Рішення № 94836144, 12.02.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2021 року справа №320/13553/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хотфрост Трейд" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хотфрост Трейд" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби № UA100300/2020/000157/2, № UA100300/2020/000158/2, № UA100300/2020/000159/2, № UA100300/2020/000160/2 від 02.11.2020 та № UA100300/2020/000163/2 від 03.11.2020 про коригування митної вартості товарів;

- визнати протиправними та скасувати картки відмови Київської митниці Держмитслужби у митному оформленні товарів № UA100300/2020/00270, № UA100300/2020/00271, № UA100300/2020/00272, № UA100300/2020/00275 від 02.11.2020 та № UA100300/2020/00277 від 03.11.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товарів, які ввозились на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). Оскільки товар зберігався на складі митниці після фактичного ввезення на митну територію України з 2016 року, умови зовнішньоекономічного контракту зобов`язували Позивача провести огляд та оцінку вартості цього товару із залученням експерта, з метою визначення дійсної вартості товарів для їх подальшого митного оформлення та випуску у вільний обіг. Цей показник заявлено у митних деклараціях. На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано митному органу документи, що відповідають переліку, визначеному у частині 2 статті 53 Митного кодексу України. Вказані документи чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості. На думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою митною вартістю товарів та незаконно прийняв рішення про наявність підстав для коригування митної вартості із застосування резервного методу.

Відповідач позов не визнав, в письмовому відзиві, поданому до суду, просив суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач надав не всі документи, що її підтверджують і необхідні для визначення митної вартості, у наданих декларантом документах було виявлено розбіжності, вони не містили повну інформацію про митну вартість та її складові частини. Таким чином, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товару. Відповідач вважає, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, у зв`язку з чим підстави для їх скасування відсутні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 20.01.2021.

У судове засідання, призначене на 20.01.2021 сторони не з`явилися, але цього ж дня представником Позивача було подане письмове клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі доказів та пояснень, наявних у матеріалах справи. Представник Відповідача проти заявленого клопотання не заперечував, про що міститься відповідний запис у клопотанні.

Відповідно до положень ст.ст. 194 та 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийняв рішення про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хотфрост Трейд" є юридичною особою (ідентифікаційний код 42211542), що зареєстрована 08.06.2018 (запис про державну реєстрацію в ЄДР № 10681020000050687) за адресою: 07400, Київська обл., місто Бровари, вулиця Київська, будинок 245, офіс 52.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хотфрост Трейд" (покупець) та компанією-нерезидентом YI COUNTY YIRUN HOME TEXTILE MANUFACTURING CO., LTD, КНР (продавець) укладено контракт №000415-NC20 від 17.07.2020 №10/07-19ВОТ від 10.07.2019 (далі - контракт) на постачання товарів.

Спірні товари було ввезено на митну територію України у 2016 році у 8 контейнерах UACU8351903, PCIU8500717, CMAU5428228, TRLU6627870, TCLU8115128, ZCSU7081724, TCNU6825391, SEGU4078367 на адресу ТОВ «СВІТ ПОСТАЧ» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 18Б, офіс 3, код ЄДРПОУ 40106869) та заявлено до декларування у Київській митниці ДФС за митними деклараціями за МД №№125130013/2016/402188, 125130013/2016/402190, 125130013/2016/402192, 125130013/2016/402193, 125130013/2016/402195, 125130013/2016/402196, 125130013/2016/402221, 125130013/2016/402222.

Постачальниками товару у 2016 році були наступні компанії: «SHANTOU JIXIANG TRADING CO., LTD», КНР, «TOLL GLOBAL FORWARDING (UAE) LLC», ОАЕ та «GUANGZHOU RIXIN IMPORT & EXPORT CO., LTD», КНР.

Під час проведення митного огляду товарів, що знаходились у контейнерах, виявлено незаявлені в митній декларації товари.

За цим фактом було складено 8 протоколів про порушення митних правил (ст. 472 МК України) та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000001215 від 13.05.2016 (ч. 3 ст. 212 КК України).

31.01.2019 закрито кримінальне провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення у діях службових осіб ТОВ «СВІТ ПОСТАЧ» та ПП «Транслоджик» (декларант).

07.03.2019 ухвалою суду (справа №761/6820/19) скасовано арешт, накладений на товари у рамках кримінального провадження.

Постановами Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24.05.2019 у справах №№359/4031/16-п, 359/4227/16-п, 359/4397/19, 359/4398/19, 359/4399/19, №359/4400/19, 359/4401/19, 359/4402/19 провадження у справах про порушення митних правил щодо спірних товарів закриті за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

TOLL GLOBAL FORWARDING (UAE) LLC» та «GUANGZHOU RIXIN IMPORT & EXPORT CO., LTD передали всі свої права за вказаними поставками SHANTOU JIXIANG TRADING CO., LTD за угодами про відступлення та прийняття прав і зобов`язань №02-000413-D-2019 від 13.06.2019 та №01-000412-D-2019 від 13.06.2019 відповідно.

У 2020 році SHANTOU JIXIANG TRADING CO., LTD передала свої права на товари, які зберігаються на складі митниці YI COUNTY YIRUN HOME TEXTILE MANUFACTURING CO., LTD (угода про відступлення прав постачальника від 03.06.2020 №03-000415-АСА20), яка в свою чергу запропонувала Позивачу придбати цей товар на підставі зовнішньоекономічної угоди від 17.07.2020.

За вимогами п.п. 5.2.1, 5.2.2 контракту від 17.07.2020 №000415-NC20 Позивач взяв на себе зобов`язання за погодженням із митними органами України забезпечити проведення фізичного огляду товарів, що поставлені відповідно до п. 2.1 цього Контракту на територію України, на митних складах, де вони зберігаються з метою проведення їх фізичного огляду, підрахунку та зважування, здійснення інших простих складських операцій, зокрема оцінки дійсної вартості, у тому числі із залученням незалежної експертної установи та отриману інформацію Продавцю протягом 10 ( десяти) робочих днів з моменту її отримання.

Листом від 05.08.2020 №01-05082020 (вхідний митниці №28349/11) ТОВ «ХОТФРОСТ ТРЕЙД» звернулось до Київської митниці Держмитслужби України, з метою отримання дозволу здійснити фізичний огляд описаних у цьому листі товарів, що зберігаються на митному складі, для виконання зобов`язань, передбачених п.п. 5.2.1, 5.2.2 контракту від 17.07.2020 №000415-NC20, а саме огляду, підрахунку та зважування, здійснення інших простих складських операцій, зокрема оцінки дійсної вартості, у тому числі із залученням незалежної експертної установи, необхідних для найскорішого проведення процедур з оформлення імпорту цих товарів та проведення розрахунків з бюджетом України і контрагентом з КНР.

За результатами такого огляду із залученням суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Цензус-Груп» (код ЄДРПОУ №43667221) було складено Акт огляду товарів від 18.08.2020, що зберігаються на складі митниці та Звіт про проведення оцінки вартості майна – товарів в обороті від 02.09.2020, яким встановлено дійсну вартість товарів на момент їх огляду, з урахуванням того, що цей вантаж є залежаним.

30.10.2020 позивачем до Київської митниці Держмитслужби подано електронну митну декларацію №UA100300/2020/422549 на залежаний вантаж 2016 року вилучений у справі ПМП який частково втратив свою ціну i устарів, а саме запчастини до мотокіс, бензопил, велосипедів, країна виробництва – Китай, всього 32 товари загальною вартістю 26 440,96 дол. США разом із супровідними документами за переліком визначеним у графі 44:

- пакувальний лист від 19.09.2020 №CYH-16092020-5;

- рахунок-фактура (інвойс) від 16.09.2020 №CYH-16092020-5;

- декларація про походження товару від 16.09.2020 №CYH-16092020-5;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (звіт про оцінку вартості товарів) від 02.09.2020;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 17.07.2020 №000415-NC20;

- додаткова угода до зовнішньоекономічного контракту від 19.10.2020 №01-10/2020;

- акт огляду товарів на складі митного органу від 18.08.2020;

- заява підприємства про надання дозволу на проведення митного огляду та подальшого митного оформлення товарів від 05.08.2020 №28349/11.

30.10.2020 позивачем до Київської митниці Держмитслужби подано електронну митну декларацію №UA100300/2020/422545 на залежаний вантаж 2016 року вилучений у справі ПМП який частково втратив свою ціну i устарів, а саме запасні частини для гарантійного та сервісного обслуговування побутової техніки, країна виробництва – Китай, всього 14 товарів загальною вартістю 39338,18 дол. США, разом із супровідними документами за переліком визначеним у графі 44:

- пакувальний лист від 19.09.2020 №CYH-16092020-2;

- рахунок-фактура (інвойс) від 16.09.2020 №CYH-16092020-2;

- декларація про походження товару від 16.09.2020 №CYH-16092020-2;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (звіт про оцінку вартості товарів) від 02.09.2020;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 17.07.2020 №000415-NC20;

- додаткова угода до зовнішньоекономічного контракту від 19.10.2020 №01-10/2020;

- акт огляду товарів на складі митного органу від 18.08.2020;

- заява підприємства про надання дозволу на проведення митного огляду та подальшого митного оформлення товарів від 05.08.2020 №28349/11.

30.10.2020 позивачем до Київської митниці Держмитслужби подано електронну митну декларацію №UA100300/2020/422544 на залежаний вантаж 2016 року вилучений у справі ПМП який частково втратив свою ціну i устарів, а саме запчастини до велосипедів, країна виробництва – Китай, всього 13 товарів загальною вартістю 21916,78 дол. США, разом із супровідними документами за переліком визначеним у графі 44:

- пакувальний лист від 19.09.2020 №CYH-16092020-3;

- рахунок-фактура (інвойс) від 16.09.2020 №CYH-16092020-3;

- декларація про походження товару від 16.09.2020 №CYH-16092020-3;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (звіт про оцінку вартості товарів) від 02.09.2020;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 17.07.2020 №000415-NC20;

- додаткова угода до зовнішньоекономічного контракту від 19.10.2020 №01-10/2020;

- акт огляду товарів на складі митного органу від 18.08.2020;

- заява підприємства про надання дозволу на проведення митного огляду та подальшого митного оформлення товарів від 05.08.2020 №28349/11.

30.10.2020 позивачем до Київської митниці Держмитслужби подано електронну митну декларацію №UA100300/2020/422543 на залежаний вантаж 2016 року вилучений у справі ПМП який частково втратив свою ціну i устарів, а саме комплекти роликів та меблева фурнітура, країна виробництва – Китай, всього 5 товарів загальною вартістю 25083,62 дол. США, разом із супровідними документами за переліком визначеним у графі 44:

- пакувальний лист від 19.09.2020 №CYH-16092020-1;

- рахунок-фактура (інвойс) від 16.09.2020 №CYH-16092020-1;

- декларація про походження товару від 16.09.2020 №CYH-16092020-1;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (звіт про оцінку вартості товарів) від 02.09.2020;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 17.07.2020 №000415-NC20;

- додаткова угода до зовнішньоекономічного контракту від 19.10.2020 №01-10/2020;

- акт огляду товарів на складі митного органу від 18.08.2020;

- заява підприємства про надання дозволу на проведення митного огляду т а подальшого митного оформлення товарів від 05.08.2020 №28349/11.

30.10.2020 позивачем до Київської митниці Держмитслужби подано електронну митну декларацію №UA100300/2020/422550 на залежаний вантаж 2016 року вилучений у справі ПМП який частково втратив свою ціну i устарів, а саме автозапчастини, країна виробництва – Китай, всього 42 товари загальною вартістю 21835,50 дол. США, разом із супровідними документами за переліком визначеним у графі 44:

- пакувальний лист від 19.09.2020 №CYH-16092020-4;

- рахунок-фактура (інвойс) від 16.09.2020 №CYH-16092020-4;

- декларація про походження товару від 16.09.2020 №CYH-16092020-4;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (звіт про оцінку вартості товарів) від 02.09.2020;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 17.07.2020 №000415-NC20;

- додаткова угода до зовнішньоекономічного контракту від 19.10.2020 №01-10/2020;

- акт огляду товарів на складі митного органу від 18.08.2020;

- заява підприємства про надання дозволу на проведення митного огляду та подальшого митного оформлення товарів від 05.08.2020 №28349/11.

Умовами поставки товарів за кожною декларацією є CIF Одеса згідно Інкотермс 2000 (п. 2.1 контракту).

Митну вартість визначено позивачем за основним методом визначення митної вартості – за ціною договору відповідно до ст. 58 МК України.

За кожною митною декларацією відповідачем направлено на адресу декларанта засобами електронної пошти повідомлення про необхідність надання додаткових документів ідентичного змісту

На вказаний запит позивач направив письмові пояснення та повторно направив звіт про оцінку вартості товарів від 02.09.2020.

Розглянувши подані позивачем документи та пояснення, Київською митницею Держмитслужби прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів від 02.11.2020 №№UA100300/2020/000157/2, UA100300/2020/000158/2, UA100300/2020/000159/2, UA100300/2020/000160/2, від 03.11.2020 №UA100300/2020/000163/2 відповідно за другорядним методом 2 г (резервний метод), посилаючись на те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції): документи, зазначені у частині другій ст. 53 МКУ не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, крім того, взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, а декларантом не подано в повному обсязі додаткових документів на письмову вимогу митного органу згідно ч.3, 4 ст. 53 МК України.

Рішенням про коригування митної вартості від 02.11.2020 №UA100300/2020/000157/2 скориговано митну вартість 25 товарів з 32 заявлених по МД від 30.10.2020 №UA100300/2020/422549.

Рішенням про коригування митної вартості від 02.11.2020 №UA100300/2020/000158/2 скориговано митну вартість 10 товарів з 14 заявлених по МД від 30.10.2020 №UA100300/2020/422545.

Рішенням про коригування митної вартості від 02.11.2020 №UA100300/2020/000159/2 скориговано митну вартість 10 товарів з 13 заявлених по МД від 30.10.2020 №UA100300/2020/422544.

Рішенням про коригування митної вартості від 02.11.2020 №UA100300/2020/000160/2 скориговано митну вартість 37 товарів з 42 заявлених по МД від 30.10.2020 №UA100300/2020/422550.

Рішенням про коригування митної вартості від 03.11.2020 №UA100300/2020/000163/2 скориговано митну вартість всіх 5 товарів, заявлених по МД від 30.10.2020 №UA100300/2020/422543.

На підставі прийнятих рішень про коригування митної вартості товару, Київська митниця Держмитслужби видала позивачу картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.11.2020 №№UA100300/2020/00270, UA100300/2020/00271, UA100300/2020/00272, UA100300/2020/00275, від 03.11.2020 № UA100300/2020/00277.

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 Митного кодексу України).

Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень статті 53, частин першої, другої та п`ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості,, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31 березня 2015 року №21-53а15 та №21-127а15.

При цьому суд звертає увагу на те, що право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.

З аналізу приведених норм також вбачається наявність у митного органу обов`язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв`язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов`язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв`язку.

Тобто, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. А саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують число визначення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналіз викладених статей свідчить про обов`язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 (справа №21-498а15), постанові Верховного Суду від 7 травня 2020 року у справі № К/9901/31148/19.

У даній справі судом не встановлено існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору. Крім того, надіслані митним органом електронні запити не містять інформації, що дозволяла б з`ясувати, які саме відомості про складові числового значення митної вартості відсутні або не підтверджуються поданими позивачем документами. Суд зазначає, що вказані митним органом недоліки не дають підстави для висновку про відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та не може бути підставою для витребування у позивача додаткових документів.

Зокрема, митницею вказується на необхідність подання до митного оформлення страхового полісу або іншого документу про вартість страхування.

Разом з тим, за умовами поставки CIF згідно ІНКОТЕРМС 2000 обов`язок здійснювати страхування товару лежить на продавцеві товару та вартість такого страхування вже включена до ціни договору.

За вимогами ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати, понесені покупцем на страхування товарів.

Оскільки такі витрати понесені продавцем та вже включені до ціни товару, витрати на страхування вже є складовою ціни, а тому додатковому підтвердженню у розумінні ст.ст. 53, 54, 58 МК України не підлягають, тим паче, що умовами контракту від 17.07.2020 №N000415-NC20 не передбачено передання покупцю разом з товарами жодних страхових документів.

Крім того, у якості обставини, за якою неможливо визнати митну вартість за основним методом – ціною договору, посадовою особою митниці зазначається про те, що до митниці не надано коносаменти, посилання на які містяться у п. 2.1 контракту від 17.07.2020 №N000415-NC20.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 53 МК України, транспортні документи (до яких належить коносамент) подаються декларантом для підтвердження митної вартості, виключно у випадку, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Безпосередньо у самому запиті посадовою особою митниці визнано, що за умовами поставки CIF витрати на транспортування товару несе продавець та такі витрати вже включені до ціни договору, а тому додатковому підтвердженню покупцем не підлягають.

Загалом, всі зазначені посадовою особою митниці зауваження жодним чином не стосуються ані митної вартості, ані її складових за умовами поставки CIF.

Відповідно статті 53 МК, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Проте, всупереч зазначеним нормам, відповідачем не було цього зазначено.

Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 820/231/16, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Натомість, митницею фактично витребувано весь перелік документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, без будь-якого фактичного обґрунтування наявності конкретних розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявності ознаки підробки, не вказано, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

Із оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів вбачається, що фактично висновок про відсутність у документах, приєднаних до ЕМД, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, відповідач пов`язує із джерелом інформації (іншими митними деклараціями), яким він користувався при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару.

Разом з тим, посилання відповідача на джерело інформації щодо визначення митної вартості не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України.

Крім того, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Вказаний правовий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладено у постанові від 19.06.2018 в справі № 826/6346/13 (№К/9901/36092/18).

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої декларантом митної вартості товару судом не встановлено.

Доказами, що містяться в матеріалах справи підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях.

Будь-яких належних доказів, що свідчили б про відсутність у документах, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено у частині другої статті 53 Митного кодексу України, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, митний орган не надав.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 23122,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією від 15.12.2020 №0.0.1942144758.1.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.

Щодо заяви позивача про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15.

При цьому, з імперативних положень ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії, заява №34884/97, п.30).

У п. 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 .

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст. 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 01.12.2020 між ТОВ «Хотфрост Трейд» (Клієнт) та адвокатом Чернявською Ольгою Дмитрівною укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат бере на себе зобов`язання надати правничу допомогу з питань визнання протиправними та скасування рішень Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості від 02.11.2020 №№UA100300/2020/000157/2, UA100300/2020/000158/2, UA100300/2020/000159/2, UA100300/2020/000160/2, від 03.11.2020 №UA100300/2020/000163/2 про коригування митної вартості товарів та карток відмови у митному оформленні від 02.11.2020 №№UA100300/2020/00270, UA100300/2020/00271, UA100300/2020/00272, UA100300/2020/00275, від 03.11.2020 №UA100300/2020/00277 у Київському окружному адміністративному суді по справі до Київської митниці Держмитслужби.

Пунктом 3.2 зазначеного договору визначено, що вартість робіт і послуг адвоката у суді першої інстанції (Київському окружному адміністративному суді) є фіксованою та складає 60 000 грн.

У позовній заяві ТОВ «Хотфрост Трейд» було зазначено про те, що орієнтовний розмір судових витрат, які Позивач планує понести на професійну правничу допомогу складає 60 000 грн. Одночасно з чим Позивачем було заявлено, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть надані відповідно до вимог ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наданий Київською митницею Держмитслужби відзив від 30.12.2020 не містить жодних заперечень щодо розміру заявлених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Для підтвердження зазначеного розміру витрат на професійну правничу допомогу у справі №320/13553/20 у Київському окружному адміністративному суді Позивачем подано до суду копію договору про надання професійної правничої допомоги від 01.12.2020 року, за вимогами п. 3.2 якого вартість послуг адвоката у суді першої інстанції у цій справі є фіксованою та складає 60 000 грн.; копію підписаного сторонами Акту від 21.01.2021 приймання-передачі наданих послуг за договором про надання професійної правничої допомоги від 01.12.2020, відповідно до сторонами погоджено вартість наданих послуг адвоката у суді першої інстанції у справі №320/13553/20 у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 коп.; Копію рахунку Адвоката від 21.01.2021 №1 щодо сплати за послуги адвоката у розмірі 60 000 грн. та паперову роздруківку електронного платіжного доручення про отримання Адвокатом оплати за рахунком від 21.01.2021 №1.

Дослідивши надані позивачем документи та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).

Відповідачем не було спростовано правомірність заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.

Судом також враховано правовий висновок Верховного Суду у постанові від 28 грудня 2020 року у справі 640/18402/19, відповідно до якого розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн.

Керуючись статями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 194, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби № UA100300/2020/000157/2, № UA100300/2020/000158/2, № UA100300/2020/000159/2, № UA100300/2020/000160/2 від 02.11.2020 та № UA100300/2020/000163/2 від 03.11.2020 про коригування митної вартості товарів.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови Київської митниці Держмитслужби у митному оформленні товарів № UA100300/2020/00270, № UA100300/2020/00271, № UA100300/2020/00272, № UA100300/2020/00275 від 02.11.2020 та № UA100300/2020/00277 від 03.11.2020.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хотфрост Трейд" (код ЄРПОУ 42211542) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) судовий збір у розмірі 23 122 (двадцять три тисячі сто двадцять дві) грн. 00 коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хотфрост Трейд" (код ЄРПОУ 42211542) судові витрати на правничу допомогу у сумі 60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.