Рішення № 94837390, 12.02.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2021 року Справа № 520/11136/2020

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №520/11136/2020 за позовом Харківського прикордонного загону (Військова частина 9951) до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди державі,-

В С Т А Н О В И В:

Харківський прикордонний загін (військова частина 9951) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, у якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Харківського прикордонного загону (військової частини 9951) збитки у розмірі 196048,95 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 позовну заяву залишено без руху. У вказаний судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Харківським окружним адміністративним судом надіслані запити до відділу обліку та моніторингу інформації м. Харкова та Харківської області, Державної міграційної служби України, Центру надання адміністративних послуг у м. Суми (Відділ реєстрації місця проживання управління), Управління ДМС у Сумській області про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 . На виконання вимог вказаних запитів, були надані відповіді, відповідно до яких гр. ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_1 .

На виконання вимог п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 справу №520/11136/2020 за позовом Харківського прикордонного загону (військова частина 9951) до ОСОБА_1 про стягнення збитків передано на розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.

Справа №520/11136/2020 надійшла до Сумського окружного адміністративного суду 24.11.2020.

Ухвалою суду від 27.11.2020 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 по справі №480/1092/19 відповідача було поновлено на військовій службі та виплачено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, однак, у подальшому, наказом від 23.08.2019 №397-ОС, відповідача було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням з військової служби (закінченням строку контракту). Після поновлення на посаді та під час звільнення з військової служби відповідачу біло виплачено компенсацію за невикористані дні відпустки, грошове забезпечення за 1 місяць, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, а також компенсацію за речове майно. На думку позивача, відповідач не мав права на отримання вказаних виплат.

Не погоджуючись із позовними вимогами, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки та наявності взаємозв`язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.

Згідно з п. 23 Положення №243/95-ВР, якщо вину військовослужбовця чи призваного на збори військовозобов`язаного повністю доведено, командир (начальник) військової частини не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази наявності наказу про стягнення з ОСОБА_1 вищевказаних коштів. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звільнений з військової служби ще в серпні 2019 року і жодного службового розслідування, щодо завдання ним Харківському прикордонному загону не призначалось. Тобто, позивач взагалі ніколи, крім як в позовній заяві, не ставив питання про завдання ОСОБА_1 матеріальної шкоди та наступне її відшкодування.

З урахуванням наведеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій не погоджується із позовними вимогами та зазначає, що в даному випадку відповідача до матеріальної відповідальності не притягали, а відповідний збиток державі виник внаслідок здійснення відповідачу надмірних виплат, на які він фактично не мав права, з урахуванням Постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2019 по справі №480/1092/19, а саме: грошове забезпечення за 1 місяць по судовому рішенню у сумі 12422,10 грн; грошова компенсація за 12 днів у сумі 8923,94 грн; одноразова грошова допомога при звільнені з військової служби 171061,20 грн; компенсація за речове майно у сумі 3641,71 грн.

Разом з цим, у відповідності до Наказу начальника Харківського прикордонного загону від 09.01.2020 №8-ос, що був виданий на підставі постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2019 по справі №480/1092/19, були скасовані відповідні пункти наказів щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді та наказ щодо його подальшого звільнення у зв`язку з закінченням контракту (наказ від 23.08.2019 №397-ОС), на підставі якого позивачу і здійснювались відповідні виплати.

Таким чином ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення відповідно до наказу від 07.03.2020 №105-ос у зв`язку зі звільненням з військової служби за службовою невідповідністю. На підставі зазначеного слід стверджувати, що всі виплати, що здійснювались відповідача в ході його поновлення на посаді та подальшому звільненні були надмірними, відповідна заборгованість також відображена в даних бухгалтерського обліку Харківського прикордонного загону, що підтверджується довідкою головного бухгалтера від 10.08.2020.

Також звертає увагу суду, що відповідачу про скасування наказів про його поновлення на посаді та подальше звільнення з військової служби було відомо, що підтверджується поданою 22.06.2020 ОСОБА_1 до Харківського прикордонного загону позовною заявою про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок, у якій ОСОБА_1 розраховує період несвоєчасного розрахунку і днем початку розрахунку зазначає перший день після виключення зі списків особового складу військової частини, а саме 08.03.2019 року. Разом з цим відповідач не заперечує, що листом від 28.01.2020 йому було зазначено про скасування вищевказаних пунктів наказів про поновлення на посаді та наказ щодо його подальшого звільнення у зв`язку з закінченням контракту. Просить не приймати до уваги наведені відповідачем у відзиві доводи та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

11.01.2021 відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких заперечує проти доводів позивача та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 13.01.2021 визнано поважними причини пропуску Харківського прикордонного загону (Військова частина 9951) строку звернення до суду із даним позовом та поновлено строк звернення до суду. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залишення без розгляду позовної заяви Харківського прикордонного загону (Військова частина 9951) - відмовлено.

Ухвалою суду від 13.01.2021 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи з викликом сторін. Також даною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування матеріалів службового розслідування.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані учасниками справи докази у їх сукупності та встановивши всі фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що наказом начальника Східного регіонального управління Державно прикордонної служби України від військової служби від 21.02.2019 №96-0С ОСОБА_1 звільнено з військової служби за підпунктом «д» пункту 2 ч.5 ст 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (через службову невідповідність). На підставі вказаного наказу, наказом начальника Харківського прикордонного загону від 07.03.2019 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 по справі №480/1092/19 ОСОБА_1 було поновлено на військовій службі.

Відповідно до наказу начальника Харківського прикордонного загону від 09.08.2019 №377-ОС ОСОБА_1 було поновлено на посаді (а.с.6).

