Рішення № 94836891, 11.02.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8850/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати п. 1 наказу від 07.08.2020 № 462 щодо застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 ; від 13.08.2020 № 594 о/с в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 за п. 6 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»; поновити лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 1 роти № 7 батальйону № 1 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, зарахувавши час вимушеного прогулу до вислуги років; стягнути з відповідача середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 14.08.2020 по день поновлення на посаді.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з 07.11.2015 по 13.08.2020 проходив службу в патрульній поліції та перебував на посаді інспектора взводу № 1 роти № 7 батальйону № 1 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції. Пунктом наказу від 07.08.2020 № 462 начальника ДПП до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, з чим позивач категорично не погоджується. Так, 09.07.2020 складено протокол про адміністративне правопорушення серії КИ №027756 про те, що 29.04.2020 року о 16 год. 38 хв., гр. ОСОБА_1 , знаходячись в адміністративній будівлі УПП в Одеській області ДПП за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5, з шухляди стола розташованого в коридорі загального користування, таємно викрав фільтр-подовжувач на 5 гнізд довжиною 5 метрів, чим спричинив УПП в Одеській області ДПП матеріальну шкоду на суму 93 гривні і вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 51 КУпАП. Позивач не визнає себе винним у скоєнні вказаного адміністративного правопорушення. Позивач пояснює, що 29.04.2020 він взяв фільтр-подовжувач для службового користування не з шухлядки столу, а вимкнув із розетки та взяв його, коли той лежав біля столу, тому зазначена у протоколі інформація у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення», не відповідають дійсності. 08.05.2020 приблизно о 14:20 год. позивач повернув фільтр-подовжувач на місце, а саме на перший поверх адміністративної будівлі УПП в Одеській області. Працівник ДП «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області» ОСОБА_2 лише 15.05.2020 звернувся до керівництва УПП в Одеській області щодо зниклого фільтру-подовжувача. Отже позивач не спричинив УПП в Одеській області ДПП матеріальної шкоди, адже 08.05.2020 повернув фільтр-подовжувач на місце. Крім того, в протоколі відсутня будь-яка інформація про наявність інвентаризаційного номеру на фільтрі-подовжувачі, його перебування на балансі (у власності) УПП в Одеській області. Тому можна дійти висновку, що фільтр-подовжувач без інвентаризаційного номеру не є власністю УПП в Одеській області ДПП і вказаному державному органу не завдано майнової шкоди. У своїх поясненнях він зазначив, що взяв фільтр-подовжувач на першому поверсі адміністративної будівлі УПП в Одеській області ДПП та відніс його на третій поверх до кабінету № 311, де встановив та використовував у службових цілях, а 08.05.2020 року повернув на те місце, звідки взяв. Тобто він не мав на меті та умислу здійснити викрадення чужого майна, фільтр-подовжувач взяв у службових цілях, що говорить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП. Однак дисциплінарна комісія в порушення вимог ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції не здійснила належної перевірки та оцінки матеріалів, що свідчать про нібито вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.

Ухвалою судді від 15.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 30.09.2020 Департаменту патрульної поліції продовжено строк для подання відзиву на позов на десять днів.

12.10.2020 до суду від Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що твердження позивача про відсутність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами службового розслідування, яким встановлено, що 20.02.2018 т.в.о. начальника СЗтТ УПП в Одеській області ДПП Узюма С.О. отримав фільтр-подовжувач в кількості 4 од для використання у роботі співробітниками Управління за накладною № 18дпп-584. Один з подовжувачів був наданий в користування співробітнику ОСОБА_2 , яка 30.04.2020 о 19:00 год. виявила відсутність на її робочому місці згаданого фільтр-подовжувачу. В ході службового розслідування переглянуто відеозапис, з якого встановлено, що ОСОБА_1 29.04.2020 о 16:38 год. взяв вказаний подовжувач. При цьому ОСОБА_1 не подавав рапорти, доповідні записки тощо, якими б повідомив свого безпосереднього керівника чи будь-кого про наявність перебоїв у роботі його подовжувача (комп`ютера), неможливість виконувати свої службові обов`язки у зв`язку з такими обставинами, необхідність забезпечення належних умов для роботи (видачу іншого подовжувача чи полагодження наявного) тощо. Хоча відповідно до вимог ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України ОСОБА_1 повинен був негайно проінформувати безпосереднього керівника про необхідність вжиття заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського. Відповідач оцінює поведінку позивача на відеозаписі, характеризуючи її як намагання приховати від будь-кого факт забирання фільтру-подовжувача; намагання приховати від можливих свідків факт наявності в нього фільтру-подовжувача; намагання найшвидше приховати факт своєї присутності у місці зникнення подовжувача та можливих подальших підозр. Крім того, якщо повернення позивачем на місце подовжувача й мало місце, то це відбулося після викриття керівництво особи позивача та проведення з ним бесіди. Отже комісією було розцінено вчинок позивача як дрібне викрадення чужого майна, за що передбачена відповідальність за ст. 51 КУпАП. Відтак, ОСОБА_1 було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Дисциплінарною комісією також було враховано наявність діючих дисциплінарних стягнень, а тому були всі підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього найсуворішого виду дисциплінарного стягнення.

Відповідь на відзив до суду від позивача не надійшла.

Ухвалою суду від 07.12.2020 провадження по справі зупинено до набрання законної сили постанови Київського районного суду міста Одеси по справі № 947/19241/20.

Ухвалою суду від 11.02.2021 провадження по справі поновлено.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 07.11.2015 по 13.08.2020 проходив службу в патрульній поліції та перебував на посаді інспектора взводу № 1 роти № 7 батальйону № 1 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції.

Згідно з п. 1 наказу начальника Департаменту патрульної поліції від 07.08.2020 № 462 «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарного стягнення» за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог ст. 51 КУпАП, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 8, ч. 3 ст. 11, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. п. 1, 2, 5, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, абз. 1 та 2 п. 1 розд. IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, пп. 1, 10 п. 3.1 роздлу ІІІ Посадової інструкції інспектора УПП в Одеській області ДПП, затвердженої наказом ДПП від 13.11.2018 № 5112, Присяги працівника поліції, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, на підставі п. 7 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту, до інспектора взводу № 1 роти № 7 батальйону № 1 полку УПП в Одеській області УПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом начальника Департаменту патрульної поліції від 13.08.2020 № 594 о/с відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 звільнено зі службу в поліції з 13 серпня 2020 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає зазначені накази необґрунтованими, а позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, регламентовано Законом України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 року №580-VIII (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №580-VIII).

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина перша та друга статті 19 Закону №580-VIII).

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 року №2337-VIII.

Службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (частина перша статті 1 Дисциплінарного статуту).

Згідно із статтею 2 Дисциплінарного статуту, за своїм службовим становищем поліцейські можуть бути керівниками або підлеглими стосовно інших поліцейських.

Керівник - це службова особа поліції, наділена правами та обов`язками з організації службової діяльності підлеглих їй поліцейських та інших працівників поліції і контролю за їхньою службовою діяльністю.

Статтею 3 Дисциплінарного статуту визначено, що керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни. З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов`язаний:

1) створити умови, необхідні для виконання підлеглими обов`язків поліцейського;

2) поважати честь і гідність підлеглих, не допускати порушень їхніх прав та соціальних гарантій;

3) розвивати у підлеглих розумну ініціативу та самостійність під час виконання ними обов`язків поліцейського;

4) сприяти підвищенню підлеглими рівня кваліфікації, достатнього для виконання службових повноважень;

5) вивчати індивідуальні та професійні якості підлеглих, забезпечуючи прозорість і об`єктивність в оцінюванні їхньої службової діяльності;

6) забезпечити сприятливий стан морально-психологічного клімату в колективі, своєчасно вчиняти дії із запобігання порушенню службової дисципліни підлеглими та виникненню конфліктів між ними;

7) контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об`єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень;

8) у разі виявлення порушення підлеглим службової дисципліни вжити заходів для припинення такого порушення та застосувати дисциплінарне стягнення до порушника або порушити клопотання про застосування стягнення уповноваженим керівником.

Згідно статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів (частина перша та друга статті 16 Дисциплінарного статуту).

Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено статтею 19 Дисциплінарного статуту.

Так, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського.

Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.

У разі вчинення дисциплінарного проступку кількома поліцейськими дисциплінарне стягнення застосовується до кожного окремо.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.

У разі повторного вчинення поліцейським незначного проступку з урахуванням його сумлінного ставлення до виконання обов`язків за посадою або нетривалого перебування на посаді (до трьох місяців) керівник може обмежитися раніше застосованим до такого поліцейського дисциплінарним стягненням.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року №893.

Згідно з розділом VI Порядку №893, зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

У вступній частині висновку службового розслідування викладаються такі відомості: дата і місце складання висновку службового розслідування, прізвище та ініціали, посада і місце служби (роботи) голови (заступника голови) та членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; підстава для проведення службового розслідування; форма розгляду справи дисциплінарною комісією (відкрите засідання чи письмове провадження).

У разі залучення до проведення службового розслідування фахівців та представника поліцейського також зазначаються їх прізвища, ініціали та статуси у службовому розслідуванні.

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України “Про захист персональних даних”), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.

В описовій частині зазначаються також відомості про залучення фахівців та результати їх участі в службовому розслідуванні.

У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.

У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку; відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством;запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Відповідно до пункту 4 Розділу 1 Порядку №893 зазначено, що в наказі про призначенні - службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії - визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначається підстава проведення службового розслідування, а також прізвище, ім`я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно і проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування не відомо). Проект наказу про призначення службового розслідування та пропозиції щодо складу дисциплінарної комісії готує структурний підрозділ, яким установлено наявність підстав для проведення службового розслідування.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги.

Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Суд зазначає, що враховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен оцінити встановлену суб`єктом владних повноважень кваліфіковану поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

З огляду на матеріали справи, 18.05.2020 на ім`я начальника УПП в Одеській області ДПП надійшов рапорт лейтенанта поліції Дениса Демченка, в якому останній повідомив, що до відділу моніторингу та аналітичного забезпечення надійшло пояснення від гр. ОСОБА_2 щодо подій 30.04.2020. У своїх поясненнях ОСОБА_2 повідомила, що прийшовши на роботу 30.04.2020 за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5 (УПП в Одеській області ДПП) виявила, що на її робочому місці в фойє адміністративної будівлі був відсутній електричний подовжувач для тонометру. Про подію вона повідомила співробітникам УПП в Одеській області ДПП наступного дня.

Після перегляду відеозаписів з камер відеоспостереження, встановлених у фойє адміністративної будівлі, було виявлено, що 29.04.2020 о 16.38 до столу, який є робочим місцем ОСОБА_2 , підходить лейтенант поліції ОСОБА_1 та декілька секунд оглядається по сторонам, бере подовжувач, ховає його під куртку та швидко йде.

З метою забезпечення повного, всебічного і об`єктивного дослідження обставин, що мали місце 29.04.2020 за участю ОСОБА_1 , а також встановлення наявності чи відсутності в його діяннях складу дисциплінарного проступку наказом Департаменту патрульної поліції № 1279 від 26.06.2020 було призначено службове розслідування, за результатами якого складено висновок від 17.07.2020.

Зі змісту висновку службового розслідування вбачається, що 20.02.2018 за внутрішньою накладною ДПП № 18дпп-584 т.в.о. начальника СЗтТ УПП в Одеській області ДПП ОСОБА_3 отримав «фільтр-подовжувач 5 гнізд довжиною 5 м.» у кількості 4 одиниці для використання в роботі співробітниками Управління.

Після цього один із вищевказаних подовжувачів був наданий в користування ОСОБА_2 , яка є співробітником Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області» та проводить передрейсові медичні огляди особового складу УПП в Одеській області ДПП, який заступає на лінію.

В той же час, прийшовши на роботу 30.04.2020 приблизно о 19.00 за адресою: АДРЕСА_1 (приміщення УПП в Одеській області ДПП) ОСОБА_2 виявила, що на її робочому місці відсутній згаданий раніше подовжувач. Про дану подію вона повідомила співробітників Управління наступного дня вранці. Останній раз вона бачила подовжувач 29.04.2020 о 09:30.

Також ОСОБА_2 зауважила, що на даний час (станом на час надання пояснень від 09.07.2020) користується іншим подовжувачем, який їй видав заступник командира полку Володимир Калина.

В ході службового розслідування було переглянуто відеозаписи з камер відеоспостереження, встановлених в фойє адміністративної будівлі УПП в Одеській області ДПП за 29.04.2020, згідно яких вбачається, що 29.04.20 о 16:38 до столу, який є робочим місцем ОСОБА_2 , розташованого в коридорі загального користування, підходить лейтенант поліції ОСОБА_1 . В подальшому останній сідає за стіл та перевіряє чи є там подовжувач. Потім встає, декілька секунд оглядається по сторонам (дивлячись чи ніхто не спостерігає за його діяннями), поспіхом бере подовжувач, ховає його під куртку (щоб ніхто не бачив) та швидко покидає місце події.

У своїх письмових поясненнях, наданих в рамках службового розслідування, ОСОБА_1 пояснив, що працюючи в адміністративній будівлі Управління, а саме в кабінеті № 311, нібито виявив перебої в роботі подовжувача до свого робочого комп`ютера, який в подальшому й зовсім перестав передавати живлення. Також у цей день (29.04.20) він бачив у холі на столі подовжувач, який стояв до цього вже тиждень. Приблизно о 16:38 він підійшов до столу та забрав подовжувач на третій поверх адміністративної будівлі в кабінет № 311, де нібито встановив його та використовував у службовій діяльності.

Враховуючи всі зібрані докази та пояснення опитаних осіб комісією було розцінене пояснення ОСОБА_1 з приводу обставин, у зв`язку з якими з робочого місця ОСОБА_2 зник подовжувач, як такі що суперечать дійсності, а його діяння - такими, що мають ознаки крадіжки.

Відповідно до відомостей із листа начальника управління фінансового забезпечення бухгалтерського обліку Департаменту патрульної поліції головного бухгалтера Віталія Можейка «Про надання інформації» вх. № 6848 від 03.07.20 вартість фільтра подовжувача довжиною 5 метрів, який перебуває на балансі відповідача та який було забрано ОСОБА_1 , становить 93,00 грн.

Таким чином, в ході службового розслідування, на підставі наявних матеріалів встановлено, що в діях ОСОБА_1 вбачалися ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У зв`язку із зазначеним інспектором відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП Ніколенком Ю.В. повідомлено рапортом Київський відділ поліції ГУНП в Одеській області про подію, яка мала місце 29.04.2020 за участі ОСОБА_1 .

Вказану подію зареєстровано в журналі єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Київського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області від 10.07.2020 за № 20371.

Крім того, ОСОБА_4 було також складено протокол серії КИ № 027756 від 09.07.2020 відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 51 КУпАП.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 21.09.2020 № 947/19241/20 закрито провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП) з підстав п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Не погодившись із вищезазначеною постановою, ОСОБА_1 , вважаючи, що в його діях відсутній склад правопорушення, оскаржив останню в апеляційному порядку.

Постановою Одеського апеляційного суду від 21.12.2020 № 947/19241/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; постанову Київського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2020 року скасовано; закрито провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 51 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення з підстав п. 1 ч.1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Зі змісту постанови ОАС від 21.12.2020 № 947/19241/20 вбачаться, що 09.07.2020 складено протокол про адміністративне правопорушення серії КИ №027756 про те, що 29.04.2020 о 16 год. 38 хв., гр. ОСОБА_1 , знаходячись в адміністративній будівлі УПП в Одеській області ДПП за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5, з шухляди стола розташованого в коридорі загального користування, таємно викрав фільтр-подовжувач на 5 гнізд довжиною 5 метрів, чим спричинив УПП в Одеській області ДПП матеріальну шкоду на суму 93 гривні і вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 51 КУпАП.

Протокол серії КИ №027756 від 09.07.2020 року не зазначає потерпілого і свідків правопорушення, у протоколі ОСОБА_1 зазначив, що він не мав наміру привласнити подовжувач, взяв його для використання у службовій діяльності. До протоколу додані: рапорт старшого інспектора ВМАЗ УПП в Одеській області ДПП Стокич К. від 09.07.2020 про проведення службового розслідування; довідка про вартість фільтра подовжувача; пояснення ОСОБА_1 від 07.07.2020; пояснення ОСОБА_2 від 09.07.2020; пояснення ОСОБА_5 від 07.07.2020; диск з відеозаписом; посвідчення на ім`я ОСОБА_1 .

Протокол серії КИ №027756 від 09.07.2020 зазначає, що 29.04.2020, ОСОБА_1 , знаходячись в адміністративній будівлі УПП в Одеській області ДПП з шухляди столу, розташованого в коридорі загального користування таємно викрав фільтр-подовжувач, чим спричинив УПП в Одеській області ДПП матеріальну шкоду на суму 93 гривні. Матеріали адміністративної справи не містять доказів того, що фільтр-подовжувач станом на 29.04.2020 перебував на балансі (у власності) УПП в Одеській області.

За висновком Одеського апеляційного суду протокол про адміністративне правопорушення серії КИ №027756 від 09.07.2020 не зазначає об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, а саме, яким чином вчинена дрібна крадіжка: шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати; протокол про адміністративне правопорушення серії КИ №027756 від 09.07.2020 року не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оскільки не зазначає суті правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , яке утворює об`єктивну сторону адміністративного правопорушення.

Одеським апеляційним судом розглянуто справу відповідно до принципу «поза розумним сумнівом» (п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року), за яким доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України).

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.

Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень (п.110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97).

ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що суд не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)» (справи «Малофєєв проти Росії», рішення від 30.05.2013 року та «Карелін проти Росії», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року).

З огляду на те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи слід тлумачити на її користь, викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист, тобто не доведено складу адміністративного правопорушення за ст. 51 ч.1 КУпАП, апеляційний суд закрив провадження в адміністративній справі стосовно ОСОБА_1 з підстав п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Відтак, суд відхиляє доводи відповідача щодо кваліфікації як дисципліною комісією, так і відповідачем під час розгляду даного спору, вчинку ОСОБА_1 за ст. 51 КУпАП, так як зазначена обставина з огляду на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2020 № 947/19241/20 є обов`язковою для суду в питанні, чи було допущене інкриміноване ОСОБА_1 правопорушення. Зокрема, судом апеляційної інстанції закрито провадження по справі № 947/19241/20 з підстав п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, що не дозволяє суб`єкту владних повноважень стверджувати зворотне, всупереч судового рішення, яке набрало законної сили.

Ключовим правовим питанням, щодо якого виник спір, є правомірність звільнення позивача за обставин інкримінованого йому правопорушення і в цьому контексті зазначена обставина, а саме невинуватість ОСОБА_1 , є преюдиційною. Поряд із тим, з пояснень позивача вбачається, що 29.04.2020 він взяв фільтр-подовжувач для службового користування, а 08.05.2020 приблизно о 14:20 год. повернув фільтр-подовжувач на місце, а саме на перший поверх адміністративної будівлі УПП в Одеській області.

Зазначені пояснення судом оцінюється як цілком правдоподібні та такі, що заслуговують на довіру, адже цьому вчинку позивача передувала профілактична бесіда 08.05.2020 о 12:50 із начальником УПП в Одеській області. Інакша поведінка, на якій наголошує відповідач, не узгоджується із раціональною та свідчила б про інші, більш серйозні відхилення у поведінці особи, яка займає посаду в Національній поліції, що є несумісним та мало б бути виявленим в ході психологічного забезпечення за участю психологів поліції або психологів ЗВО.

Викладене вище у своїй сукупності свідчить, що висновок службового розслідування відносно позивача є поверхневим та занадто узагальненим, складеним без належного дослідження і обґрунтування обставин, які, по своїй суті, не узгоджуються з зібраними матеріалами службового розслідування, або взагалі не виявлені саме відносно позивача під час його проведення.

Належних, допустимих та неспростовних доказів того, що позивач вчинив дисциплінарний проступок та порушив службову дисципліну у висновку службового розслідування не відображено та до суду не надано. Вчинення дисциплінарного проступку позивачем не підтверджується, як матеріалами самого службового розслідування, так і матеріалами справи.

Суд враховує, що за висновками Європейського суду з прав людини сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він є обов`язковим не тільки для кримінального суду, який приймає рішення щодо обґрунтованості обвинувачення, але й для віх інших державних органів. Суд з прав людини неодноразово зазначав, що замах на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від суду чи судді, але й від інших публічних влад. Висновок (а по суті констатація, якій не передували фактичне встановлення обставин, їх оцінка та аналіз) дисциплінарного провадження про порушення позивачем вимог чинного законодавства, здійснений без вирішення питання про винуватість чи невинуватість позивача.

При цьому проведена представником відповідача та відображена у відзиві транскрипція та характеристика поведінки позивача (провідні мотиваційні чинники поведінки; їх зв`язок з обставинами справи), яка відображена на відеозаписі, а саме щодо наміру приховати від будь-кого факт того, що він забирає подовжувач; намагається приховати від можливих свідків факт наявності у нього подовжувача; намагається якнайшвидше приховати факт своєї присутності у місці зникнення подовжувача та можливих в подальшому підозр відносного нього - судом оцінюється критично, оскільки це є власне особиста оцінка представника відповідача. Доказів проведення експертизи емоційних реакцій та станів, індивідуально-психологічних особливостей особи і їх впливу на її поведінку під час здійснення інкримінованого діяння відповідачем до суду не надано, а тому будь-яка аргументація з боку відповідача з цього приводу позбавлена доказовості.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Принцип рівності сторін у процесі є одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23 червня 1993 р., серія A, N 262, с. 25, § 63).

Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23 червня 1993 р., серія A, N 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27 жовтня 1993 р., серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23 жовтня 1996 р., Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38). Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (див. рішення у справі Ruiz-Mateos, наведене вище, с. 25, § 63).

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За обставин справи, відповідач не обґрунтував правомірність звільнення позивача з посади в органах патрульної поліції належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства. Наведені ж відповідачем доводи судом визнані неспроможними та необґрунтованими.

Для вирішення спору та оцінки оскаржуваного рішення суд також врахував вимоги Європейської соціальної хартії, обов`язок з дотримання якої Україна взяла на себе відповідно до Закону України від 14 вересня 2006 року № 137-V «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» та якої не дотримався відповідач.

Так, Україна взяла на себе зобов`язання вважати обов`язковими для України такі статті та пункти частини II Хартії: п.1 (визнати однією зі своїх найголовніших цілей і одним зі своїх найголовніших обов`язків досягнення та підтримання якомога високого і стабільного рівня зайнятості, маючи на меті досягнення повної зайнятості), п.2 (ефективно захищати право працівника заробляти собі на життя професією, яку він вільно обирає), п.3 (створювати безкоштовні служби працевлаштування для всіх працівників або забезпечувати їхнє функціонування), п.4 (забезпечувати належну професійну орієнтацію, підготовку та перекваліфікацію або сприяти їм) статті 1 «Право на працю».

Згідно статті 24 «Право на захист у випадках звільнення» з метою забезпечення ефективного здійснення права працівників на захист у випадках звільнення Сторони зобов`язуються визнати:

a) право всіх працівників не бути звільненими без поважних причин для такого звільнення, пов`язаних з їхньою працездатністю чи поведінкою, або поточними потребами підприємства, установи чи служби;

b) право працівників, звільнених без поважної причини, на належну компенсацію або іншу відповідну допомогу.

З цією метою Сторони зобов`язуються забезпечити, щоб кожний працівник, який вважає себе звільненим без поважної причини, мав право на оскарження в неупередженому органі.

Здебільшого положення Європейської соціальної хартії (переглянутої) відповідають вимогам положень конвенцій МОП, у решті випадків – поліпшують їх зміст або врегульовують питання, неврегульовані названими конвенціями.

Слід наголосити, що права і свободи, закріплені в документах, які мають статус міжнародно-правових договорів, є частиною національного законодавства України. Зазначене проголошено частиною першою статті 9 Конституції України, відповідно до якої чинні міжнародні договори, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Нормами Закону України «Про Національну поліцію» не врегульовані питання процедури поновлення на посаді поліцейських, звільнення яких визнано судом незаконним, тому суд згідно з положеннями ст. 9 КАС України вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Отже позивач підлягає поновленню на посаді, з якої його було неправомірно звільнено, а саме інспектора взводу № 1 роти № 7 батальйону № 1 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції з 14.08.2020.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі - здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, визначають Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 № 260.

Згідно з п. 6 розд. ІІІ Наказу № 260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

В свою чергу, з аналізу положень вказаного Порядку вбачається, що при обчисленні середнього розміру грошового утримання за весь час вимушеного прогулу поліцейського, обрахуванню підлягає сума, виходячи із розміру середньоденного заробітку поліцейського та календарних днів вимушеного прогулу.

