Рішення № 94834848, 01.02.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 лютого 2021 р. Справа № 120/6276/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,

за участі секретаря судового засідання Карпінської Тетяни Василівни,

представника військової частини А0201 Луцика Андрія Васильовича,

представника військової частини А0549 Поліхуна Вадима Олександровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0201, військової частини А0549 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 звернувся його представник ОСОБА_2 до військової частини А0201, військової частини А0549 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що позивач є учасником бойових дій з 14 березня 2016 року. Наказом командира військової частини А0201 №202 від 22 жовтня 2018 року позивача з 24 жовтня 2018 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Вінницького об`єднаного міського військового комісаріату Вінницької області.

У зв`язку із звільненням з військової служби з позивачем слід було провести повний розрахунок, в тому числі й виплатити компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2016 - 2018 роки як учаснику бойових дій, чого зроблено не було.

Представник позивача вважає, що невиплата його довірителю грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки вказує на протиправну бездіяльність відповідачів та порушує права та інтереси позивача, у зв`язку із чим звернувся з позовною заявою до суду, у якій просить визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017 та 2018 роки та зобов`язати військову частину А0201 прийняти рішення щодо нарахування та виплати його довірителю компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016 - 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення позивача станом на день звільнення з військової служби 24 жовтня 2018 року, а військову частину А0549 зобов`язати нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017 та 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення позивача станом на день звільнення з військової служби 24 жовтня 2018 року.

Ухвалою від 09 листопада 2020 року відкрито провадження у адміністративний справі, вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи на 30 листопада 2020 року.

23 листопада 2020 року представником військової частини А0201, а 26 листопада 2020 року представником військової частини А0549 подано відзиви на позовну заяву, в яких зазначено, що відповідно до вимог пункту 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема, щодо використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Проте, оскільки позивач в період з 2016 по 2018 роки продовжував перебувати на військовій службі, він не мав можливості скористатись цією пільгою, оскільки пункт 19 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" забороняє використання додаткових відпусток військовослужбовцям під час особливого періоду. Відтак, на думку представників відповідачів, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

В ході судового засідання, що відбулося 30 листопада 2020 року, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, якою відклав розгляд справи на 11 січня 2021 року.

15 грудня 2020 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи, призначеної на 11 січня 2021 року, без його участі, а також без участі позивача.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Яремчука К.О. судове засідання 11 січня 2021 року не відбулося.

В порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, судом повідомлено учасників справи про те, що наступне судове засідання відбудеться 01 лютого 2021 року.

21 січня 2021 року представником позивача подано заяву про розгляд справи без його участі, а також без участі позивача.

У судовому засіданні, що відбулося 01 лютого 2021 року, представники відповідачів заперечували щодо задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзивах на позов. Водночас, повідомили, що нарахування та виплату усіх складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять службу у військовій частині А0201, здійснюється військовою частиною А0549, адже військова частина А0201 перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині А0549.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, незважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Водночас, зважаючи на подану 21 січня 2021 року заяву, суд дійшов висновку розгляд справи здійснювати без участі позивача та його представника.

Заслухавши представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.

14 березня 2016 року ОСОБА_1 видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 .

Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 05 жовтня 2018 року №534 позивача звільнено з військової служби у відставку.

На реалізацію вказаного наказу командиром військової частини А0201 22 жовтня 2018 видано наказ №202, яким ОСОБА_1 з 24 жовтня 2018 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Вінницького об`єднаного міського військового комісаріату Вінницької області.

Як свідчить грошовий атестат серії ЗУ №389274, ОСОБА_1 при проведенні розрахунків у зв`язку із звільненням з військової служби не виплачено компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки.

Визначаючись з приводу заявлених позовних вимог, суд зважає на таке.

Статтею 4 Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР (надалі Закон №504/96-ВР) установлені такі види відпусток: щорічні відпустки; основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до вимог статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Пунктом 12 частини 1статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (надалі - Закон №3551-XII) передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Отже, виходячи із норм Закону №3551-XII, додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, гарантованою державою.

Статтею 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII) визначено порядок надання військовослужбовцям відпусток.

Згідно з пунктом 19 статті 10-1 Закону №2011-XII надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 (в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію) і 18 (в особливий період під час дії воєнного стану) цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

З наведеного слідує, що надання військовослужбовцю - учаснику бойових дій пільги у вигляді додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати протягом 14 календарних днів припинено та поставлено в залежність від наявності або відсутності дії "особливого періоду".

Водночас, визначення поняття "особливий період" надано у статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ, відповідно до якої особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій".

Суд зазначає, що принципом, який визначає зміст правовідносин людини із суб`єктом владних повноважень, є принцип верховенства права, який полягає у підпорядкуванні діяльності усіх публічних інститутів потребам реалізації та захисту прав людини, утвердження їх пріоритету перед усіма іншими цінностями демократичної, соціальної, правової держави.

Принцип верховенства права є складною конструкцією, яка містить ряд обов`язкових елементів, зокрема: законність; юридичну визначеність; заборону свавілля; доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами; дотримання прав людини; заборону дискримінації та рівність перед законом. Недотримання хоча б одного з названих елементів публічною адміністрацією означатиме порушення нею принципу верховенства права.

Разом з тим, будь-який необґрунтований та неоднаковий підхід законом заборонений і всі особи мають гарантоване право на рівний та ефективний захист від дискримінації за будь-якою ознакою - раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, власності, народження чи іншого статусу.

Отже, у порівнянні із іншими особами, які набули статус учасника бойових дій і не проходили військову службу, позивач мав таке ж право на грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Указом Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 "Про часткову мобілізацію", затвердженим Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із звільненням позивача виникли в особливий період.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", припиняється.

Відповідно до пункту 8 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Відтак, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом №2011-XII.

Згідно з пунктом 14 статті 10-1 Закону №2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Водночас, приписи Закону №3551-XII не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Отже, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу військової частини відповідач протиправно не провів з ним розрахунки щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 14 статті 10-1 Закону №2011-XII, за 2016- 2018 роки.

При цьому, суд вважає, що припинення додаткової відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на таку відпустку вцілому, яке може бути реалізоване в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Наведені висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, що викладені у рішенні від 16 травня 2019 року, постановленому за результатами розгляду зразкової справи №620/4218/18.

Вказане рішення набрало чинності, оскільки залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року. Серед іншого, у цій постанові суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-XII.

Водночас, адміністративна справа №120/6276/20-а є типовою справою, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №620/4218/18.

При ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).

Підсумовуючи, слід зауважити, що в силу вимог чинного законодавства, якими врегульовано дію особливого періоду, надання додаткової відпустки військовослужбовцям у цей період призупиняється, що, однак, не може позбавляти особу права на отримання грошової компенсації за невикористані дні такої відпустки при звільненні зі служби.

Судом встановлено, що позивач як учасник бойових дій не використав дні додаткової відпустки у 2016, 2017 та 2018 роках, а отже набув право на отримання грошової компенсації взамін них у зв`язку із звільненням зі служби.

Визначаючись з приводу того, який із відповідачів допустив порушення прав та інтересі позивача, суд виходить із того, що військова частина А0201, у якій проходив службу ОСОБА_1 , перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині А0549, що підтверджується довідкою військової частини А0549 №350/118/333/пс від 01 лютого 2021 року, що унеможливлює здійснення військовою частиною А0201 відповідних нарахувань та виплат.

Натомість, нарахування та виплата грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки повинні здійснюватися саме військовою частиною А0549.

Відтак, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що військова частина А0549 не довела правомірності своєї бездіяльності, тому позов належить задовольнити в частині позовних вимог, що стосуються військової частини А0549.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 134, 139, 241, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А0549 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017 та 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_1 з військової служби 24 жовтня 2018 року.

Зобов`язати військову частину А0549 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017 та 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_1 з військової служби 24 жовтня 2018 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )

Відповідачі: Військова частина А0201 (місцезнаходження: 21001, м. Вінниця, вул. Стрілецька, 105; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 24981451)

Військова частина А0549 (місцезнаходження: 21001, м. Вінниця, вул. Стрілецька, 105; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 08540799)

Рішення суду у повному обсязі складено 08.02.2021

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович