Рішення № 94837597, 11.02.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 лютого 2021 року № 520/16787/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ: 43143704, вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправною та скасування вимоги , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС України в Харківській області м. Харків від 19.08.2020 року № Ф-1950-51 у розмірі 23785,08 грн.;

- стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 880 (вісімсот вісімдесят) грн. 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС України в Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19.08.2020 року № Ф-1950-51 є необґрунтованою, незаконною, та такою, що підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, яка підприємницьку діяльність не здійснювала та не отримувала доход від такої діяльності, тому підстав для нарахування та сплати єдиного соціального внеску відсутні. У зв`язку з чим просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Через канцелярію суду представником відповідача надано відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності. Позивач до 13.10.2020 року не припинила свою підприємницьку діяльність, та станом на вказану дату перебувала на обліку в Головному управління ДПС у Харківській області, як фізична особа, яка отримувала дохід від підприємницької діяльності. В IC “Податковий блок” ОСОБА_1 перебувала на обліку як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування (КВЕД - 47.11 - Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами) за період з 22.04.1997 року по 13.10.2020 року, у зв`язку з чим їй було нараховано розрахункову суму єдиного внеску з 22.04.1997 року по 13.10.2020 року, яка залишається несплаченою. Враховуючи зазначені обставини, Головне управління ДПС у Харківській області вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить в їх задоволенні відмовити.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця Балаклійською районною державною адміністрацією Харківської області 22.04.1997 року, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців.

На обліку в Головному управління ДПС у Харківській області, Балаклійському ДПІ перебуває з 22.04.1997 року

Як свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 припинено за власним рішенням підприємця 13.10.2020 року.

Таким чином в період з 22.04.1997 року по 13.10.2020 року згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач перебував в статусі фізичної особи-підприємця.

Головним управлінням ДПС у Харківській області було сформовано та направлено до ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску від 19.08.2020 року № Ф-1950-51 у розмірі 23785,08 грн.

Позивач не погоджуючись із вказаною вимогою звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". (далі Закон №2464).

Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як визначено пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464, платниками єдиного внеску, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Підпунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 7 Закону №2464, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Пункт 3 частини першої статті 7 Закону передбачає, що для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з нормами частини п`ятої статті 8 Закону єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону №2464).

Згідно ч.3 статті 9 Закону № 2464, обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Частинами 3 та 4 ст.25 Закону № 2464 передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469) (далі - Інструкція № 449).

Згідно пункту 1 розділу VI Інструкції № 449, до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У відповідності до п. 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Пунктом ж 4 вказаного розділу Інструкції № 449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

З аналізу наведених вище положень слідує, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.

Відповідач у відзиві на адміністративний позов зазначає, що станом на 30.11.2020 року згідно даних інтегрованої картки платника ІС «Податковий блок» (КБК 71040000) «ЄСВ за себе» обліковується борг по ОСОБА_1 у сумі 31788,74 гривень. Заборгованість зі сплати єдиного внеску виникла внаслідок несплати нарахувань: нарахування єдиного внеску від 09.02.2018 року – 8448, 00 гривень (за 2017 рік); нарахування ЄВ від 19.04.2018 - 2 457, 18 гривень (за 1 квартал 2018 рік).; нараховано ЄВ від 19.07.2018 - 2 457, 18 гривень ( за 2 квартал 2018 рік).; нараховано ЄВ від 19.10.2018 - 2 457, 18 гривень (за 3 квартал 2018 рік).; нараховано ЄВ від 19.01.2019- 2 457, 18 гривень (за 4 квартал 2018 рік).; нараховано ЄВ від 19.04.2019- 2 457, 18 гривень (за 1 квартал 2019 рік).; нараховано ЄВ від 19.07.2019- 2 457, 18 гривень (за 2 квартал 2019 рік).; нараховано ЄВ від 19.10.2019- 2 457, 18 гривень (за 3 квартал 2019 рік).; нараховано ЄВ від 19.01.2020- 2 457, 18 гривень (за 4 квартал 2019 рік).; нараховано ЄВ від 19.04.2020 – 2078,12 грн. (за 1 квартал 2020 рік, нараховано за січнь та лютий 2020 року; нараховано ЄВ від 19.07.2020 – 1039,06 грн. (за 2 квартал 2020 рік, нараховано за червень 2020 року; нараховано ЄВ від 19.04.2020 – 3178,12 грн. (за 3 квартал 2020 рік)

Отже загальна сума заборгованості позивача всього в розмірі 31788,74 грн., по сплаті єдиного внеску нарахована на підставі облікових даних інформаційної системи Головного управління ДПС у Харківській області за період 2017 рік по 2020 рік. .

Разом з тим, суд вбачає порушення строку обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, який мав бути зроблений в кінці календарного місяця (кварталу) у разі існування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

Проте, контролюючим органом вимога про сплату боргу (недоїмки) на адресу позивача не направлялась тривалий час, а заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску за цей час значно зростала. Вказане вище свідчить про порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Із системного аналізу норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" вбачається, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що мало місце порушення відповідачем строку обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску.

Суд звертає увагу, що в разі прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, в даному випадку формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), поза межами законодавчо визначених строків, не може вважатись правомірним.

Недотримання відповідачем строків прийняття відповідних рішень позбавило позивача можливості передбачити наслідки, та позбавило, у випадку необхідності та з належною допомогою, узгоджувати свою поведінку, та як наслідок призвело до покладення на позивача надмірного тягаря зі сплати єдиного внеску.

Щодо посилання відповідача на приписи ч.8 ст.4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань”, відповідно до якого фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою, а тому саме з цього часу особа позбавляється статусу платника єдиного внеску, суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що в даному випадку підставою для скасування оскаржуваної вимоги є порушення контролюючим органом процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки), а не наявність/відсутність у позивача відповідного статусу та обов`язку зі сплати платежів.

ЄСПЛ, у своєму рішенні по справі "Лелас проти Хорватії” (заява №55555/08, п.74, від 20 травня 2010 року), зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що нарахування позивачу контролюючим органом єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є неправомірним, а відтак, оскаржувана вимога Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.08.2020 року № Ф-1950-51 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, Головне управління ДПС у Харківській області, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ: 43143704, вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС України в Харківській області м. Харків від 19.08.2020 року № Ф-1950-51 у розмірі 23785,08 грн..

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ: 43143704, вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 840,80 (вісімсот сорок грн. 80 коп.) грн. .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рубан В.В.