Рішення № 94835833, 11.02.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 лютого 2021 року Справа № 310/7844/20 ЗП/280/85/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Бердянскього міськрайонного суду Запорізької області з позовною заявою до Бердянського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними щодо відмови у призначенні пенсії за віком з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40, п. 4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії»), зобов`язання призначити пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40, п. 4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії») із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2018, 2019, 2020 роки.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26.10.2020 по справі №310/7844/20 постановлено передати справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бердянського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, до Запорізького окружного адміністративного суду (69041, м.Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, буд. 65-В).

19.11.2020 адміністративна справа № 310/7844/20 надійшла до суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2020 справу передано на розгляду судді Лазаренка Максима Сергійовича.

Ухвалою суду від 23.11.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків.

03.12.2020 до суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до уточненої позовної заяви, наданої на виконання вимог ухвали суду від 23.11.2020 позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 та п. 4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії»);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 та п. 4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії») із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2018, 2019 та 2020 роки.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що він перебуває на обліку у відповідача та йому призначена пенсія у відповідності до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». 17.07.2020 позивач досяг 60-річного віку та набув право на призначення пенсії за віком відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та за його заявою від 10.09.2020 відповідачем переведено позивача з пенсії, призначеної у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 21.09.2020 позивач у довільній формі звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та п. 4-4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2019 та 2020 роки (три місяці). Проте, на своє звернення отримав відмову. Таким чином, ОСОБА_1 було переведено на пенсію за віком, з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки та величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, а не призначено, як це передбачено ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Просить задовольнити заявлені позовні вимоги.

Ухвалою суду від 07.12.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №310/7844/20.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 30.12.2020 надав до суду відзив на адміністративним позов (вх.№64035), в якому зазначає, що позивачу було здійснено призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб». Позивач 10.09.2020 звернувся до відповідача із заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії. На підставі вказаної заяви, позивачу було здійснено перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати, що передував року первинного звернення за призначенням пенсії - (2014-2016 рік). При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. У відповідача відсутні підстави для застосування показника середньої зарплати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 3 останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, станом на сьогоднішній день позивач отримує пенсію за віком, обчислену із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014, 2015 та 2016 роки. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 04.08.2015 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Пенсія була призначена відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

17.07.2020 позивач досяг 60-річного віку та набув право на призначення пенсії за віком відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

10.09.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою встановлено зразка про перерахунок пенсії. Розрахунок пенсії проведено згідно пункту 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якого сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки.

21.09.2020 ОСОБА_1 у довільній формі звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та п. 4-4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2019 та 2020 роки (три місяці).

Листом №8710-8653/О-02/8-0800/20 від 29.09.2020 відповідач повідомлено позивача про обчислення розміру його пенсії та її складових. Зазначено, що пенсія розрахована вірно та у подальшому буде переглядатись відповідно до змін законодавства.

Вказане зумовило звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Згідно ст. 5 Закону №1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно зі ст. 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Звертаючись до суду аргументи позивача фактично зводились до того, що відповідачем всупереч вимогам законодавства України незаконно переведено останнього з одного виду пенсії на інший, а не призначено позивачеві пенсію за віком.

Надаючи оцінку доводам позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Судом встановлено, що на момент звернення із заявою до органу Пенсійного фонду (10.09.2020) позивач досягнув передбаченого Законом пенсійного віку та мав необхідний страховий стаж, а отже мав право на призначення пенсії за віком.

До часу звернення із відповідною заявою позивач отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб», тобто раніше не отримував жодного виду пенсії, передбаченого Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Отже, позивач звернувся за призначенням пенсії за даним Законом вперше.

Відповідно до ст.ст. 9, 10 Закону №1058-IV, предметом регулювання цього Закону є три види пенсії: за віком, по інвалідності та у зв`язку з втратою годувальника. Правовідносини щодо переведення з одного виду пенсії на інший регулюються ч. 3 ст. 45 цього Закону.

Аналіз ст. 45 зазначеного вище Закону дозволяє дійти висновку, що переведення з одного виду пенсії на інший можливий лише в межах трьох видів пенсії, передбачених ст. 9 та ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV, зокрема: за віком, по інвалідності та у зв`язку з втратою годувальника. Разом з тим, позивач раніше отримував пенсію за вислугу років за іншим законом, відтак останнього не може бути переведено на пенсію за віком, оскільки цей вид пенсії може бути лише призначений, як за первинним зверненням.

Зазначене вище свідчить про протиправність дій відповідача, що полягає у переведенні позивача з одного виду пенсії на інший замість призначення пенсії за віком.

Крім того, слід зазначити й те, що принципова різниця між призначенням пенсії та переведенням з одного виду пенсії на інший полягає в особливостях розрахунку розміру пенсії.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону №1058-IV, розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де Зп - заробітна плата, визначена відповідно до ст. 40 цього Закону.

Частиною 2 ст. 40 Закону №1058-IV встановлено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою, Зп - Зс х (Ск : К), де Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, у випадку призначення позивачу пенсії враховується заробітна плата за 2017-2019 роки, оскільки із заявою про призначення пенсії позивач звернувся у 2020 році, а не за 2018-2020 роки, як того просить позивач.

В той же час, відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Отже, ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший.

Водночас суд зазначає, що позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в вересні 2020 року позивач звернувся вперше.

Суд відхиляє доводи відповідача, про те що позивачем подавалася заява про переведення із одного виду пенсії на інший, а не призначення іншого виду пенсії, оскільки зміст та суть спірних правовідносин полягає саме в призначенні пенсії за віком вперше відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», незважаючи на письмове викладення заяви позивачем та з огляду на вимоги наведених вище норм. Відповідач же в свою чергу, як суб`єкт владних повноважень мав діяти з урахуванням вимог наведених вище норм, та інтересів позивача.

Враховуючи, що відповідачем було здійснено не призначення пенсії з використанням середньої зарплати за 2017-2019, а переведення з одного виду пенсії на інший з використанням середньої зарплати за 2014-2016 роки, наявні підстави вважати про неправильність розрахунку розміру пенсії останнього, що призвело до протиправного заниження її розміру, і є окремою підставою протиправності дій відповідача.

11.10.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким внесені зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до положень п. 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Згідно з абз. 2 п. 4-4 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. У разі, якщо при однакових показниках індивідуального коефіцієнта заробітної плати (доходу) та тривалості страхового стажу розмір пенсії у 2018 році, обчислений відповідно до аналогічних показників, буде меншим, ніж пенсія, призначена у 2017 році, розмір якої обчислений з урахуванням положень абзацу першого цього пункту, Кабінет Міністрів України приймає рішення про збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується при призначенні пенсій з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, таким чином, щоб пенсії, призначені у зазначений період, не були меншими за пенсії, що призначалися з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

Отже, середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, згідно з положеннями п. 4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише при призначенні особам пенсії у період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року.

В ході розгляду справи судом встановлено та підтверджується матеріалами справи те, що відповідачем застосовано п. 4-3 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки.

Проте, відповідачем протиправно застосовано дану норму матеріального права, оскільки вона не поширюється на спірні правовідносини.

Системний аналіз наведеного вище дає підстави вважати, що зазначена норма пенсійного законодавства застосовується у випадку призначення пенсії до 01.10.2017 року, в той час як позивач вперше звернувся із заявою про призначення пенсії за віком 10.09.2020 та раніше не отримував жодного виду пенсії, передбаченої Законом №1058-IV.

Врахувавши фактичні обставини справи в призмі норм чинного законодавства, суд вважає, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу в призначенні пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

З огляду на те, що позивач звернувся з заявою про призначення пенсії за віком 10.09.2020, то відповідно до приписів зазначеного вище Закону, пенсію позивачу слід нараховувати із застосуванням середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески за 2017, 2018, 2019 роки - з 10.09.2020.

Позиція суду узгоджується з правовим висновком викладеним Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 30.04.2015 у справі №К/800/13363/15, де судом викладено правовий висновок, що переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до ст. 45 Закону №1058-IV, можливе лише у тому разі, якщо особі відповідно до даного Закону був призначений один з видів пенсії, визначених приписами ч. 1 ст. 10 даного Закону - пенсія за віком, пенсія по інвалідності чи пенсія у зв`язку з втратою годувальника. В частині третій статті 45 Закону мова йде про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсій за матеріалами пенсійної справи, що в даному випадку відсутнє, так як мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону.

Вказана правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 05.07.2018 (справа №565/645/17), від 11.07.2019 (справа №264/6292/16-а), від 15.08.2019 (справа №521/9597/17), від 11.09.2019 (справа №363/1493/17), від 06.12.2019 (справа №679/1000/17) та від 13.02.2020 (справа №263/3478/17), що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд застосовує до спірних правовідносин.

Щодо позовних вимог про врахування пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при призначенні пенсії, суд зазначає про таке.

За приписами п. 4-4 Прикінцевих положень Закону №1058-IV з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. У разі, якщо при однакових показниках індивідуального коефіцієнта заробітної плати (доходу) та тривалості страхового стажу розмір пенсії у 2018 році, обчислений відповідно до аналогічних показників, буде меншим, ніж пенсія, призначена у 2017 році, розмір якої обчислений з урахуванням положень абзацу першого цього пункту, Кабінет Міністрів України приймає рішення про збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується при призначенні пенсій з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, таким чином, щоб пенсії, призначені у зазначений період, не були меншими за пенсії, що призначалися з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

Таким чином, положення п. 4-4 Прикінцевих положень Закону №1058-IV в даній частині застосовуються щодо правовідносин, які виникли у зв`язку з призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-IV у період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року.

Враховуючи, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV у вересні 2020 року, суд дійшов висновку про те, що вищезазначена норма не застосовується до спірних правовідносин, отже підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Окремо суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази і довести певні обставини, які свідчать про правомірність його дій/бездіяльності, законність прийнятих рішень. Однак, відповідач у згаданих правовідносинах, жодним доказом або ж нормою законодавства не спростував доводів позивача.

Беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, отже підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., відтак на користь позивача слід стягнути частину сплаченого судового збору у розмірі 420,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 77, 139, 77, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2017, 2018 та 2019 роки.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 420,40 грн. (чотириста сорок гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 11.02.2021.

Суддя М.С. Лазаренко