Ухвала суду № 94837056, 12.02.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13930/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Управління державного архітектурного контролю Одеської міської ради, третя особа – ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень, скасування права на початок виконання будівельних робіт,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція квартири з надбудовою другого поверху, без змін цільового призначення та зовнішніх геометричних розмірів фундаментів в плані», затверджені наказом Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради № 01-07/54 від 13.03.2018; скасувати право на початок виконання будівельних робіт, набутого ОСОБА_2 на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованого Управлінням ДАБК ОМР за № ОД061192341300.

Ухвалою судді від 14.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За приписами ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Вимоги до позовної заяви визначені правовими нормами ст.160 КАС України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 04.05.2020 є власником земельної ділянки із кадастровим номером 5110136900:26:017:0137, що межує із квартирою АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2

13.03.2018 наказом Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради затверджено та видано ОСОБА_2 . Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція квартири з надбудовою другого поверху, без змін цільового призначення та зовнішніх геометричних розмірів фундаментів в плані» щодо квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 .

Зі змісту адміністративного позову вбачається, що позивач переконаний в тому, що вищезазначені Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва завдають шкоди його інтересам, як мешканцю міста Одеси, та як власнику суміжної земельної ділянки, що зумовило його звернутись за судовим захистом. Також позивач вказує, що в будинку за адресою: АДРЕСА_2 щонайменше 3 житлові квартири, що вказує на явне порушення з боку власників таких приміщень, а саме 3ої особи генерального плану м. Одеси, а також Плану зонування території м. Одеси.

Позивач наголошує, що однією із вимог для Містобудівних умов та обмежень є обов`язок замовника отримати від суміжних землекористувачів дозвіл на проведення робіт з реконструкції об`єкта. Однак ОСОБА_2 такого дозволу від позивача, рівно як і від попереднього власника належної позивачу земельної ділянки, не отримувала.

Вирішуючи процесуальне питання, суд враховує, що захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частинами 1, 2 статті 1 Цивільного кодексу України визначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Таким чином, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Суд звертає увагу, що позивач фактично оспорює містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки та право на початок виконання будівельних робіт, набуте ОСОБА_2 на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованого Управлінням ДАБК ОМР за № ОД061192341300, які є актами індивідуальної дії. Такі правові акти породжують права й обов`язки в першу чергу для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким їх адресовано.

Спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок проведення третьою особою будівельних робіт, які, на думку позивача, порушують його права, як власника сусідньої земельної ділянки, а тому у позивача виникла необхідність захисту його цивільних прав.

Отже, вимоги про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та права на початок виконання будівельних робіт можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення третьою особою будівельних робіт.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22.08.2018 у справі № 815/1568/16, від 05.12.2018 № 804/3091/18, а також Верховним Судом у постановах від 15.07.2020 у справі № 809/78/16, від 11.11.2020 у справі № 826/14406/18.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Слід зазначити, що в основі спірних правовідносин лежить спір про право на майно, яке позивач прагне захистити, так як вважає, що третьою особою порушуються його права, як власника суміжної земельної ділянки, що унеможливлює його вирішення за правилами адміністративного судочинства. На ці правовідносини залежно від суб`єктного складу її учасників поширюється юрисдикція господарського або цивільного суду.

В свою чергу, критеріями відмежування справ цивільної (господарської) юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

Крім того, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних ним містобудівних умов та обмежень, які були видані за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи видані містобудівні умови та обмеження з дотриманням контролюючим суб`єктом вимог законодавства.

Враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, а також суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет та підстави позову у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що даний спір підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

При зазначених вище обставинах, Одеський окружний адміністративний суд не є «встановленим законом судом» щодо розгляду такого спору, суд вважає за необхідне закрити провадження по справі, роз`яснивши позивачу, що розгляд даного спору підлягає здійснюватися судом загальної юрисдикції.

Крім того, ухвалою суду від 14.12.2020 заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено та заборонено до вирішення справи по суті ОСОБА_2 , а також іншим особам здійснювати підготовчі та / або будівельні роботи на об`єкті «Реконструкція квартири з надбудовою другого поверху, без змін цільового призначення та зовнішніх геометричних розмірів фундаментів в плані» щодо квартири АДРЕСА_1 .

Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 157 КАС України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення позову, вжиті у справі № 420/13930/20 ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2020, підлягають скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 157, п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у справі № 420/13930/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Управління державного архітектурного контролю Одеської міської ради, третя особа – ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень, скасування права на початок виконання будівельних робіт закрити.

Скасувати вжиті Одеським окружним адміністративним судом ухвалою від 14.12.2020 по справі № 420/13930/20 заходи забезпечення позову.

Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Завальнюк