Рішення № 94835159, 04.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року Справа № 160/16783/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук-Борисенко Н. В. за участі секретаря судового засіданняМаксименко Е.М., за участі: представника позивача представника відповідача Хандога В.В., Лейченко І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства “КОП І Н” до Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

15.12.2020 Приватне підприємство “КОП І Н” звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області щодо не складення подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів коштів, стягнутих з Приватного підприємства “КОП І Н” в розмірі 10260 гривень 71 копійка на виконання Постанови Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2874/1855/АВ/ТД-ФС/570 від 25.11.2019;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області скласти подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів щодо коштів, стягнутих з Приватного підприємства “КОП І Н” в розмірі 10260 гривень 71 копійка на виконання Постанови Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2874/1855/АВ/ТД-ФС/570 від 25.11.2019.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при примусовому виконання постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу від 25.11.2019 № ДН2874/1855/АВ/ТД-ФС/570 в сумі 250380 грн.,00 грн., заступником начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Приновою С.Г. було винесено постанову про арешт коштів боржника. На підставі такої постанови з поточного рахунку позивача стягнуто грошову суму у розмірі 10260,71 грн.

Однак, в результаті подальшого оскарження позивачем вказаної постанови від 25.11.2019 № ДН2874/1855/АВ/ТД-ФС/570 в судовому порядку, остання рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 160/12587/19 від 13.02.2020, визнана протиправною та скасована. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.07.2020 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Після набрання зазначеним судовим рішенням законної сили ПП «КОП І Н» звернулось до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області із заявою щодо формування подання до Державної казначейської служби України про повернення з бюджету коштів помилково сплаченого штрафу. Проте, управлінням відмовлено у задоволенні вказаної заяви в зв`язку з тим, що резолютивна частина рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 по справі № 160/12587/19 не містить зобов`язання щодо повернення/здійснення дій про повернення коштів, стягнутих з ПП «КОП І Н» на виконання скасованих постанов про накладення штрафу. Позивач вважає відмову управління в оформленні подання на повернення/ здійснення дій щодо повернення коштів, стягнутих з ПП «КОП І Н» до бюджету в якості штрафу на виконання постанов Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області безпідставною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

12.01.2021 представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просив відмовити повністю, посилаючись на те, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 у справі № 160/12587/19, яким визнано протиправними та скасовано постанови про накладення штрафів, не містить будь-яких зобов`язань щодо повернення/здійснення дій щодо повернення коштів, сплачених ПП «КОП І Н» на виконання постанови. Крім того, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області не було і не є одержувачем коштів, сплачених на виконання постанов про накладення штрафів. Таким чином, в управління відсутні дані, які підтверджують перерахування коштів до Державного бюджету України.

15.01.2021 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем доводи позовної заяви не спростовано, а викладені обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

20.01.2021 від представника позивача надійшла до суду заява про розподіл судових витрат у справі № 160/16783/20

У судове засідання представник позивача з`явився, просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача з`явився просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення сторін, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що постановою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 25.11.2019 за № ДН 2874/1855/АВ/ТД-ФС/570 накладено на Приватне підприємство «КОП І Н» штрафні санкції на суму 250380 грн.

Постанова від 25.11.2019 за № ДН 2874/1855/АВ/ТД-ФС/570 була пред`явлена Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для примусового виконання.

Заступником начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Приновою С.Г. було винесено постанову про арешт коштів боржника. На підставі такої постанови з поточного рахунку позивача стягнуто грошову суму у розмірі 10260,71 грн.

Водночас, постанова Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 25.11.2019 за № ДН 2874/1855/АВ/ТД-ФС/570 була оскаржена ТОВ «КОП І Н» в судовому порядку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (справа № 160/12587/19).

Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 року у справі №160/12587/19, яке набрало законної сили 29.07.2020 року, адміністративний позов ПП «КОП І Н» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов задоволено, а саме:

- визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2874/1855/АВ/ТД-ФС/570 від 25.11.2019 року, якою накладено штраф у розмірі 250380грн. 00коп.

- визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про усунення виявлених порушень № ДН2874/1855/АВ/П від 29.10.2019 .

09.11.2020 ПП «КОП І Н» звернувся до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області із заявою щодо формування подання на повернення безпідставно стягнутої суми штрафу у розмірі 10260,71 грн.

Листом Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 16.11.2020 року № 7627-16/04 повідомлено ПП «КОП І Н» про відсутність підстав для задоволення заяви щодо формування подання, оскільки відсутні будь-які судові рішення щодо стягнення коштів з державного бюджету на користь ПП «КОП І Н», що були стягнуті в рамках виконавчого провадження.

Позивач, не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо неповернення грошових коштів, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначає Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182.

Згідно з абзацами 1-3 пункту 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Відповідно до Порядку № 787, обов`язковою умовою для повернення надміру зарахованих до бюджету коштів є підготовка органами, що контролюють справлення надходжень бюджету, відповідного подання.

Згідно із п. 10 Порядку № 787 заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Органи Казначейства приймають подання від органів, які контролюють справляння находжень бюджету або які здійснюють облік заборгованості в розрізі позичальників, у строки, визначені нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів. У разі відсутності такого нормативно-правового акту платник подає до відповідного органу Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів.

Під час розгляду справи судом встановлено, що на виконання постанови про накладення штрафу від 25.11.2019 № ДН 2874/1855/АВ/ТД-ФС/570 з ПП «КОП І Н» в примусовому порядку в рамках виконавчого провадження стягнуто з позивача на користь Державного бюджету України 10260,71 грн.

ТОВ «КОП І Н» зверталось до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області із заявою щодо формування подання на повернення з бюджету коштів безпідставно сплаченого штрафу. Проте листом від 16.11.2020 року № 7627-16/04 відповідач відмовив у формуванні відповідного подання пославшись на відсутність підстав та відсутність даних, які підтверджують перерахування коштів до Державного бюджету України.

Відповідно до п.1. Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою КМ України №96 від 11.02.2015 р., Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Підпунктом 6 та 54 пункту 4 вказаного Положення визначено, що Держпраці відповідно до по кладених на неї завдань:

- здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особа ми, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю;

- накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Пунктом 7 Положення встановлено, що Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, відповідач як центральний орган виконавчої влади є відповідальним органом, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету.

Таким чином, саме відповідач як відповідальний орган, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету, наділений обов`язком щодо формування подання про повернення коштів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач після отримання заяви позивача про формування подання на повернення з бюджету коштів, зобов`язаний був скласти та направити до органу казначейства подання про повернення з державного бюджету коштів в сумі 10260,71 грн., що останнім зроблено не було, у зв`язку з чим така бездіяльність Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області щодо відмови у складенні подання на повернення безпідставно стягнутих до бюджету коштів у розмірі стягнутих з ПП «КОП І Н» на виконання постанови від 25.11.2020 № ДН 2874/1855/АВ/ТД-ФС/570 є протиправною.

Враховуючи встановлену протиправну бездіяльність відповідача щодо відмови у складенні подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області скласти подання до Державної казначейської служби України про повернення з державного бюджету коштів в сумі 10260,71 грн.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача щодо протиправної бездіяльності Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 2102,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 804 від 14.12.2020.

Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 2102,00 грн., підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань останнього на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн., при вирішенні якого суд керуються наступними нормами КАС України.

Так, за змістом приписів ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. 3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як зазначалося вище, за правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Судом встановлено, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн., останнім надано договір про надання правової допомоги № 5/ю-19 від 07.10.2019 укладений між ПП «КОП І Н» та адвокатом Хандога Василем Васильовичем, додаток № 2 до Договору № 5/ю-19 від 07.10.2019, відповідно до якої зазначено попередній розрахунок суми гонорару адвоката за надану правову допомогу у розмірі 3000 грн., рахунок № 3 від 18.01.2021, копію квитанції № 0.0.1982878830.1, призначення платежу: оплата гонорару за надану правову допомогу за договором про надання правової допомоги № 5/ю-19 від 07.10.2019 року.

При цьому, з додаток № 3 до договору про надання правової допомоги № 5/ю-19 від 07.10.2019 вбачається, що сторони за цією угодою погодили гонорар (витрати на правничу допомогу) у розмірі 3000,00 грн., а саме:

- складення позову до суду -2500 грн.00 коп., витрати часу 2,5 годин;

- участь у судових засіданнях 500 грн., 00 коп., витрати часу 0,5 години.

- Отже, вартість послуг (гонорар) адвокатського бюро за договором про надання правової допомоги становить 3000,00грн.

Зважаючи на наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань останнього на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу саме у сумі 3000,00 грн.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 3000 підтверджені належними та допустимими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України доказами.

При цьому витрати у сумі 3000 грн. за складення позовної заяви є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим на виконання цих робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Суд звертає увагу на те, що наведені вище положення законодавства покладають обов`язок доведення не співмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, з огляду на доведеність позивачем розміру фактично понесених витрат на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн. та недоведеність відповідачем обставин понесення позивачем розміру витрат у меншому розмірі та/або не співмірності таких витрат, суд доходить висновку про задоволення клопотання позивача про розподіл між сторонами судових витрат та про наявність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи, шляхом стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00грн.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 139, 241-243, 246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного підприємства “КОП І Н” (49082, м. Дніпро, вул. Мохова, буд. 134, код ЄДРПОУ: 36442147) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49107, м. Дніпро, вул. Казакова, буд. 3, код ЄДРПОУ 39788766), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю .

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області щодо не складення подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів коштів, стягнутих з Приватного підприємства “КОП І Н” в розмірі 10260 гривень 71 копійка на виконання Постанови Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2874/1855/АВ/ТД-ФС/570 від 25.11.2019.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області скласти подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів щодо коштів, стягнутих з Приватного підприємства “КОП І Н” в розмірі 10260 гривень 71 копійка на виконання Постанови Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2874/1855/АВ/ТД-ФС/570 від 25.11.2019.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49107, м. Дніпро, вул. Казакова, буд. 3, код ЄДРПОУ 39788766) за рахунок бюджетних асигнувань на користь “КОП І Н” (49082, м. Дніпро, вул. Мохова, буд. 134, код ЄДРПОУ: 36442147) сплачений судовий збір у сумі 2102,00 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 11 лютого 2021 року.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко