Рішення № 94837522, 04.02.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3543/20

04 лютого 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чепенюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,

представника позивача Башуцького І.Я.,

представників відповідача Ганкевич Н.В., Костишина О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника - адвоката Фльорківа Олександра Володимировича звернувся до суду з позовом до Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради, у якому просить:

- визнати протиправною відмову Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради у видачі ОСОБА_1 будівельного паспорта на забудову земельної ділянки площею 0,06 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6110100000:17:002:0765, за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області (автодорога АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради видати ОСОБА_1 будівельний паспорт на забудову земельної ділянки площею 0,06 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6110100000:17:002:0765, за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області ( АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову вказано, що позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,06 га для індивідуального садівництва, розташована за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області (автодорога АДРЕСА_1 .

На звернення позивача у встановленому законом порядку щодо надання йому будівельного паспорта на забудову цієї земельної ділянки для будівництва садового будинку, Управлінням містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради листом від 19.06.2020 повідомлено про відсутність у відповідача можливості щодо вчинення будь-яких дій по забудові даної території, чим ОСОБА_1 фактично відмовлено у видачі будівельного паспорта.

При цьому земельна ділянка позивача знаходиться в межах масиву земельних ділянок, на який розроблено Детальний план території індивідуальних земельних ділянок садівницького поселення, що розташовані за межами м. Тернополя на території міської ради (автодорога Краковець - Львів - Тернопіль - Умань Н-02) (далі - Детальний план) загальною площею 84,3 га з майбутньою реконструкцією під поселення садибної забудови, який затверджений розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації. Такий Детальний план в розумінні Закону України «Про регулювання містобудівної документації» від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI) є належною містобудівною документацією щодо земельної ділянки, розміщеної за межами населеного пункту. Забудова земельної ділянки та будівництво позивачем садового будинку відповідає цільовому призначенню земельної ділянки (під садівництво) та чинній містобудівній документації.

Також позивач стверджує, що саме Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради є уповноваженим органом містобудування та архітектури, який видає будівельні паспорти забудови земельних ділянок на території Тернопільської міської ради. Відтак позивач звернувся до уповноваженого органу та з метою отримання будівельного паспорта для забудови своєї земельної ділянки подав відповідачу усі необхідні та передбачені законодавством документи. При цьому умови, за яких уповноважений орган містобудування та архітектури відмовляє у видачі будівельного паспорта, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, уповноважений орган містобудування та архітектури повинен надати будівельний паспорт.

Таким чином, ОСОБА_1 вважає оскаржувану відмову відповідача у видачі йому будівельного паспорта протиправною, необґрунтованою та такою, що порушує його право на забудову земельної ділянки в межах її цільового призначення.

З вказаних підстав позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 13.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено судове засідання на 08.12.2020.

Від відповідача 07.12.2020 до суду надійшов відзив на адміністративний позов (а.с.53-58), у якому представник Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради проти позову заперечує та вказує, що детальний план уточнює положення Генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Тобто «Детальний план території індивідуальних земельних ділянок садівницького поселення, що розташовані за межами м. Тернополя на території міської ради (автодорога Краковець - Львів - Тернопіль - Умань Н-02) загальною площею 84,3 га з майбутньою реконструкцією під поселення садибної забудови» повинен розроблятись з врахуванням Генерального плану міста Тернополя. Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється.

Представник відповідача стверджує, що даний Детальний план території затверджений з порушенням вимог чинного законодавства та всупереч чинній містобудівній документації на місцевому рівні, а саме Генеральному плану та плану зонування міста Тернополя, Детальний план не пройшов процедури, передбаченої статтею 21 Закону №3038-VI, що підтверджується листом Тернопільської обласної державної адміністрації від 24.02.2020 №04-132/21 та листом Міністерства розвитку громад та територій України від 24.04.2020 №7/14.3/6810-20.

Крім того, зазначає, що відповідно до чинної містобудівної документації на місцевому рівні - Генерального плану міста Тернополя та плану зонування території міста Тернополя, вищезазначена територія знаходиться за межами міста Тернополя в проектній межі міста та визначена для розташування садибної житлової забудови (зона Ж-1).

Також представник відповідача звертає увагу, що ОСОБА_1 не звертався із заявою щодо надання будівельного паспорта на забудову земельної ділянки, а лист Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради від 19.06.2020, який позивач розцінює як відмову у видачі йому будівельного паспорта, адресований ОСОБА_2 , оскільки саме ОСОБА_2 є власником земельної ділянки і відповідно звертався із заявою та доданими до неї документами для отримання будівельного паспорта.

З огляду на вказане представник відповідача вказує на відсутність предмета спору та порушеного права, що підлягає судовому захисту.

При цьому, на переконання представника відповідача, встановлення судового контролю за виконанням рішення суду є можливим та доцільним після того, як вжиті органом державної виконавчої служби заходи не призведуть до виконання судового рішення, тому дана вимога є передчасною.

Враховуючи викладене, представник відповідача вважає, що Управлінням містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради не порушено прав та інтересів позивача та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від представника позивача 10.12.2020 до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.74-77), у якій останній вказує, що для населеного пункту основним видом містобудівної документації на місцевому рівні є генеральний план населеного пункту, на основі якого можуть розроблятися та затверджуватися плани зонування території, детальні плани території у межах населеного пункту. При цьому містобудівною документацією за межами населених пунктів є саме детальний план території за межами населеного пункту, який розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням відповідних обмежень та державних і регіональних інтересів, розглядається і затверджується відповідною районною державною адміністрацією. Відтак генеральний план населеного пункту та детальний план території за межами населеного пункту є окремими та самостійними видами містобудівної документації на місцевому рівні, котра розробляється з метою планування відповідних територій на місцевому рівні, та не пов`язані одна із одною і не перебувають у залежності одна від одної.

Представник позивача зазначає, що Детальним планом території індивідуальних земельних ділянок садівницького поселення, що розташовані за межами АДРЕСА_2 ) загальною площею 84,3 га з майбутньою реконструкцією під поселення садибної забудови (надалі - Детальний план території), затвердженим розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації Барни С.С. від 22.08.2018 № 636-од, визначено планувальну організацію та розвиток території (земельних ділянок садівницького поселення, що розташовані за межами м. Тернополя на території міської ради (автодорога Краковець - Львів - Тернопіль - Умань Н-02)). Враховуючи розташування території індивідуальних земельних ділянок садівницького поселення загальною площею 84,3 га за межами м. Тернополя на території міської ради (автодорога Краковець - Львів - Тернопіль - Умань Н-02) саме Детальний план території є основною містобудівною документацією щодо планування даної території, котра знаходиться за межами населеного пункту.

У результаті аналізу існуючої забудови та території проекту, виявлено, що дана ділянка передбачена під індивідуальне будівництво садівницького поселення з виділеними зонами адміністративно-громадської забудови та зони зелених насаджень спеціального призначення, в якій прокладені електричні мережі і яка одночасно служить буферною зоною між садибною забудовою і автомобільною дорогою республіканського значення, а також об`їзною дорогою міста Тернополя. Всі зони взаємно пов`язані між собою і створюють єдину зону житлової забудови, пов`язаних з нею громадських центрів, а також підприємств повсякденного та періодичного обслуговування населення з вулично-дорожньою мережею.

На ділянці проектування розміщено 832 садівницькі ділянки для організації позаміського відпочинку громадян, ведення садівницького та городницького господарства з можливістю розташування садових або дачних будинків. У зв`язку із майбутньою реконструкцією садівничого поселення під поселення садибної забудови в східній частині ділянки проектування за зоною зелених насаджень від об`їзної дороги передбачено зону культурно-громадського центру з розміщенням на ній дошкільно-навчальних закладів, закладів відпочинку, обслуговування та торгівлі.

Згідно з завданням на проектування основні показники детального плану території визначені на етапи. Реалізація першого етапу п`ять років до 2023 року.

Таким чином, представник позивача не погоджується з твердженням відповідача про те, що Детальний план території суперечить Генеральному плану та плану зонування міста Тернополя. Також хибними та необґрунтованими, на думку представника позивача, є твердження про те, що затвердження Детального плану території відбулось з порушенням вимог чинного законодавства та без проведення громадського обговорення проекту такої містобудівної документації.

Ні листом Тернопільської обласної державної адміністрації від 24.02.2020 № 04-132/21, ні листом Міністерства розвитку громад та територій України від 24.04.2020 № 7/14.3/6810-20, на які посилається Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради, не встановлено обставин не проведення громадського обговорення проекту Детального плану територій та, відповідно, порушення процедури його затвердження.

Натомість листом Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 09.02.2018 №386/01-ІД на звернення ОК «Сади ветеранів АТО» щодо надання згоди на виконання функції замовника на розроблення детального плану садівничого поселення вздовж автодороги Краковець - Львів - Тернопіль - Умань повідомлено, що враховуючи те, що земельний масив виділений кооперативу для ведення садівництва розміщений за межами міста Тернополя, рішення на розроблення детального плану садівничого масиву може надати Тернопільська обласна державна адміністрація.

Крім того, як вбачається з інформаційного повідомлення, розміщеного на сайті Тернопільської обласної державної адміністрації, про проведення громадського обговорення детального плану території, громадське обговорення проекту Детального плану території проведено Управлінням містобудування та архітектури Тернопільської обласної державної адміністрації перед затвердженням Детального плану території розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації Барни С.С. від 22.08.2018 № 636-од.

Враховуючи наведене, представник позивача стверджує, що Детальний план території розроблений та затверджений відповідно до закону, не скасований та не визнаний недійсним у встановленому законом порядку, і є діючою основною містобудівною документацією щодо планування даної території, на якій розташована земельна ділянка позивача, котра знаходиться за межами населеного пункту.

Забудова земельної ділянки та будівництво позивачем садового будинку на належній йому земельній ділянці площею 0,06 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6110100000:17:002:0765 відповідає цільовому призначенню даної земельної ділянки та містобудівній документації на місцевому рівні, а саме Детальному плану території. При цьому право позивача на таку забудову земельної ділянки відповідно до її цільового призначення гарантоване положеннями національного законодавства та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з огляду на що твердження відповідача у відзиві на позов про не доведення позивачем порушення такого права належними і допустимими доказами не ґрунтується на законі.

Представник позивача також вказує, що згідно з пунктом 1.1 Положення про Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради, що є додатком до рішення Тернопільської міської ради від 22.02.2019 №7/32/27, Управління містобудування, архітектури та кадастру є виконавчим органом Тернопільської міської ради, підконтрольним і підзвітним раді, підпорядковане виконавчому комітету та міському голові, та, серед іншого, видає будівельні паспорти забудови земельної ділянки.

Відтак позивач звернувся до уповноваженого органу та дотримався всіх встановлених законодавством необхідних умов для отримання будівельного паспорту. Зазначене підтверджується також інформацією, наданою Тернопільською районною державною адміністрацією Тернопільської області у листі від 25.06.2020 № 01-668/08-11 у відповідь на адвокатський запит, згідно якої, зокрема, земельні ділянки, розташовані за межами міста Тернополя на території Тернопільської міської ради (автодорога Краковець - Львів - Тернопіль - Умань-Н-02), не входять до території Тернопільського району, тому Відділ житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Тернопільської районної державної адміністрації жодних дозвільних документів, що стосувалися земельних ділянок на території Тернопільської міської ради, не видавав і не видає.

Також представник позивача звертає увагу, що право власності позивача на земельну ділянку площею 0,06 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6110100000:17:002:0765, набуто ним на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.05.2020. Вказаний правочин від імені ОСОБА_1 вчинений його представником ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності від 30.03.2020. Право власності на дану земельну ділянку зареєстровано у встановленому законом порядку. Таким чином, представник позивача стверджує, що власником цієї земельної ділянки на час звернення до відповідача із відповідною заявою про видачу будівельного паспорта був саме ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 , діючи в інтересах позивача, звернувся до Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради із заявою щодо надання будівельного паспорта на забудову земельної ділянки, у відповідь на яку отримав оскаржувану відмову, оформлену листом від 19.06.2020.

З огляду на вищенаведене просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 08.12.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відкладено розгляд справи до 16.12.2020 за клопотанням представника відповідача.

Ухвалою суду від 16.12.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, оголошено перерву у розгляді справи до 22.12.2020 та витребувано додаткові докази.

Ухвалою суду від 22.12.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, оголошено перерву у розгляді справи до 11.01.2021, задоволено клопотання представника позивача та витребувано додаткові докази.

Ухвалою суду від 11.01.2021 відповідно до частини четвертої статті 173, статей 257, 260 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, замінено судове засідання на підготовче засідання, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Також 11.01.2021 відкладено підготовче засідання до 21.01.2021.

Ухвалою суду від 21.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.02.2021.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у заявах по суті, та вказав, що будівництво позивачем садового будинку на належній йому земельній ділянці площею 0,06 га для індивідуального садівництва відповідає цільовому призначенню даної земельної ділянки та містобудівній документації на місцевому рівні, а саме Детальному плану території, відтак відмова відповідача у видачі ОСОБА_1 будівельного паспорта на забудову вказаної ділянки є протиправною та такою, що не ґрунтується на вимогах закону. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача, кожен зокрема, у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів, наведених у відзиві на позов. Зазначили, що відповідно до Генерального плану території міста Тернополя та Плану зонування території міста Тернополя територія в районі автомобільної дороги М-09 Тернопіль-Львів-Рава-Руська (колишня автодорога Н-02 Львів - Тернопіль) знаходиться в зоні садибної житлової забудови (зона Ж-1), яка визначена для розташування в майбутньому після введення цієї зони в межу міста одноквартирних індивідуальних житлових будинків (з присадибними ділянками). Таким чином, підстави для видачі позивачу будівельного паспорта відсутні. При цьому Детальний план території, затверджений розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації Барни С.С. від 22.08.2018 № 636-од, розроблений та затверджений з порушенням вимог Закону №3038-VI, та не відповідає Генеральному плану міста Тернополя. Земельна ділянка позивача знаходиться за межами міста Тернополя та не входить в його межі, проте її включення в межі міста передбачене в майбутньому, а тому при розроблені проектної межі міста в Генеральному плані в 2010 році, змінах до Генерального плану у 2017 році її вже включено у проекту межу міста, тобто на перспективу.

Заслухавши вступне слово (пояснення) учасників справи, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 з 30.05.2020 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6110100000:17:002:0765, площею 0,06 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки: для індивідуального садівництва, підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу земельної ділянки, реєстровий №1493 від 30.05.2020, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №210795890 від 30.05.2020 (а.с.12).

Згаданий договір купівлі-продажу земельної ділянки, реєстровий №1493 від 30.05.2020 (а.с.11,80), укладений від імені ОСОБА_1 його представником ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності від 30.03.2020 (строк дії довіреності до 30.03.2023) (а.с.82-83).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6112896612020 від 01.06.2020 загальні відомості про земельну ділянку: кадастровий номер 6110100000:17:002:0765, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення: 01.05 для індивідуального садівництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки: для індивідуального садівництва, форма власності: приватна, площа земельної ділянки 0,0600 га, у відомостях про право власності/право постійного користування вказано ОСОБА_1 (а.с.13-14).

З метою використання позивачем належної йому земельної ділянки відповідно до її цільового призначення, 09.06.2020 ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 через Центр надання адміністративних послуг звернувся до Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради із заявою на видачу будівельного паспорта, у якій просив видати будівельний паспорт забудови земельної ділянки загальною площею 0,06 га, посвідченої витягом з Державного реєстру про реєстрацію права власності від 30.05.2020 №210795890, за адресою АДРЕСА_2 . У заяві також вказано, що до заяви додається копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, ескізні наміри забудови. Заява зареєстрована 12.06.2020 адміністратором Центру надання адміністративних послуг за реєстраційним номером №721986 (а.с.99).

Управлінням містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради за результатами розгляду вказаної заяви стосовно надання будівельного паспорта на забудову земельної ділянки під будівництво садового будинку в районі примикання об`їзної дороги до автомобільної дороги Н-02 Львів-Тернопіль направлено ОСОБА_2 листа від 19.06.2020 №1026/14, в якому вказано, що згідно статті 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і правил. Відповідно до чинної містобудівної документації на місцевому рівні - Генерального плану міста Тернополя та плану зонування території міста Тернополя, вищезазначена територія знаходиться за межами міста Тернополя в проектній межі міста та визначена на перспективу для подальшого територіального розвитку сельбищної зони під розташування садибної житлової забудови (зона Ж-1) з об`єктами торгівлі (зона Г-6), а на схемі територіального районування міста Тернополя назва даного мікрорайону є умовною. Також зазначено, що вказана земельна ділянка не передана у встановленому законодавством порядку в комунальну власність Тернопільської міської ради і відноситься до земель державної власності, розпорядником якої на даний час є територіальний орган Держгеокадастру в Тернопільській області. З врахуванням викладеного, Тернопільська міська рада позбавлена можливості вчиняти будь-які дії по забудові даної території (а.с.22).

Не погодившись з відмовою Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради у видачі будівельного паспорта на забудову земельної ділянки площею 0,06 га, для індивідуального садівництва, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статей 316 - 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та вправі вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 373 ЦК України передбачено, зокрема, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно зі статтею 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до статті 39 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що обов`язковими ознаками права власності на землю є володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою відповідно до закону і використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Право власника на забудову на своїй земельній ділянці здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.10.2020 у справі №638/17035/17.

Як свідчать матеріали справи, цільове призначення земельної ділянки площею 0,06 га, яка розташована за адресою: Тернопільська область, місто Тернопіль, автодорога Н02 Львів-Тернопіль, - для індивідуального садівництва.

Відповідно до частин першої, другої статті 35 ЗК України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. Іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи можуть мати земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва на умовах оренди.

Земельні ділянки, призначені для садівництва, у відповідності до частини третьої цієї статті ЗК України можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.

Забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №3038-VI, будівництво - нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об`єкта будівництва; генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Частиною другою статті 5 Закону №3038-VI встановлено, що вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

Відповідно до частин другої та третьої статті 8 Закону №3038-VI планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Закону №3038-VI право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону №3038-VI забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів.

За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.

Частиною другою статті 27 Закону №3038-VI передбачено, що проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об`єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.

Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (частини третя та четверта статті 27 Закону №3038-VI).

Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України №103 від 05.07.2011, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.07.2011 за №902/19640, затверджено Порядок видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - Порядок №103).

Цей Порядок розроблений відповідно до статті 27 Закону №3038-VI і призначений для використання уповноваженими органами містобудування та архітектури та іншими суб`єктами містобудування при вирішенні питань забудови присадибних, дачних і садових земельних ділянок.

Пунктом 1.2 Порядку №103 передбачено, що будівельний паспорт забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт) визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення на земельній ділянці.

Параметри забудови визначаються з урахуванням державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення", ДБН Б.2.2-12:2018 "Планування і забудова територій" (пункт 1.3 Порядку №103)

Отже, для забудови земельної ділянки необхідним є отримання будівельного паспорту.

Відповідно до пункту 1.4 Порядку №103 розроблення будівельного паспорта здійснюється: в межах населених пунктів - відповідно до наявної містобудівної документації на місцевому рівні; за межами населених пунктів - відповідно до детальних планів територій та планувальних рішень проектів садівницьких та дачних товариств.

Згідно з пунктом 2.1 Порядку №103 видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів, до якого входять: заява на видачу будівельного паспорта зі згодою замовника на обробку персональних даних за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію; ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об`єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об`єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо); проект будівництва (за наявності); засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову.

Відповідно до пункту 2.3 Порядку №103 уповноважений орган містобудування та архітектури на підставі отриманих документів визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Пунктом 2.4 Порядку №103 передбачено, що пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з таких підстав: неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу; невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Згідно з пунктом 2.5 Порядку №103 повернення пакета документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього здійснюється з відповідним обґрунтуванням уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, який не перевищує строк його надання.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 через представника - Конколя А.В. звернувся в Центр надання адміністративних послуг із заявою від 09.06.2020 щодо видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки загальною площею 0,06 га за адресою АДРЕСА_2 та відповідним пакетом документів.

Однак зі змісту листа Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради від 19.06.2020 №1026/14, зокрема, вбачається, що відповідно до чинної містобудівної документації на місцевому рівні - Генерального плану міста Тернополя та плану зонування території міста Тернополя, вищезазначена територія знаходиться за межами міста Тернополя в проектній межі міста та визначена на перспективу для подальшого територіального розвитку сельбищної зони під розташування садибної житлової забудови (зона Ж-1) з об`єктами торгівлі (зона Г-6), а на схемі територіального районування міста Тернополя назва даного мікрорайону є умовною.

Судом досліджено надані представником відповідача викопіювання з плану зонування території міста Тернополя місця розташування земельної ділянки в районі автомобільної дороги Тернопіль - Львів - Рава-Руська (а.с.59) та викопіювання з Генерального плану території міста Тернополя місця розташування земельної ділянки в районі автомобільної дороги Тернопіль - Львів - Рава-Руська (а.с.60), з яких слідує, що територія в районі автомобільної дороги М-09 Тернопіль - Львів - Рава-Руська (колишня автодорога Н-02 Львів - Тернопіль) знаходиться в зоні садибної житлової забудови (зона Ж-1), яка, як стверджує представник відповідача, визначена для розташування одноквартирних індивідуальних житлових будинків (з присадибними ділянками). Саме ця обставина, на думку представника відповідача, унеможливлює видачу позивачу будівельного паспорта на забудову земельної ділянки площею 0,06 га, для індивідуального садівництва, яка розташована за межами населеного пункту, в районі автомобільної дороги М-09 Тернопіль - Львів - Рава-Руська (колишня автодорога Н-02 Львів - Тернопіль).

Разом з тим, позивач стверджує, що основною містобудівною документацією щодо планування території, котра знаходиться за межами населеного пункту і включає земельну ділянку позивача, є Детальний план території індивідуальних земельних ділянок садівницького поселення, що розташовані за межами міста Тернополя на території міської ради (автодорога Краковець - Львів - Тернопіль - Умань Н-02), загальною площею 84,3 га з майбутньою реконструкцією під поселення садибної забудови, затверджений розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації Барни С.С. від 22.08.2018 № 636-од.

Фактично у цій справі щодо одного й того ж масиву земельних ділянок, які розташовані за межами населеного пункту, в районі автомобільної дороги М-09 Тернопіль-Львів-Рава-Руська (колишня автодорога Н-02 Львів - Тернопіль), до якого входить земельна ділянка позивача, є містобудівна документація, розроблена за розпорядженням голови обласної державної адміністрації і яка ним затверджена - Детальний план території індивідуальних земельних ділянок садівницького поселення, що розташовані за межами міста Тернополя на території міської ради (автодорога Краковець - Львів - Тернопіль - Умань Н- 02) з майбутньою реконструкцією під поселення садибної забудови і одночасно такий масив земельних ділянок включений до проектної межі міста відповідно до Генерального плану міста Тернополя з подальшим використанням як зони садибної житлової забудови, а не індивідуального садівництва, тобто є неузгодженість між Детальним планом території і Генеральним планом міста Тернополя. З огляду на це відповідач і стверджує про невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки затверджений Тернопільською обласною державною адміністрацією детальний план території, а також цільове призначення даної земельної ділянки не відповідають чинній містобудівній документації міста Тернополя.

Надаючи оцінку таким обставинам та правомірності відмови позивачу у видачі будівельного паспорта, суд має встановити наявність чи відсутність повноважень в Тернопільської обласної державної адміністрації на затвердження детального плану території, (масив земельних ділянок загальною площею 84,3 га), до складу якої входить земельна ділянка позивача.

Згідно із частиною першою статті 16 Закону №3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях. (частина друга статті 16 Закону №3038-VI).

Частиною першою статті 17 Закону №3038-VI визначено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Відтак генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні саме для населеного пункту.

Частина перша статті 19 Закону №3038-VI встановлює, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України, та державних і регіональних інтересів.

Розроблення детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього здійснюються на підставі розпорядження відповідної районної державної адміністрації, крім випадків, якщо законами встановлений інший порядок (частина друга статті 19 Закону №3038-VI).

Детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території). (частина четверта статті 19 Закону №3038-VI).

За змістом частин п`ятої та шостої статті 19 Закону №3038-VI детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Детальний план території за межами населеного пункту розглядається і затверджується відповідною районною державною адміністрацією протягом 30 днів з дня його подання.

Таким чином, на законодавчому рівні встановлено, що для населеного пункту основним видом містобудівної документації на місцевому рівні є генеральний план населеного пункту, на основі якого можуть розроблятися та затверджуватися плани зонування території, детальні плани території у межах населеного пункту.

При цьому за наведених положень Закону №3038-VI, містобудівною документацією за межами населених пунктів є саме детальний план території за межами населеного пункту, який розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням відповідних обмежень та державних і регіональних інтересів, розглядається і затверджується відповідною районною державною адміністрацією.

Крім цього, суд звертає увагу, що, як вже було зазначено вище, відповідно до пункту 1.4 Порядку №103 розроблення будівельного паспорта здійснюється за межами населених пунктів - відповідно до детальних планів територій та планувальних рішень проектів садівницьких та дачних товариств.

Отже, для встановлення наявності чи відсутність повноважень в Тернопільської обласної державної адміністрації на затвердження детального плану території, виходячи з положень статей 16-19 Закону №3038-VI, необхідним є визначення чи в межах, чи за межами міста Тернопіль розташована територія (масив земельних ділянок загальною площею 84,3 га), до складу якої входить земельна ділянка позивача.

Представник відповідача стверджує, що масив земельних ділянок загальною площею 84,3 га, до складу якого входить земельна ділянка позивача, знаходиться за межами міста Тернополя. Відповідно до Генерального плану міста ця території знаходиться в проектній межі, тобто питання приєднання даної території до міста визначено для розгляду в перспективі.

При цьому суд зауважує, що відповідно вимог статті 173 ЗК України, межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів.

Частиною першою статті 174 ЗК України встановлено, що рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міської рад.

Таким чином, законом регламентований порядок встановлення меж населених пунктів. У цій справі суд встановив, що межі населеного пункту міста Тернополя в частині території в районі автомобільної дороги М-09 Тернопіль - Львів - Рава-Руська (колишня автодорога Н-02 Львів - Тернопіль), а саме: масиву земельних ділянок загальною площею 84,3 га, не збільшувалися. Такі обставини не заперечував відповідач і вони також вбачаються з оскаржуваної відмови, де однозначно Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради стверджує про те, що земельна ділянка загальною площею 84,3 га в районі примикання об`їзної дороги до автомобільної дороги Н-02 Львів-Тернопіль знаходиться за межами міста Тернополя. Також до матеріалів справи відповідачем долучено копії відповідних рішень виконкому Тернопільської міської Ради народних депутатів, виконкому Тернопільської районної Ради народних депутатів, виконкому Тернопільської обласної Ради депутатів трудящих 1974 року, якими встановлювалася межа міста Тернополя, яка по даний час не змінилася (а.с.127-129). Разом з тим, з 2010 року розроблена проектна межа міста Тернополя, в подальшому у 2017 році вносилися зміни, та включено ряд районів в межу міста, затвердження якої планується в майбутньому, а так само і розроблення детальних планів їх забудови (а.с.104, 143, 144-145, 146).

Механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях (далі - містобудівна документація) визначає Порядок розроблення містобудівної документації затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 № 290, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.12. 2011 за №1468/20206 (далі - Порядок № 290).

Пунктом 4.2 розділу ІV цього Порядку передбачено, що рішення про розроблення детального плану території, яка розташована за межами населеного пункту, або внесення змін до нього приймає відповідна районна державна адміністрація, а в разі відсутності адміністративного району - відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

У цій справі судом встановлено, що земельна ділянка загальною площею 84,3 га в районі примикання об`їзної дороги до автомобільної дороги Н-02 Львів-Тернопіль знаходиться за межами міста Тернополя та не була віднесена до території Тернопільського району.

Відтак, враховуючи встановлені обставини справи та наведені положення чинного законодавства, слід прийти до висновку, що рішення про розроблення детального плану земельної ділянки загальною площею 84,3 га в районі примикання об`їзної дороги до автомобільної дороги Н-02 Львів-Тернопіль, що розміщена за межами міста Тернополя, та його затвердження віднесено саме до повноважень Тернопільської обласної державної адміністрації.

Судом досліджено Детальний план території індивідуальних земельних ділянок садівницького поселення, що розташовані за межами м. Тернополя на території міської ради (автодорога Краковець - Львів - Тернопіль - Умань Н-02) загальною площею 84,3 га з майбутньою реконструкцією під поселення садибної забудови (а.с.25-36), який розроблений на підставі розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 21.02.2018 №100-од «Про розроблення детального плану території» (а.с.24) та затверджений розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 22.08.2018 №636-од (а.с.102).

З пояснювальної записки до вказаного Детального плану вбачається, що після затвердження детальний план території має статус основного документу, яким визначаються:

- вихідні дані щодо розміщення окремих об`єктів містобудування, відведення та вилучення земельних ділянок, встановлення та зміни їх цільового призначення;

- визначення містобудівних умов та обмежень;

- проектування будинків і споруд різного призначення;

- проектування мереж і споруд інженерно-транспортної інфраструктури та інженерного забезпечення території;

- проведення гідравлічних розрахунків інженерних мереж;

- проведення містобудівних розрахунків у разі інвестиційних намірів щодо забудови або зміни допустимого виду використання об`єкта нерухомого майна;

- розроблення схеми санітарного очищення і прибирання територій;

- розроблення проектів земельних відводів окремих земельних ділянок;

- розроблення проектів землеустрою щодо впорядкування території для потреб міста.

Згідно з завданням на проектування основні показники детального плану території визначені на етапи. Реалізація першого етапу п`ять років до 2023 року.

В містобудівному аспекті територія проекту сформована двома основними чинниками:

- садибна забудова на території всієї ділянки;

- громадська забудова в північно-західній і північно-східній частинах ділянки.

Як зазначено у розділі 1.1 пункт 4.1.1. Детального плану при вирішенні планувальної організації території особливу увагу приділено узгодженню проектних рішень з діючим Генеральним планом та планом зонування міста Тернополя. Згідно з цими документами в межах ДПТ планується проектування та будівництво садівницького поселення з майбутньою реконструкцією їх під садибну забудову з об`єктами громадського призначення.

В результаті аналізу існуючої забудови та території проекту, виявлено, що дана ділянка передбачена під індивідуальне будівництво садівницького поселення з виділеними зонами адміністративно-громадської забудови та зони зелених насаджень спеціального призначення в якій прокладені електричні мережі і яка одночасно служить буферною зоною між садибною забудовою і автомобільною дорогою республіканського значення, а також об`їзною дорогою міста Тернополя. Всі зони взаємно пов`язані між собою і створюють єдину зону житлової забудови, пов`язаних з нею громадських центрів, а також підприємств повсякденного та періодичного обслуговування населення з вулично-дорожньою мережею.

На ділянці проектування розміщено 832 садівницькі ділянки для організації позаміського відпочинку громадян/ведення садівницького та городницького господарства з можливістю розташування садових або дачних будинків.

У зв`язку із майбутньою реконструкцією садівничого поселення під поселення садибної забудови в східній частині ділянки проектування за зоною зелених насаджень від об`їзної дороги передбачено зону культурно-громадського центру з розміщенням на ній дошкільно - навчальних закладів, закладів відпочинку, обслуговування та торгівлі.

Функціональне призначення території відповідає проектним рішенням попередньо розробленої містобудівної документації (а.с.28-30).

Таким чином, Детальним планом території, як містобудівною документацією, чітко визначено планувальну організацію та розвиток території (земельних ділянок садівницького поселення, що розташовані за межами, м. Тернополя на території міської ради (автодорога Краковець - Львів - Тернопіль - Умань Н-02), в тому числі визначено: принципи планувально - просторової організації забудови; червоні лінії та лінії регулювання забудови; функціональне призначення, режим та параметри забудови земельних ділянок садівницького поселення, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; містобудівні умови та обмеження (уточнення) містобудівних умов; потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; систему інженерних мереж; порядок організації транспортного і пішохідного руху; порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; межі прибережних захисних смуг.

Щодо аргументів представника відповідача про те, що затвердження Детального плану території відбулось з порушенням вимог чинного законодавства та без проведення громадського обговорення проекту такої містобудівної документації, то суд зазначає таке.

Вище наведено пункт 4.2 розділу ІV Порядку №290, який визначає прийняття рішення про розроблення детального плану території, яка розташована за межами населеного пункту в разі відсутності адміністративного району - відповідною обласною державною адміністрацією.

Відповідно до пункту 4.3 розділу ІV Порядку №290 замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є: при розробленні детального плану території, яка розташована за межами населеного пункту, - районна державна адміністрація, а в разі відсутності адміністративного району - відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації (пункт 4.3 розділу ІV Порядку № 290).

Замовник розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні та внесення змін до неї визначає джерела фінансування розроблення містобудівної документації та організовує її розроблення (пункт 4.4 розділу ІV Порядку № 290).

Згідно з абзацом другим пункту 4.12 розділу ІV Порядку № 290 детальний план території, розташованої за межами населеного пункту, розглядається і затверджується відповідною районною державною адміністрацією протягом 30 днів з дня його подання, а в разі відсутності адміністративного району - відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, відповідна місцева державна адміністрація забезпечують оприлюднення містобудівної документації на місцевому рівні протягом 10 робочих днів з дня її затвердження (абзац третій пункту 4.12 розділу ІV Порядку № 290).

Судом досліджено інформаційне повідомлення, розміщене на сайті Тернопільської обласної державної адміністрації (http://www.oda.te.gov.ua), про проведення громадського обговорення Детального плану території індивідуальних земельних ділянок садівницького поселення, що розташовані за межами м.Тернополя на території міської ради (автодорога Краковець-Львів-Тернопіль-Умань Н-02) загальною площею 84,3 га з майбутньою реконструкцією під поселення садибної забудови, у якому зазначено: «На підставі вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», розпорядження голови обласної державної адміністрації від 21.02.2018 № 100-од (із змінами згідно розпорядження голови облдержадміністрації від 16.04.2018 № 299-од) на замовлення управління містобудування та архітектури облдержадміністрації розроблено «Детальний план території індивідуальних земельних ділянок садівницького поселення, що розташовані за межами м. Тернополя та території міської ради (автодорога Кравець-Львів-Тернопіль-Умань Н-02) загальною площею 84,3 га з майбутньою реконструкцією під поселення садибної забудови».

Згідно п.1 cт. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування території, детальні плани територій.

Ознайомитися із проектом містобудівної документації «Детальний план території індивідуальних земельних ділянок садівницького поселення, що розташовані за межами м. Тернополя та території міської ради (автодорога Кравець-Львів-Тернопіль-Умань Н-02) загальною площею 84,3 га з майбутньою реконструкцією під поселення садибної забудови» можна з 1000 год. до 1300 год. в робочі дні у приміщенні управління містобудування та архітектури облдержадміністрації за адресою: м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8, каб. 410. Обґрунтовані в межах відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, будівельних норм, стандартів і правил пропозиції (зауваження) громадськості приймаються з 01.08.2018 року по 15.08.2018 року у письмовій формі в управлінні містобудування та архітектури облдержадміністрації або надсилаються електронною поштою на адресу управління містобудування та архітектури облдержадміністрації dep_arh@columbus.te.ua із зазначенням прізвища, імені, по батькові та адреси особи, яка їх подає.

Відповідальні особи за організацію розгляду пропозицій до проекту містобудівної документації від управління містобудування та архітектури облдержадміністрації: Якимук Віктор Васильович - заступник начальника управління - начальник відділу містобудування та збереження традиційного середовища управління містобудування та архітектури облдержадміністрації, тел. 52-03-10; Іваницька Галина Петрівна - головний спеціаліст відділу взаємодії з органами місцевого самоврядування управління містобудування та архітектури облдержадміністрації, тел.: 52-01-15».

Разом з вищевказаним повідомленням опубліковано також пояснювальну записку до Детального плату території та відповідні графічні матеріали (а.с.79).

Таким чином, Управлінням містобудування та архітектури Тернопільської обласної державної адміністрації вчинялися дії щодо громадського обговорення проекту Детального плану території перед затвердженням Детального плану території розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації Барни С.С. від 22.08.2018 № 636-од.

Зі змісту листів Міністерства розвитку громад та територій України від 24.04.2020 №7/14.3/6810-20 (а.с.62) та Тернопільської обласної державної адміністрації від 24.02.2020 №04-132/21 (а.с.61), на які посилається представник відповідача, не встановлено обставин, які б вказували на не проведення громадського обговорення проекту Детального плану територій та, відповідно, порушення процедури його затвердження.

Натомість, листом Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 09.02.2018 №386/01-ІД, на звернення ОК «Сади ветеранів АТО» щодо надання згоди на виконання функції замовника на розроблення детального плану садівничого поселення вздовж автодороги Краковець-Львів-Тернопіль-Умань повідомлено, що враховуючи те, що земельний масив виділений кооперативу для ведення садівництва розміщений за межами міста Тернополя, рішення на розроблення детального плану садівничого масиву може надати Тернопільська обласна державна адміністрація (а.с.78). Тобто свого часу орган місцевого самоврядування не заперечував тих обставин, що вирішення питання розроблення Детального плану території віднесено саме до компетенції обласної державної адміністрації, а не Тернопільської міської ради.

Крім того, у судовому засіданні представники відповідача пояснювали, що даний масив земельних ділянок перебував у державній власності, був наданий на праві постійного користування Тернопільському національному економічному університету для навчально-дослідницького виробництва. Тернопільська міська рада протягом 2015-2016 років погоджувала питання з університетом та Міністерством освіти і науки України щодо передачі цих земель у комунальну власність для суспільних потреб громади міста Тернополя. Отримавши відсутність заперечень від цих суб`єктів щодо надання згоди на припинення права користування земельною ділянкою та передачі її до комунальної власності на суспільні потреби територіальної громади, зокрема для виділення учасникам АТО, зверталася до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області для передачі земельних ділянок у комунальну власність. Натомість Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області провело поділ земельної ділянки на 832 ділянки, які були передані учасникам АТО (а.с.148, 154-155). На час розгляду справи у суді решта території цього масиву, яка не передана у приватну власність, передана у комунальну власність (а.с.37, 89).

Разом з тим, судом встановлено, що ні у 2010 році, коли затверджувався Генеральний план міста Тернополя (а.с.103), ні у 2017-2018 роках, коли вносилися до нього зміни (а.с.123-125), земельна ділянка за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області (автодорога Н02 Львів-Тернопіль), до якої входить і земельна ділянка позивача, не була передана до комунальної власності.

Суд ще раз звертає увагу, що у 2018 році Виконавчий комітет Тернопільської міської ради відмовився надати згоду на виконання функції замовника на розроблення детального плану садівничого поселення вздовж автодороги Краковець-Львів-Тернопіль-Умань (а.с.78) та вказав, що таке рішення приймає Тернопільська обласна державна адміністрація.

Щодо пояснень представника відповідача про те, що такий Детальний план території в дійсності не узгоджений з проектними рішеннями діючого Генерального плану міста Тернополя та плану зонування міста Тернополя, оскільки за такими планується садибна житлова забудова цього масиву, а не індивідуальне садівництво, то суд звертає увагу та таке.

Питання відповідності чи невідповідності Детального плану території проектним рішеннями діючого Генерального плану та плану зонування міста Тернополя не є предметом доказування у цій справі, на даний час такий Детальний план території є чинним. З переписки, яка долучена відповідачем до матеріалів справи, між Тернопільської міською радою та Тернопільською обласною радою за січень-лютий 2020 року вбачається, що міській раді достеменно відомо про наявність такої містобудівної документації, відтак, остання мала можливість його врахувати та відповідно відреагувати. Мова йде про 832 земельні ділянки, які вже надані учасникам АТО, і саме під індивідуальне садівництво (а.с.30), та складають загальний масив земельних ділянок площею 84,3 га. А тому, враховуючи, що відповідно до частини другої статті 17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, то було б доцільним при розгляді питання про внесення змін до Генерального плану міста Тернополя врахувати інтереси власників 832 земельних ділянок, які їх отримали саме під індивідуальне садівництво, а не садибну житлову забудову, а також категорію земель - землі сільськогосподарського призначення та їх цільове призначення - для індивідуального садівництва.

Крім того, суд вже зауважував, що масив земельних ділянок площею 84,3 га перебував у державній, а не комунальній власності, розпорядження ними здійснювало Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області. Передача земельних ділянок державної власності у комунальну проведена відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 09.12.2020 №41-ОТГ. Такі обставини є ще одним підтвердженням того, що Детальний план території мав розроблятися саме за замовленням Тернопільської обласної державної адміністрації та ним затверджуватися, оскільки земельні ділянки не перебували у комунальній власності, а включення їх до проектної межі міста Тернополя може вважатися передчасним.

Земельна ділянка, власником якої є позивач, має цільове призначення - для індивідуального садівництва, категорія землі - землі сільськогосподарського призначення та включена до масиву земельних ділянок, які знаходяться на території Обслуговуючого кооперативу «Сади ветеранів АТО» (а.с.12, 13). Позивач має намір реалізувати своє право на будівництво садового будинку згідно з цільовим призначенням земельної ділянки. При цьому він є добросовісним набувачем такої земельної ділянки.

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав вважати, що Детальний план території розроблений та затверджений з порушенням вимог закону, та ще раз звертає увагу, що питання відповідності Детального плану території вимогам чинного законодавства не є предметом розгляду даної судової справи.

Рішення про затвердження цього Детального плану території не скасовані у встановленому законом порядку, Детальний план території є діючою основною містобудівною документацією щодо планування території, на якій розташована земельна ділянка позивача, яка знаходиться за межами населеного пункту.

До матеріалів справи долучено інформацію відповідно до якої Управлінням містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради видало будівельний паспорт від 15.12.2017 реєстраційний номер №497 громадянину ОСОБА_3 на будівництво садового будинку, місцезнаходження земельної ділянки - Тернопільська міська рада, автодорога Н02 Львів-Тернопіль (з масиву земельних ділянок площею 84,3 га). У цій інформації також зазначено, що надалі, земельний масив не був переданий у комунальну власність міста та в даний момент не перебуває в розпорядженні Тернопільської міської ради, тому іншим заявникам було відмовлено в видачі будівельних паспортів на будівництво садових будинків (а.с.157). На даний час відповідно до рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 25.11.2020 № 32 зупинено дію цього будівельного паспорта (а.с.158).

Відтак відповідач неоднозначно підходив до вирішення питань надання будівельного паспорта на будівництво садового будинку власникам земельних ділянок, розміщених вздовж автодороги Н02 Львів-Тернопіль, з масиву земельних ділянок площею 84,3 га.

Також оцінюючи доводи відповідача, суд виходить з того, що статтею 24 Закону №3038-VI передбачені особливості регулювання земельних відносин при здійсненні містобудівної діяльності.

Так, відповідно до частини другої статті 24 Закону №3038-VI зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій.

Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону №3038-VI зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території, забороняється.

Частиною п`ятою статті 25 Закону №3038-VI передбачено, що встановлення режиму забудови територій, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу) земельних ділянок.

Як визначено статтею 1 Закону України «Про землеустрій», цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 19 ЗК України однією з категорій, на які поділяються землі України за основним цільовим призначенням на такі категорії є землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306, до земель сільськогосподарського призначення (код 01) належать землі для індивідуального садівництва (код 01.05).

Саме за такою категорією та за таким цільовим призначенням з 10.02.2017 зареєстрована у Державному земельному кадастрі належна позивачу на праві приватної власності земельна ділянка кадастровий номер 6110100000:17:002:0765, площею 0,06 га, про що свідчить відповідний Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.13).

На час реєстрації права власності земельної ділянки позивачем не було встановлено будь-яких обмежень щодо її використання за цільовим призначенням.

Як вже зазначено вище, частиною третьою статті 35 ЗК України визначено, що земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.

З врахуванням наведеного, забудова земельної ділянки та будівництво позивачем садового будинку на земельній ділянці відповідає цільовому призначенню земельної ділянки.

Оскільки обов`язковою умовою користування земельною ділянкою є її використання за цільовим призначенням, а втручання у таке користування забороняється, позивач має право на забудову належної йому земельної ділянки в межах її цільового призначення відповідно до закону.

Як вже було вказано, відповідно до пункту 2.3 Порядку №103 уповноважений орган містобудування та архітектури на підставі отриманих документів визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Пунктом 2.4 Порядку №103 передбачено, що пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з таких підстав: неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу; невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Згідно з пунктом 2.5 Порядку №103 повернення пакета документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього здійснюється з відповідним обґрунтуванням уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, який не перевищує строк його надання.

Таким чином, після отримання від заявника заяви про видачу будівельного паспорта та пакету документів уповноважений орган містобудування та архітектури перевіряє відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам та у випадку встановлення такої невідповідності пакет документів для видачі будівельного паспорта протягом десяти робочих днів з дня його надходження повертається заявнику.

Поряд з цим суд не погоджується з твердженнями представника позивача, що ОСОБА_1 не звертався із заявою про видачу будівельного паспорта, а лист Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради від 19.06.2020 адресований ОСОБА_2 , який є власником земельної ділянки і відповідно звертався із заявою та доданими до неї документами для отримання будівельного паспорта.

Як встановлено в ході розгляду цієї справи, 09.06.2020 ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності від 30.03.2020, в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради із заявою на видачу будівельного паспорта. При цьому, як слідує зі змісту вказаної заяви, заявник просив видати будівельний паспорт забудови земельної ділянки загальною площею 0,06 га, посвідченої витягом з Державного реєстру про реєстрацію права власності від 30.05.2020 №210795890, за адресою АДРЕСА_2 (а.с.99). Згаданий витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №210795890 від 30.05.2020 стосується саме земельної ділянки, що перебуває у власності позивача ОСОБА_1 (а.с.12.)

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 з 18.03.2020 є власником земельної ділянки площею 0,0598 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6110100000:17:002:0266, за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області (автодорога Н02 Львів-Тернопіль) (а.с.113, 114-116, 120). 05.05.2020 ОСОБА_2 звертався до відповідача із заявою на видачу будівельного паспорта на забудову вищевказаної земельної ділянки (а.с.119-зворот) та отримав відмову в задоволенні своєї заяви, оформлену листом Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради від 21.05.2020 №792/14 (а.с.112, 119). Вказана відмова є предметом оскарження в адміністративній справі №500/3667/20.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд розцінює лист відповідача від 19.06.2020 №1026/14 як відмову у видачі будівельного паспорта ОСОБА_1 та звертає увагу, що наведеними вище правовими нормами визначено лише два можливих варіанти дій уповноваженого органу містобудування та архітектури за результатами розгляду заяви замовника про видачу будівельного паспорта: або видати такий паспорт, або відмовити у цьому, повернувши пакет документів замовнику.

Суд зауважує, що між сторонами відсутній спір щодо наявності у позивача права на звернення із заявою на видачу будівельного паспорта, а також щодо повноти поданого позивачем пакету документів.

Крім того, відповідач не заперечує тих обставин, що саме він є уповноваженим органом містобудування та архітектури, який розглядає питання видачі будівельного паспорта замовнику у спірному випадку.

З цього приводу суд вказує, що таке питання не було підставою для оскаржуваної відмови та враховує таке.

За змістом листа Тернопільської районної державної адміністрації від 25.06.2020 №01-668/01-11 повноваження відділу житлово - комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля поширюється винятково на територію Тернопільського району. Земельні ділянки розташовані за межами міста Тернополя на території Тернопільської міської ради (автодорога Краковець - Львів - Тернопіль - Умань Н02) не входять до території Тернопільського району. Тому відділ житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Тернопільської районної державної адміністрації жодних дозвільних документів, що стосувалися земельних ділянок на території Тернопільської міської ради, не видавав і не видає (а.с.23).

Згідно з пункту 1.1 Положення про управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради, управління містобудування, архітектури та кадастру є виконавчим органом Тернопільської міської ради, підконтрольним і підзвітним раді, підпорядковане виконавчому комітету та міському голові.

Відповідно до пункту 3.19 вказаного Положення управління видає будівельні паспорти забудови земельної ділянки.

На час розгляду справи у суді земельний масив, до складу якого входить земельна ділянка позивача, переданий з державної власності у комунальну (крім тих, що вже надані у приватну) згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 09.12.2020 № 41-ОТГ (а.с.89-91).

Також суд звертає увагу, що попередньо рішенням сорок першої сесії сьомого скликання Тернопільської міської ради від 06.12.2019 №7/41/160 «Про прийняття в комунальну власність земельних ділянок розміщених на території Тернопільської міської територіальної громади» погоджено Тернопільській міській раді (Тернопільській об`єднаній територіальній громаді) прийняття в комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 659,2149 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Кобзарівської, Курівецької, Малашовецької та Чернихівської сільських рад Зборівського району та Тернопільської міської ради (а.с.37).

Таким чином, Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради є уповноваженим органом містобудування та архітектури, який відповідно до вимог статті 27 Закону №3038-VI та пункту 2.1 Порядку №103 видає будівельні паспорти забудови земельних ділянок на території Тернопільської міської ради.

Відтак позивач звернувся до уповноваженого органу та подав усі необхідні документи для отримання будівельного паспорту, наміри забудови земельної ділянки відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, в тому числі Детальному плану території.

Враховуючи наведені положення законодавства та виходячи з встановлених обставин у цій справі, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання протиправною відмови Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради у видачі ОСОБА_1 будівельного паспорта на забудову земельної ділянки площею 0,06 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6110100000:17:002:0765, за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області ( АДРЕСА_1 .

Що стосується позовних вимог про зобов`язання Управління містобудування та архітектури Тернопільської міської ради видати ОСОБА_1 будівельного паспорта на забудову земельної ділянки площею 0,06 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6110100000:17:002:0765, за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області (автодорога Н02 Львів-Тернопіль), то суд враховує, що згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (частини четверта статті 245 КАС України).

Приймаючи рішення по даній позовній вимозі, суд ще раз акцентує увагу на таких положеннях законодавства.

Згідно з пунктом 2.3 Порядку №103 уповноважений орган містобудування та архітектури на підставі отриманих документів визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

В силу пункту 2.4 Порядку №103 при вирішенні питання про видачу будівельного паспорту, крім відповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації, перевірці підлягає ще і відповідність намірів планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Матеріалами справи не підтверджено, чи відповідають наміри позивача як забудовника вказаним вимогам: державним будівельним нормам, стандартам і правилам, і чи здійснював відповідач перевірку отриманих документів за цими критеріями.

Водночас, суд не уповноважений здійснювати таку перевірку з названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

Зважаючи на вищевикладене, способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача повторно належним чином розглянути питання видачі ОСОБА_1 будівельного паспорта на забудову земельної ділянки площею 0,06 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6110100000:17:002:0765, за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області (автодорога Н02 Львів-Тернопіль) з урахуванням висновків суду.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При вирішенні питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, вказаною статтею КАС України встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

Разом з тим, на думку суду, в даному випадку підстави для встановлення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відсутні, оскільки у суду немає обґрунтованих сумнівів щодо виконання відповідачем рішення у цій справі, а крім того, примусове виконання рішень суду у даній категорії справ забезпечується органами державної виконавчої служби.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою-п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Представник позивача просив стягнути з відповідача судові витрати в сумі 840,80 грн - сплачений судовий збір за звернення до суду з цим позовом та 7000,00 грн - витрати, пов`язані з правничою допомогою.

Оскільки суд позов задовольняє частково, то необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в сумі 420,40 грн, сплачений позивачем відповідно до квитанції №05837 від 11.11.2020 (а.с.6).

При вирішенні питання щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн, суд виходить з наступного.

02.11.2020 укладено договір про надання правової (правничої) допомоги між позивачем ОСОБА_1 (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «СИЛА ПРАВА», в особі Керуючого партнера Фльорківа Олександра Володимировича, згідно з пунктом 1.1 якого Адвокатське об`єднання зобов`язується здійснювати захист, представництво інтересів Клієнта в Тернопільському окружному адміністративному суді, Восьмому апеляційному адміністративному суді, Верховному Суді та інших судах, державних органах, установах, недержавних організаціях у справах за позовом ОСОБА_1 до Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради, на умовах і в порядку, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору. Для надання правничої (правової) допомоги Клієнту, Адвокатським об`єднанням призначено адвокатів: Башуцького Ігоря Ярославовича та Фльорківа Олександра Володимировича (пункт 1.2 договору).

Розділом 4 вказаного договору врегульовано порядок здійснення розрахунків. Так пунктом 4.2 договору передбачено, що правову допомогу, що надається Адвокатським об`єднанням по цьому Договору Клієнт оплачує в гривнях шляхом внесення (переказу) коштів на рахунок Адвокатського об`єднання. Клієнт зобов`язаний протягом 3 (трьох) днів з дати укладення цього Договору оплатити гонорар в розмірі, визначеному Сторонами в додатку до цього Договору (пункт 4.3 договору). Пунктами 4.5 та 4.6 договору передбачено, що за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі Сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об`єднанням правової допомоги і її вартість. Акт складається Адвокатським об`єднанням та надається представнику Клієнта особисто або надсилається Клієнту поштою. Акт вважається підписаним якщо протягом 3 днів з моменту його отримання Клієнтом, останній не надав Адвокатському об`єднанню письмові аргументовані заперечення на акт. Оплата за цим Договором є гонораром Адвокатського об`єднання за надання правової допомоги та поверненню не підлягає (а.с.38-40).

Згідно Додатка №1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.11.2020 сторони визначили види правничої (правової) допомоги та погодили розмір гонорару по Договору, зокрема, згідно з пунктами 2, 3 Додатку №1 за одну годину представництва в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар у розмірі 1000 грн. Загальний розмір гонорару залежить від кількості затрачених адвокатом Адвокатського об`єднання годин по даній справі, але в будь-якому випадку не може бути меншим 5000,00 грн (а.с.40).

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано суду наступні документи:

- копію акта №1 від 07.12.2020 обсягу наданої правничої (правової) допомоги до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.11.2020 (а.с.86);

- копію акта №2 від 10.12.2020 обсягу наданої правничої (правової) допомоги до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.11.2020 (а.с.87);

- дублікат квитанції №0.0.1929928730.1 від 04.12.2020, з якого вбачається сплата ОСОБА_1 коштів у сумі 5000,00 грн АО «СИЛА ПРАВА», призначення платежу: гонорар за договором про надання правничої допомоги від 02.11.2020 (а.с.88).

Із акта №1 від 07.12.2020 обсягу наданої правничої (правової) допомоги до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.11.2020 вбачається, що ОСОБА_1 отримав правничу допомогу в наступному обсязі:

- формування правової позиції та підготовка позовної заяви, кількість затрачених годин - 4 год, вартість послуг - 4000 грн;

- участь у судових засіданнях, кількість затрачених годин - 1 год, вартість послуг - 1000 грн.

Всього: 5000 грн (а.с.86).

З акта №2 від 10.12.2020 обсягу наданої правничої (правової) допомоги до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.11.2020 вбачається, що ОСОБА_1 отримав правничу допомогу в наступному обсязі:

- підготовка відповіді на відзив, кількість затрачених годин - 2 год, вартість послуг - 2000 грн.

Всього: 2000 грн (а.с.87).

Як слідує з дубліката квитанції №0.0.1929928730.1 від 04.12.2020 ОСОБА_1 сплачено АО «СИЛА ПРАВА» кошти у сумі 5000,00 грн, у якості гонорару за договором про надання правничої допомоги від 02.11.2020 (а.с.88).

Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» 05.07.2012, № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Частина перша статті 19 цього ж Закону визначає, що видами адвокатської діяльності, серед іншого, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом часом.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Водночас, перевіряючи обґрунтованість заяви позивача щодо компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В контексті наведеного суд зауважує, що наведені вище положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Стосовно цього Верховний Суд у постанові від 05.11.2020 у справі № 1.380.2019.002578 зазначив, що у цьому випадку принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.04.2020 у справі № 400/478/19, від 22.04.2020 у справі № 440/1757/19.

У цій справі відповідач будь-яких заперечень щодо стягнення витрат на правничу допомогу не висловив як усних, так і письмових, у тому числі щодо їх розміру.

В той же час на переконання суду, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Визначаючись щодо обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу суд має надати оцінку обґрунтованості розміру заявлених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу в контексті пропорційності їх складності правовому супроводу справи та враховуючи зміст та обсяг наданих послуг.

Судом перевірено фактичне виконання адвокатом усіх послуг, перелік яких наведений в актах обсягу наданої правової допомоги, в яких відображені відповідні розрахунки, проаналізовано обґрунтованість тривалості часу, вказаного у цих розрахунках витрат на правничу допомогу, необхідного адвокату на надання таких послуг. З цього приводу суд зазначає, що категорія даної справи не є типовою та розповсюдженою, а відтак підготовка позовної заяви вимагала значного обсягу юридичної техніки і знань, більших затрат часу. Позовна заява містить ґрунтовну мотивацію та обширний аналіз положень законодавства, виклад обставин справи. Зміст відповіді на відзив надає спростування позиції відповідача та кожного його аргументу, не дублює позову, містить пояснення, міркування щодо відхилення мотивів відповідача.

Також суд враховує, що дана справа при відкритті провадження віднесена судом до категорії справ незначної складності, з огляду на що постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження. Проте з огляду на подані в подальшому учасниками справи заяви по суті справи, обсяг та характер доказів у ній, а також необхідність зібрати додаткові докази у справі, що стосуються предмету доказування, складність та категорію, суд прийшов до висновку, що розгляд даної справи необхідно здійснювати за правилами загального позовного провадження.

З огляду на це суд вважає, що час витрачений на написання позовної заяви 4 години та підготовку відповіді на відзив - 2 години є обґрунтованим та реальним.

Щодо часу витраченого для участі у судових засіданнях (в акті зазначено 1 годину), то судом встановлено, що у цій справі проводилися судові засідання 08.12.2020 - розгляд справи відкладено, 16.12.2020 - оголошено перерву, 22.12.2020 - оголошено перерву, 11.01.2021 - відкладено підготовче засідання, 21.01.2021 - закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті, 04.02.2021 - судове засідання по розгляду справи по суті. Відтак час, зазначений в акті обсягу наданої правової допомоги (1 година) є навіть меншим реального часу, проведених судових засідань.

Отже, суд констатує, що обсяг фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, значення справи для позивача є співмірним із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн, такі витрати підтверджені належними та допустимими доказами.

При цьому суд звертає увагу, що відсутність факту сплати частини таких витрат (2000,00 грн) не є підставою для відмови у їх стягненні з огляду на наведені вище положення частини сьомої статті 139 КАС України. З цього приводу Верховним Судом у постанові від 26.06.2019 у справі №813/481/18 сформовано висновок про помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, оскільки договором про надання правової допомоги обумовлено час оплати протягом кількох місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті.

Також варто зауважити, що питання щодо застосування процесуальних норм права, які регулюють порядок розподілу судових витрат за надану професійну правничу допомогу на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою було предметом дослідження судами різних юрисдикцій.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19 аналізувалися аналогічні положення ЦПК України і суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Аналогічний висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено зроблено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

У ЦПК, ГПК і КАС України вищеаналізовані процесуальні норми є однаковими за змістом, а отже вищенаведена практика тлумачення судами різних юрисдикцій вказаних норм ЦПК і ГПК України є застосовною до обставин цієї справи.

Аналогічний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 08.09.2020 у справі №640/10548/19.

Отже, суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвокату у цьому випадку є обґрунтованим та співмірний зі складністю справи і обсягом виконаної роботи, відтак до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати, понесені ним на правничу допомогу, у сумі 7000,00 грн.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, судові витрати позивача у розмірі 7420,40 грн, у тому числі витрати по сплаті судового збору - 420,40 грн, витрати на правничу допомогу - 7000,00 грн.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради у видачі ОСОБА_1 будівельного паспорта на забудову земельної ділянки площею 0,06 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6110100000:17:002:0765, за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області (автодорога АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради повторно розглянути питання видачі ОСОБА_1 будівельного паспорта на забудову земельної ділянки площею 0,06 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6110100000:17:002:0765, за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області (автодорога Н02 Львів-Тернопіль), з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 7420,40 грн, у тому числі витрати по сплаті судового збору - 420,40 грн (чотириста двадцять грн 40 коп), витрати на правничу допомогу - 7000,00 грн (сім тисяч грн 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради (вулиця Коперника, 1, місто Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи Тернопільської міської ради в ЄДРПОУ 34334305).

Повний текст рішення складено та підписано 12 лютого 2021 року.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.