Ухвала суду № 94835197, 11.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

11 лютого 2021 року Справа № 160/1782/21 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рябчук Олена Сергіївна, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

05.02.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною бездіяльність щодо не поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.12.2019 року та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2021 року зазначена справа розподілена судді Рябчук О.С.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з невідповідністю позову вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачу запропоновано усунути недоліки позову протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали суду про залишення позову без руху шляхом надання суду оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі у розмірі 908,00 грн., сплаченого у встановленому порядку та розмірі, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 р. надіслано представнику позивачів на її електронну адресу та отримано 09.02.2021 р.

10.02.2021 р. на електронну адресу суду надійшло клопотання від представника ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. В обґрунтування поданого клопотання зазначено про те, що протягом з І кварталу 2020 року – ІІІ квартал 2020 року позивач не має доходу, долучивши довідку з Державного реєстру фізичних осіб – платників про суми виплачених доходів та утриманих податків.

Розглянувши клопотання позивача, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Порядок обчислення та справляння судового збору визначений Законом України «Про судовий збір».

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до положень Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік встановлено з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 2270 грн.

За подання до адміністративного суду фізичною особою позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 908,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Такі положення Кодексу адміністративного судочинства України кореспондуються з положенням ст. 8 Закону України Закон України «Про судовий збір».

Так, згідно з чч.1,2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У розумінні приписів вказаної норми відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин та підтвердження їх належними доказами.

При цьому, наведеною статтею передбачено право суду, а не обов`язок, щодо відстрочки, розстрочки або звільнення позивачів від сплати судового збору.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Отже, при вирішенні питання про задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судових витрат, звільнення від сплати судового збору суд досліджує наявність обставин для відстрочення, зменшення або звільнення, які мають бути підтверджені належними доказами.

До заявленого клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання даного позову представником позивача було надано Довідку з Державного реєстру фізичних осіб – платників про суми виплачених доходів та утриманих податків про те, що протягом з І кварталу 2020 року – ІІІ квартал 2020 року ОСОБА_1 не має доходу в Україні.

Жодних інших документів на підтвердження скрутного матеріального становища позивачем не надано.

Однак, у позовній заяві позивач самостійно вказує про той факт, що з 1995 року позивач виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю.

Таким чином, позивач вже тривалий час проживає у державі Ізраїль та може мати там джерела доходів.

Закон України "Про судовий збір" не містить норми про те, що розмір річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік стосується лише доходу, який отриманий позивачем на території України.

Позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що її майновий стан, в т.ч. і з урахуванням доходів, отриманих у державі Ізраїль, перешкоджає сплаті судового збору за подання адміністративного позову у встановленому законом порядку.

Не надання позивачем інформації про його доходи в державі Ізраїль не дає можливості суду обґрунтовано та виважено здійснити оцінку майнового стану позивача для прийняття рішення про звільнення позивача від сплати судового збору або відстрочення його сплати.

Посилання позивача на те, що якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правовідносинах з Україною він визнається лише громадянином України, суд відхиляє, оскільки матеріали справи не містяться доказів набуття позивачем громадянства держави Ізраїль; позивач у позовній заяві вказує лише на те, що виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю.

Щодо посилання представника позивача на ухвалу Верховного суду від 08.04.2020 року у справі №160/4528/19 (адміністративне провадження № К/9901/3816/20), суд зазначає, що в даній ухвалі не зазначено, які саме докази підтверджують незадовільний майновий стан позивача, а тому суд не бере до ваги вказані обставини.

У постанові Верховного Суду від 24.01.2020 року у справі № 815/2320/18 касаційний суд зробив акцент, що в кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою пор звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди мають встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо) рухомого, нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Княт проти Польщі, заява № 71731/01; п. 63-64 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Єдамський та Єдамська проти Польщі, заява № 73547/01).

Позивачами не надано належних доказів на підтвердження обставин, що зумовлюють звільнення від сплати судового збору.

Таким чином, клопотання про звільнення від сплати судового збору є необґрунтованими та задоволенню не підлягає.

Станом на 11.02.2021 року у суду відсутні докази виконання позивачем вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 р.

Жодних інших документів на виконання вимог ухвали суду від 18.01.2021 та/або клопотань про продовження строку на усунення недоліків позову позивачем не надано.

Отже, недоліки позову не усунені позивачем у строк, встановлений судом, оскільки позивачем не надано до суду доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, або надано належних доказів на підтвердження обставин, що зумовлюють звільнення від сплати судового збору у даній справі.

Згідно з п. 1 ч.4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи, що станом на 11.02.2021 року вимоги суду, викладені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 р., не виконані, недоліки позову не усунені позивачем, суд вважає, що в даному випадку наявні всі передбачені законом умови для застосування наслідків, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, враховуючи невиконання позивачем вимог ухвали суду та не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, позов слід повернути позивачу.

Керуючись ст.ст. 169, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – повернути позивачу – ОСОБА_1 .

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук