Рішення № 94835081, 26.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року Справа № 160/14936/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-5471-50/65У від 14.05.2019 р. про сплату боргу з єдиного внеску у розмірі 17 869,72 грн.

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести коригування до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , шляхом виключення з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 8 414,12 грн.

В мотивування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що приписами частин 2 та 3 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Отже, Управління мало право нарахувати внесок, прийнявши вимогу про його сплату, на підставі; акту перевірки; звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів; бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до Закону нараховується внесок. До того ж, з 18.05.2016 р. позивач є адвокатом, згідно рішення Ради адвокатів Дніпропетровської області №3073 від 18.05.2016 р. При цьому з 10.01.2017 р. здійснює адвокатську діяльність у складі адвокатського об`єднання "СМАРТ ЮРИСТ". У 2016 р. та 2017 р. дохід від здійснення адвокатської діяльності позивач не отримував, працюючи найманим працівником у ТОВ "СМАРТФОМТРАНС" та у КП "Дніпровський метрополітен". У цей період роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що підтверджується довідкою КП "Дніпровський метрополітен" від 03.11.2020 р. №25/1767 та довідкою ТОВ "СМАРТФОМТРАНС" від 09.11.2020 р. Отже, на думку позивача спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає до скасування.

22.12.2020 року від ГУ ДПС у Дніпропетровській області до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування означеного податковий орган зазначив, що згідно із Законом України від 06.12.2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до Закону №2464, які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність. За даними інформаційної системи Державної податкової служби України ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Центральна ДПІ (Центральний район м. Дніпра) з 27.05.2016 року, як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю. Відповідно до облікових реєстраційних даних АІС «Податковий блок» та наданої заяви 7-ЄСВ дата зняття ознаки незалежної професійної діяльності 06.10.2017 року, жовтень 2017 року є останнім звітним періодом, за який платнику необхідно сплатити єдиний внесок. Єдиний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (абзац перший п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464). Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464, у разі якщо платник єдиного внеску, визначений пункту 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, не отримав дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774) внесено низку змін до Закону № 2464, які набувають чинності з 01 січня 2017 року, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому у числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність. Так, з 2017 року фізичні особи - підприємці та особи, які проводять незалежну професійну діяльність, навіть у разі не отримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року, зобов`язані визначити базу нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 в редакції Закону № 1774).

Також відповідач зазначив, що враховуючи дані інтегрованої картки платника податків (ІКПП 71040000) по фізичній особі, яка займається незалежною професійною діяльністю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в автоматичному режимі на центральному рівні проведені нарахування єдиного внеску за період з 19.04.2018 року по 19.07.2020 року на загальну суму 18573,72 грн., а саме: по строку 19.04.2018 року у сумі 2457,18 грн. за 1 квартал 2018 року; по строку 02.05.2018 року у сумі 8448,00 грн. за 2017 рік; по строку 19.07.2018 року у сумі 2457,18 грн. за 2 квартал 2018 року; по строку 19.10.2018 року у сумі 2457,18 грн. за 3 квартал 2018 року; по строку 19.04.2019 року у сумі 2754,18 грн. за 1 квартал 2019 року. Крім того, платником проведено 15.06.2018 сплату єдиного внеску коштами на суму 704,0 грн. Отже, сума нарахувань, проведених в автоматичному режимі на центральному рівні, станом на 30.04.2019 складає 17869,72 грн. Крім того, в автоматичному режимі на центральному рівні в ІКП по коду бюджетної класифікації 71040000 проведено нарахування єдиного внеску на загальну суму 4832,30 грн., а саме: по строку 19.07.2019 року у сумі 2754,18 грн. за 2 квартал 2019 року; по строку 21.04.2020 року у сумі 1039,06 грн. за 1 квартал 2020 року, по строку 20.07.2020 року у сумі 1039,06 грн. за 2 квартал 2020 року. Згідно поданого платником 27.04.2017 року №16732 Звіту (Додаток 5) за 2017 рік з позначкою «ліквідаційна» сума нарахування становить 704,00 грн. (січень 2017 року). Платником не виконано вимоги Закону № 2464 щодо нарахування та сплати єдиного внеску за період лютий - жовтень 2017 року, які набули чинності з 01 січня 2017 року внесені Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VШ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Таким чином, автоматичні нарахування проведені по строку 02.05.2018 рок у сумі 7040,00 грн. (січень-жовтень 2017 року) є правомірними. В автоматичному режимі, проведено нарахування по строку 02.05.2018 року за листопад-грудень 2017 року на суму 1408,00 грн. Крім того нарахований єдиний внесок за 1,2,3 квартали 2018 року у сумі 7371,54 грн. та за 1,2 квартал 2019 року у сумі 5508,36 грн. Загальна сума нарахувань складає 14287,90 грн., які за рішенням керівника на підставі доповідної записки від 14.08.2020 року №6014/04-36-50-40 були скасовані в ІКП 14.08.2020 року. Крім того, у 2020 році в автоматичному режимі на центральному рівні, нарахований єдиний внесок за 1,2 квартали 2020 року у сумі 2078,12 грн., що призвело до збільшення заборгованості, яка в інтегрованій картці платника податків станом на 14.08.2020 року склала 8414,12 грн. Відтак, оскаржувана й узгоджена належним чином вимога є такою, що винесена виключно на законних підставах.

22.01.2021 року від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначив про те, що оскаржувана вимога винесена нібито в автоматичному режимі на центральному рівні в ІКП, однак інформація до вказаної інформаційної системи про нарахування платнику єдиного внеску не вносилась на підставі самостійно поданої платником звітності по ЄСВ, або за наслідками проведення перевірки щодо вірності нарахування платником єдиного внеску. В даному ж випадку, по суті відбулося донарахування контролюючим органом позивачеві єдиного внеску із відображенням відповідних нарахувань у інформаційній системі без проведення перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, що суперечить імперативній нормі ч. 3 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Вказане зумовлює протиправність винесеної вимоги. Так само, є неправомірними нарахування єдиного внеску за 1,2 квартал 2020 року в автоматичному режимі, оскільки підстави для такого нарахування були відсутні. Посилання Відповідача, що сплата роботодавцями внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у визначеному законодавством розмірі, не обґрунтованим звільненням від сплати ЄСВ за адвокатську діяльність є неправомірними, та такими, що суперечать судовій практиці Верховного Суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою. Прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зобов`язано ГУ ДПС у Дніпропетровській області подати до суду засвідчені належним чином відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України: 1) копію реєстраційної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); 2) підтвердження щодо отримання позивачем вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5471-50/65 від 14.05.2019 року; 3) вмотивовані пояснення (період, рік, місяць, сума) та детальний розрахунок щодо нарахування боргу у сумі 17 869,72 грн. відповідно до вимоги Ф-5471-50/65 від 14.05.2019 року. Зобов`язано ОСОБА_1 подати до суду: 1) підтвердження з місця роботи щодо відрахування із заробітної плати позивача єдиного соціального внеску або сплати позивачем за період з березня 2017 року по дату подання позову до суду; 2) довідки Пенсійного фонду України (форма ОК-5) та (форма ОК-7) щодо отримання доходів за період з 01.01.2017 року по теперішній час. Вказані витребувані письмові докази слід було подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду у строк до 17.12.2020 року. Судом попереджено Головне управління ДПС у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

У період з 28.12.2020 року по 31.12.2020 року, з 04.01.2021 року по 06.01.2021 року, з 11.01.2021 року по 20.01.2021 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній відпустці, та у період з 21.01.2021 року по 25.01.2021 року перебував на лікарняному.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовну заяву слід задовольнити частково з огляду на наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що за даними інформаційної системи Державної податкової служби України ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Центральна ДПІ (Центральний район м. Дніпра) з 27.05.2016 року, як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю.

З 18.05.2016 року позивач є адвокатом, згідно рішення Ради адвокатів Дніпропетровської області №3073 від 18.05.2016 р. При цьому з 10.01.2017 р. здійснюю адвокатську діяльність у складі адвокатського об`єднання «СМАРТ ЮРИСТ».

Як заначив позивач у поданій до суду заяві щодо поновлення строку звернення до суду із даною позовною заявою, 28.10.2020 року Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було накладено арешт на його банківські рахунки. З метою встановлення причин арешту рахунків, 29.10.2020 року позивач звернувся із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження щодо мене шляхом її подання через скриньку Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. 30.10.2020 року на електронну пошту позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження від 20.01.2020 р. В подальшому, 30.10.2020 року через web портал https://asvpweb.miniust.gov.ua7 позивач ознайомився з матеріалами виконавчого провадження та зокрема дізнався про наявність вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-5471-50/65У від 14.05.2019 р. про сплату боргу з єдиного внеску у розмірі 17 869,72 грн. Вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-5471-50/65У від 14.05.2019 року про сплату боргу з єдиного внеску у розмірі 17 869,72 грн. до моменту ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження позивач не отримував. Крім цього, позивачу невідомо було про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коваленко Уляною Юріївною виконавчого провадження щодо нього, оскільки постанови про відкриття виконавчого провадження позивач не отримував, а дані в реєстрі боржників було неможливо перевірити, оскільки при реєстрації виконавчого провадження оператором комп`ютерного набору було допущено помилку у прізвищі боржника та помилку в імені боржника, замість вірного ОСОБА_1 , було помилково надруковано ОСОБА_1 .

