Рішення № 94835705, 12.02.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 лютого 2021 року м. Ужгород№ 260/4470/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області згідно якого просила суд: 1. Звільнити позивача від сплати судового збору за подання позову. 2.Визнати протиправною бездіяльність Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, яка полягає у не поновленні ОСОБА_1 на роботі та невиконанні рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 у справі № 260/431/20 в частині поновлення на роботі.3 Стягнути з Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області (вул. Миру, 1, м. Рахів, Закарпатська область 90600, код ЄДРПОУ 22106207) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ): середній заробіток за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 у справі № 260/431/20 з 23.10.2020 до дня поновлення на роботі ; моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.4. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області.5.Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі (п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 371 КАС України).6. Зобов`язати Рахівську районну державну адміністрацію Закарпатської області та її керівника подати суду звіт про виконання судового рішення : в частині стягнення середнього заробітку - протягом трьох робочих днів з моменту проголошення рішення суду, в частині стягнення моральної шкоди протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою суду від 17.12.2020 року судом відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) осіб.

Ухвалою суду від 11.02.2021 року судом закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, яка полягає у не поновленні ОСОБА_1 на роботі та невиконанні рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 у справі № 260/431/20 в частині поновлення на роботі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 у справі № 260/431/20 в порядку негайного виконання позивача поновлено на роботі на посаді начальника управління соціального захисту населення Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області з 12 березня 2020 року.

10.11.2020 позивачка власноручно подала відповідачу вказане рішення суду із заявою виконати його добровільно в частині негайного виконання, для чого з`явився в Рахівську РДА з трудовою книжкою. 12.11.2020 позивач подав органу ДВС виконавчий лист про поновлення на роботі до виконання. 16.11.2020 виконавець відкрив виконавче провадження 19.11.2020 відповідач (вбачається з його листа) отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, якою державний виконавець зобов`язав відповідача поновити позивача на роботі. 23.11.2020 виконавець виніс постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якою зобов`язав відповідача поновити позивача на роботі з 12.03.2020. 24.11.2020 виконавець надіслав боржнику вимогу про поновлення стягувача на роботі з 12.03.2020. 09.12.2020 виконавець виніс постанову про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, своєю протиправною бездіяльністю - не поновленням позивача на роботі відповідач порушив право позивача бути поновленим на роботі згідно судового рішення, що призвело до порушення права позивача на працю та завдало йому моральної шкоди.

Крім цього, позивач також зазначає, що відповідач протиправною бездіяльністю завдав позивачу душевні, психічні страждання, аж до фізичних, що призвело до немайнових втрат (їх тривалість, неможливість їх швидкого відновлення), стан здоров`я позивача, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах, ступінь зниження престижу, ділової репутації позивача як відомої особи в Рахівському районі (відповідач принизив позивача незаконним звільненням, про яке повідомив через ЗМІ, а тепер відмовляється поновлювати його на роботі), час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Одночасно позивач просила суд стягнути з відповідача середній заробіток, у зв`язку із тим, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки - ст. 236 КЗпП України.

Враховуючи вищевикладене, позивачка звернулася до суду із даним адміністративним позовом за захистом свого, як вона вважає порушеного права.

Представник відповідача проти задоволення даного адміністративного позову заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, при цьому додатково пояснивши, що щодо вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 року у справі №260/431/20 з 23.10.2020 року до дня поновлення на роботі, то ця вимога задоволенню не підлягає, оскільки рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 року по справі №260/431/2, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 02.11.2020 року, поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника управління соціального захисту населення Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області з 12 березня 2020 року. Відсутність посади начальника управління соціального захисту населення Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області в штатному розписі та структурі РДА перешкоджає виконати рішення суду та вимогу державного виконавця та унеможливлює поновлення ОСОБА_1 саме на цій посаді. Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 50 000 грн, то відповідач зазначив, що Позивач оцінює завдану їй моральну (немайнову) шкоду у розмірі 50 000 грн. Намагаючись обґрунтувати завдання моральної шкоди у такому розмірі вона посилається на завдані душевні, психічні страждання, аж до фізичних, зазначає про необхідність врахування судом немайнових втрат (їх тривалість, неможливість їх швидкого відновлення), стан здоров`я, тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих відносинах, ступінь зниження престижу, ділової репутації як відомої особи в Рахівському районі, ніби-то принизливе звільненні, про яке відповідач повідомив через ЗМІ, а тепер відмовляється поновити її на роботі, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану, однак жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували такі висловлювання не надає. Тобто, вказані висловлювання позивача є загальними абстрактними твердженнями, а не конкретними фактами, що мають відношення до справи. Щодо інших позовних вимог, то представник відповідача зазначила що оскільки основні вимоги не підлягають до задоволення, то відповідно і в похідних вимогах слід відмовити.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 у справі № 260/431/20 в порядку негайного виконання позивача поновлено на роботі на посаді начальника управління соціального захисту населення Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області з 12 березня 2020 року.(а.с.9- 28).

10.11.2020 позивачка власноручно подала відповідачу вказане рішення суду із заявою виконати його добровільно в частині негайного виконання, для чого з`явилася в Рахівську РДА з трудовою книжкою (а.с.29). 12.11.2020 позивачка подала органу ДВС виконавчий лист про поновлення на роботі до виконання(а.с.33). 16.11.2020 виконавець відкрив виконавче провадження(а.с.37-38). 19.11.2020 відповідач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, якою державний виконавець зобов`язав відповідача поновити позивача на роботі. 23.11.2020 виконавець виніс постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якою зобов`язав відповідача поновити позивача на роботі з 12.03.2020(а.с.40-41). 24.11.2020 виконавець надіслав боржнику вимогу про поновлення стягувача на роботі з 12.03.2020(а.с.42-43). 09.12.2020 виконавець виніс постанову про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду(а.с.44-45). Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, своєю протиправною бездіяльністю - не поновленням позивача на роботі відповідач порушив право позивача бути поновленим на роботі згідно судового рішення, що призвело до порушення права позивача на працю та завдало йому моральної шкоди, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Пунктом третім частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Згідно статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні.

Оскільки зазначена норма права в імперативній формі передбачає негайне виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі, відсутність у судовому рішенні вказівки про це не позбавляє рішення обов`язковості його виконання з моменту проголошення.

У постанові Верховного Суду від 16.02.2018 у справі №803/2713/13-а викладено правовий висновок, згідно з яким негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів держави.

Обов`язковість рішень суду віднесенаб Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

Згідно статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати Відповідача належним чином виконати рішення суду.

Суд зазначає, що вищезазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-Позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання Відповідача до виконання судового рішення.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що обраний Позивачкою спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог Позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а, від 06 лютого 2019 року у справі № 816/2016/17.

З аналізу предмету спору у цій справі суд дійшла висновку, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 року у справі № 260/431/20.

За вказаних обставин, суд зазначає, що позивачкою у цій справі обрано спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 382 КАС України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Відповідно, якщо позивачка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю Відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися її права, свободи чи інтереси, то вона повинна була звертатися до суду в порядку статті 382 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності Відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що вимоги позивачки про визнання протиправною бездіяльності Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, яка полягає у не поновленні ОСОБА_1 на роботі та невиконанні рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 у справі № 260/431/20 в частині поновлення на роботі, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються, у зв`язку із чим, судом постановлено ухвалу про закриття провадження в цій частині позовних вимог.

Тобто, якщо позивачка вважає, протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання вищевказаного рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 року у справі № 260/431/20, або порушення її прав, свобод чи інтересів, то вона повинна була звернутись до суду в порядку статті 382 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти новий адміністративний позов.

