Рішення № 94835280, 11.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року Справа № 160/115/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправною відмову відділу з питань призначення та перерахунків пенсії № 2 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у переведені ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723 -XII від 16.12.1993 року;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби наступні періоди роботи: з 16.03.1982 року - до 15.02.1993 року на посаді молодшого наукового та наукового співробітника Інституту чорної металургії ім. 3.1.Некрасова; з 16.02.1993 року до 18.03.2003 року на посадах в державній податковій інспекції Міністерства фінансів України по Красногвардійському району м. Дніпропетровська;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723 -XII з 21.08.2020 року та здійснити перерахунок пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 вийшов на пенсію за віком згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 21.08.2018 року. На звернення позивача про переведення на інший вид пенсії - пенсію державного службовця, відповідачем було відмовлено, оскільки відсутнє право на пенсію як державного службовця. Позивач вважає таку відмову безпідставною та протиправною, оскільки записами в трудовій книжці ОСОБА_1 підтверджується стаж роботи позивача на посадах державного службовця понад 20 років, що дає йому підстави для переведення на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу".

На думку позивача, оскаржувані дії є протиправними, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у своїх позовних вимогах зазначає, що 15.10.2020 звернувся до управління з заявою про переведення його на інший вид пенсії - на пенсію по вислузі років відповідно до Закону України "Про державну службу", але судячи зі змісту позовної заяви та документів, які наявні в управлінні Пенсійного фонду, така заява поданою не була.

Пенсія державним службовцям призначається із дати звернення, але не раніше дати виникнення права на пенсію.

Рішення стосовно призначення, перерахунку, переведення пенсії з виду на вид приймаються органом державної влади на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих документів, а отже позов про зобов`язання призначити пенсію є передчасним.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 21.08.2018 року та перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

15.10.2020 року позивач звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про переведення його на інший вид пенсії - пенсію державного службовця, проте, відповідачем відмовлено у задоволенні заяви з підстав недостатності стажу державної служби для призначення пенсії державного службовця.

Листом головного управління Пенсійного фонду України 20924-21241/К-03/8-0400/20 від 26.10.2020 року повідомлено, що за матеріалами пенсійної справи стаж державної служби позивача для призначення пенсії державного службовця станом на 01.05.2016 складає 3 роки 8 місяців 5 днів. Згідно з Законом України "Про державну службу" не слід ототожнювати розрахунок надбавки за вислугу років державного службовця з розрахунком стажу для призначення пенсії.

У листі головного управління Пенсійного фонду України 21632-21991/К-06/8-0400/20 від 05.11.2020 року зазначено, що відповідно до статті 25 Закону України "Про державну службу" для визначення права на призначення пенсії зараховуються періоди роботи згідно з трудовою книжкою: записи №№8-10 з 13.06.1994 по 09.04.1995 замісником начальника відділу податків та зборів з фізичних осіб - завідуючим сектором по контролю плати за землю; записи №№ 27- 31 з 27.08.2012 по 30.04.2016 головним спеціалістом відділу з призначення пенсій, відділу з питань призначення та перерахунку пенсій управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська. Загальний стаж державного службовця склав менше ніж 10 років. На підставі вищевикладеного головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не має права видати довідки для призначення пенсії відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про державну службу".

Не погодившись із такою відмовою відповідача, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

З 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" № 889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі - Закон № 889-VIII), у якому передбачені певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців, зокрема, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII визнано, що втратив чинність Закон України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року (далі Закон - № 3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу, якими передбачено право державних службовців, за певних умов, на призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Відповідно до частини 1 статі 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі, стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що особи мають право на одержання пенсії державних службовців за наявності, зокрема, не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а також досягнення такими особами певного віку та наявності страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

При цьому, зазначений вік визначається статтею 26 Закону №1058-IV.

Тобто, до 01.05.2016 року (дата набрання чинності Закону № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016 року відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" №889 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 попереднього Закону "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 попереднього Закону "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889 передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-XII передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд вважає, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону № 3723 і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Аналогічний висновок, викладений у рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі № 822/524/18.

Як вбачається з матеріалів справи, наявність стажу державної служби позивача підтверджується наступним:

- записами у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_2 , відповідно до яких позивач працював на посадах державної служби в періоди:

- з 16.03.1982 року до 15.02.1993 року на посаді молодшого наукового та науковим співробітником Інституту чорної металургії ім. З.І.Некрасова;

- з 16.02.1993 року до 18.03.2003 року на посадах в Державній податковій інспекції Міністерства фінансів України по Красногвардійському району м. Дніпропетровська.

- записом у трудовій книжці стосовно того, що 13.06.1994 року позивач прийняв присягу державного службовця;

- копією диплому позивача про вищу освіту НОМЕР_3 від 20.06.1980 року, зокрема, про закінчення останнім Дніпропетровського державного університету 20.06.1980 року;

- копіями довідок з пенсійної справи позивача про заробітну плату для обчислення пенсії № 3459/10/-4-66 від 21.12.2017 року та № 148/10 від 30.01.2019 року;

- копіями реєстрів застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (індивідуальні відомості про застраховану особу- ОСОБА_1 );

- довідкою про підтвердження стажунаукової роботи № 27 від 11.09.2020 року, виданою інститутом чорної металургії ім. І. Некрасова Національної академії наук України.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому Постановою КМУ № 637 від 12.08.1993, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 р. у справі №172/178/17 (2-а/172/21/2017), (адміністративне провадження №К/9901/3499/17), в якій зазначається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної робот, то для підтвердження соціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Таким чином, за наявності відповідних записів в трудовій книжці позивача, відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні до стажу державної служби наступні періоди роботи: з 16.03.1982 року - до 15.02.1993 року на посаді молодшого наукового та наукового співробітника Інституту чорної металургії ім. 3.1.Некрасова та з 16.02.1993 року до 18.03.2003 року на посадах в Державній податковій інспекції Міністерства фінансів України по Красногвардійському району м. Дніпропетровська.

Згідно з частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Беручи до уваги, що позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" 15.10.2020 року, тому саме з цієї дати необхідно здійснити призначення пенсії.

Суд відхиляє твердження відповідача у відзиві, що позивач не звертався до пенсійного фонду з заявою про переведення на інший вид пенсії, оскільки в матеріалах справи наявна копія заяви від 15.10.2020 року, відповідь пенсійного фонду на таке звернення позивача від 26.10.2020 року № 20924-21241/К-03/8-0400/20.

Зважаючи на те, що у позивача наявний стаж родоти на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, більше 20 років, то суд зробив висновок, що відповідач, відмовляючи позивачу у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", діяв всупереч закону, тому суд вважає, що позивач, в даному випадку, має усі законні права на переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв`язку із чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку ( ч.2 ст.2 КАС УКраїни).

Враховуючи усе вищевикладене, суд робить висновок, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та рішень щодо відмови у переведенні позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року, у зв`язку із чим позовні вимоги в частині визнання протиправною відмову відділу з питань призначення та перерахунків пенсії по Списку №2 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у переведені ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723 -XII від 16.12.1993 року та зобов`язання головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби наступні періоди роботи: з 16.03.1982 року - до 15.02.1993 року на посаді молодшого наукового та наукового співробітника Інституту чорної металургії ім. 3.1.Некрасова; з 16.02.1993 року до 18.03.2003 року на посадах в Державній податковій інспекції Міністерства фінансів України по Красногвардійському району м. Дніпропетровська, є обґрунтованими і у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Між тим, позовна вимога зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723 -XII з 21.08.2020 року та здійснити перерахунок пенсії не може бути задоволена судом, оскільки позивачем обрано не вірний спосіб захисту порушеного права і суд не може втручатись в дискреційні повноваження пенсійного органу.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

Відтак, виключно до компетенції Пенсійного фонду відноситься призначення пенсії, позаяк суд не може своїм рішенням втручатись в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень щодо прийняття ним рішень

Відповідно до ч.2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин справи, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, та з урахуванням положень ч.2ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати головне управління пенсійного фонду України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.10.2020 року про переведення позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року з врахуванням правової позиції суду викладеної у даному рішенні.

Підсумовуючи усе вищеперелічене, суд вважає, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України відповідно до задоволених вимог позивача.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 840,00 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.1960786636.1 від 29.12.2020 р.

Отже, відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 840,00 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволити частково.

Визнати протиправною відмову головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у переведені ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723 -XII від 16.12.1993 року.

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби наступні періоди роботи: з 16.03.1982 року до 15.02.1993 року на посаді молодшого наукового та наукового співробітника Інституту чорної металургії ім. 3.І.Некрасова та з 16.02.1993 року до 18.03.2003 року на посадах в Державній податковій інспекції Міністерства фінансів України по Красногвардійському району м. Дніпропетровська.

Зобов`язати головне управління пенсійного фонду України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.10.2020 року про переведення позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року з врахуванням правової позиції суду, викладеної у даному рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук