Ухвала суду № 94835195, 22.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

22 січня 2021 року Справа №804/1382/16

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючої судді Турлакової Н.В.

за участі секретаря судового засідання Лукомського А.О.

за участі:

позивача ОСОБА_1

представника позивача Сидоренка В.В.

представника відповідача 1, 2 Полівчука Д.П.

представник відповідача 3 не з`явився

представник відповідача 4 не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро заяву ОСОБА_1 про відвід судді по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Ліквідаційної комісії Дніпропетровського міського управління Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Ліквідаційної комісії Дніпропетровського міського управління Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.07.2019 р., касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами автоматизованого розподілу вказана адміністративна справа передана на розгляд судді Турлаковій Н.В.

Ухвалою суду від 04.10.2019 року позовну заяву прийнято до провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 02.12.2019р. клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено та розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.

У судовому засіданні 22.01.2021р. позивач звернувся до суду із письмовою заявою про відвід судді з підстав незгоди з процесуальними діями судді, які виразились у незадоволенні його клопотань та закінчення підготовчого засідання без його участі.

Представник відповідача 1, 2 у судовому засіданні проти задоволення заяви про відвід судді заперечував, вважав її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши позивача та його представника, представника відповідача 1, 2, дослідивши подану заяву та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Згідно абз.2 ч.4 ст.40 КАС України, якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

У зв`язку з тим, що заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до судового засідання, а саме безпосередньо подана у судовому засіданні, вказана заява підлягає розгляду судом, що розглядає справу.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у ст.36 Кодексу адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Частиною 4 ст.36 КАС України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Слід зазначити, що головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" (безсторонність) судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

(і) "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

(іі) "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Судом встановлено, що заяву про відвід судді позивачем обґрунтовано незгодою останнього з процесуальними рішеннями судді, що відповідно не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу.

Отже, аргументи, якими заявник мотивує свою заяву про відвід судді, не викликають обґрунтованих сумнівів у об`єктивності судді, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду на "суб`єктивний критерій", так і з погляду на "об`єктивний критерій", сформульовані Європейським судом з прав людини.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій в ухвалі від 17.07.2020 у справі №826/11409/17.

Крім того, згідно ч.3 ст.39 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Суд звертає увагу, що вказана заява позивача про відвід судді подана після початку розгляду справи по суті, майже через пів року після закінчення підготовчого засідання (05.08.2020р.).

Вирішуючи питання про відвід судді, суд виходить з того, позивачем не наведені обставини, які відповідно до ст.36 КАС України, є підставами для відводу судді.

Незгода з процесуальними діями судді під час судового засідання не відноситься до обставин які викликають сумнів у його упередженості.

За таких обставин у задоволенні заяви позивача про відвід судді, слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді у адміністративній справі №160/1382/16 - відмовити.

Ухвала суду оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть включатися до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали буде складений протягом 5-ти днів.

Суддя Н.В. Турлакова