При цьому, суд зазначає, що положеннями вказаного Порядку не вставлено механізму обрахування середньоденного грошового забезпечення поліцейських, а тому до застосування у цій частині підлягають положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджені постановою КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року.

Пунктом 2 зазначеної постанови визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до архівних відомостей інспектора взводу № 1 роти № 7 батальйону № 1 полку УПП в Одеській області ОСОБА_1 за червень-липень 2020 р. його заробітна плата становила 48 053,07 грн (червень - 13 502,54 грн; липень - 34 550,53 грн).

При цьому суд критично оцінює доводи представника позивача про те, що середньоденна заробітна плата позивача за два місяці, що передували звільненню, складає 787,75 грн, оскільки згідно архівних відомостей інспектора взводу № 1 роти № 7 батальйону № 1 полку УПП в Одеській області ОСОБА_1 за червень-липень 2020 р., грошове забезпечення в червні складалося з: посадового окладу – 2400 грн, окладу за військове звання – 1400 грн, надбавки за стаж – 570 грн, надбавки за специфічні умови праці – 1748 грн, премія щомісячна – 6360,87 грн, індексація 1023,67 грн; в липні: з посадового окладу – 2400 грн, окладу за військове звання – 1400 грн, надбавки за стаж – 570 грн, надбавки за специфічні умови праці – 1748 грн, премія щомісячна – 6178,10 грн, премія додаткова «- 1015,23 грн», доплата за роботу – 136,50 грн, додаткова доплата – 22063,22 грн, індексація 1069,94 грн.

Згідно з п. 3 розд. І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до п. 9 розд. І Порядку № 260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Згідно з п. 13 розд. ІІ Порядку № 260 поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік може надаватись матеріальна допомога для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення, та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення.

Для визначення максимального розміру матеріальної допомоги для оздоровлення або матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань застосовується місячний розмір грошового забезпечення, нарахованого поліцейському за місяць, що передує місяцю, у якому приймається рішення про таку виплату, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер) та премії.

Виплата поліцейським матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється на підставі їх рапортів у розмірі, визначеному керівником органу поліції.

При цьому, доплата позивачу в липні 2020 р. у розмірі 22063,22 грн є виплатою матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, які сплачуються один раз на рік, тобто не входить до грошового забезпечення позивача за один відпрацьований день у 2х місяцях, які передували звільненню, за правилами п. 6 розд. ІІІ Порядку № 260

Таким чином, середньоденний заробіток позивача за червень-липень склав 426,06 грн (13502,54 + (34 550,53 – 22063,22) / 61), а тому середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача за період з 14.08.2020 по 11.02.2021 (182 календарних дня) склав 77 542,92 грн (426,06 грн х 182 календарний день).

При цьому стягненню підлягає сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, обчислена за період з дня звільнення до моменту винесення рішення по справі, а не видання відповідного наказу про призначення позивача на посаду, у зв`язку із чим відповідна позовна вимога підлягає частковому задоволенню.

Також не підлягає до задоволення позовна вимога про зарахування часу вимушеного прогулу до вислуги років, як така, що заявлена передчасно, оскільки матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, направлених на незарахування встановленого судом вимушеного прогулу до вислуги років в ході виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Згідно п.3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до зазначеної норми закону суд вважає за необхідне допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця 12 994,93 грн ((13 502,54 + 12487,31) / 2).

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3; ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати п. 1 наказу Департаменту патрульної поліції від 07.08.2020 № 462 щодо застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції до лейтенанта поліції ОСОБА_1 .

Визнати протиправними та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 13.08.2020 № 594 о/с в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 за п. 6 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Поновити лейтенанта поліції ОСОБА_1 з 14.08.2020 на посаді інспектора взводу № 1 роти № 7 батальйону № 1 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 14.08.2020 по 11.02.2021 в сумі 77 542,92 грн (сімдесят сім тисяч п`ятсот сорок дві грн 92 коп.).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 1 роти № 7 батальйону № 1 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції та в частині стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 12 994,93 грн (дванадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири грн 93 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк