Рішення № 94835433, 12.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2021 р. Справа№200/11640/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6)

про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просив суд: визнати неправомірними дії відповідача щодо не зарахування часу перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві до стажу роботи для призначення пенсії за віком (загального стажу); визнати неправомірними дії відповідача щодо обрахунку розміру пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) за 2014-2016 роки; зобов`язати відповідача з урахуванням висновків суду у справі зробити перерахунок розміру пенсії за віком з 06.02.2019 із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) за три роки що передують року звернення до відповідача із заявою № 112 про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах, а саме: за 2016-2018 роки.

Ухвалою від 14 грудня 2020 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 12 січня 2021 року.

12 січня 2021 року розгляд справи відкладено на 01 лютого 2021 року.

18 січня 2021 року представник відповідача надав засобами поштового зв`язку через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

01 лютого 2021 року сторони повідомлені належним чином в судове засідання не з`явились про причини неявки не повідомили, враховуючи положення ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суду вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративного позову та відзиву на адміністративний позов, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

З 15.09.2010 позивач має статус інваліда 3 групи з трудового каліцтва яке він отримав 09.07.2009 року під час роботи на шахті «Красноармійська - Західна № 1».

06.02.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою № 112 про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах згідно з п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та п. 2 р. XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», але тримав відмову.

В квітні 2020 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2019 у справі № 200/13097/19-а відповідач перевів позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 06.02.2019.

Натомість, в грудні 2020 року відповідач надав позивачу письмове роз`яснення № б/н від 01.12.2020 щодо обрахунку розміру пенсії за віком під час переводу позивача з одного виду пенсії на інший, з якого відповідач дізнався, що час обрахунку розміру пенсії за віком відповідач не застосував середню заробітну плату (дохід) за 2016-2018 роки, оскільки з 13.10.2010 року позивач не працював та не набув 24 місяці страхового стажу, тому відповідач здійснив обрахунок розміру пенсії позивача із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) за 2014-2016 роки.

Дії відповідача щодо не зарахування до загального стажу роботи для призначення пенсії за віком часу перебування позивача на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, а також дії щодо обрахунку розміру його пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) за 2014-2016 роки позивач вважає протиправними.

Пенсія по інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві була призначена позивачу з 15.09.2010.

Позивач посилається на ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що весь час його перебування в статусі особи з інвалідністю у зв`язку з нещасним випадком на виробництві підлягає зарахуванню як до його стажу роботи для призначення пенсії за віком (загального стажу) так і до його стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (спеціального стажу).

Відповідач - Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 41247274, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 85400 Донецька обл., м. Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6, організаційно-правова форма - орган державної влади.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що на дату виходу на пенсію за віком на пільгових умовах страховий стаж позивача було враховано по 12.10.2010 і він складав 21 рік 02 місяці та 17 днів, в тому числі пільговий стаж - 16 років, період перебування на інвалідності від трудового каліцтва - 7 років 03 місяці та 17 днів. Оскільки з 13.10.2010 позивач не працював та не набув 24 місяці страхового стажу підстав для перерахунку пенсії відповідно до статті 45 Закону № 1058 не вбачається.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Відповідач зазначає, що оскільки позивач не працював з моменту призначення пенсії по інвалідності, застосуванню в спірному випадку підлягає саме абзац 2 частини 3 статті 45 Закону № 1058, тому для призначення позивачеві пенсії за віком управлінням було правомірно взято до розрахунку показники середнього заробітку за 2014-2016 роки, оскільки саме вони застосовувалися під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, обставини та підстави винесення оскаржуваного рішення визнаються відповідачем, та підтверджуються відповідними доказами, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно частини 5 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14).

Як зазначено у Прикінцевих положеннях Закону № 1058-IV положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Нормами ст. 9 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII також визначено, що час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

У випадку призначення пенсії на підставі Закону № 1058-IV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Приписи частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV визначають, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Вказане відповідає позиції, викладеній Верховним Судом України у постанові від 31 березня 2015 року у справі № 21-612а14.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.09.2017 року по справі № 225/3034/14-а викладено висновок щодо відсутності підстав для зарахування до пільгового стажу роботи час перебування на інвалідності від отриманої травми при виконанні трудових обов`язків на підставі ст. 56 Закону № 1788-XII та ст. 9 Закону України «Про охорону праці», так як згідно з наведеними правовими нормами законодавець зараховує час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи тільки для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Оскільки відповідачем вже переведено позивача на пенсію за віком на пільгових умовах з 06.02.2019 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2019 у справі № 200/13097/19-а, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо не зарахування часу перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві до стажу роботи для призначення пенсії за віком (загального стажу) є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Також, суд звертає увагу позивача, що відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсіонер повинен набути на дату переведення на пенсію за віком не менш як 24 місяці саме страхового, а не загального стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі.

Закон № 1058-IV визначає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Судом встановлено, а сторонами підтверджено, що позивач з 15.09.2010 року отримував пенсію по інвалідності та до переведення на пенсію за віком на пільгових умовах 06.02.2019 року не працював, тобто підстави для застосування абз. 3 ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV шляхом застосування середньої заробітної плату (доходу), визначеної частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV для призначення пенсії, у відповідача відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач неправильно розтлумачив положення ст.56 Закону № 1788-XII та ст. 9 Закону України «Про охорону праці» в частині зарахування періоду інвалідності в стаж роботи, що використовується для обчислення розміру пенсії, оскільки відповідно до цих норм час перебування на інвалідності від отриманої травми при виконанні трудових обов`язків використовується тільки для обчислення стажу необхідного для призначення пенсії.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача та відсутність підстав для задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6, ЄДРПОУ 41247274) про визнання неправомірними дій Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування часу перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві до стажу роботи для призначення пенсії за віком (загального стажу); визнання неправомірними дій Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо обрахунку розміру пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) за 2014-2016 роки; зобов`язання Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з урахуванням висновків суду у справі зробити перерахунок розміру пенсії за віком з 06.02.2019 із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) за три роки що передують року звернення до відповідача із заявою № 112 про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах, а саме: за 2016-2018 роки - відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 12 лютого 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.М. Кониченко