Рішення № 94834913, 11.02.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 лютого 2021 р. Справа № 120/8376/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНПРОДТРЕЙД" до Відділу освіти Літинської районної державної адміністрації про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНПРОДТРЕЙД" (далі - позивач) до Відділу освіти Літинської районної державної адміністрації (далі - відповідач) про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача вказує на протиправні дії відповідача, що полягають у наданні неповної інформації на запит товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" про отримання публічної інформації №732 від 24.06.2020, а тому просить зобов`язати відповідача надати повну інформацію на вказаний запит.

Ухвалою суду від 30.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені). Також відповідачу встановлено 15-ти денний строк з дня отримання ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву в порядку передбаченому статтею 162 КАС України.

12.01.2021 на адресу суду від Відділу освіти надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю, вважаючи, що відповідь на запит позивача є повною та достовірною.

Щодо ненадання документів, якими засвідчується якість продуктів харчування відповідач зазначив, що Відділ освіти не має у своєму розпорядженні запитуваних документів про виробника і якість продуктів харчування, адже не є навчальним чи оздоровчим закладом, оскільки продукти харчування та продовольча сировина надходить до навчальних та оздоровчих закладів разом із супровідними документами, які свідчать про їх походження та якість.

При цьому зазначив, що позивач із вказаним запитом може звернутись безпосередньо до керівників освітніх закладів.

Дослідивши заяви по суті справи, докази якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення у спірних правовідносин, суд встановив такі фактичні обставини справи.

24.06.2020 ТОВ "Вінпродтрейд" звернулося до Відділу освіти Літинської районної державної адміністрації, як розпорядника інформації, в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації" із запитом №732 про надання інформації, в якому, серед іншого просило:

7. Надати інформацію, у якій вказати, яким суб`єктом господарювання було виготовлено дану продукцію (із зазначенням назви виробника та його юридичної адреси).

8. Надати копії посвідчень про якість, декларації виробника і (або) інших документів, які посвідчують якість продукції, що пропонувалася і (або) постачалася ФОП ОСОБА_1 протягом всього терміну виконання договору.

Листом від 06.07.2020 за вих. №125 у відповідь на запит позивача на отримання публічної інформації відповідач надав інформацію, зокрема на запитання №7 та №8, повідомлено таке:

7. Декларацію виробника та якісне посвідчення на філе куряче охолоджене не має можливості надати, так як сертифікати якості продукції надаються продавцем в момент передачі товару і зберігаються в закладах до кінця використання цього товару. На момент, коли був зроблений запит на інформацію, сертифікатів якості продукції за 2019 рік у освітніх закладах немає.

До листа відповідач додав копію договору № 16-Т від 12.03.2019, заявку №89 від 03.07.2020 та рахунок №89 від 03.07.2020.

Позивач вважає, що відповідач надав недостовірну, неточну та неповну інформацію у відповідь на запит від 24.06.2020 №732, а саме не було надано інформації на питання № 7, №8 а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Правовідносини, які складаються у сфері розгляду звернень суб`єктів стосовно отримання публічної інформації, врегульовані Конституцією України та відповідними спеціальними законами, а саме Законом України "Про інформацію" від 02.10.1996 № 2657-XII (далі - Закон від 02.10.1996 № 2657-XII) та Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон від 13.01.2011 № 2939-VI).

Згідно з ч. 2 ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Закон від 02.10.1996 № 2657-XII визначає, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Статтею 1 Закону від 02.10.1996 № 2657-XII визначено, що інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

У свою чергу порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом від 13.01.2011 № 2939-VI.

Запит позивача був ним поданий та розглянутий відповідачем саме в порядку, визначеному Законом від 13.01.2011 № 2939-VI, а тому суд надає оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами у зв`язку з поданням та розглядом такого запиту саме з урахуванням вимог Закону від 13.01.2011 № 2939-VI.

Відповідно до статті 1 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до статті 5 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно із статтею 12 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Щодо статусу відповідача як розпорядника публічної інформації, то суд враховує наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Частиною 4 ст. 13 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI визначено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень беззаперечно, відноситься до розпорядників публічної інформації в розумінні положень п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI.

Крім того, відповідач не оспорює свій статус розпорядника публічної інформації, як і того, що запитувана позивачем інформація за своїм правовим режимом відноситься до категорії публічної інформації володільцем якої є Відділ освіти.

В силу вимог п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані надати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації.

Згідно з положеннями ст. 19 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Відтак, праву позивача звертатись із інформаційними запитами та отримати інформацію кореспондує обов`язок відповідача який володіє статусом розпорядника публічної інформації надати достовірну, точну та повну інформацію у встановлені Законом строки.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача, як до розпорядника публічної інформації із запитом від 24.06.2020 №732 з приводу постачання філе курячого охолодженого по предмету публічної закупівлі: ДК 021:2015:15110000-2.

Листом від 06.07.2020 за вих. №125 у відповідь на запит позивача на отримання публічної інформації відповідач повідомив інформацію.

Зокрема, у відповідь на запитання №8 запиту, відповідач вказав, що:

Декларацію виробника та якісне посвідчення на філе куряче охолоджене не має можливості надати, так як сертифікати якості продукції надаються продавцем в момент передачі товару і зберігаються в закладах до кінця використання цього товару. На момент, коли був зроблений запит на інформацію, сертифікатів якості продукції за 2019 рік у освітніх закладах немає.

На запитання №7 інформація у відповіді на запит позивача взагалі відсутня.

Позивач зазначає, що відповідач не надав повної та достовірної інформації на запит, зокрема на постановлені питання під №7 та №8.

З огляду на зміст сформованої відповідачем відповіді саме на питання №7 та №8, яка наведена вище по тексту рішення, суд погоджується з доводами позивача щодо ненадання відповіді на вказані запитання з огляду на наступне.

Як встановлено судом, між відповідачем і продавцем продукції фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір № 16-Т від 12.03.2019 на закупівлю товару.

Згідно із змістом пункту 2.2 Договору № 16-Т, товар при поставці повинен супроводжуватись документами, що підтверджують якість, безпеку та строк придатності товару.

Відповідно до пунктом 6.3 договору постачальник зобов`язаний:

- забезпечити поставку (передачу) товару, якість якого відповідає вимогам державних стандартів, а також умовам, встановленим чинним законодавством до товару даного виду.

- надати документи, які підтверджують якість та безпеку товару згідно з Договором.

Механізм організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах незалежно від їх підпорядкування, типу і форми власності визначає Порядок організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства освіти і науки України від 01 червня 2005 року № 242/329 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 червня 2005 року за № 661/10941; далі - Порядок № 242/329).

Пунктом 4 Порядку № 242/329 визначено, що відповідальними за організацію харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, за матеріально-технічний стан харчоблоку (їдальні, буфету), додержання вимог санітарного законодавства є засновники (власники), керівники цих закладів та організації (підприємства), що забезпечують харчування дітей.

Згідно з пунктами 14, 15 Порядку № 242/329 відповідальність за безпеку і якість продуктів харчування та продовольчої сировини, готової продукції покладається на постачальника, організацію (підприємство), що забезпечують харчування учнів, або керівника закладу, якщо працівники харчоблоку входять до штатного розпису закладу, відповідно до Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини".

Продукти харчування та продовольча сировина повинні надходити до навчальних та оздоровчих закладів разом із супровідними документами, які свідчать про їх походження та якість (накладні, сертифікати відповідності, висновки санітарно - епідеміологічної експертизи тощо).

Верховний Суд у постанові від 24.12.2020 по справі № 120/3930/19-а зазначив, що Порядок № 242/329 покладає відповідальність за організацію харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, зокрема, на засновників (власників), керівники цих закладів.

Враховуючи, що саме Відділ освіти здійснює організацію харчування дітей у навчальних закладах за рахунок місцевого бюджету, тому цей орган повинен володіти інформацією щодо суб`єктів господарювання, які здійснюють виготовлення продукції, яка закуповується.

Як вже зазначалося вище Порядком № 242/329 передбачено, що продукти харчування та продовольча сировина повинні надходити до навчальних та оздоровчих закладів разом із супровідними документами, які свідчать про їх походження та якість (накладні, сертифікати відповідності, висновки санітарно-епідеміологічної експертизи тощо).

Згідно зі статтею 22 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

Оскільки відповідач не надав повну інформацію на запит позивача, останній фактично визнав себе розпорядником цієї інформації. У протилежному випадку відповідач повинен був здійснити перенаправлення цього запиту в частині інформації, якою не володіє, іншому розпоряднику. При цьому, суд зауважує, що як розпорядник зазначеної інформації Відділ освіти не може обмежувати її для публічного доступу, оскільки за своєю правовою природою ця інформація є публічною та дійсно вважається суспільно необхідною, на чому правомірно наголошує позивач.

Більше того, предметом розгляду цієї справи є надання не відповідного документа, а надання публічної інформації, яка згідно Законом № 2939-VІ може бути відображена та задокументована будь-яким засобом та на будь-яких носіях, та яка була отримана/створена в процесі виконання, зокрема, суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством.

З огляду на зазначене, дії відповідача щодо надання неповної інформації при розгляді запиту позивача про надання інформації від 24.06.2020 за №732 є протиправними, а тому підлягають задоволенню в цій частині.

Позовні вимоги про зобов`язання відповідача надати повну інформацію на запит від 24.06.2020 за №732 з урахуванням висновків суду, підлягають задоволенню шляхом повторного розгляду запиту Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНПРОДТРЕЙД" про надання інформації від 24.06.2020 за №732, з урахуванням висновків суду.

За змістом пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд доходить переконання про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо стягнення на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору, суд вказує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені судові витрати зі сплати судового збору, тобто 2102,00 грн, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо процесуального питання про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що 01.09.2020 між позивачем ТОВ "Вінпродтрейд" в особі ОСОБА_2 та адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "Якименко та партнери" в особі президента Якименка О.О. укладено Договір №732 про надання правової допомоги.

За умовами цього договору (пункти 1.1) адвокатське об`єднання приймає на себе доручення Клієнта надавати останньому та в його інтересах оплатну правову допомогу, на умовах, визначених цим Договором, а саме складання позовної заяви про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника публічної інформації, у частині доступу до публічної інформації, у зв`язку із ненаданням інформації на запит №732 від 24.06.2020 Відділом освіти Літинської районної державної адміністрації Вінницької області.

Пунктом 2.1 договору визначено, що вартість правової допомоги (гонорар) за цим договором зазначається в акті приймання-передачі наданих послуг, у будь-якому випадку вартість правової допомоги у суді першої інстанції становить не більше 3000,00 грн.

Відповідно до пунктів 2.2 та 2.3 договору вартість 1 (однієї) години часу витраченої на надання послуг становить 2000,00 грн. Клієнт зобов`язується здійснити відшкодування адвокатському об`єднанню понесених ним фактичних витрат, пов`язаних з виконанням даного доручення, на підставі відповідних фінансових документів.

Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як видно з акта приймання-передачі наданих послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги №732 від 01.09.2020, а також детального опису робіт (наданих послуг) надано позивачеві такі юридичні послуги:

- складання позовної заяви про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника публічної інформації, у частині доступу до публічної інформації, у зв`язку із ненаданням інформації на запит про надання публічної інформації №732 від 24.06.2020 Відділом освіти Літинської районної державної адміністрації Вінницької області;

- складність справи –незначна;

- затрачено 2 годин часу;

- вартість 1 години часу витраченої на надання послуг становить 2000,00 грн;

- загальна вартість наданих послуг становить 2000,00 грн х 2 год = 4000,00 грн. Враховуючи п. 2.1 Договору вартість правової допомоги у суді першої інстанції становить не більше 3000 грн.

Згідно платіжного доручення № 3961 від 14.12.2020 позивач оплатив гонорар адвоката в сумі 3000,00 грн за надання правничої допомоги згідно з Договором №732 від 01.09.2020.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд доходить висновку, що такі витрати дійсно було пов`язані саме із розглядом цієї справи, а виконана адвокатом робота (надані послуги) знайшла своє відображення у матеріалах справи.

Отже, витрати позивача в розмірі 3000,00 грн на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та повністю доводяться належними і допустимим доказами.

Водночас обов`язок доведення неспівмірності таких витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на відповідача.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов`язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.

З огляду на викладене та беручи до уваги відсутність обґрунтованого клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на правничу допомогу та обґрунтованих заперечень відповідача щодо розміру таких витрат, суд доходить висновку, що витрати позивача на правничу допомогу не можуть бути зменшені за ініціативою суду та підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНПРОДТРЕЙД" - задовольнити.

Визнати протиправними дії Відділу освіти Літинської районної державної адміністрації Вінницької області щодо надання неповної інформації при розгляді запиту Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНПРОДТРЕЙД" про надання інформації від 24.06.2020 №732.

Зобов`язати Відділ освіти Літинської районної державної адміністрації Вінницької області повторно розглянути запит Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНПРОДТРЕЙД" про надання інформації від 24.06.2020 №732, з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНПРОДТРЕЙД" понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 коп.) в загальній сумі 5102,00 грн (п`ять тисяч сто дві гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу освіти Літинської районної державної адміністрації Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: товариство з обмеженою відповідальністю "ВІНПРОДТРЕЙД" (код ЄДРПОУ - 34886897, місцезнаходження: вул. Волошкова, буд. 51А, м. Вінниця, 21034); Відділ освіти Літинської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ - 02141383, вул. Героїв Чорнобиля, буд. 15, смт. Літин, Вінницька область, 22300).

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна