Рішення № 94835491, 11.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2021 р. Справа№200/486/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Ушенка С.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (ЄДРПОУ 3503126; 85114, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Торецька, буд. 285), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171400; 85113, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25) про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною та скасування постанови від 22.12.2020 № 63054317 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.09.2020 співробітниками Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) за виконавчим листом №200/1606/20, виданим 28.08.2020, відкрито виконавче провадження №63054317. Позивач зазначає, що постановою Костянтинівського міськрайонного відділу ДВС від 22.12.2020 виконавчий документ на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" повернуто стягувачу (позивачу), оскільки стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій, які виразилися у ненаданні особисто реквізитів боржнику. Наголошує, що жодного перешкоджання проведенню виконавчих дій з його боку не було, навпаки, позивач, як стягувач, 17.08.2020 рекомендованим листом направив на адресу боржника реквізити АТ «Ощадбанку». Вважає, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу прийнята з порушенням вимог чинного законодавства та підлягає скасуванню.

08.02.2021 на електронну адресу суду від відповідача надійшли копії матеріалів виконавчого провадження та заперечення на позовну заяву, у якому відповідач позов не визнав. На обґрунтування заперечень зазначив, що враховуючи, що стягувачем (позивачем) станом на теперішній час до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області заяви про виплату пенсії або грошової допомоги особисто не подано та від установи уповноваженого банку не отримано, державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. З огляду на наведене, вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому просив в задоволенні позову відмовити.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області не скористалося своїм правом на надання пояснень щодо позову.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.01.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та заявнику надано строк 10 днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 01 лютого 2021 року відкрито провадження у справі з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтями 268-272, 287 КАС України, і призначено її до розгляду на 11 лютого 2021 року.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явились.

Представник відповідача у запереченні просив розглянути справу без його участі.

У відповідності до ч. 9 ст. 205 КАС України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач у справі є суб`єктом владних повноважень.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.03.2020 по справі № 200/1606/20-а зобов`язано Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 травня 2015 року та виплатити недоотриману пенсію з 01 травня 2015 року. Рішення набрало законної сили 12.08.2020. На виконання вказаного рішення 28.08.2020 Донецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №200/1606/20-а.

Постановою державного виконавця Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 16.09.2020 відкрито виконавче провадження №63054317 з примусового виконання вищевказаного рішення суду (а.с.26).

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначив про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.

30.09.2020 за вищевказаним виконавчим провадженням державним виконавцем отримано відповідь Костянтинівського-Дружківського Пенсійного фонду України Донецької області, в якій зазначалось, що позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа згідно особистої заяви від 07.11.2014. за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_2 (за заявленою адресою знаходиться «Центр обліку бездомних осіб та будинок нічного перебування»), виплата пенсії проведена по 30.04.2015 шляхом перерахування коштів через банківську установу AT «Ощадбанк» на підставі особистої заяви від 07.11.2014. На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/1606/20-а від 16 березня 2020 року за позовом ОСОБА_1 виплата пенсії поновлена з 01.05.2015, заборгованість за період з 01.05.2015 по 30.09.2020 у сумі 666725,13 грн. нарахована. Виплата пенсії у місячному розмірі запланована на період жовтня 2020 року через банківську установу AT «Ощадбанк». Однак, перерахування коштів не можливо, оскільки реквізити для зарахування коштів, які наявні в пенсійній справі ОСОБА_1 , не відповідають вимогам постанови правління Національного банку України «Про запровадження міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні» від 28.12.2018 № 162 (із змінами), банками України здійснюється заміна діючих рахунків клієнтів банків відповідно до вимог стандарту IBAN. Заява ОСОБА_1 , в якій зазначені реквізити для перерахунку пенсійних коштів через банківську установу AT «Державний ощадний банк», залишена без розгляду та заявнику запропоновано для проведення ідентифікації з`явитись особисто до управління відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (із змінами) (а.с. 28-31).

На підставі зазначеної відповіді Костянтинівським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на адресу позивача направлено лист №17.17-23/64277 від 30.10.2020, яким, зокрема, зазначено, що станом на теперішній час Управління заяви про виплату пенсії або від установи уповноваженого банку не отримувало.

Листом від 16.12.2020 позивач надав пояснення до Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), що для виконання рішення суду щодо поновлення виплати пенсії жодним нормативно-правовим документом не передбачено, що він повинен особисто звертатися до органів Пенсійного фонду України. Реквізити банку для перерахування на них пенсійних виплат позивач надав особисто за допомогою поштового зв`язку. Зазначив, що згідно пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596: «Заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України» Із жодною заявою із зазначеного додатку він до боржника не звертався, а надав лише реквізити для виплати йому грошових коштів (а.с. 35-36).

22.12.2020 старшим державним виконавцем Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в межах ВП №63054317 прийнято постанову про повернення виконавчого документа, саме виконавчого листа №200/1606/20-а, виданого 28.08.2010. Зі змісту постанови вбачається, що підставою для її прийняття стало перешкоджання стягувачем проведенню виконавчих дій відповідно до листа, який надійшов до відділу 18.12.2020 вх. 17.17-23/22457 (а.с.38).

Вважаючи постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу №63054317 протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини 1 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Нормами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Статтями 2, 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII визначені умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону №1404-VIII визначено перелік документів, що підлягають примусовому виконанню, до яких належать і виконавчі листи, що видаються судами.

Таким чином, правовою підставою для відкриття виконавчого провадження, зокрема, є виконавчий документ, виданий на підставі та на виконання рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі статтею 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За правилами п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа.

В силу вимог ч. 2 ст. 37 Закону №1404-VІІІ про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

Згідно з ч. 4 ст. 37 Закону №1404-VІІІ про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Як встановлено судом зі змісту оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.12.2020, підставою для її прийняття стало перешкоджання стягувачем проведенню виконавчих дій, оскільки він особисто, відповідно до пункту 10 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596, не надав боржнику заяву про поновлення виплати пенсії.

Частиною першою статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596 (далі - Порядок №1596), визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об`єднаними управліннями (далі - органи Пенсійного фонду), головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі) в уповноважених банках.

Відповідно до пунктів 8, 9 Порядку №1596 поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті. Між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.

Згідно з пунктом 10 Порядку №1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду чи органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України або приймається органом Пенсійного фонду чи органом соціального захисту населення від установи уповноваженого банку. Заяви приймаються за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з`ясування місця її проживання, і реєструються в установленому порядку.

За змістом приписів пунктів 12, 13 Порядку №1596 органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають:

- списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - списки) згідно з додатком 2 у двох примірниках;

- опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - опис) згідно з додатком 3 у трьох примірниках.

Списки та описи складаються окремо за пенсіями та грошовою допомогою, що фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, і за грошовою допомогою та іншими грошовими виплатами, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів. Перший примірник списків формується за датою виплати в порядку зростання номерів поточних рахунків, другий - за датою виплати в порядку зростання номерів пенсійних (особових) справ. Дати і виплатний період визначаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення. Списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів.

Таким чином, підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги (бланк якої є Додатком №1 до Порядку №1596), яка може бути подана пенсійному органу відповідно до п.10 Порядку №1596 двома шляхами, а саме: - особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду; - від установи уповноваженого банку.

Аналогічні положення закріплені у пункті 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1), яким передбачено, що заяви про виплату пенсії (додаток 5) реєструються в журналі вхідної кореспонденції. Заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596 (зі змінами).

Так, пунктом 1.5 розділу І Порядку №22-1 передбачено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України.

Таким чином, з аналізу зазначеної правової норми вбачається необхідність подання заяви особисто особою (пенсіонером) до органу Пенсійного фонду для виплати пенсії через поточні рахунки в банках.

При цьому, як вбачається з матеріалів адміністративної справи і не заперечується учасниками справи, така заява була подана позивачем до органу Пенсійного фонду при взятті його на облік до боржника. Подання заяви особисто для поновлення і отримання на виконання рішення суду пенсійних виплат, які були протиправно припинені пенсійним органом, не передбачено. Натомість орган Пенсійного фонду наділений відповідними повноваженнями для отримання і перевірки інформації щодо пенсіонера у відповідній установі уповноваженого банку для виконання судового рішення, чого боржником вчинено не було.

Матеріали справи свідчать, що 18.08.2020 на адресу Управління (боржника) засобами поштового зв`язку надійшла заява позивача, в якій були зазначені реквізити для перерахунку пенсійних коштів через банківську установу АТ «Державний ощадний банк» (а.с.28-31).

Згідно з ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, одним з головних чинників реалізації покладеного на адміністративні суди завдання є забезпечення виконання судових рішень. Саме виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до чіткої й усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (див. рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (див. рішення у справі "Immobiliare Saffi" проти Італії", заява N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Проблема невиконання остаточних рішень проти держави розглядалась у пілотному рішенні ЄСПЛ проти України у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року, заява N 40450/04), а також у ряді інших справ проти України, які також розглядались на основі усталеної практики Суду з цього питання.

У п. 53 цього рішення ЄСПЛ зауважив, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі Войтенка; рішення у справі "Ромашов проти України" (Romashov v. Ukraine), N 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі "Дубенко проти України" (Dubenko v. Ukraine), N 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі "Козачек проти України" (Kozachek v. Ukraine), N 29508/04, від 7 грудня 2006 року). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (див. рішення у справі "Шмалько проти України" (Shmalko v. Ukraine), N 60750/00, п. 44, від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (див. рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), N 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), N 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

В одній з перших справ проти України, в якій ЄСПЛ розглядав питання наявності ефективних засобів юридичного захисту щодо скарг на тривале невиконання судових рішень, Суд нагадав свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого ст. 1 Протоколу N 1 (п.53 рішення ЄСПЛ у справі "Войтенко проти України" від 29 червня 2004 року N 18966/02).

При цьому, беручи до уваги свою усталену практику (рішення від 15 жовтня 2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява N 40450/04, п. п. 56 - 58 та 66 - 70), ЄСПЛ неодноразово постановляв, що у зв`язку з тривалим невиконанням рішень, винесених на користь заявників, мало місце також порушення ст. 13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.

У той же час Україну було зобов`язано вжити необхідних заходів для вирішення цієї проблеми, зокрема, запровадити ефективні засоби юридичного захисту або поєднання таких засобів, здатні забезпечити адекватне та достатнє відшкодування за невиконання або несвоєчасне виконання рішень національних судів відповідно до принципів Конвенції, які закріплені в практиці Суду (див. рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", згадане вище, п. 94 та п. 5 резолютивної частини).

У п. 1 ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" зазначено, що "Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою, і без укладання спеціальної угоди, юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції", а ст.ст. 13 і 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.2006 року передбачено, що "при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права" та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.

Отже, забезпечення адекватного виконання рішень національних судів є прямим обов`язком держави.

З огляду на викладене, на переконання суду, відповідач, приймаючи спірну постанову від 22.12.2020, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законодавством України.

Встановлені в ході судового розгляду обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що постанова державного виконавця ВП №63054317 від 22.12.2020 не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, а тому є протиправною.

За таких обставин, суд вважає, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця ВП №63054317 від 22.12.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з наявної в матеріалах справи копії довідки до акта огляду МСЕК серії 10ААА № 402667 від 10.05.2011 позивач є особою з інвалідністю другої групи безстроково, а, отже, в силу п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 243-246, 263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (ЄДРПОУ 3503126; 85114, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Торецька, буд. 285), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171400; 85113, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (ЄДРПОУ 3503126; 85114, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Торецька, буд. 285) ВП №63054317 від 22.12.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11 лютого 2021 року.

Суддя С.В. Ушенко