у зв`язку з несплатою єдиного соціального внеску за період IV кв. 2018 року (11-12 місяці у сумі 1638,12 грн.) та І кв. 2019 року (у сумі 2754,18 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що ФО-П ОСОБА_1 , згідно платіжного доручення від 04.01.2019 №9 на суму 1638,12 грн., та від 01.04.2019 №5 на суму 2754,18 грн., було сплачено на р/р Слобідського району м. Харкова UА 2989999800003556192070020 з кодом бюджетної класифікації 71070000 (для фізичних осіб-підприємців загальнодержавного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та витрати, зумовленими похованнями), а потрібно було перерахувати на р/р Слобідського району м, Харкова UА 478999980000355609204002032 з кодом бюджетної класифікації 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч., які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність). Тобто позивачем було помилково сплачено кошти у сумі 1638,12 грн. та 2754,18 грн., в зв`язку з чим і виникла недоїмка у сумі 4073,30 грн., з єдиного соціального внеску яка відображена в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1

11 листопада 2020 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-22539-58 на суму недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі - 4073,30 грн..

Вважаючи, що спірна вимога контролюючого органу порушує права позивача, останній звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року N 2464-VI (далі - Закон України N2464) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі Закону України №2464 розроблено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 8 та ст. 12 Закону N 2464, єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6, п.8 ст.9 Закону України №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Частиною 12 статті 9 Закону України №2464 передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону України №2464, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.4 ч.1 ст.4 цього Закон, які обрали спрощену систему оподаткування, на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Платники, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний соціальний внесок (п. 2 ч. 6 розділу ІV Інструкції 449).

Відповідно до п.1 ч.2 розділу ІV Інструкції 449 сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку такого платника в національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства), для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.

З наявних матеріалів справи вбачається, що у позивача виникла заборгованість внаслідок оплати позивачем єдиного внеску в сумі 4073,30 грн. у зв`язку з несплатою єдиного соціального внеску за період IV кв. 2018 року (11-12 місяці у сумі 1638,12 грн.) та І кв. 2019 року (у сумі 2754,18 грн.), згідно платіжних доручень від 04.01.2019 № 9 на суму 1638,12 грн. та від 01.04.2019 № 5 на суму 2754,18 грн. позивачем було сплачено на р/р Слобідського району м. Харкова UА 2989999800003556192070020 з кодом бюджетної класифікації 71070000 (для фізичних осіб-підприємців загально державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та витрати, зумовленими похованнями), а потрібно було перерахувати на р/р Слобідського району м, Харкова UА 478999980000355609204002032 з кодом бюджетної класифікації 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч., які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) а саме, з помилковим зазначенням UА 2989999800003556192070020 з кодом бюджетної класифікації 71070000, а не за іншим бюджетним платежем.

Тобто вказана сума єдиного внеску була сплачена позивачем та надійшла до бюджету, що не заперечувалось сторонами у справі.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою.

Частинами 3 та 4 ст.25 Закону № 2464 передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З огляду на викладене, для підтвердження факту несплати єдиного внеску, необхідно встановити, що платник єдиного внеску не вчиняв дії, спрямовані на перерахування єдиного внеску до державного бюджету. Здійснення помилки під час перерахування єдиного внеску до державного бюджету в строк, встановлений п.1 ч.2 ст.6, п.8 ст.9 Закону України 2464, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.

Також, позивачем фактично було здійснено необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого обов`язку щодо сплати єдиного внеску.

Судом встановлено, що позивачем вживалися заходи для своєчасної та повної сплати єдиного внеску та фактично була здійснена сплата єдиного внеску, що було підтверджено належними доказами під час судового розгляду справи.

Таким чином, оскільки перерахування коштів з помилковим зазначенням коду бюджетної класифікації, не вплинуло на виконання обов`язку платника зі сплати єдиного внеску та ним самостійно нараховане зобов`язання за зазначеним платежем, суд вважає безпідставним та необґрунтованим твердження контролюючого органу, що помилка платника податків може бути достатньою підставою для обліку недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 02.12.2015 р. у справі №21-3920а15.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29 січня 2019 року по справі №803/1039/17, від 30 жовтня 2018 року по справі №824/7/16-а.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у позивача була відсутня недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску за період IV кв. 2018 року (11-12 місяці у сумі 1638,12 грн.) та І кв. 2019 року (у сумі 2754,18 грн.).

Згідно з положеннями ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 року у справі №520/5944/2019 - адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС України у Харківській області про скасування вимоги про сплату боргу задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-22539-58 від 01.03.2019 року з єдиного соціального внеску у сумі 1319,12 грн. за період IV кв. 2018 року (11-12 місяці у сумі 1638,12 грн.), що підтверджуються платіжним дорученням №9 від 04.01.2019.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів належним чином повноти та обґрунтованості вимоги Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-22539-58 від 11 листопада 2020 року, а тому позовні вимоги про скасування зазначеного рішення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги визнати протиправною і скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-22539-58 від 11 листопада 2020 року Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відносно позовної вимоги стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 (однієї тисячі) гривень, суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30 січня 2018 року по справі №804/2252/14, від 21.02.2019 року по справі №670/499/16-а, від 28.02.2019 року по справі №804/7085/16.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, оскільки не доведена протиправність діяння її заподіювача, позивачем не доведено обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди, та зокрема позивачем не надано обґрунтованих доказів, які б підтверджували факт заподіяння їй моральної шкоди саме діями відповідача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що за наведеними у позовній заяві обґрунтуванням адміністративного позову, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправною та скасування вимоги, стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-22539-58 від 11 листопада 2020 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 840,80 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 12.02.2021 року.

Суддя Біленський О.О.