Рішення № 94836415, 12.02.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

12 лютого 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4915/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

17.12.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – відповідач, Старобільське ОУПФУ), в якому позивач, після уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи на шахті «Ворошиловградвугілля» з 08.09.1986 по 29.11.1986 на посаді учня гірничого робітника підземного; з 27.07.1987 по 03.12.1987 на шахті імені XIX з`їзду КПРС об`єднання «Ворошиловградвугілля» на посаді підземного електрослюсаря; з 22.01.1990 по 12.06.1990 шахті імені XIX з`їзду КПРС об`єднання «Ворошиловградвугілля» на посаді підземного електрослюсаря; з 13.06.1990 по 08.09.1998 на ш\у «Луганськвугілля» на посаді підземного електрослюсаря та механіка підземної дільниці;

- скасувати рішення відповідача № 113-144/С 31/81240/20 від 10.11.2020 про відмову у перерахунку пенсії позивачу з урахуванням наданих довідок № 1462, 1463, 1464, 1465, 1466 від 01.11.2018 та № 636, 636/1, 636/2 від 26.10.2018 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу періоди роботи на шахті «Ворошиловградвугілля» з 08.09.1986 по 29.11.1986 на посаді учня гірничого робітника підземного; з 27.07.1987 по 03.12.1987 на шахті імені XIX з`їзду КПСС об`єднання «Ворошиловградвугілля» на посаді підземного електрослюсаря; з 22.01.1990 по 12.06.1990 на шахті імені XIX з`їзду КПРС об`єднання «Ворошиловградвугілля» на посаді підземного електрослюсаря; з 13.06.1990 по 08.09.1998 на ш\у «Луганськвугілля» на посаді підземного електрослюсаря та механіка підземної дільниці.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що він перебуває на обліку в відповідача з 31.07.2019 та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1.

Згідно даних підсистеми призначення та виплати пенсії ПФУ страховий стаж позивача складає 34 роки 6 місяців 25 днів. Страховий стаж до 01.01.2004 складає 19 років 4 місяці 27 днів, страховий стаж після 01.01.2004 складає 5 років 1 місяць 28 днів, в тому числі робота за списком № 1 складає 10 років.

Розрахунок пенсії позивача проведено з урахуванням заробітної плати за період часу з 01.07.2000 без урахування уточнюючих довідок про заробітну плату про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній: № 1464 від 01.11.2018, № 636 від 26.10. 2018.

Дані за вищезазначеними довідками не включені до розрахунку пенсії, здійсненого відповідачем.

19.10.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо перерахунку пенсії на підставі наданих довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

За даними позивача при призначенні пенсії відповідачем протиправно не враховано до його пільгового стажу періоди роботи з 08.09.1986 по 29.11.1986, з 27.07.1987 по 03.12.1987, з 22.01.1990 по 12.06.1990, з 13.06.1990 по 08.09.1998 у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, оскільки вона порушує його конституційні права на отримання належного пенсійного забезпечення.

Відповідачем прийнято рішення № 113-144/С 31/81240/20 про незарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи на шахті «Ворошиловргадская» № 1 виробничого об`єднання «Ворошиловградвугілля» з повним робочим днем під землею за періоди часу: з 08.09.1986 по 29.11.1986 на посаді учня підземного гірноробочого з навчанням індивідуально-бригадним методом з повним робочим днем під землею (наказ № 394/к від 08.09.1986); з 27.07.1987 по 03.12.1987 - виконання гірничних робіт - видобуток вугілля підземним способом на посаді підземного електрослюсаря - «Шахта імені XIX з`їзду КПРС» об`єднання «Ворошиловградвугілля» (наказ № 264/к від 10.07.1987 року); з 22.01.1990 по 12.06.1990 на посаді електрослюсаря підземного (наказ № 28/к від 12.01.1990 року); на «Шахта ім. ХІХ з`їзду КПРС об`єднання «Ворошиловградвугілля» з повним робочим днем під землею; з 13.06.1990 по 08.09.1998 на ш\у «Луганськвугілля» (наказ № 448/к від 14.06.1990, наказ № 718 к від 08.09.1998).

У рішенні про відмову у перерахунку пенсії відповідачем зазначено, що уточнюючі довідки № 1462, 1463, 1464, 1465, 1466 від 01.11.2018 та № 636, 636/1, 636/2 від 26.10 2018 видані підприємствами, які знаходяться на території, яка не контролюється українською владою, органи державної влади та інші підприємства усіх форм власності не можуть здійснювати в повному обсязі свої функції.

Всі записи про роботу в спірний період наявні в трудовій книжці позивача не містять неточностей, записи зроблені чітко та без виправлень, засвідчені печатками підприємства, відповідальними працівниками та відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року.

Тому позивач вважає, що його незаконно позбавлено права на отримання повноцінної пенсії, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою суду від 21.12.2020 позов було залишено без руху для усунення недоліків. У встановлений судом строк позивачем недоліки було усунуто.

Ухвалою суду від 16.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

01.02.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 115-116), в обґрунтування якого останній послався на таке. ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні з 31.07.2019 та отримує пенсію за віком відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До управління 19.10.2020 надійшла заява від ОСОБА_1 щодо перерахунку пенсії на підставі наданих довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній: від 01.11.2018 №№ 1464, 1462, 1463, 1465, 1466 та від 26.10.2018 №№ 636, 636/1, 636/2.

Довідки від 01.11.2018 №№ 1464, 1462, 1463, 1465, 1466 та від 26.10.2018 №№ 636, 636/1, 636/2 видані підприємствами, які розташовані в м. Луганську та Лутугинському районі.

Особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на тимчасово окупованій території визначено Законом України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”.

Оскільки згідно із зазначеним законом будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території України та їх діяльність вважається незаконними - будь-який акт (рішення, документ), виданий вищезазначеними органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085 затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

У зв`язку з тим, що м. Луганськ та Лутугинський район знаходяться на території, яка не контролюється українською владою, органи державної влади та інші підприємства усіх форм власності не можуть здійснювати в повному обсязі свої функції.

Згідно пункту 14.7 Порядку подання документів право особи на призначення пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Враховуючи вищезазначені обставини, відсутні правові підстави для перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі наданих довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній: від 01.11.2018 №№ 1464, 1462, 1463, 1465, 1466 та від 26.10.2018 №№ 636, 636/1, 636/2.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд дійшов такого.

Судом установлено, що позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , є пенсіонером, перебуває на обліку в Старобільському ОУПФУ та отримує пенсію за віком на пільгових умовах, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та матеріалами пенсійної справи (арк. спр. 14-18, 81-113).

19.10.2020 позивач звернувся до Старобільського ОУПФУ з заявою, в якій просив зарахувати стаж та перерахувати пенсію на підставі довідок про заробітну плату, про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній: від 01.11.2018 №№ 1464, 1466 та від 26.10.2018 № 636 (арк. спр. 94-95).

Листом від 10.11.2020 № 113-144/С-31/8-1240/20 Старобільське ОУПФУ повідомило ОСОБА_1 про те, що довідки від 01.11.2018 №№ 1464, 1462, 1463, 1465, 1466 та від 26.10.2018 №№ 636, 636/1, 636/2 видані підприємствами, які розташовані в м. Луганську та Лутугинському районі. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085 затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. У зв`язку з тим, що м. Луганськ та Лутугинський район знаходяться на території, яка не контролюється українською владою, органи державної влади та інші підприємства усіх форм власності не можуть здійснювати в повному обсязі свої функції. Особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на тимчасово окупованій території визначено Законом України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”. Оскільки згідно із зазначеним законом будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території України та їх діяльність вважається незаконними - будь-який акт (рішення, документ), виданий вищезазначеними органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків. Тому провести перерахунок пенсії позивача з урахуванням наданих довідок управління не має правових підстав (арк. спр. 96-97).

Трудова книжка НОМЕР_2 від 13.05.1986, видана на ім`я ОСОБА_1 , щодо спірних періодів роботи позивача містить такі записи:

Шахта «Ворошиловградська № 1» Ордена Леніна Виробничого об`єднання «Ворошиловградвугілля»:

запис № 3 від 08.09.1986 – прийнято учнем підземного гірника першого розряду з повним робочим днем під землею;

запис № 4 від 29.11.1986 – звільнено у зв`язку з закінченням виробничої практики;

Шахта ім. XIX з`їзду КПРС об`єднання «Ворошиловградвугілля»:

запис № 5 від 27.07.1987 – прийнято підземним електрослюсарем 4-го розряду з повним робочим днем під землею;

запис № 6 від 03.12.1987 – звільнено у зв`язку з призовом до лав Радянської Армії;

запис № 7 від 22.01.1990 – прийнято підземним електрослюсарем 4-го розряду з повним робочим днем під землею;

запис № 8 від 12.06.1990 – звільнено за переводом на шахту «Ворошиловградська - 1» Виробничого об`єднання «Ворошиловградвугілля»;

Шахта «Ворошиловградська № 1» Ордена Леніна Виробничого об`єднання «Ворошиловградвугілля»:

запис № 9 від 13.06.1990 – прийнято за переводом підземним електрослюсарем 4-го розряду з повним робочим днем під землею;

На підставі наказу ВО «Луганськвугілля» від 29.06.1992 № 72 шахта «Луганська» № 1 з 01.07.1992 перейменована в шахтоуправління «Луганське»;

запис № 10 від 14.08.2003 – назначено механіком підземної дільниці з повним робочим днем під землею (арк. спр. 23-26).

Розрахунком стажу позивача з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії підтверджується, що періоди роботи ОСОБА_1 до 31.12.1997 зараховано до загального страхового стажу, проте не зараховано до пільгового (арк. спр. 82 зв).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі – Закон № 1788), “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058).

Стаття 4 Закону № 1058-IV визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (абзац перший частини першої статті 24 Закону № 1058).

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Згідно з абзацами 1, 4, 5 частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що:

- заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша);

- органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).

Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону № 1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Частинами першою та другою статті 65 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” визначено, що середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

У разі відсутності відомостей про заробітну плату (виплати, дохід) у системі персоніфікованого обліку подаються документи про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), видані в установленому законодавством порядку.

Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Порядок № 22-1).

Згідно з абзацом першим пункту 1.5 розділу I “Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії” Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (абзац п`ятий пункту 1.7 розділу I “Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії” Порядку № 22-1).

Підпунктом 3 пункту 2.1 розділу II “Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший” Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 1).

Абзацом першим пункту 2.7 розділу II “Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший” Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

Довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії (абзаци перший-третій пункту 2.10 розділу II "Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший" Порядку № 22-1).

Тобто, єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжними відомостями та іншими документами про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 17 березня 2015 року у справі № 21-11а15, від 15 грудня 2015 року у справі № 2-а/576/29/14, та Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 358/1179/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 686/6278/17.

Згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах (пункт перший частини другої статті 114 Закону № 1058).

Щодо незарахування відповідачем спірних періодів роботи позивача з 08.09.1986 по 29.11.1986 на Шахті «Ворошиловградська № 1» Ордена Леніна Виробничого об`єднання «Ворошиловградвугілля», з 27.07.1987 по 03.12.1987, з 22.01.1990 по 12.06.1990 на Шахті ім. XIX з`їзду КПРС об`єднання «Ворошиловградвугілля», з 13.06.1990 по 31.12.1997 на шахтоуправлінні «Луганське», суд зазначає таке.

Як на підставу для відмови в зарахуванні до пільгового стажу спірних періодів роботи відповідач посилається на те, що ним не прийнято довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, оскільки вони видані підприємствами, які розташовані в м. Луганську та Лутугинському районі.

Згідно з частиною першою статті 48 КЗпП України та статтею 62 Закону № 1788 основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як установлено судом, відповідно до записів трудової книжки позивача в період з 08.09.1986 по 29.11.1986 ОСОБА_1 працював учнем підземного гірника першого розряду з повним робочим днем під землею на Шахті «Ворошиловградська № 1» Ордена Леніна Виробничого об`єднання «Ворошиловградвугілля», з 27.07.1987 по 03.12.1987, з 22.01.1990 по 12.06.1990 підземним електрослюсарем 4-го розряду з повним робочим днем під землею на Шахті ім. XIX з`їзду КПРС об`єднання «Ворошиловградвугілля», з 13.06.1990 по 14.08.2003 підземним електрослюсарем 4-го розряду з повним робочим днем під землею на шахтоуправлінні «Луганське».

Записи щодо спірного періоду у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до абзаців 1, 2 п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Як установлено судом, відповідно до записів трудової книжки позивача в спірний період ОСОБА_1 працював на Шахті «Ворошиловградська № 1» Ордена Леніна Виробничого об`єднання «Ворошиловградвугілля», на Шахті ім. XIX з`їзду КПРС об`єднання «Ворошиловградвугілля», на шахтоуправлінні «Луганське» на таких посадах: учень підземного гірника першого розряду з повним робочим днем під землею, підземний електрослюсар 4-го розряду з повним робочим днем під землею.

Вищевказані посади, на яких ОСОБА_1 працював у спірні періоди, були передбачені Списком № 1, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, Списком № 1, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, Списком № 1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, та Списком № 1, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.

Таким чином, судом установлено, що в спірний період ОСОБА_1 працював на вищевказаних підприємствах на посадах, які дають йому право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Суд зазначає, оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні відомості, що визначають право позивача на пенсію на пільгових умовах, тому підтвердження спеціального трудового стажу уточнюючими довідками є зайвим.

Таким чином, посилання відповідача на ту обставину, що для підтвердження пільгового стажу необхідно надання уточнюючих довідок, передбачених п. 20 Порядку № 637, суд не бере до уваги, оскільки робота позивача, яка дає йому право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1, у спірний період підтверджується записами в трудовій книжці.

Окрім того, на підтвердження того, що у спірний період позивач працював повний робочий день на підземних роботах, ОСОБА_1 надано довідки ДУП «Центрвугілля» від 01.11.2018 № 1464 та від 26.10.2018 № 636 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (арк. спр. 27-28, 29).

Дослідженням довідки ДУП «Центрвугілля» від 01.11.2018 № 1464 встановлено, що ОСОБА_1 працював повний робочий день на підземних роботах на шахті «Ворошиловградська № 1» і виконував гірничі роботи з 08.09.1986 по 29.11.1986 за професією (посадою) учень підземного гірника, отримував тарифну ставку, що передбачена Списком 1 розділ 1 підрозділ 1, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173; за період з 13.06.1990 по 13.08.2003 ОСОБА_1 виконував гірничі роботи за професією (посадою) електрослюсар підземний, що передбачена Списком 1 розділ 1 підрозділ 1, затвердженим постановою КМУ від 16.01.2003 № 36 (арк. спр. 27).

Дослідженням довідки ДУП «Центрвугілля» від 26.10.2018 № 636 встановлено, що ОСОБА_1 працював повний робочий день на Шахті ім. XIX з`їзду КПРС об`єднання «Ворошиловградвугілля» з 27.07.1987 по 03.12.1987 виконував гірничі роботи – видобуток вугілля підземним способом, за професією (посадою) підземний електрослюсар дільниці ВТБ, що передбачена Списком 1 розділ 1 підрозділ 1, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173; за період з 22.01.1990 по 12.06.1990 ОСОБА_1 виконував гірничі роботи– видобуток вугілля підземним способом, за професією (посадою) підземний електрослюсар дільниці ВТБ, що передбачена Списком 1 розділ 1 підрозділ 1, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 (арк. спр. 29).

Також позивачем надано довідку про перейменування підприємств від 26.10.2018 № 636/2 (арк. спр. 30-31).

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 08.09.1986 по 29.11.1986, з 27.07.1987 по 03.12.1987, з 22.01.1990 по 12.06.1990, з 13.06.1990 по 13.08.2003 був зайнятий повний робочий день на підземних роботах.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у органу Пенсійного фонду були відсутні підстави для незарахування до пільгового періоду роботи позивача періоди з 08.09.1986 по 29.11.1986, з 27.07.1987 по 03.12.1987, з 22.01.1990 по 12.06.1990, з 13.06.1990 по 31.12.1997.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд бере до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Як зазначив ЄСПЛ у справі “Andrejeva v. Latvia” (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.), стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків, ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі “Будченко проти України” (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст. 14 Закону № 1788, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі “Ковач проти України”, п. 59 рішення у справі “Мельниченко проти України”, п. 50 рішення у справі “Чуйкіна проти України” тощо). Суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Аналізуючи наведені положення законодавства, суд зазначає, що відсутність у позивача документів, які підтверджують зайнятість протягом повного робочого дня на підземних роботах за списком № 1, що стало підставою для відмови позивачу у зарахуванні спірного періоду роботи до пільгового стажу та, як наслідок, підставою для відмови позивачу у перерахунку пенсії, не спростовує наявність у позивача пільгового стажу, що дає йому право на пенсію на пільгових умовах.

При цьому позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1.

За таких обставин періоди роботи з 08.09.1986 по 29.11.1986, з 27.07.1987 по 03.12.1987, з 22.01.1990 по 12.06.1990, з 13.06.1990 по 31.12.1997 мають бути зараховані до пільгового стажу позивача.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу за списком № 1 періоди роботи з 01.01.1998 по 08.09.1998 на ш\у «Луганськвугілля» суд зазначає таке.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку стажу позивача з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії відповідачем при призначенні ОСОБА_1 пенсії зараховано до пільгового стажу позивача періоди роботи з 01.01.1998 по 12.04.2004 (арк. спр. 82 зв). Відтак, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо неврахування відповідачем довідки про заробітну плату ОСОБА_1 суд зазначає таке.

Дослідженням довідки ДУП «Центрвугілля», яка не була прийнята відповідачем, від 01.11.2018 № 1466 про заробітну плату для нарахування пенсії встановлено, що вказана довідка містить інформацію про заробітну плату позивача за період з січня 1991 року по грудень 1995 року включно. Довідка видана на підставі особових рахунків (арк. спр. 33).

Як зазначалося вище, частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно із пунктом 4.2. Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Суд зазначає, що Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Абзацом 2 статті 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, включено м. Луганськ та Лутугинський район.

Дію зазначеного розпорядження зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014.

Вищевказані розпорядження втратили чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02 грудня 2015 року "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України".

Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" м. Луганськ та Лутугинський район є територією проведення антитерористичної операції.

Таким чином, ДУП «Центрвугілля» дійсно перебуває на тимчасово непідконтрольній українській владі території, спірні довідки від 01.11.2018 № 1462, 1463, 1464, 1465, 1466 та від 26.10.2018 № 636, 636/1, 636/2 видані після початку проведення антитерористичної операції, і у зв`язку з проведенням антитерористичної операції на території м. Луганськ та Лутугинського район відповідач позбавлений можливості провести перевірку відповідності записів довідок первинним документам.

Між тим, в даному випадку неврахування таких довідок при обчисленні розміру пенсії позивача порушує його конституційне право на соціальний захист, передбачений статтею 46 Конституції України.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 4 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з частиною першою статті 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Однак, матеріалами справи підтверджено, що позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і такі підприємства були утворені відповідно до законодавства України.

Первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особи права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий відповідний стаж роботи.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані “намібійські винятки”: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року “Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії” зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але “у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів”.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах “Кіпр проти Туреччини” (Cyprus V. Turkey, 10.05.2001) та “Мозер проти Республіки Молдови та Росії” (Mozer V. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.

При цьому ЄСПЛ констатував, що “Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать” (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96).

Отже, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92).

Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]” (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).

Таким чином, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Отже суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв`язку з тимчасовою окупацією певних територій Луганської та Донецької областей, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації її права на встановлення розміру пенсії на підставі довідок про заробітну плату з підстави знаходження підприємств та установ, які видали документи на підтвердження стажу роботи, на тимчасово непідконтрольній українській владі території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.

Також суд вважає, що неможливість проведення відповідачем перевірки правомірності видачі спірних довідок внаслідок того, що місцезнаходженням первинної документації є тимчасово окупована територія, не дає відповідачу підстав покладати тягар доведення правомірності поданих довідок на позивача, а також позбавляти його права на обчислення розміру пенсії з урахуванням заробітку, отриманого до 2000 року.

Окрім того, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 20 березня 2018 року в справі № 527/1655/17, що неможливість проведення відповідачем перевірки первинних документів та відсутність доступу до таких документів не пов`язана з волею позивача. Коли підприємство надало необхідну довідку про заробітну плату позивача, вказало джерело цих даних – особові рахунки, позивач не може нести негативні наслідки через бездіяльність відповідних органів щодо збереження особових рахунків, платіжних відомостей, а уразі втрати – їх відновлення.

Зважаючи на встановлені обставини, а також правовий висновок Верховного Суду, суд погоджується з твердженнями позивача, що відповідачем протиправно відмовлено в перерахунку пенсії.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії” (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що довідки від 01.11.2018 № 1462, 1463, 1464, 1465, 1466 та від 26.10.2018 № 636, 636/1, 636/2, видані ДУП «Центрвугілля», мають бути прийняті та враховані Старобільським ОУПФУ при прийнятті рішення про перерахунок пенсії відповідно до положень Закону № 1058-IV.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач звернувся до управління із заявою невстановленого зразка (довільної форми) для перерахунку пенсії, суд зазначає, що такі твердження є формалізмом, оскільки, по-перше, зі змісту заяви вбачається, що вона містить чітку вимогу про здійснення перерахунку пенсії з урахуванням пільгового періоду та заробітної плати згідно наданих довідок, а по-друге, з огляду на відповідь управління, неналежна форма заяви не була підставою для відмови.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, 8, частиною 2 статті 19, 22, 23 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене або обмежене.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначено, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісних вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов`язано із діями відповідача, які полягають у відмові в перерахунку пенсії позивачу, яка викладена в листі від 10.11.2020 № 113-144/С-31/8-1240/20, тому належним, правильним та ефективним способом захисту порушеного права в даному випадку є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу відповідно до його заяви від 19.10.2020 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.10.2020 про перерахунок пенсії, зарахувавши до стажу на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 періодів роботи позивача з 08.09.1986 по 29.11.1986 на Шахті «Ворошиловградська № 1» Ордена Леніна Виробничого об`єднання «Ворошиловградвугілля», з 27.07.1987 по 03.12.1987, з 22.01.1990 по 12.06.1990 на Шахті ім. XIX з`їзду КПРС об`єднання «Ворошиловградвугілля», з 13.06.1990 по 31.12.1997 на шахтоуправлінні «Луганське», з урахуванням для обчислення пенсії заробітної плати за період з 01.01.1991 по 31.12.1995 на підставі довідки від 01.11.2018 № 1466 про заробітну плату для нарахування пенсії, виданої ДУП «Центрвугілля», та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На підставі викладеного позовні вимоги належать до часткового задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 840,80 грн судового збору (арк. спр. 12).

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме – в сумі 560,53 грн.

Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (Луганська область, м. Старобільськ, кв. Дружби, буд. 1А, код за ЄДРПОУ 41246506) про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до заяви від 19.10.2020.

Зобов`язати Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.10.2020 про перерахунок пенсії, зарахувавши до стажу на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 періоди роботи ОСОБА_1 з 08.09.1986 по 29.11.1986 на Шахті «Ворошиловградська № 1» Ордена Леніна Виробничого об`єднання «Ворошиловградвугілля», з 27.07.1987 по 03.12.1987 та з 22.01.1990 по 12.06.1990 на Шахті ім. XIX з`їзду КПРС об`єднання «Ворошиловградвугілля», з 13.06.1990 по 31.12.1997 на шахтоуправлінні «Луганське», з урахуванням для обчислення пенсії заробітної плати за період з 01.01.1991 по 31.12.1995 на підставі довідки від 01.11.2018 № 1466 про заробітну плату для нарахування пенсії, виданої ДУП «Центрвугілля», та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 560,53 грн (п`ятсот шістдесят грн 53 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя І.О. Свергун