Рішення № 94835511, 11.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2021 р. Справа№200/12053/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними, зобов`язання повторно розглянути заяву та призначити пенсію за вислугу років,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорськ Донецької області (далі також - ПФУ, управління) відповідно до якого просив суд: 1) визнати дії управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області протиправними в частині надання відповіді № 514-653/Б-02/8-0531/20 від 2 листопада 2020 року про відмову в призначенні, нарахуванні, обчисленні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до положень ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом № 3662-12 від 26.11.1993 року, у редакції Закону від 12.07.2001 року № 2663-ІІІ з розрахунку 90% від розміру заробітної плати без застосування обмежень її максимального розміру; 2) зобов`язати управління Пенсійного фонду України у м. Краматорськ Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 жовтня 2020 року та призначити з 28 жовтня 2020 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до положень ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом № 3662-12 від 26.11.1993 року у редакції Закону від 12.07.2001 року № 2663-ІІІ з розрахунку 90% від розміру заробітної плати без застосування обмежень її максимального розміру.

В обґрунтування позову, позивач зазначає, що управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області йому відмовлено в перерахунку пенсії з посиланням на Закони України «Про звернення громадян» та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже позивач вважає такі дії управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську протиправними, не законним, не обґрунтованими, такими, що порушують його права та протирічать вимогам Закону.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.12.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без виклику сторін.

05.01.2021 року позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд: 1) визнати дії управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області протиправними в частині надання відповіді № 514-653/Б-02/8-0531/20 від 02 листопада 2020 року про відмову в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до положень ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом № 3662-12 від 26.11.1993 року у редакції Закону від 12.07.2001 року № 2663-ІІІ з розрахунку 90% від розміру заробітної плати без застосування обмежень її максимального розміру; 2) зобов`язати управління Пенсійного фонду України у м. Краматорськ Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 жовтня 2020 року та здійснити з 28 жовтня 2020 року ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до положень ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом № 3662-12 від 26.11.1993 року, у редакції Закону від 12.07.2001 року № 2663-ІІІ з розрахунку 90% від розміру заробітної плати без застосування обмежень її максимального розміру.

14.01.2021 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволені позову, мотивуючи відзив тим, що Пенсійний фонд в межах своєї компетенції відповідно до покладених судом зобов`язань ОСОБА_1 з 02.09.2019 року призначено пенсію за вислугу років за нормами ст. 86 Закону України № 1697, а тому повторно, як того просить позивач, призначити пенсію за вислугу років управління не має законних підстав. Крім того, представник відповідача наголосив на тому, що позивачу надана відповідь на його звернення у відповідності до Закону України «Про звернення громадян», жодного рішення про відмову в призначенні пенсії за віком управлінням не приймалось. Отже, ПФУ вважає, що оскільки управлінням не допущені порушення при здійсненні владних повноважень відносно позивача, то підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні.

12.01.2021 року позивач надав суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що твердження відповідача, щодо неналежно оформленої заяви від 28 жовтня 2020 року про призначення пенсії ОСОБА_1 є незаконним оскільки, зміст зазначеної заяви очевидно дає змогу оцінити намір заявника про призначення пенсії за іншим законом. При цьому, відповідач, на думку позивача, допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів ОСОБА_1 , як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання Конституційних гарантій). Позивач також наголосив на тому, що своїм відзивом відповідач жодним чином позовні вимоги не спростував, натомість виклав обставини які жодним чином не стосуються цієї справи та не є предметом спору у цій справі.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь - якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , громадянин України, паспорт ID карта № НОМЕР_1 виданий органам 1443 від 05.07.2019 року, РНОКПП: НОМЕР_2 , має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_3 та особою з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_4 . Позивач знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Краматорськ Донецької області.

Судом встановлено, що управлінням було призначено позивачу пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» з 2 вересня 2019 року та здійснено перерахунок розміру пенсії без обмежень, передбачених абз. 4 ч. 15 ст. 86 Закону України № 1697 та у відповідності до п. 2 ст. 86 Закону України № 1697 в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.

28 жовтня 2020 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області із заявою, в якій просив призначити йому пенсію за вислугу років та виплачувати її в розмірі, обчисленому відповідно та на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом № 3662-12 від 26.11.1993 року у редакції Закону від 12.07.2001 року № 2663-ІІІ з розрахунку 90% від розміру заробітної плати без застосування обмежень.

Листом №514-653/Б-02/8-0531/20 від 2 листопада 2020 року, управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, відповідно до Закону України «Про звернення громадян», повідомило позивачу про те, що перерахунок пенсії в розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме нормам ст. 86 Закону України № 1697 відповідно до якої ОСОБА_1 призначено пенсію. Додаткова у вказаному листі було зазначено, що на дату призначення пенсії, 02.09.2019 року, Закон України від 05.11.1991 року № 1789 «Про прокуратуру» втратив чинність, крім частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року. У разі незгоди із викладеним у листі, позивачу було запропоновано звернутись до вищого пенсійного органу або до суду.

Не погоджуючись із відповіддю відповідача позивач звернувся до суду. По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другої статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 6 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Тому суд зазначає, що умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих Верховною Радою України відповідно до конституційних норм визначено на законодавчому рівні статтею 50-1 Закону «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (далі Закон № 1789-ХІІ). Редакція зазначеної статті змінювалась.

Згідно з частиною першою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції, яка була чинна на момент роботи позивача в органах прокуратури) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ з 15 липня 2015 року частково втратив чинність у зв`язку з набранням чинності Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ «Про прокуратуру» (далі закон № 1697-VІІ). У новому Законі № 1697-VІІ, який є чинним і на сьогодні, відсутні будь-які відомості про скасування норм щодо пенсійного забезпечення прокурорів. Законодавчі зміни до пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213-VІІІ щодо поширення його дії на прийнятий пізніше Закон № 1697-VІІ також не вносилися.

У Рішенні Другого сенату Конституційного Суду України від 13.12.2019 у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19) (чинне з 13.12.2019) зазначено: «… Конституційний Суд України вирішив: 1. Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. 2. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. 3. Установити такий порядок виконання цього Рішення: - частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки». 4. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено. …».

Згідно з ч. 13 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року за № 1697-VII пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року за № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», яка набрала законної сили 06.09.2017 року, було підвищено посадові оклади та надбавки за класний чин прокурорсько-слідчим працівникам.

Про фактичну не можливість здійснення перерахунку пенсії відповідно до норм права за якими позивачу була призначена пенсія за вислугу років - відповідач не довів.

Щодо посилань відповідача на те, що ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду із заявою про повторне призначення пенсії, а не про її перерахунок, у зв`язку із чим йому було відмолено у виплаті пенсії з розрахунку 90% від розміру заробітної плати без застосування обмежень її максимального розміру, суд зазначає наступне.

Пунктом 4.1 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Управління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (зі змінами, далі - Порядок 22-1) затверджено порядок приймання, оформлення і розгляду документів.

Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Форма заяви затверджена постановою. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Як зазначає управління Пенсійного фонду України у м. Краматорськ Донецької області, ОСОБА_1 із заявою про перерахунок пенсії до управління не звертався.

В той же час, в матеріалах справи знаходиться копія заяви ОСОБА_1 від 28.10.2020 року про призначення пенсії відповідно до положень ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, з доповненням згідно із Законом № 3662-12 від 26.11.1993 року у редакції Закону від 12.07.2001 року № 2663-ІІІ, на яку позивачу були надані відповіді відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Суд звертає увагу відповідача на положення п. 16 Порядку № 3-1, а саме:

При прийманні документів для призначення пенсії орган, що призначає пенсії:

перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

здійснює попередню перевірку змісту і належного оформлення представлених документів;

перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження.

Відповідно до п.п.12, 13 Порядку №3-1, у разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.

Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються уповноваженими структурними підрозділами до органів, що призначають пенсії, мають бути завірені цими уповноваженими структурними підрозділами в установленому порядку.

Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються безпосередньо заявниками до органів, що призначають пенсії, завіряються органами, що призначають пенсії.

Окрім того, положеннями ст. 48 Закону № 2262-ХІІ, також закріплюють порядок подання заяви про призначення пенсії та подальший алгоритм дій пенсійного органу щодо поданої заяви.

Так, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику роз`яснюється, які документи він повинен надати додатково.

Застосовуючи аналогію закону, вбачається, що при прийнятті заяви про перерахунок пенсії пенсійний орган повинен здійснити перевірку поданої заяви, відповідність доданих документів. Також, з положень Закону №2262-ХІІ слідує, що пенсійний орган надає роз`яснення, які документи необхідно надати додатково.

Суд зауважує, що відмова управління Пенсійного фонду України у м. Краматорськ Донецької області, з підстав, що позивач звернувся неналежним чином до пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії, є надмірним формалізмом.

Вирішуючи питання про застосування Закону України «Про прокуратуру» в часі, суд виходить із того, що згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо ( рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій ).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню правила ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції до внесення змін Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року, а також Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, оскільки вказаними законами, на порушення ст. 22 Конституції України було звужено зміст та обсяг соціальних гарантій працівників прокуратури.

Крім того, враховуючи заперечення відповідача щодо перерахунку пенсії, суд вважає за необхідне вказати у резолютивній частині рішення про необхідність обрахування пенсії виходячи із 90 відсотків від заробітної плати, без обмеження її максимальним розміром з огляду на наступне.

Донецьким окружним адміністративним судом під час розгляду адміністративної справи №200/11205/19-а, рішення за результатом розгляду якої набрало законної сили, встановлено, що вислуга років ОСОБА_1 складає понад 24 роки, що підтверджено відповідними обрахунками Відповідача.

Згідно частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

За нормою ч.1 ст.50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції, яка була чинна на момент роботи позивача в органах прокуратури) пенсія обраховується виходячи з 80 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. При цьому, за кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Обмеження максимального розміру пенсії вказаною нормою не передбачено.

Отже, враховуючи те, що період роботи позивача на посадах прокурора складає понад 24 років, обрахунок пенсії здійснюється виходячи із 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, а тому судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорськ Донецької області (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5, код в ЄДРПОУ 23346787) про зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати пенсії за вислугою років - задовольнити повністю.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (місцезнаходження: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5, код ЄДРПОУ 23346787) протиправними в частині надання відповіді №514-653/Б-02/8-0531/20 від 2 листопада 2020 року про відмову в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП № НОМЕР_2 ) пенсії за вислугу років відповідно до положень ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом № 3662-12 від 26.11.1993 року у редакції Закону від 12.07.2001 року № 2663-ІІІ з розрахунку 90% від розміру заробітної плати без застосування обмежень її максимального розміру.

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (місцезнаходження: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5, код ЄДРПОУ 23346787) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП № НОМЕР_2 ) від 28 жовтня 2020 року та провести ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП № НОМЕР_2 ) перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до положень ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом № 3662-12 від 26.11.1993 року, у редакції Закону від 12.07.2001 року № 2663-ІІІ з розрахунку 90 відсотків від розміру заробітної плати без застосування обмежень її максимального розміру.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.В. Череповський