Рішення № 94837323, 12.02.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 лютого 2021 року м. Рівне № 460/9256/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , (далі – позивач), звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської міської ради Рівненської області (далі – відповідач), в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у тому, що відповідач не розглянув клопотання у встановлений законом строк; 2) зобов`язати відповідача розглянути клопотання ОСОБА_2 , поданого в інтересах позивача, про забезпечення реалізації визначеного законом права на набуття права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності шляхом виділення позивачу земельної ділянки в межах міста Рівне, Рівненської області для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; надати дозвіл на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки в межах міста Рівне, Рівненської області (картографічні матеріали якої вказані у клопотанні до відповідача) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара. Позовні вимоги обґрунтовує тим, 27.07.2020 року ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_1 звернулися до Рівненської міської ради з клопотанням яким, зокрема, просили: 1. Забезпечити реалізацію визначеного законом права на набуття права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності шляхом виділення ОСОБА_1 земельної ділянки в межах та/або поза межами міста Рівне для ведення садівництва – не більше 0,12 гектара. 2. Надати дозвіл на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки в межах та/або поза межами міста Рівне для ведення садівництва – не більше 0,12 гектара. 3. Розглянути вищенаведені питання на сесії ради у встановлений законодавством місячний термін з прийняттям об`єктивного та обґрунтованого рішення. 4. Повідомити у встановленому законом порядку і строки про прийняте рішення, шляхом направлення на адресу позивача належним чином посвідченої копії рішення сесії ради. Позивач зазначив, що всі необхідні документи відповідно до положень Земельного кодексу України були додані до клопотання, зокрема: копія паспорту громадянина України та ідентифікаційного коду, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. 06 серпня 2020 року надійшов інформаційний лист № 01-11/412/2, в якому Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради повідомило про підготовку проекту рішення та після погодження в установленому порядку проект рішення, буде переданий секретарю міської ради для розгляду його в постійних комісіях та сесії міської ради. А також просили продовжити термін розгляду звернення до прийняття рішення Рівненською міською радою та обіцяли поінформувати додатково. Листом від 22 вересня 2020 року № 05-1619 Рівненська міська рада повідомила, що 11 серпня 2020 року проект рішення Рівненської міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянці ОСОБА_1 земельної ділянки у м. Рівному Рівненської області (вільна від забудови земельна ділянка)» опублікований на сайті Рівненської міської ради та був включений в порядок денний для розгляду постійною комісією з питань архітектури, будівництва та землевпорядкування. Додатково повідомили, що після розгляду постійною комісією вищезазначений проект рішення може бути внесений до порядку денного сесії Рівненської міської ради 7 скликання. Позивач звертає увагу суду, що станом на час подання позову до суду, не має рішення Рівненської міської ради щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його права, свободи та законні інтереси, встановлені нормами Конституції та чинного законодавства України. Крім того, при розгляді його клопотання, відповідачем не встановлено підстав для відмови, тому його слід зобов`язати прийняти рішення яким надати такий дозвіл. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнути судовий збір та витрати на правову допомогу і встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

Відповідач у встановлений законом строку відзиву на позов не подав.

Ухвалою суду від 18.12.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, наведені в заявах по суті справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив таке.

27.07.2020 року ОСОБА_3 , який діє на підставі довіреності від 22.05.2020, зареєстрованій в реєстрі за № 276, в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Рівненської міської ради з клопотанням яким, зокрема, просив: 1. Забезпечити реалізацію визначеного законом права на набуття права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності шляхом виділення ОСОБА_1 земельної ділянки в межах та/або поза межами міста Рівне для ведення садівництва – не більше 0,12 гектара. 2. Надати дозвіл на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки в межах та/або поза межами міста Рівне для ведення садівництва – не більше 0,12 гектара. 3. Розглянути вищенаведені питання на сесії ради у встановлений законодавством місячний термін з прийняттям об`єктивного та обґрунтованого рішення. 4. Повідомити у встановленому законом порядку і строки про прийняте рішення, шляхом направлення на адресу позивача належним чином посвідченої копії рішення сесії ради.

Із наявного у справі клопотання вбачається, що позивач до останнього долучив: копію паспорту громадянина України та ідентифікаційного коду, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

06 серпня 2020 року надійшов інформаційний лист № 01-11/412/2, в якому Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради повідомило, що підготовлено проекту рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1200кв.м у м. Рівному Рівненської області безоплатно у власність для індивідуального садівництва (для ведення садівництва). Після погодження в установленому порядку проект рішення, буде переданий секретарю міської ради для розгляду його в постійних комісіях та сесії міської ради. А також просили продовжити термін розгляду звернення до прийняття рішення Рівненською міською радою та обіцяли поінформувати додатково.

На адвокатський запит, листом від 22 вересня 2020 року № 05-1619, Рівненська міська рада повідомила, що 11 серпня 2020 року проект рішення Рівненської міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянці ОСОБА_1 земельної ділянки у м. Рівному Рівненської області (вільна від забудови земельна ділянка)» опублікований на сайті Рівненської міської ради. На цей час вказаний проект включений в порядок денний для розгляду постійною комісією з питань архітектури, будівництва та землевпорядкування. Додатково повідомила, що після розгляду постійною комісією вищезазначений проект рішення може бути внесений до порядку денного сесії Рівненської міської ради 7 скликання.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України, в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Підпунктом «а» частини другої статті 83 ЗК України встановлено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

Відповідно до частин першої – третьої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в ч. 3ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України.

Відповідно до положень частини 6 статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У частині сьомій статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (надалі Закон № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини п`ятої статті 46 Закон № 280/97-ВР, сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Отже, чинним законодавством України не передбачено право суб`єкта владних повноважень змінювати встановлений законом режим (періодичність) проведення сесій рад не менше одного разу на місяць у випадку надходження на розгляд до ради документів з питань відведення земельних ділянок (зокрема, клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проекту землеустрою на погодження або затвердження тощо). Оскільки останні являються частинами єдиного процесу відведення земельних ділянок, а тому охоплюються терміном «питання відведення земельних ділянок».

З листа відповідача від 22 вересня 2020 року № 05-1619, Рівненська міська рада повідомила, що 11 серпня 2020 року проект рішення Рівненської міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянці ОСОБА_1 земельної ділянки у м. Рівному Рівненської області (вільна від забудови земельна ділянка)» опублікований на сайті Рівненської міської ради. На цей час вказаний проект включений в порядок денний для розгляду постійною комісією з питань архітектури, будівництва та землевпорядкування. Додатково повідомила, що після розгляду постійною комісією вищезазначений проект рішення може бути внесений до порядку денного сесії Рівненської міської ради 7 скликання.

Станом на час подання позивачем цього позову до суду, рішення відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи відмову у наданні такої згоди не прийнято. Доказів зворотного суду не надано і судом не встановлено. Отже, відповідачем допущено порушення місячного строку розгляду клопотання позивача.

Разом з тим, слід зазначити, що строк розгляду клопотання є строком виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб`єкта владних повноважень. Недотримання строку виконання обов`язку є свідченням формального порушення реалізації повноважень, проте, повинно оцінюватися в межах причин і умов, які призвели до цього. Недотримання строку виконання обов`язку не означає припинення повноважень органу місцевого самоврядування і втрату ним правомочності на ухвалення будь-яких рішень, в тому числі й тих, які є предметом спору у цій справі.

Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР, рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Із викладеного слідує, що питання щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, розглядаються виключно на пленарних засіданнях, а рішення з цих питань приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Як наведене вище по тексту, рішення за результатами розгляду заяви позивача від 27.07.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, станом на час виникнення спірних правовідносин, відповідачем не прийнято.

Отже, у даному випадку, суд констатує протиправну бездіяльність, яка полягає у не розгляді клопотання позивача та не прийнятті відповідного рішення за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою згідно із чинним законодавством.

Щодо зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Повторюючись, суд зауважує, що до поданого клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою позивачем були надані всі необхідні документи, визначені Земельним Кодексом України.

Також матеріалами справи, зокрема, пояснювальною запискою до проекту рішення Рівненської міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянці ОСОБА_1 земельної ділянки у м. Рівному Рівненської області, стверджується, що така земельна ділянка є вільною від забудови.

Водночас суд нагадує, що розпорядження землями державної та комунальної форм власності здійснюють, відповідно, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, зазначені органи здійснюють і передачу земель у власність чи інше право користування. Такі повноваження встановлені, зокрема, Земельним Кодексом України (ст.ст. 8-12, 17, 122).

Тобто, законодавець наділив дані органи відповідними повноваженнями при прийнятті управлінських рішень у сфері земельних правовідносин.

Позаяк, рішення за клопотанням позивача від 27.07.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідачем у встановленому чинним законодавством порядку не прийнято, то задоволення позовних вимог про зобов`язання надати такий дозвіл є формою втручання в повноваження органу місцевого самоврядування.

При цьому, слід ще раз наголосити, що рішення за заявою позивача від 27.07.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідачем у встановленому чинним законодавством порядку не прийнято, що позбавляє суд можливості надати йому правову оцінку на відповідність критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України.

За наведених обставин, суд уважає, що позовна вимога про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки в межах міста Рівне, Рівненської області (картографічні матеріали якої вказані у клопотанні до відповідача) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара, є передчасною та задоволенню не належить.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов`язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.

Таким чином, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком.

В даному ж випадку, враховуючи обставини справи, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням зазначеного рішення, наголошуючи при цьому, що, відповідно до частин другої, третьої статті 14, статті 370 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене в його сукупності, позовні вимоги ОСОБА_4 є частково обґрунтованими, тому підлягають частковому задоволенню.

Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в розмірі 840,80грн згідно квитанції № 96714, у зв`язку із чим позивачу слід відшкодувати судовий збір у сумі 420,40грн.

Щодо витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу.

Частиною 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1).

При цьому, статтею 134 КАС України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2).

Разом з тим, частиною 3 статті 134 КАС України регламентовано, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 6, 7 статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судом встановлено, що відповідно до договору про надання правової допомоги від 12.06.2020 № 12-06/20-6-ЗД-1/20, укладеного між ОСОБА_1 (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Казачук та партнери» (Адвокатське об`єднання), Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п. 1. 1 Договору).

Пунктом 2.5 вказаного договору передбачені права Адвоката, а п. 3.1 Договору визначено, що за надання правової допомоги Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар у розмірі та в строк, який зазначається в додатковій угоді до цього договору.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 01.12.2020 до договору про надання правничої допомоги від 12.06.2020 № 12-06/20-6-ЗД-1/20, Адвокат, на виконання умов основного Договору про надання правової допомоги від 12 червня 2020 року зобов`язується надати Клієнту правову допомогу у реалізації визначеного законом права на набуття права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності шляхом виділення Клієнту земельних ділянок на території Рівненської міської ради (ділянки в межах міста Рівне, Рівненської області). Загальний розмір вартості послуг (гонорар) Адвоката за даною додатковою угодою становить 5000,00грн.

Таким чином, гонорар адвоката визначений Додатковою угодою, яка в свою чергу, є невід`ємною частиною основного Договору.

Матеріалами справи, зокрема, квитанцією № 0.0.1935893275.1 від 10.12.2020 стверджується, що ОСОБА_1 сплатила Адвокатському об`єднанню «Казачук та партнери» 5000грн із призначенням платежу «Оплата правової допомоги згідно Договору № 12-06/20-06-ЗД-1/20 від 12.06.20 та Додаткової угоди № 1 від 01.12.2020».

Таким чином, суд, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, дійшов висновку, що у даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 5000грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи.

Що ж до відсутності детального опису робіт на виконання положень частини 4 статті 134 КАС України, то суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у справі № 640/18402 від 28.12.2020.

Як зазначено в абз. 268 Рішення ЄСПЛ у справі East/WestAllianceLimited проти України: Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (ВП) заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

Разом з тим, повторюючись, суд нагадує, що ч. 3 ст. 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 139 КАС України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2500грн.

Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Рівненської міської ради, Рівненської області, яка полягає у не розгляді клопотання ОСОБА_3 від 27 липня 2020 року, поданого в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення реалізації визначеного законом права на набуття права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності шляхом виділення ОСОБА_1 земельної ділянки в межах міста Рівне, Рівненської області для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара, у встановлений законом строк.

Зобов`язати Рівненську міську раду, Рівненської області розглянути клопотання ОСОБА_3 від 27 липня 2020 року, поданого в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення реалізації визначеного законом права на набуття права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності шляхом виділення ОСОБА_1 земельної ділянки в межах міста Рівне, Рівненської області для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара із дотриманням вимог, встановлених статтями 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статтею 118 Земельного кодексу України.

В задоволенні позовних вимог про зобов`язання Рівненської міської ради, Рівненської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки в межах міста Рівне, Рівненської області (картографічні матеріали якої вказані у клопотанні до відповідача) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рівненської міської ради, Рівненської області судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 420,40грн (чотириста двадцять гривень, 40коп) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500грн (дві тисячі п`ятсот гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

2) відповідач - Рівненська міська рада (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, 12а; код ЄДРПОУ 34847334).

Суддя Т.О. Комшелюк