Рішення № 94836559, 11.02.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/10210/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання частково протиправним наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про звільнення, стягнення одноразової допомоги, -

Обставини справи.

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою у якій містяться вимоги:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС в Львівській за №1218 о/с від 12.04.2019 року в частині зазначення вислуги років ОСОБА_1 на день звільнення у календарному обчисленні 10 років 05 місяців 4 дні;

- зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області внести зміни до наказу за №1218 о/с від 12.04.2019 року в частині зазначення вислуги ОСОБА_1 з урахуванням трудового стажу за період з 07.11.2015 року включно по 29.01.2019 року;

- зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 трудовий стаж за період з 07.11.2015 року включно по 29.01.2019 року.

- стягнути з Головного управління МВС в Львівській області на користь ОСОБА_1 6259,50грн. в рахунок одноразової грошової допомоги при звільненні.

Аргументами позовних вимог є те, що на думку позивача, відповідачем в наказі про звільнення не зараховано до вислуги років позивача часу перебування позивача у вимушеному прогулі, чим занижено вислугу років позивача. Також, у зв`язку із заниженням відповідачем вислуги років, відповідач нарахував при звільненні позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі, меншому за той, що відповідає фактичній вислузі позивача. Також, позивач вважає, що з урахуванням встановленої рішенням суду протиправності наказу про звільнення з 06.11.2015 року зі служби в ОВС за №1183 о/с від 18.11.2018 року, та як наслідок його скасування, позивача слід вважати таким, що знаходився у вимушеному прогулі до моменту поновлення на службі 30.01.2019 року, що фактично прирівнюється до проходження служби в органах внутрішніх справ, оскільки за весь час вимушеного прогулу йому нараховане грошове забезпечення з відповідними відрахуваннями страхових внесків. Окрім того, позивач зазначає про протиправну бездіяльність відповідача щодо виплати на його користь не в повному розмірі одноразової грошової допомоги при звільненні.

Ухвалою від 18.11.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 15.12.2020 судом поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалу про відкриття провадження у справі судом надіслано на офіційну електронну адресу відповідача (а.с.44), крім того така отримана уповноваженим представником позивача 18.01.2021 у суді (а.с.45).

Відповідач у встановлений законом строк відзиву на позов не подав, що у відповідності до ч.4 ст.159 КАС України кваліфікується судом як визнання позову.

Жодних клопотань процесуального характеру до суду від сторін не надходило.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2018р. у справі №2а-6782/12/1370 суд визнав протиправним та скасував наказ ГУ УМВС України у Львівській області (далі - відповідач) №113 від 13.07.2012р. про звільнення ОСОБА_1 (далі-позивач) та поновив позивача на посаді помічника дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Шевченківського районного відділу ЛМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 01.08.2012р. (а.с.12-17).

У рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 справа 1.380.2019.003161 судом встановлено, що на виконання зазначеного судового рішення, наказом відповідача за №1181 о/с від 15.11.2018 року «Про виконання рішення суду» позивача поновлено на посаді помічника дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Шевченківського районного відділу ЛМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 01.08.2012 року (а.с.21). Наказом від 15.11.2018р. №1183 o/c відповідач повторно звільнив позивача із займаної посади з 06.11.2015р. з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України через скорочення штатів.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019р у справі №1340/5787/18 суд визнав протиправним та скасував наказ відповідача від 15.11.2018 року за №1183 о/с про звільнення позивача з 06.11.2015 року та зобов`язав відповідача поновити позивача з 15.11.2018р. на посаді помічника дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Шевченківського районного відділу ЛМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (а.с.18-20).

Наказом №1204 від 30.01.2019р. відповідач поновив позивача на зазначеній посаді. Даний наказ прийнятий на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019р. у справі №1340/5787/18 (а.с.6)

Наказом відповідача по особовому складу від 12.04.2019р. №1218o/c позивача звільнено з 12.04.2019р. з органів внутрішніх справ з посади помічника дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Шевченківського районного відділу ЛМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області у запас Збройних Сил за п. 63 «з» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. № 114.

Відповідно до зазначеного наказу вислуга років позивача на день звільнення у календарному обчисленні становить 10 років 05 місяців 04 дні (а.с.7).

Листом від 08.04.2020р. вих. №С-105/Зі/24-2020 відповідач повідомив позивача про необхідність прибути до ГУМВС України у Львівській області для отримання розрахунку вислуги років та повідомив, що зарахування часу вимушеного прогулу до вислуги років не передбачено рішеннями Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2018р. по справі №2а-6782/12/1370 та від 15 січня 2019р у справі №1340/5787/18 (а.с.9)

В квітні 2020 року відповідачем вручено позивачу розрахунок вислуги. Зі змісту вказаного розрахунку вбачається, що відповідач не зарахував до вислуги років позивача період перебування позивача у вимушеному прогулі з 07.11.2015р. по 29.01.2019р. – тривалість якого становить 3 роки 2 місяці та 22 днів (а.с.10-11).

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Предметом доказування відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року за №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1 2 такого Закону, до вислуги років зараховуються служба в органах внутрішніх справ України, органах і підрозділах цивільного захисту на посадах начальницького і рядового складу, Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу з дня призначення на відповідну посаду.

При цьому, суд звертає увагу на те, що вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. Моментом, з якого незаконно звільненого працівника необхідно вважати поновленим на роботі рішенням суду визначено день видання наказу про звільнення, а не день винесення судом рішення. Тобто, весь час вимушеного прогулу зараховується до трудового стажу і за весь цей час на користь працівника стягується грошове забезпечення.

Застосування вищезгаданих правових норм у наведений спосіб відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 20.11.2019 року у справі №200/1085/19-а, а тому суд, у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України, враховує такий при вирішенні даної справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з урахуванням встановленої рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019р. у справі №1340/5787/18 протиправності наказу за №1183о/с від 18.11.2018 року про звільнення позивача з 06.11.2015 року зі служби в ОВС, та як наслідок його скасування, позивача слід вважати таким, що знаходився у вимушеному прогулі до моменту поновлення на службі 30.01.2019 року, що фактично прирівнюється до проходження служби в органах внутрішніх справ, оскільки за весь час вимушеного прогулу йому нараховане грошове забезпечення з відповідними відрахуваннями страхових внесків.

Відтак наказ №1218 о/с від 12.04.2019 року в частині не зарахування до вислуги років часу перебування у вимушеному прогулі є протиправним та підлягає скасуванню

Відповідно до ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової службиста деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Аналогічне положення закріплено в абзацах першому - третьому пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року за № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького ї рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Постанова № 393), згідно з якими військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби:

- які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням

організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Наведені положення пункту 10 Постанови № 393 не пов`язують виплату одноразової грошової допомоги з набуттям права на пенсію.

Положення наведених правових норм вказують, що частиною першою статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлені дві підстави для виплати одноразової грошової допомоги зазначеним у ній особам, а саме: які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я та які звільнені зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, Закінченням, строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням за наявності вислуги 10 років і більше.

Як зазначено в наказі відповідача про звільнення №1218о/с від 12.04.2019р. станом на час звільнення з органів внутрішніх справ, вислуга років позивача складала 10 років 05 місяців 04 дні, а підставою для звільнення було скорочення штатів, тому, виходячи з приписів чинного законодавства, це надало право позивачу на отримання одноразової грошової допомоги.

Однак, як встановлено судом вище, відповідач протиправно не зарахував позивачу до вислуги років трудового стажу за період з 07.11.2015 року по 29.01.2019 року, з урахуванням цього періоду фактична вислуга позивача становить 13 повних календарних роки, а тому позивач має право на отримання грошової допомоги виходячи з фактичної календарної вислуги.

Середньомісячний розмір грошового забезпечення позивача на час звільнення 12.04.2019р. відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.08.2019р. у справі №1.380.2019.003161 визначено в розмірі мінімальної заробітної станом на січень 2019 року - 4173,00 грн. (а.с.23-24).

Таким чином суд дійшов висновку, що розмір одноразової грошової допомоги позивачу з урахуванням 13 повних календарних років вислуги становитиме 27124,50 грн. (4173,00х50%х13).

В позовній заяві позивачем зазначено, що 31.01.2020р. відповідач нарахував та виплатив йому грошову допомогу в розмірі 20865,00 грн. з урахуванням вислуги позивача 10 повних календарних років. Виплату грошової допомоги в зазначеному розмірі відповідач не заперечив.

Отже відповідач не нарахував та не виплатив позивачу грошової допомоги за три повні роки служби, що становить 6259,50 грн. (27124,50-20865,00), а тому позовна вимога про стягнення з Головного управління МВС в Львівській області на користь ОСОБА_1 6259,50грн. в рахунок одноразової грошової допомоги при звільненні є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Як передбачено ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняте (вчинене) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судові витрати, у відповідності до вимог ст.139 КАС України належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 255, 262, 294, 295, КАС України, суд

ухвалив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС в Львівській за №1218 о/с від 12.04.2019 року в частині зазначення вислуги років ОСОБА_1 на день звільнення у календарному обчисленні 10 років 05 місяців 4 дні.

3. Зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79007, м. Львів, пл.. Генерала Григоренка 3, ЄДРПОУ 08592247) внести зміни до наказу за №1218 о/с від 12.04.2019 року в частині зазначення вислуги ОСОБА_1 з урахуванням трудового стажу за період з 07.11.2015 року включно по 29.01.2019 року.

4. Зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79007, м. Львів, пл.. Генерала Григоренка 3, ЄДРПОУ 08592247) зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 трудовий стаж за період з 07.11.2015 року включно по 29.01.2019 року.

5. Стягнути з Головного управління МВС в Львівській області (79007, м. Львів, пл.. Генерала Григоренка 3, ЄДРПОУ 08592247) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 6259,50грн. (шість тисяч двісті п`ятдесят дев`ять грн. 00 коп.) в рахунок одноразової грошової допомоги при звільненні, за виключенням податків та інших обов`язкових платежів.

6. Стягнути з Головного управління МВС в Львівській області (79007, м. Львів, пл.. Генерала Григоренка 3, ЄДРПОУ 08592247) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 11.02.2021р.

Суддя Коморний О.І.