Згідно довідки Військової частини 9951 від 13.07.2020 №310 у березні 2019 року відповідачу було виплачено грошове забезпечення за 7 днів у сумі 2215,98 грн, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2019 рік у сумі 9813,60 грн, грошову компенсацію за невикористані дні відпустки у сумі 2616,96 грн. У квітні 2019 року було виплачено компенсацію за речове майно у сумі 33271,09 грн. У серпні 2019 була нарахована та виплачена грошова компенсація за невикористані дні відпустки у сумі 12354,42 грн, грошове забезпечення за 1 місяць по судовому рішенню у сумі 12422,10 грн, грошова компенсація за 12 днів у сумі 171061,20 грн. У жовтні 2019 року було виплачено компенсацію за речове майно у сумі 3641,71 грн (а.с.9).

У подальшому наказом начальника Харківського прикордонного загону від 23.08.2019 № 397-ОС ОСОБА_1 було виключено зі списків, особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби на підставі наказу начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 21.08.2019 481-ОС у зв`язку з закінченням строку контракту (а.с.7).

У подальшому, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2019 по справі №480/1092/19 було скасовано рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, у тому числі й щодо поновлення на посаді та стягнення грошових коштів. Ухвалою Верховного суду від 23.01.2020 ОСОБА_1 відмовлено у відкритті касаційного провадження по даній справі.

Позивач, вважаючи, що відповідач не мав права на отримання виплат, які було із ним проведено після поновлення на посаді, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548- XIV.

Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.

Відповідно до ст.11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (ст.16 Статуту).

Згідно із ст. 26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно абз. 1 п. 2 Розділу І Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95-ВР (втрата чинності 03.10.2019, далі Положення №243/95-ВР, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, оскільки наказ про припинення контракту датований 23.08.2019) відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти.

Приписами п.3 Розділу І Положення №243/95-ВР передбачено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю:

а) заподіяння прямої дійсної шкоди;

б) протиправної їх поведінки;

в) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди;

г) вини у заподіянні шкоди.

Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов`язки. Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов`язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.

Відповідно до п. 17 Розділу IV Положення №243/95-ВР командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов`язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини. У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом.

Пунктом 18 Розділу IV Положення №243/95-ВР визначено, що розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов`язаного до матеріальної відповідальності. Розслідування провадиться посадовою особою, компетентною у питаннях обліку, зберігання та використання відповідного майна або яка має вищу юридичну освіту. Забороняється доручати розслідування посадовій особі, яка є підлеглою чи безпосереднім начальником військовослужбовця чи військовозобов`язаного, призваного на збори, дії яких необхідно розслідувати, а також посадовим особам, які є співучасниками заподіяння матеріальної шкоди чи зацікавлені в результатах розслідування.

Розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного заподіяно шкоду; вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов`язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки (п. 19 Розділу IV Положення №243/95-ВР).

Отже, до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки та наявності взаємозв`язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.

Згідно з п. 23 Положення №243/95-ВР, якщо вину військовослужбовця чи призваного на збори військовозобов`язаного повністю доведено, командир (начальник) військової частини не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню.

Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 3 жовтня 2019 року № 160-ІХ, містить схожі приписи.

Так, статтею 8 вказаного Закону врегульоване проведення службового розслідування, за результатами якого складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на положення Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» № 160-ІХ від 03.10.2019, відповідно до п.4 ч.1 ст.1 якого матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Однак суд зауважує, що вищевказаний Закон визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків.

У той же час, позивач, звертаючись до суду із даним позовом, просить стягнути з відповідача кошти, виплачені в ході його поновлення на посаді та подальшому звільненні, вважаючи їх такими, що виплачені безпідставно.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази наявності наказу про стягнення з ОСОБА_1 вищевказаних коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звільнений з військової служби ще в серпні 2019 року і жодного службового розслідування щодо завдання ним Харківському прикордонному загону не призначалось.

Крім того, після звільнення із служби ОСОБА_1 позивачеві здано обхідний лист, який прийнятий керівництвом військової частини без зауважень чи претензій, що свідчить про відсутність таких на час звільнення.

Безпідставними є і посилання позивача на пункт 4 глави 5 розділу IV «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», затвердженої наказом МВС України від 25.06.2018 № 55, ( далі Інструкція) оскільки ОСОБА_1 проходив військову службу з 1994 року і перший контракт з ним було укладено на початку 2000 років. Вказана грошова допомога - одноразова грошова допомога військовослужбовцям після укладення ними першого контракту ОСОБА_1 взагалі не виплачувалась.

Відповідно до п.2 розділу І Інструкції: грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

ОСОБА_1 при звільненні виплачено грошове забезпечення, яке складається з місячного грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення - компенсації за невикористані дні відпустки, одноразової допомоги при звільненні, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць.

Відповідно до пункту 6 розділу І Інструкції грошове забезпечення, виплачене в розмірах, установлених законодавством, які діяли з дати виплати, поверненню не підлягає, якщо право на нього повністю або частково військовослужбовцем надалі втрачене.

До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є заробітною платою і платежами, що прирівнюються до неї, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

У статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.

Враховуючи вище вказані обставини, зокрема за відсутності проведеного позивачем розслідування, невстановлення та недоведення, якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця заподіяно шкоду; вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було ним порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов`язків; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки, недоведення виплати відповідних грошових сум у результаті рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату, та недобросовісності набувача такої виплати, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Харківського прикордонного загону (Військова частина 9951) до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди державі – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Савицька