Відтак, оскільки судом закрито провадження в цій частині позовних вимог, то такі розгляду, а відповідно і задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги позивачки про стягнення з Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 у справі № 260/431/20 з 23.10.2020 до дня поновлення на роботі, то суд зазначає, що така вимога задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно з приписами статті 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. Отже, положення статті 236 вказаного Кодексу встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштуватись.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 року по справі №260/431/2, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 02.11.2020 року, поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника управління соціального захисту населення Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області з 12 березня 2020 року.

Відповідно до пункту 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Відтак, існування зазначеного судового рішення породжує у відповідача обов`язок щодо поновлення позивача на вказаній конкретній посаді.

Разом із тим, посада начальника управління соціального захисту населення Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, на якій поновлено позивача, відсутня в штатному розписі Управління.

Так, розпорядженням голови державної адміністрації №324 від 28.10.2020 року з метою приведення нормативно-правових актів райдержадміністрації до вимог чинного законодавства, управління соціального захисту населення Рахівської районної державної адміністрації перейменовано в управління соціального захисту населення та надання соціальних послуг Рахівської районної державно адміністрації та визнано таким, що втратило чинність розпорядження голови райдержадміністрації від 13.08.2018 року №254 «Про положення про управління соціального захисту населення райдержадміністрації».

Разом із тим, в разі існування обставин, що істотно ускладнюють належне виконання рішення або роблять його неможливим за заявою стягувана чи виконавця (у випадках, встановлених законом) суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду (ст. 378 КАС України). Як вбачається зі змісту вказаної норми, із такою заявою можуть звернутися виключно стягувач чи виконавець. Рахівська районна державна адміністрація як боржник не наділена правом звернення до суду із заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення у справі №260/431/20 від 23.10.2020 року.

Вказані обставини свідчать також про передчасність заявлених вимог позивача в цій частині. Крім того, а саме позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду «з 23.10.2020 до дня поновлення на роботі» виключає можливість в межах вказаного спору встановити кількість фактичних днів затримки виконання зазначеного позивачем судового рішення, що, з урахуванням відсутності посади, на якій судовим рішенням поновлено позивача, додатково свідчить про передчасність заявленої вимоги. Характер та зміст правовідносин між сторонами свідчить про першочергову доцільність застосування правової процедури, передбаченої ст. 378 КАС України щодо зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 50000,00 грн., суд зазначає, що вказана позовна вимога також до задоволення не підлягає з огляду на наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Аналіз наведеної норми законодавства вказує, що саме по собі порушення прав особи ще не свідчить про заподіяння їй моральної шкоди, оскільки така шкода повинна мати певний прояв у вигляді, зокрема, фізичних та/або душевних страждань, приниженні честі і гідності тощо, і наявність таких обставин повинна довести особа, яка вважає, що їй заподіяно моральну шкоду.

Зважаючи на наведене вище, оцінивши і проаналізувавши надані позивачем пояснення, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем того, що оскаржуваними діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, а саме позивач не надав належних пояснень та будь-яких доказів того, в чому полягає така шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань понесених позивачем, та не доведено причинно-наслідковий зв`язок з предметом позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у справі №818/1429/17 від 25.04.2019 та у справі №818/1393/17 від 12.11.2019.

Щодо позовних вимог позивача про допущення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі (п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 371 КАС України); зобов`язання Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області та її керівника подати суду звіт про виконання судового рішення : в частині стягнення середнього заробітку - протягом трьох робочих днів з моменту проголошення рішення суду, в частині стягнення моральної шкоди протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням суду законної сили, то такі позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки такі вимоги є похідними від основних вимог позивача.

За змістом ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач довів правомірність оскаржуваних позивачем дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, даний адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 9, 14, 73-78,90,143,242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області (вул. Миру, буд. 1,м. Рахів,Закарпатська область,90600, код ЄДРПОУ - 22106207) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення, стягнення моральної шкоди- відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяЮ.Ю.Дору