Також, як зазначив позивач у поданій до суду позовній заяві, відповідно до інформації, яка міститься в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 , та яка наявна на порталі Пенсійного фонду України заборгованість останнього зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає 8 414,12 грн., а не 17 869,72 грн., як зазначено у вимозі №Ф-5471-50/65У.

Вважаючи спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною та нарахування недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 8 414,12 грн., позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Слід зазначити, що Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI (далі Закон №2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України, самозайнята особа платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону №2464-VI, дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону №2464-VI надано визначення поняттям: застрахована особа фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року), єдиний внесок нараховується: - для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу. Для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску(п.3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI).

Згідно пункту 5 статті 8 Закону №2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI, на якому наполягає ГУ ДПС, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02 квітня 2020 року (справа №620/2449/19), постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постановах від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18).

Як було встановлено судом під час розгляду справи, позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах та згідно із індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форма ОК-5, період з січня 2017 року по лютий 2018 року) та (форма ОК-7, період з січня 2017 року по лютий 2018 року) від 10.12.2020 року, довідки КП «Дніпровський метрополітен» від 03.11.2020 року №25/1767 (період з березня 2017 року по лютий 2018 року), довідки ТОВ «СМАРТФОМТРАНС» від 09.11.2020 року № 0Т00-000001 (період з травня 2015 року по лютий 2017 року) із заробітної плати позивача було нараховано та своєчасно перераховано до бюджету єдиний соціальний внесок.

До того ж, суд звертає увагу на те, що доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено. Відповідач про наявність таких доходів не зазначав.

Суд зазначає, що факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Окрім цього, як вже зазначалось вище, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив та підтвердив, що в автоматичному режимі, проведено нарахування по строку 02.05.2018 року за листопад-грудень 2017 року на суму 1408,00 грн. Крім того нарахований єдиний внесок за 1,2,3 квартали 2018 року у сумі 7371,54 грн. та за 1,2 квартал 2019 року у сумі 5508,36 грн. Загальна сума нарахувань складає 14287,90 грн., які за рішенням керівника на підставі доповідної записки від 14.08.2020 року №6014/04-36-50-40 були скасовані в ІКП 14.08.2020 року.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога (2017-2019 роки), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Однак, позивачу як фізичній особі-підприємцю, нараховувався до сплати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, за наведених вище мотивів, оскаржувану вимогу відповідача не можна вважати правомірною.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 листопада 2019 року (справа № 160/3114/19), від 4 грудня 2019 року (справа № 440/2149/19) та від 23 січня 2020 року (справа № 480/4656/18).

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

За таких обставин, суд вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5471-50/65У від 14.05.2019 р. про сплату боргу з єдиного внеску у розмірі 17 869,72 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Разом з цим, в задоволенні вимоги позивача щодо зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області внести коригування до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , шляхом виключення з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 8 414,12 грн. не підлягає до задоволення, оскільки відповідно до інтегрованої картки платника податків за період з 2018 року по 2020 рік, у 2020 році в автоматичному режимі на центральному рівні, нарахований єдиний внесок за 1,2 квартали 2020 року у сумі 2078,12 грн., що призвело до збільшення заборгованості, яка в інтегрованій картці платника податків станом на 14.08.2020 року склала 8414,12 грн. При цьому суд зазначає, оскільки спірне нарахування ГУ ДПС у Дніпропетровській області недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 8 414,12 грн. позивачем у судовому порядку не оскаржувалась, то така вимога позивача, як внесення коригування до інтегрованої картки платника шляхом виключення з інтегрованої картки платника недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 8 414,12 грн. є передчасною.

Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.1898536252.1 від 09.11.2020 року.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, то судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.

Відтак, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 420,40 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-5471-50/65У від 14.05.2019 р. про сплату боргу з єдиного внеску у розмірі 17 869,72 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник