Рішення № 94836949, 12.02.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12965/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна Компанія Юніон Груп» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна Компанія Юніон Груп» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA500490/2020/500003/2 від 21.08.2020 року та картки відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2020/00011 від 21.08.2020 року.

Позивач обґрунтовує позов тим, що митницею за результатами перевірки митної декларації від 20.08.2020 року №UA500490/2020/501011, яку подано декларантом позивача з метою здійснення митного оформлення товару, безпідставно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, скориговано митну вартість товару на суму 102987,41 доларів США та 21.08.2020 року видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оскільки надані декларантом при митному оформленні документи підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною договору, у сумі 34397,08 доларів США, та не містили розбіжностей. На думку позивача, ним при митному оформленні надані обґрунтовані пояснення та усі необхідні документи, що підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною договору, ідентифікували оцінюваний товар, не містили розбіжностей та митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. Позивач зазначає, що сама по собі наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що товар, який задекларовано позивачем, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, та не надають безумовного права митниці застосовувати рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких здійснено. Крім того автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, а тому такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар. Враховуючи, що торгові відносини є різноманітними та факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару, позивач просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав.

Ухвалою суду від 15.12.2020 року позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 28.12.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що

06.07.2019 року між ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП» (Покупець) та компанією «YIWU JIAYU IMPORT AND EXPORT CO. LIMITED» (Китай) (продавець), укладено зовнішньоекономічний договір поставки товару (контракт) №0607/1, відповідно до якого в порядку та на умовах визначених цим договором, продавець зобов`язується продати (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов`язується купити (прийняти та оплатити) товари, кількість, асортимент і технічні умови яких зазначені у інвойсах, що становлять невід`ємну частину цього договору (а.с.37-44).

Відповідно до п.1.2 даного контракту, умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року).

Поставка товарів буде виконуватися на умовах CFR, Одеса, «Чорноморськ», Южний (Інкотермс 2010) (п.3.4 договору).

Відповідно до п.2.1 даного договору, ціни на товари, їх кількість та асортимент, що поставляються за цим договором, зазначені у інвойсах на кожну окрему поставку.

Між позивачем та компанією «YIWU JIAYU IMPORT AND EXPORT CO. LIMITED» (Китай) укладено додаткові угоди до договору поставки товару від 06.07.2019 року №0607/1, а саме додаткову угоду №1 від 06.07.2019 року та додаткову угоду №4 від 10.08.2020 року (а.с.26-36).

На виконання умов договору №0607/1 від 06.07.2019 року компанією «YIWU JIAYU IMP.&EXP. CO., LTD» поставлено позивачу товар, відповідно до інвойсу (Іnvoice) №J25420-305/J25420-306 від 17.06.2020 року на загальну суму 34397,08 доларів США, а саме TRICYCLES/трьохколісний велосипед: арт.YLT-5890: номер кольору 82-239 – 1 шт., номер кольору 83-067 – 1 шт., номер кольору 84-710 – 1 шт.; арт.YLT-6588: номер кольору 20-203 – 230 шт., номер кольору 22-815 – 230 шт., номер кольору 23-612 – 210 шт., номер кольору 24-545 – 200 шт., номер кольору 25-988 – 100 шт., номер кольору 27-136 – 210 шт., номер кольору 28-549 – 200 шт., номер кольору 21-909 – 372 шт., номер кольору 30-108 – 100 шт., номер кольору 11-020 – 112 шт., умови поставки – CFR - CHORNOMORSK (а.с.18-19).

19.06.2020 року товар вартістю 34397,08 доларів США, оформлений у Китайській Народній Республіці в митному режимі експорт, що вбачається з митної декларації країни відправлення №021720200000180934 (а.с.56).

Товар доставлений з Китайської Народної Республіки у контейнерах TGBU7467651, TGBU7468350 за домашнім коносаментом (Bill of lading) №2456191-1 від 15.07.2020 року (а.с.20).

З метою здійснення митного оформлення товару позивачем подано митну декларацію №UA500490/2020/501011 від 20.08.2020 року, в якій митна вартість товару визначена за ціною договору в розмірі 34397,08 доларів США (а.с.59-60).

В графі 31 Митної декларації вказаний опис товару: Іграшки колісні з пластмаси та металу: велосипед дитячий триколісний, артикули та кількість товарів збігаються з даними вказаними в інвойсі №J25420-305/J25420-306 від 17.06.2020 року. Торговельна марка «BESTTRIKE». Виробник – «YI WU JIAYU IMP.&EXP. CO., LTD на виробничих потужностях JIA YU TOY TRADE CO., LTD, Китай. Країна виробництва – CN.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення Декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) №0607/1 від 06.07.2019 року; доповнення до контракту - додаткові угоди №1 від 06.07.2019 року та №4 від 10.08.2020 року; пакувальний лист (packing list) №J25420-305/J25420-306-PL від 17.06.2020 року; рахунок-фактуру (інвойс) (commercial invoice) №J25420-305/J25420-306 від 17.06.2020 року; коносамент (bill of lading) №2456191-1 від 15.07.2020 року; міжнародні автотранспортні накладні (CMR) №038983 та №038984 від 19.08.2020 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару №J25420-305/J25420-306-PR від 17.06.2020 року; митну декларацію країни відправлення №021720200000180934 від 19.06.2020 року, тощо.

З метою підтвердження числових значень складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України додаткові документи згідно з переліком та декларант позивача ТОВ «Термінал ПРО» 21.08.2020 року надіслав лист №1 з поясненнями, до яких додано переклад декларації країни відправлення та коносамент від 15.07.2020 року №2456191-1 з відміткою «Freight prepaid», а також вказано про неможливість надати додаткові документи для підтвердження митної вартості в дійсний час та у майбутньому, та що надано всі наявні документи і просили продовжити митне оформлення (а.с.57-58, 66-68).

21.08.2020 року Одеська митниця Держмитслужби прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500490/2020/500003/2, яким скориговано митну вартість товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, оскільки не підтверджено документально такі складові митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, витрати на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження, обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням, транспортно-експедиційні послуги, витрати на страхування оцінюваних товарів, а також не спростовані раніше виявлені розбіжності, а саме, на підставі аналізу баз даних ПІК АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби відповідачем встановлено, що по товару №1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено з описом «велосипед триколісний дитячий», виробниками «YIWU JIA YU IMP.&EXP. CO., LTD» та «JIA YU TOY TRADE CO., LTD», країна виробництва – Китай, торговельна марка «BESTTRIKE», та часом експорту максимально наближеним до часу експорту оцінюваних товарів, становить 5,51 дол. США за кг нетто (митні декларації від 04.05.2020 року №UA5000070/2020/215681, від 06.03.2020 року №UA500070/2020/208817) (а.с.12-13).

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця Держмитслужби 21.08.2020 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2020/00011 (а.с.14-15).

21.08.2020 року декларантом позивача подано митну декларацію №UA5004901/2020/501122 з метою випуску товару у вільний обіг (а.с.61-62).

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі ? МК України) та іншими законами України.

Відповідно до ст.49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МК України).

Керуючись ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України. Про це ж вказано у ч. 1 ст. 52 МК України.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п.1 ч.5 ст.54 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документи, які підтверджують митну вартість товарів, визначені у ч.2 ст.53 МК України. Однак, у разі необхідності, органи доходів та зборів мають право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості (п.2 ч.5 ст.54 МК України), а декларант чи уповноважена ним особа зобов`язані надати такі додаткові документи (ч.3, 4 ст.53 МК України).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості згідно із ч.1 ст.54 МК України.

При цьому, у п.1 ч.4 ст.54 МК України визначено обов`язок митниць здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів та подані декларантом до митного органу, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені ч.3 ст.53 ММК України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Поряд із цим, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Така правова позиція наведена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 р. у справах № 21-127а15 та № 21-53а15.

Одеська митниця у якості підстав витребування документів у ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП» зазначила наявність розбіжностей у документах, та те, що документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте із зазначених в рішенні про коригування митної вартості товарів від 21.08.2020 року №UA500490/2020/500003/2 обставин, жодна не вказує на наявність розбіжностей щодо визначення митної вартості товару.

Розбіжність - це відсутність однаковості у документах щодо митної вартості товару.

В той же час в контракті, митній декларації, інвойсі, які є основними документами, жодних розбіжностей у вартості, кількості чи інших даних товару не міститься.

Згідно п.1 ч.1 ст.9 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, відповідно до ст. VII п.2 (а) Генеральної угоди по тарифам і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.

Статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1994 року визначено, ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таке, що ставить під сумнів право митних адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь-якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (ч.1 ст.57 МК України).

При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).

Разом з цим, Верховний Суду в постанові від 08.10.2019 року по справі №803/776/17 зазначив, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч.2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 МК України.

За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 МК України (ч.3 ст.54 МК України).

Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України).

Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч.2 ст.55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (далі ? Правила №598).

При цьому у Рішенні про коригування митної вартості обов`язково зазначається про право декларанта на випуск товару у вільний обіг за умови надання гарантій, передбачених розділом X МК України у разі незгоди з таким рішенням. Строк дії таких гарантій складає 90 календарних днів (ч.7 ст.55 МК України). Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може подати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості (ч.8 ст.55 МК України). Митний орган, у разі надання вказаних документів, розглядає їх та протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у випадках визначених даною частиною.

У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року.

Основний метод (ст.58 МКУ - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) неможливо застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у зв`язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Так, відповідно до ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МК України.

Як вбачається з Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500490/2020/500003/2 від 21.08.2020 року другорядний метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (п. « 2а» ч.1 ст.57 МК України, передбачений ст.59 МК України) не застосований, так як у митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами.

Відповідно до ч.1-3 ст.60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Так, оскільки в митного органу є інформація про рівень ціни на вже оформлені в митному відношенні подібні (аналогічні) товари по відношенню до оформлюваних за поданою митною декларацією, виготовлені одним і тим же виробником, розрахунок митної вартості товару відповідачем виконаний за другорядним методом визначення митної вартості – за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, а отже, митну вартість Одеською митницею Держмитслужби скориговано до рівня 102987,41 доларів США (а.с.12-13).

Судом встановлено, що Рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем прийняте у зв`язку з тим, що до митного оформлення разом з митною декларацією подані документи, які містять розбіжності, а також не подані всі документи, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1. відповідно до пп.3.1, 4.2 зовнішньоекономічного контракту від 06.07.2019 року №0607/1 «вартість кожної партії товарів визначається відповідно до специфікації, що складається на кожну партію окремо і є невід`ємною частиною цього контракту», «умови поставки для кожної партії товару визначаються в специфікації», проте до митного оформлення специфікації до вище зазначеного контракту не надавались;

2. у наданому до митного оформлення інвойсі від 17.06.2020 року №J25420-305/J25420-306 та інших документах не конкретизовані умови оплати за поточну партію товару, що викликає сумніви щодо автентичності поданих документів та може свідчити про наявні ознаки підробки;

3. копію декларації країни відправлення від 19.06.2020 року №021720200000180934 надано без перекладу на державну мову;

4. згідно правил INCOTERMS умови поставки CFR передбачають страхування вантажу, проте декларантом не надано відповідного документального підтвердження, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення складових митної вартості товарів;

5. у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

6. на коносаменті від 15.07.2020 року №2456191-1 наявна відмітка «Freight collect» («Фрахт стягувати») - фрахт підлягає сплаті вантажоодержувачем в порту призначення. Така відмітка в транспортному документі (коносаменті) вказує на те, що вартість фрахту ще не сплачена і повинна стягуватися по прибуттю вантажу в порту призначення, проте до митного оформлення не надавались документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

7. прайс-лист від 17.06.2020 року №J25420-305/J25420-306-PR не містить згідно загальноприйнятої світової практики відомостей, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: термін дії комерційної пропозиції, умови платежу, передбачені системи знижок, терміни поставки товарів, характер тари та упаковки, тощо.

Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.1, 2.1 додаткової угоди №4 від 10.08.2020 року до договору поставки товару №0607/1 від 06.07.2019 року (а.с.28-36), в порядку та на умовах визначених цим контрактом, продавець зобов`язується поставити покупцеві, а покупець зобов`язується купити товари, кількість, асортимент і технічні умови яких вказані в інвойсах (специфікаціях) на кожну поставку, що становлять невід`ємну частину цього контракту. Кількість і асортимент товару, що поставляється за цим контрактом, вказується в інвойсах (специфікаціях) на кожну окрему поставку, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Поставка товару продавцем покупцеві повинна здійснюватися під час морського перевезення на умовах визначених для кожної поставки в специфікації та/або інвойсі, відповідно до «Інкотермс-2010» (п.3.1 додаткової угоди №4 від 10.08.2020 року).

Відповідно до п.4.2, 4.3 даного контракту, вартість кожної партії товару визначається відповідно до специфікації (інвойсу), що складається на кожну партію окремо і є невід`ємною частиною цього контракту. Оплата може здійснюватися як на умовах передоплати, так і на умовах відстрочення платежу.

Водночас пп.4.3.1, 4.3.2 та 4.3.3 передбачено, що оплата може проводитися частинами. Передоплата партії товару проводиться на підставі інвойсу-проформи до прибуття вантажу. Можлива оплата протягом 300 днів з моменту надходження товару на митну територію України.

Виходячи з вказаних положень додаткової угоди №4 від 10.08.2020 року до договору поставки товару №0607/1 від 06.07.2019 року інвойси і є специфікаціями, та як зазначає позивач, та не заперечується відповідачем, до митного оформлення разом із митною декларацією та контрактом також надано інвойс №J25420-305/J25420-306 від 17.06.2020 року відповідно до якого і постачався товар (а.с.18-19).

Крім того, з огляду на вказану угоду, можна дійти висновку, що сторони зовнішньоекономічного договору погодили певні умови поставки товару та порядок його оплати, зокрема передбачено можливість відстрочення платежу, тобто оплати товару вже після надходження товару до покупця.

Так, безпосередньо в інвойсі №J25420-305/J25420-306 від 17.06.2020 року міститься посилання на контракт №0607/1 від 06.07.2019 року, яким передбачаються умови оплати товару, зокрема п.3.1 та 5.1, та вказана загальна вартість товару, що дозволяє митному органу встановити належність товару, на який постачальником було видано інвойс, до конкретної поставки.

Суд додатково звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. При цьому, в митній декларації №UA500490/2020/501011 від 20.08.2020 року позивачем вказано ціну товару відповідно до Інвойсу №J25420-305/J25420-306 від 17.06.2020 року в розмірі 34397,08 доларів США.

Аналогічна позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі №803/3649/15.

Крім того, Верховний Суд по справі №815/329/17 від 17.04.2018 року зазначив, що відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого товару, з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

За таких обставин, суд вважає, що не зазначення в самому Інвойсі №J25420-305/J25420-306 від 17.06.2020 року умов оплати за партію товару не впливає на визначення митної вартості такого товару. Та як встановлено судом, позивачем 08.02.2021 року частково оплачено товар, який поставлявся відповідно до контракту №0607/1 від 06.07.2019 року у контейнерах TGBU7467651, TGBU7468350, вказана обставина підтверджується квитанцією наявною в матеріалах справи.

Також не заслуговують на увагу твердження відповідача, що копію декларації країни відправлення від 19.06.2020 року №021720200000180934 надано без перекладу на державну мову, оскільки, як встановлено судом, під час консультацій митного органу з декларантом, останнім надано переклад декларації країни відправлення разом з листом №1 від 21.08.2020 року, про що зокрема також вказано безпосередньо в Рішенні №UA500490/2020/500003/2 від 21.08.2020 року (а.с.13), вказаний переклад також наявний в матеріалах справи. Таким чином надання позивачем до митного оформлення копії декларації країни відправлення №021720200000180934 від 19.06.2020 року без перекладу на державну мову не може бути використано митним органом як однією з підстав коригування митної вартості.

Крім того, суд вважає безпідставними твердження відповідача у рішенні про коригування митної вартості №UA500490/2020/500003/2 від 21.08.2020 року про те, що декларантом не надано відповідного документального підтвердження страхування вантажу, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення складових митної вартості товарів, оскільки відповідно до п.3.1 додаткової угоди №4 від 10.08.2020 року поставка товару продавцем покупцеві повинна здійснюватися під час морського перевезення на умовах визначених для кожної поставки в специфікації та/або інвойсі, відповідно до «Інкотермс-2010» та в інвойсі №J25420-305/J25420-306 від 17.06.2020 року визначені умови поставки: CFR – CHORNOMORSK.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010), введених в дію Міжнародною торговою палатою, за умовами терміну CFR (Cost and Freight (... named port of destination) Вартість і фрахт (… назва порту призначення)) визначено, що продавець здійснив поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в названий порт призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь які додаткові витрати, які виникають після відвантаження товару, переходять з продавця на покупця. За умовами терміну CFR відсутня обов`язкова умова щодо страхування товару.

При цьому суд звертає увагу учасників справи, що ризик втрати чи пошкодження товару на пряму не пов`язано зі страхуванням такого товару, а лише означає, що з моменту завантаження товару на борт судна в порті відвантаження у випадку втрати чи пошкодження товару покупець не може пред`являти претензії до постачальника. Умови поставки CFR не передбачають обов`язкового страхування товару, а відтак воно може здійснюватися лише за волевиявлення покупця.

Суд вважає за необхідне зазначити, що якщо за твердженням позивача, страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт, а повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту. При цьому, понесених позивачем витрат на страхування товару митницею не доведено, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.01.2018 року у справі №814/1204/15.

Також суд враховує положення додаткової угоди №1 до договору поставки товару №0607/1 від 06.07.2019 року, яким визначено, що страхування вантажу за договором поставки товару №0607/1 від 06.07.2019 року є правом, а не обов`язком сторін договору та визнано нечинними п.п.3.6, 3.7. договору №0607/1 від 06.07.2019 року (а.с.26-27).

Щодо твердження відповідача у рішенні про коригування митної вартості №UA500490/2020/500003/2 від 21.08.2020 року про те, що у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо включення/не включення вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів, суд зазначає, що п.5.1, 5.2, 5.6 додаткової угоди №4 від 10.08.2020 року до договору поставки товару №0607/1 від 06.07.2019 року визначено, що продавець вживає всіх заходів для надійної і належної упаковки товару, що захищає його від пошкоджень при навантаженні-розвантаженні; упаковка повинна захищати товар від будь-яких пошкоджень при перевезенні та зберіганні. Упаковка товару повинна бути пристосована для завантаження; сторони погодили, що товар поставляється у безповоротній упаковці. Тобто договором жодних спеціальних умов щодо пакування товару, її вартості не передбачено, та визначено, що упаковка є безповоротною.

Як зазначає позивач, ним, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у графі 37 митної декларації №UA500490/2020/503132 від 29.09.2020 року вказано «ZZ00» (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що також свідчить про відсутність особливостей переміщення товару.

Частиною 10 ст.58 МК України передбачений перелік складових митної вартості, які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. За змістом цієї норми обов`язковою ознакою таких витрат є їх наявність та не включення до ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Крім того, як вбачається з пакувального листа №J25420-305/J25420-306-PL від 17.06.2020 року кожен вид товару постачався у певній кількості в коробках, всього 1967 шт., у контейнерах TGBU7467651, TGBU7468350, така ж кількість коробок вказана і в коносаменті №2456191-1 від 15.07.2020 року, і в міжнародних автотранспортних накладних (CMR) №038983, №038984 від 19.08.2020 року, в митній декларації країни відправлення №021720200000180934 від 19.06.2020 року також зазначено кількість місць – 1967, вид упаковки – паперові ящики/коробки.

Суд доходить до висновку, що з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

При цьому, відповідачем не доведено понесення ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП» додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.

Щодо розбіжностей у коносаменті від 15.07.2020 року №2456191-1, а саме відмітки «Freight collect» («Фрахт стягувати») та не надання до митного оформлення документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд враховує пояснення надані представником позивача, що «Freight collect» у коносаменті №2456191-1 від 15.07.2020 року вказано експедитором вантажу через технічну помилку, у зв`язку з чим надано вірний коносамент №2456191-1 від 15.07.2020 року з відміткою «Freight prepaid», та вірний коносамент був наданий митному органу під час консультацій, проте не був врахований останнім належним чином. Водночас, назва контейнерів та їх номери TGBU7467651, TGBU7468350, відомості щодо назви товару, його кількості, ваги та вартості товару вказані в коносаменті №2456191-1 від 15.07.2020 року повністю співпадають із відповідними відомостями в експортній декларації, інвойсі та пакувальному листі. Наявність саме технічної помилки у документі та зміст помилково відсутньої інформації орган доходів і зборів може встановити за допомогою решти інформації, що міститься у цьому ж документі, або інформації з інших документів, пов`язаних із цим документом, та наявність технічної помилки у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься.

При цьому, суд звертає увагу, що за умовами поставки CFR саме продавець сплачує витрати за фрахт, а покупець несе лише додаткові витрати після відвантаження. Та відповідно до вимог ч.10 ст.58 МК України лише в разі наявності таких додаткових витрат вони повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Щодо тверджень відповідача в оскаржуваному рішенні, як на одну з підстав для його прийняття, що прайс-лист від 17.06.2020 року №J25420-305/J25420-306-PR не містить згідно загальноприйнятої світової практики відомостей, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: термін дії комерційної пропозиції, умови платежу, передбачені системи знижок, терміни поставки товарів, характер тари та упаковки, тощо, суд зазначає, що прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований безпосередньо конкретному покупцю та чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа, згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Враховуючи те, що інформація, що міститься в прайс-листі відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення, суд вважає таким, що не викликає сумнівів той факт, що цінова пропозиція поширюється на країну, в якій здійснює свою господарську діяльність позивач, а ціни є актуальними на час здійснення замовлення щодо поставки партії оцінюваного товару.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.09.2019 року по справі №820/859/17.

При цьому, умови платежу, терміни поставки товарів, характер тари та упаковки визначаються сторонами під час укладання контракту та безпосередньо відображаються в самому контракті.

Каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару.

Тому суд доходить до висновку, що твердження митного органу про те, що наданий декларантом прайс-лист від 17.06.2020 року №J25420-305/J25420-306-PR не містить відомостей згідно загальноприйнятої світової практики - не є вірним.

Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи містили розбіжності є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП» митної вартості товару судом не встановлено.

Суд враховує, що відповідачем не доведено, що подані декларантом позивача документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності та свідчать, що митна вартість товару занижена, так само не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування другорядного методу визначення митної вартості товару.

Крім того, суд вважає за доцільне наголосити, що відомості, які містяться в ЄАІС Держмитслужби, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Разом з тим, Верховним Судом сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (Постанови від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).

Згідно з Наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів містить номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, а саме №UA5000070/2020/215681 від 04.05.2020 року, №UA500070/2020/208817 від 06.03.2020 року, та опис товарів, митне оформлення яких вже здійснено, а саме «велосипед триколісний дитячий», виробниками «YIWU JIA YU IMP.&EXP. CO., LTD» та «JIA YU TOY TRADE CO., LTD», країна виробництва – Китай, торговельна марка «BESTTRIKE», час експорту максимально наближений до часу експорту оцінюваних товарів», однак не вказано обсяг партії, умов поставки, комерційних умов, на підставі яких документів визначалась вартість товару, тощо всупереч положенням п.п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України.

З урахуванням зазначеного, суд встановив, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, та підстав для коригування митної вартості товару.

Згідно з ч.11 ст.5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб`єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

При цьому, суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, про недотримання Одеською митницею Держмитслужби вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого товару за основним методом ціною договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення ст.58 МК України, здійснено визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, який застосовано без достатніх на те підстав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500490/2020/500003/2 від 21.08.2020 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За таких обставин, відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу у митному оформленні ввезеного на митну територію України товару, за заявленою у митній декларації №UA500490/2020/501011 від 20.08.2020 року митною вартістю, а тому оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2020/00011 від 21.08.2020 року є протиправною та підлягає скасуванню.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що відповідач не довів суду правомірність винесення оскаржуваних рішення та картки відмови, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до суду надано платіжне доручення №355 від 16.11.2020 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 7756,82 грн.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП», суд вважає за необхідне стягнути на його користь суму сплаченого ним судового збору у розмірі 7756,82 грн. з Одеської митниці Держмитслужби.

Керуючись ст.ст.9, 73, 77, 90, 139, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП» до Одеської митниці Держмитслужби задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500490/2020/500003/2 від 21.08.2020 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2020/00011 від 21.08.2020 року.

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП» (67801, Одеська область, смт. Овідіополь, вул. Суворова,2-А, код ЄДРПОУ 43096047) витрати по сплаті судового збору у сумі 7756,82 грн. сплачені по платіжному дорученню №355 від 16.11.2020 року.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та строки, встановлені ст.ст.295, 297 та з урахуванням п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іванов Е.А.

.